Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №460/18682/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/18682/25 пров. № А/857/4312/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів - Кузьмича С. М., Курильця А. Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційні скарги ІНФОРМАЦІЯ_1 та Адміністрації Державної прикордонної служби України на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року у справі №460/18682/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Адміністрації Державної прикордонної служби України, третя особа - Військова частина НОМЕР_1 про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити дії,-

суддя в 1-й інстанції – Друзенко Н. В.,

дата ухвалення рішення – 11 грудня 2025 року,

місце ухвалення рішення – м. Рівне,

дата складання повного тексту рішення – 11 грудня 2025 року,

в с т а н о в и в:

Позивач – ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідачів - ІНФОРМАЦІЯ_1 , Адміністрації Державної прикордонної служби України, третя особа - Військова частина НОМЕР_1 , в якому просила визнати протиправною бездіяльності Адміністрації Державної прикордонної служби України, яка полягає у відмові в проведенні повторного службового розслідування нещасного випадку (випадку смерті), що стався 30 листопада 2023 року з ОСОБА_2 ; зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України видати наказ про проведення повторного службового розслідування нещасного випадку (випадку смерті), що стався 30 листопада 2023 року з ОСОБА_2 в іншому складі для належного з`ясування причин та обставин випадку смерті з урахуванням висновків суду; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 скласти висновок про наявність підстав для скасування актів попередньої комісії та провести повторне службове розслідування та скласти новий Акт форми Нвс-1 (або акт форми НПвс) та випадок смерті, що стався зі старшим солдатом ОСОБА_2 визначити пов`язаним з проходженням військової служби з врахуванням висновків cуду.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Адміністрації Державної прикордонної служби України у проведенні повторного службового розслідування нещасного випадку (випадку смерті), що стався 30 листопада 2023 року з ОСОБА_2 . Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 провести повторне службове розслідування нещасного випадку (випадку смерті), що стався 30 листопада 2023 року з ОСОБА_2 , з затвердженням Акту форми НПвс. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням у частині задоволених позовних вимог, відповідачі оскаржили його в апеляційному порядку. Вважають, що оскаржуване рішення в цій частині прийнято з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права і підлягає скасуванню, покликаючись на те, що військовослужбовець ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 за місцем проживання ( АДРЕСА_1 ), а не на території військової частини. Вказує, що на момент смерті він не перебував на службі, оскільки мав заступати на чергування лише о 21:00 того ж дня. На думку апелянтів, Комісія обґрунтовано дійшла висновку, що смерть настала поза виконанням обов`язків військової служби. Крім того, висновок експерта №84 від 26 лютого 2024 року засвідчив наявність етилового спирту (0,71‰), що відповідно до п.17 розділу ІІ Інструкції №199 виключає складання акта форми Нвс-1 (НПвс). Зазначають, що Акт комісійного судово-медичного дослідження №071 від 18 листопада 2024 року не спростовує висновків експерта, оскільки не є судовою експертизою та проведений поза межами кримінального провадження. Також зауважують, що другий примірник акта форми Нвс-5 від 31 травня 2024 року був направлений матері померлого та отриманий нею 12 червня 2024 року. З врахуванням наведеного вважають, що розслідування проведено відповідно до встановленої процедури, висновки мають документальне підтвердження, а тому підстави для повторного службового розслідування відсутні. Також покликаються на дискреційні повноваження прикордонної служби. Просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач подала відзив на апеляційні скарги, в якому зазначає про те, що доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому просить залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та відзив на апеляційні скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 проходив військову службу у військовій частинні НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України.

Відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 26 квітня 2023 року №303-ОС “Про особовий склад”, старшого солдата ОСОБА_3 призначено інспектором прикордонної служби 3 категорії – снайпером 2 групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_4 ” (тип Б) відділу прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_5 ” (тип Б).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 05 грудня 2023 року серії НОМЕР_3 .

По факту смерті старшого солдата ОСОБА_2 30 листопада 2023 року Дністровським районним відділом поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області внесено відомості до Єдиного реєстру досудовим розслідувань за №12023262100000243, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України. З метою встановлення причини смерті було проведено судово-медичне обстеження трупа.

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №89 від 01 грудня 2023 року, виданого Чернівецьким обласним бюро СМЕ: дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ; місце смерті Чернівецька область Дністровський район н.п Подвір`ївка; смерть настала вдома: виявлено мертвим вдома по місцю проживання.

Згідно з довідкою про причину смерті (до форми №106/о №89), причиною смерті зазначено гостре отруєння окисом вуглецю; смерть настала внаслідок нещасного випадку поза виробництвом; нещасний випадок пов`язаний з контрольованим осередком полум`я в будинку. Місце й обставини: отруївся чадним газом внаслідок використання газового пристрою для обігріву з відкритим полум`ям.

Наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01 грудня 2023 року №132-ОД призначено розслідування випадку смерті, що трапився з старшим солдатом ОСОБА_2 ; призначено комісію у відповідному складі.

Строк розслідування продовжувався наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28 грудня 2023 року №139-ОД “Про продовження терміну розслідування випадку смерті” до отримання необхідних рішень органу досудового розслідування.

16 грудня 2023 року дружині ОСОБА_1 надіслано сповіщення про смерть чоловіка.

У ході кримінального провадження за постановою старшого слідчого СВ Дністровського РВП ГУНП в Чернівецькій області від 30 листопада 2023 року була призначена судово-медична експертиза, проведення якої доручено експертам КМУ “Обласне бюро судово-медичної експертизи” Департаменту охорони здоров`я Чернівецької ОДА.

На вирішення експертів поставлено наступні питання: -яка причина смерті ОСОБА_2 .?; чи виявлено у ході дослідження трупа ОСОБА_2 тілесні ушкодження, якщо так, то яка їх локалізація, характер, механізм утворення та ступінь тяжкості?; чи не вживав померлий ОСОБА_2 незадовго до смерті алкогольні напої, якщо так, то які саме та якій кількості?.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи №84 від 26 лютого 2024 року та проведеної в її межах судово-токсикологічної експертизи (висновок №1936 від 11 грудня 2023 року):

1. При судово-медичній експертизі трупа гр-на ОСОБА_2 тілесних ушкоджень не виявлено.

2. При судового-токсикологічній експертизі крові з трупу гр-на ОСОБА_2 виявлено карбоксигемоглобін у кількості 34‰ та етиловий спирт у кількості 0,71‰, що у відношенні до живих осіб відноситься до легкого алкогольного сп`яніння.

3. Смерть гр-на ОСОБА_2 настала від гострого отруєння окисом вуглецю.

Відповідно до Акту розслідування нещасного випадку (випадку смерті), що стався у період 30 листопада 2023 року, форми Нвс-5 від 31 травня 2024 року №07-24:

Пункт 2: “випадок смерті стався за тимчасовим місцем проживання старшого солдата ОСОБА_2 у будинку за адресою: АДРЕСА_1 ”.

Пункти 3.2-3.3: “із донесення НОМЕР_2 прикордонного загону від 31 листопада 2023 року №33/17038-23-Вих “Про виявлення військовослужбовця без ознак життя” встановлено: “… що 30 листопада 2023 року о 14 год 06 хв начальнику відділення інспекторів прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_4 ” капітану ОСОБА_4 надійшла доповідь від НГ ІПС старшини ОСОБА_5 про виявлення в будинку за адресою: АДРЕСА_1 без ознак життя інспектора прикордонної служби 3 категорії – снайпером 2 групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_4 ” відділу прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_5 ” старшого солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , призваного на військову службу по мобілізації 25 травня 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_7 у Рівненській області.

О 15 год 15 хв на місце події прибула оперативно-слідча група та карета швидкої допомоги, розпочато проведення невідкладних слідчих дій.

З довідки Центру управління службою НОМЕР_2 прикордонного загону “Щодо виявлення військовослужбовця без ознак життя відділення інспекторів прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_4 ” відділу прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_5 ”, витягу зі Зведення про обстановку на державному кордоні та результати оперативно-службової діяльності НОМЕР_2 прикордонного загону за 30 листопада 2023 року встановлено, що військовослужбовцями відділення інспекторів прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_4 ” відділу прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_5 ” виявлено без ознак життя тіло старшого солдата ОСОБА_3 за його тимчасовим місцем проживання ( АДРЕСА_1 ) де у будинку відчувався характерний запах газу”.

Пункти 3.4, 3.6: “… по прибуттю о 15 год 15 хв працівників Національної поліції України та лікарів швидкої медичної допомоги, медичними працівниками було констатовано факт смерті старшого солдата ОСОБА_3 ”.

Пункт 3.7: “Відповідно до Плану охорони державного кордону/здійснення прикордонного контролю, старший солдат ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 не залучався до служби у прикордонних нарядах”.

У пункті 3.12 Акту наведено зміст судово-медичної експертизи (висновок експерта №84).

Пункт 7 (висновок комісії): випадок смерті вважати таким, що стався зі старшим солдатом ОСОБА_7 не під час виконання ним обов`язків військової служби.

Пункт 8 (рішення комісії про складання/не складання акта форми Нвс-1/НПвс): на підставі п.17 р.ІІ Інструкції №199 вирішено Акт форми Нвс-1 (НПвс) не складати, так як смерть відбулася під час перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп`яніння (виявлено наявність етилового спирту у кількості 0,71 ‰ – Висновок №84).

Відповідно до наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02 червня 2024 року №49-ОД “Про результати розслідування нещасного випадку (випадку смерті)”, комісією складено 4 примірника Актів форми Нвс-5 №07-24, які затверджено 31 травня 2024 року.

Комісією встановлено: випадок смерті вважати таким, що стався зі старшим солдатом ОСОБА_7 не під час виконання ним обов`язків військової служби. Вирішено примірник №2 надіслати сім`ї померлого, матері ОСОБА_8 (отриманий 12 червня 2024 року).

Відповідний примірник дружині не надсилався.

Матеріали службового розслідування щодо обставин смерті ОСОБА_2 були надані представнику позивача у відповідь на адвокатський запит від 24 серпня 2025 року.

15 вересня 2025 року в Адміністрацію надійшла скарга від 07 вересня 2025 року щодо повторного розслідування нещасного випадку (випадку смерті), що стався 30 листопада 2023 року з ОСОБА_2 .

Листом від 23 вересня 2025 року повідомлено про відсутність підстав для повторного розслідування, оскільки Акт за формою Нвс-5 був направлений матері померлого ОСОБА_8 , а обставини пропуску терміну на оскарження є неповажними, у зв`язку з чим у поновленні строку на оскарження позивачу відмовлено.

Позивач не погоджується з відмовою в проведенні повторного службового розслідування нещасного випадку (випадку смерті) її чоловіка, тому звернулась з позовом у суд.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відмова Адміністрації Державної прикордонної служби України у проведенні повторного службового розслідування нещасного випадку (випадку смерті), що стався 30 листопада 2023 року з ОСОБА_2 є протиправною, оскільки в Акті розслідування нещасного випадку (випадку смерті), що стався у період 30 листопада 2023 року, форми Нвс-5 від 31 травня 2024 року №07-24, не наведено жодних обставин, які б вказували на причинно-наслідковий зв`язок дій ОСОБА_2 з наявністю у крові етилового спирту в кількості 0,71‰, що спричинило нещасний випадок (випадок смерті), при цьому, саме по собі “виявлення етилового спирту в кількості 0,71‰” не може слугувати висновком про відсутність підстав для складання Акту форми Нвс-1 (або акту форми НПвс), а тому з метою захисту прав позивача необхідно зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 провести повторне службове розслідування нещасного випадку (випадку смерті), що стався 30 листопада 2023 року з ОСОБА_2 , зі складенням Акту форми НПвс.

Колегія суддів зазначає, що апелянт оскаржує рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, тому з врахуванням ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Даючи правову оцінку висновку суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, колегія суддів вважає, що такий відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно зі ч.1-3 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі- Закон №2262-ХІІ) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

За змістом ч.1-3, 6 ст.2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Видом військової служби є, зокрема, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Правові основи організації та діяльності Державної прикордонної служби України, її загальну структуру, чисельність, функції та повноваження визначає Закон України “Про Державну прикордонну службу України”“ від 03.04.2003 №661-IV (далі – Закон №661-IV).

Відповідно до ст.1 Закону №661-IV на Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її прилеглій зоні та виключній (морській) економічній зоні.

Згідно зі ст.2 Закону №661-IV основними функціями Державної прикордонної служби України є: охорона державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах з метою недопущення незаконної зміни проходження його лінії, забезпечення дотримання режиму державного кордону та прикордонного режиму; здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України та до тимчасово окупованої території і з неї осіб, транспортних засобів, вантажів, а також виявлення і припинення випадків незаконного їх переміщення; охорона суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні та контроль за реалізацією прав і виконанням зобов`язань у цій зоні інших держав, українських та іноземних юридичних і фізичних осіб, міжнародних організацій; ведення розвідувальної, інформаційно-аналітичної та оперативно-розшукової діяльності в інтересах забезпечення захисту державного кордону України згідно із законами України “Про розвідувальні органи України” та “Про оперативно-розшукову діяльність”; участь у боротьбі з організованою злочинністю та протидія незаконній міграції на державному кордоні України та в межах контрольованих прикордонних районів; участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом; участь у здійсненні державної охорони місць постійного і тимчасового перебування Президента України та посадових осіб, визначених у Законі України “Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб”; охорона закордонних дипломатичних установ України; координація у мирний час діяльності утворених відповідно до законів України військових формувань та відповідних правоохоронних органів, пов`язаної із захистом державного кордону України, відповідно до частини третьої статті 2 Закону України “Про державний кордон України”; координація діяльності державних органів, що здійснюють різні види контролю при перетинанні державного кордону України, пропуску до/з тимчасово окупованої території України або беруть участь у забезпеченні режиму державного кордону, прикордонного режиму і режиму в пунктах пропуску через державний кордон України та в контрольних пунктах в`їзду-виїзду.

Виконання зазначених у частині першій цієї статті функцій є оперативно-службовою діяльністю Державної прикордонної служби України.

З метою встановлення єдиного порядку розслідування та обліку нещасних випадків, які сталися з військовослужбовцями Державної прикордонної служби України та приведення нормативно-правових актів Адміністрації Державної прикордонної служби України у відповідність до законодавства, наказом Міністерства внутрішніх справ від 22 березня 2016 року №199 затверджено Інструкцію про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків у Державній прикордонній службі України (далі – Інструкція №199).

Ця Інструкція визначає порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, які сталися з військовослужбовцями Адміністрації Державної прикордонної служби України, її територіальних органів, органів охорони державного кордону, Морської охорони, підрозділів спеціального призначення, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України, навчальних закладів, науково-дослідних установ, органів та підрозділів забезпечення Державної прикордонної служби України (пункт 1 розділу І).

За змістом п.3 розділу І Інструкції №199 розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме: обмеженої в часі події або раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактора чи середовища, внаслідок яких зафіксовано шкоду здоров`ю, зокрема від одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострих отруєнь, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень через аварії, пожежі, стихійні лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани тощо), контакти із представниками тваринного і рослинного світу, які призвели до втрати військовослужбовцем працездатності на один день і більше, а також у разі смерті військовослужбовця.

Відповідно до п.1-2 розділу ІІ Інструкції №199 про кожний нещасний випадок потерпілий або особа, яка його виявила, чи свідок нещасного випадку повинні негайно доповісти безпосередньому керівнику або керівнику робіт і вжити заходів для надання необхідної допомоги потерпілому.

Безпосередній керівник або керівник робіт у разі виявлення нещасного випадку або отримання доповіді про нього зобов`язаний: негайно організувати надання екстреної медичної допомоги потерпілому, забезпечити у разі необхідності його доправлення до закладу охорони здоров`я; доповісти про нещасний випадок керівнику органу Держприкордонслужби; зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку та устаткування на місці нещасного випадку у такому стані, у якому вони були на момент нещасного випадку (якщо це не загрожує життю чи здоров`ю інших осіб і не призведе до більш тяжких наслідків), ужити заходів для недопущення таких випадків.

Згідно з п.4 розділу ІІ Інструкції №199 керівник органу Держприкордонслужби, в якому стався нещасний випадок, одержавши доповідь або повідомлення про нещасний випадок, зобов`язаний:

1) протягом однієї години з використанням засобів зв`язку повідомити про нещасний випадок: керівництво вищого органу Держприкордонслужби; підрозділ (посадову особу) з технічного нагляду та охорони праці вищого органу Держприкордонслужби; підрозділ (посадову особу) з пожежної безпеки вищого органу Держприкордонслужби - у разі нещасного випадку, що стався внаслідок пожежі.

У повідомленні зазначаються: дата і час нещасного випадку; стисла характеристика місця події; відомості про потерпілого (потерпілих): військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, посада, місце служби, стаж служби (загальний та за посадою), сімейний стан; характер травм, стислий опис обставин та ймовірні причини нещасного випадку.

За змістом п.7-9 розділу ІІ Інструкції №199 до складу комісії обов`язково призначаються: заступник керівника органу Держприкордонслужби, в якому стався нещасний випадок (голова комісії); посадова особа з технічного нагляду та охорони праці або на яку покладено ці функції; залежно від того, з чим пов`язаний нещасний випадок, - уповноважена особа відповідної служби (тилового забезпечення, інженерно-технічного забезпечення, роботи з персоналом, з пожежної безпеки, охорони здоров`я тощо).

У разі якщо комісію призначено наказом Адміністрації Держприкордонслужби або її територіального органу, головою комісії призначають посадову особу Адміністрації Держприкордонслужби або її територіального органу. У цьому випадку до складу комісії також обов`язково входить посадова особа з технічного нагляду та охорони праці Адміністрації Держприкордонслужби або її територіального органу відповідно.

Комісія зобов`язана: оглянути місце нещасного випадку, одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо, опитати свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб; з`ясувати обставини та причини нещасного випадку, чи не є нещасний випадок наслідком вчинення потерпілим дій у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп`яніння, вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення, навмисного заподіяння шкоди своєму здоров`ю або самогубства; визначити, чи стався нещасний випадок з військовослужбовцем під час виконання ним обов`язків військової служби; установити осіб, які порушили вимоги нормативно-правових актів з охорони праці (якщо такі особи були), розробити заходи щодо запобігання таким нещасним випадкам.

Члени комісії мають право одержувати письмові пояснення від посадових осіб та інших військовослужбовців і працівників органів Держприкордонслужби, а також проводити опитування потерпілих та свідків нещасного випадку.

Відповідно до п.11 розділу ІІ Інструкції №199 строк розслідування не може перевищувати десяти календарних днів, а у разі групового нещасного випадку - п`ятнадцяти календарних днів. Строк розслідування випадку смерті військовослужбовця не може перевищувати тридцяти календарних днів.

У разі проведення лабораторних досліджень, експертизи, випробувань тощо, а також отримання рішень органів досудового розслідування, органів (посадових осіб), що уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, та суду, необхідних для встановлення обставин і причин нещасного випадку, строк розслідування може бути продовжено керівником органу Держприкордонслужби, що призначив комісію, за письмовим погодженням з вищим органом Держприкордонслужби на строк, необхідний для отримання таких висновків та рішень, про що керівник органу Держприкордонслужби, що призначив комісію, видає наказ.

У разі якщо комісію призначено наказом Адміністрації Держприкордонслужби, строк розслідування продовжується наказом Адміністрації Держприкордонслужби.

Згідно з п.15, 16 розділу ІІ Інструкції №199 за результатами розслідування комісія зобов`язана скласти: акт розслідування нещасного випадку (випадку смерті), що стався (додаток 1) (далі - акт форми Нвс-5); акт про нещасний випадок (випадок смерті), що стався з військовослужбовцем під час виконання ним обов`язків військової служби (додаток 2) (далі - акт форми Нвс-1), якщо цей нещасний випадок (випадок смерті) визнано таким, що стався з військовослужбовцем під час виконання ним обов`язків військової служби, або акт про нещасний випадок (випадок смерті), що стався з військовослужбовцем не під час виконання ним обов`язків військової служби (додаток 3) (далі - акт форми НПвс), якщо цей нещасний випадок (випадок смерті) визнано таким, що стався з військовослужбовцем не під час виконання ним обов`язків військової служби.

Акти підписують голова і всі члени комісії. У разі незгоди зі змістом зазначених актів член комісії підписує їх з відміткою про наявність окремої думки, яку викладає письмово і додає до акта форми Нвс-5.

Підписані акти подаються на затвердження керівнику органу Держприкордонслужби, який призначив комісію.

Керівник органу Держприкордонслужби, який призначив комісію, розглядає та затверджує акти форми Нвс-5 та форми Нвс-1 (або форми НПвс) протягом трьох діб після їх подання.

Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, у випадках, визначених частиною третьою статті 24 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”.

За змістом п.17 розділу ІІ Інструкції №199 Акт форми Нвс-1 (або акт форми НПвс) не складається про нещасний випадок (випадок смерті), який є наслідком: вчинення військовослужбовцем дій у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп`яніння; вчинення військовослужбовцем злочину, кримінального або адміністративного правопорушення, що встановлено рішенням суду або органів досудового розслідування чи органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення; навмисного заподіяння військовослужбовцем шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом).

Про наявність підстав для нескладення акта форми Нвс-1 (або акта форми НПвс) обов`язково зазначається в акті форми Нвс-5 із посиланням на відповідні документи, які додаються до першого примірника акта форми Нвс-5.

Відповідно до ч.4 ст.24 Закону України №2232-XII військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби:

1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;

3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);

4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою;

5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Як вбачається з матеріалів справи, старший солдат ОСОБА_2 проходив військову службу у військовій частині № НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України та на підставі наказу начальника НОМЕР_4 прикордонного загону від 26 квітня 2023 року №303-ОС «Про особовий склад» його призначено на посаду інспектора прикордонної служби 3-ї категорії – снайпера 2-ї групи інспекторів прикордонної служби відділення « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (тип Б).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 05 грудня 2023 року серії НОМЕР_3 .

Зі змісту лікарського свідоцтва про смерть №89 від 01 грудня 2023 року Чернівецького обласного бюро СМЕ вбачається наступне: дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 ; місце смерті Чернівецька область Дністровський район, н.п Подвір`ївка; смерть ОСОБА_2 настала вдома: виявлено мертвим вдома по місцю проживання.

Відповідно до довідки про причину смерті (до форми №106/о №89), причиною смерті ОСОБА_2 є гостре отруєння окисом вуглецю; смерть настала внаслідок нещасного випадку поза виробництвом; нещасний випадок пов`язаний з контрольованим осередком полум`я в будинку. Місце й обставини: отруївся чадним газом внаслідок використання газового пристрою для обігріву з відкритим полум`ям.

Так, матеріалами справи стверджується, що підрозділ військової частини НОМЕР_1 , відділення інспекторів прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_5 , де проходив військову службу ОСОБА_2 розташований за адресою, АДРЕСА_2 .

Згідно з Витягом зі зведення про обстановку на державному кордоні та результатів оперативно-службової діяльності НОМЕР_2 прикордонного загону за 30 листопада 2023 року, ОСОБА_2 останній раз до несення військової служби залучався 28 листопада 2023 року з 9:00 по 22:00 п/н “КрП”. З 29 листопада 2023 року надано день відпочинку. Планувався на службу: 30 листопада 2023 року з 21:00 в п/п “ПП”.

Разом з тим, старшого солдата ОСОБА_2 30 листопада 2023 року виявлено без ознак життя близько 14 год за тимчасовим місцем проживання у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , тобто смерть ОСОБА_2 настала не під час виконання обов`язків військової служби.

Приписами пункту 17 розділу ІІ Інструкції №199 встановлено, що Акт форми Нвс-1 (або акт форми НПвс) не складається про нещасний випадок (випадок смерті), який є наслідком, зокрема: вчинення військовослужбовцем дій у стані алкогольного сп`яніння.

Аналізуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Комісія при розслідуванні нещасного випадку (випадку смерті) військовослужбовця повинна не просто зафіксувати факт перебування особи у стані алкогольного сп`яніння, а й довести наявність причинно-наслідкового зв`язку між цим станом і конкретними діями військовослужбовця, що призвели до трагедії.

Як вбачається з матеріалів справи, причиною смерті ОСОБА_2 зазначено гостре отруєння окисом вуглецю, а саме: отруївся чадним газом у зв`язку з використання газового пристрою для обігріву з відкритим полум`ям, що підтверджується довідкою про причину смерті (до форми №106/о №89).

При цьому, у матеріалах справи міститься Акт комісійного судово-медичного дослідження ДСУ “Чернівецьке обласне бюро СМЕ”, виданий на підставі заяви адвоката від 30 липня 2024 року, зі змісту якого вбачається, що при проведенні судового-токсикологічної експертизи крові з трупа гр-на ОСОБА_2 виявлено етиловий спирт в концентрації 0,71‰ (Висновок експерта №1936 від 11 грудня 2023 року). Посмертно внаслідок дії різних чинників може синтезуватися етиловий спирт, який називають “ендогенним” алкоголем, тобто таким, що не пов`язаний із зажиттєвим надходженням алкоголю в організм ззовні. Враховуючи різноманітність механізмів утворення алкоголю в організмі без прижиттєвого вживання ззовні, комісія експертів змушена вважати невизначеним джерело походження алкоголю в організмі ОСОБА_2 та некоректною спробу формулювання відповіді на питання щодо прижиттєвої наявності чи відсутності алкоголю в крові з трупа гр. ОСОБА_2 , та, відповідно, визначення можливого ступеню алкогольного сп`яніння підекспертного на підставі виявлення при судово-токсикологічному дослідження крові етилового алкоголю у кількості 0,71‰.

Однак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вищевказаний Акт не спростовує факту наявності в організмі ОСОБА_2 етилового спирту в кількості 0,71‰”, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи №84 від 26 лютого 2024 року.

Матеріалами справи стверджується, що відповідно до змісту висновку СМЕ №84 від 26 лютого 2024 року при судового-токсикологічній експертизі крові з трупу гр-на ОСОБА_2 виявлено карбоксигемоглобін у кількості 34‰ та етиловий спирт у кількості 0,71‰, що у відношенні до живих осіб відноситься до легкого алкогольного сп`яніння. Смерть гр-на ОСОБА_2 настала від гострого отруєння окисом вуглецю, а тому, враховуючи наведений вище висновок, Комісія на підставі пункту 17 розділу ІІ Інструкції №199 вирішила Акт форми Нвс-1 (НПвс) не складати, оскільки смерть відбулася під час перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп`яніння.

При цьому, здійснюючи аналіз Акту розслідування нещасного випадку (випадку смерті), що стався у період 30 листопада 2023 року, форми Нвс-5 від 31 травня 2024 року №07-24 суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що Комісією не наведено жодних обставин, які б вказували на причинно-наслідковий зв`язок дій ОСОБА_2 з наявністю у крові етилового спирту у кількості 0,71 ‰, що спричинило нещасний випадок (випадок смерті). Саме по собі “виявлення етилового спирту в кількості 0,71‰” не може слугувати висновком про відсутність підстав для складення Акту форми Нвс-1 (або акту форми НПвс), що свідчить про наявність підстав для зобов`язання відповідача 1 повторно провести службове розслідування нещасного випадку (випадку смерті) чоловіка позивача, що стався 30 листопада 2023 року.

Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно з наказом Західного регіонального управління ДПСУ від 02 червня 2024 року №49-ОД складено чотири примірники Акту форми Нвс-5 №07-24, затверджених 31 травня 2024 року та примірник №2 направлено матері загиблого ОСОБА_8 , яка отримала його 12 червня 2024 року, разом з тим, дружині примірник не надсилався.

Як вбачається з матеріалів справи, матеріали розслідування щодо смерті ОСОБА_2 представнику позивача надали лише у відповідь на адвокатський запит від 24 серпня 2025 року.

07 вересня 2025 року подано скаргу про повторне розслідування, яка надійшла до Адміністрації 15 вересня 2025 року та листом від 23 вересня 2025 року повідомлено про відсутність підстав для повторного розслідування, покликаючись на направлення Акту матері та неповажність причин пропуску строку.

Разом з тим, доказів на підтвердження факту обізнаності позивача з результатами розслідування до серпня 2025 року матеріали справи не містять та відповідачами таких не надано, що свідчить про безпідставність доводів апелянтів про відсутність підстав для повторного розслідування.

Відповідно до п.20-22 розділу ІІ Інструкції №199 у разі надходження скарги на висновки комісії щодо обставин та причин нещасного випадку Голова Державної прикордонної служби України (керівник територіального органу Адміністрації Держприкордонслужби) з метою забезпечення об`єктивності розслідування нещасного випадку має право призначити повторне (додаткове) розслідування такого випадку комісією в іншому складі.

За результатами повторного (додаткового) розслідування комісія зобов`язана скласти висновок про наявність або відсутність підстав для скасування актів попередньої комісії. Такий висновок, підписаний головою і всіма членами комісії, подається на затвердження особі, що призначила повторне (додаткове) розслідування.

За висновком комісії особа, що призначила повторне (додаткове) розслідування, має право скасувати акти попередньої комісії та затвердити нові акти форми Нвс-5 і форми Нвс-1 (або форми НПвс), а також вжити заходів щодо активізації роботи із запобігання виникненню нещасних випадків, притягнення до відповідальності посадових осіб органів Держприкордонслужби, які порушили вимоги керівних документів щодо збереження життя та здоров`я військовослужбовців.

Про скасування актів попередньої комісії особа, що призначила повторне (додаткове) розслідування, видає наказ.

Щодо доводів апелянтів про дискреційність повноважень, то колегія суддів зазначає, що критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд. Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов`язання відповідного суб`єкта вчинити дії після скасування його адміністративного акта. Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Натомість, у цій справі відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відмова Адміністрації Державної прикордонної служби України у проведенні повторного службового розслідування нещасного випадку (випадку смерті), що стався 30 листопада 2023 року з ОСОБА_2 є протиправною, оскільки Акті розслідування нещасного випадку (випадку смерті), що стався у період 30 листопада 2023 року, форми Нвс-5 від 31 травня 2024 року №07-24, не наведено жодних обставин, які б вказували на причинно-наслідковий зв`язок дій ОСОБА_2 з наявністю у крові етилового спирту в кількості 0,71 ‰, що спричинило нещасний випадок (випадок смерті), при цьому, саме по собі “виявлення етилового спирту в кількості 0,71‰” не може слугувати висновком про відсутність підстав для складання Акту форми Нвс-1 (або акту форми НПвс), а тому з метою захисту прав позивача необхідно зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 провести повторне службове розслідування нещасного випадку (випадку смерті), що стався 30 листопада 2023 року з ОСОБА_2 , зі складенням Акту форми НПвс.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені скаржниками в апеляційних скаргах обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Також згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Крім того, колегія суддів зазначає, що рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року у справі №460/18682/25 в частині відмовлених позовних вимог не оскаржується в апеляційному порядку, тому колегія суддів вважає недоцільним виходити за межі апеляційної скарги та переглядати оскаржуване рішення в цій частині.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог у частині їх задоволення, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги ІНФОРМАЦІЯ_1 та Адміністрації Державної прикордонної служби України залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року у справі №460/18682/25 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Мікула

судді С. М. Кузьмич

А. Р. Курилець

Повне судове рішення складено 17 вересня 2026 року.