Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №308/8743/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 308/8743/26 пров. № А/857/43061/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Кушнір В.О.

за участі секретаря судового засідання: Скрутень Х.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України,

на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 липня 2026 року (суддя – Логойда І.В., час ухвалення – не зазначено, місце ухвалення – м. Ужгород, дата складання повного рішення – 24.07.2026),

в адміністративній справі №308/8743/26 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції Закарпатської області,

про скасування постанови,

встановив:

У червні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції Закарпатської області, в якому, з урахуванням уточних позовних вимог, просив: 1) скасувати постанову поліцейського батальйону 2 взводу 2 роти Управління патрульної поліції в Закарпатській області Петрулинець Олександра Анатолійовича серія ЕНА № 7345444 від 10.06.2026 року, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн на підставі ст. 126 ч.4 КУпАП; 2) провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 126 ч. 4 КУпАП закрити.

Відповідач позовних вимог не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву. Вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.07.2026 позовну заяву – задоволено повністю. Скасовано постанову поліцейського 2 взводу 2 роти Управління патрульної поліції в Закарпатській області Петрулинець Олександра Анатолійовича серії ЕНА №7345444 від 10.06.2026, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу, за ознаками адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП. Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 126 КУпАП - закрито. Стягнуто на користь позивача судовий збір в розмірі 665,60 грн. 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.

З рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт рішення суду незаконним, ухваленим з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального, а тому рішення суду підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки доказам, поданим відповідачем та не дослідив їх у повному обсязі. Зокрема, згідно матеріалів справи та відеозапису з нагрудної камери поліцейського, 10.06.2026 року під час несення служби працівниками Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції на спецлінію «102» надійшло повідомлення про грубе порушення Правил дорожнього руху водієм транспортного засобу Volkswagen номерний знак НОМЕР_1 . Із наведених пояснень позивача вбачається, що він неодноразово, добровільно та послідовно підтверджував факт керування транспортним засобом Volkswagen номерний знак НОМЕР_1 , а також детально описував обставини свого руху та причини зупинки транспортного засобу. В ході перевірки, згідно облікових даних інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» поліцейськими встановлено, що постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.06.2025, яка набрала законної сили 20.06.2025 у справі № 308/7802/25 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000, 00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Зазначає апелянт, що наведені обставини в їх сукупності свідчать про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП, а також підтверджують правомірність дій працівників поліції щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Також суд першої інстанції, зосередившись виключно на формальній відсутності у пункті 7 постанови про адміністративне правопорушення відомостей про технічний засіб відеофіксації, безпідставно не врахував доказове значення відеозапису з нагрудної камери поліцейського, наданого відповідачем у межах розгляду справи.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

У засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не з`явились, явку повноважних представників не забезпечили, жодних заяв чи клопотань щодо відкладення розгляду справи не подавали, хоча належним чином усі були повідомленні про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до статті 313 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість апеляційного розгляду справи у відсутності сторін (їх представників).

Згідно з ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід задоволити.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

10.06.2026 року відносно позивача ОСОБА_1 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі, серії ЕНА №7345444 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400,00 грн. (а.с. 5, 67).

За змістом вказаної постанови ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 10.06.2026 року о 04 год. 55 хв. в с. Нижнє Солотвино дорога М05 795 км керував транспортним засобом Wolkswagen номерний знак НОМЕР_2 , будучи позбавленим права керування транспортним засобом, чим порушив п. 2.1 ПДР України - керування транспортним засобом особою, яка позбавлена права керування, адміністративна відповідальність за дане порушення передбачена ч.4 ст.126 КУпАП.

Не погодившись із винесенням вказаної постанови, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи не підтверджено факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП, а також не доведено дотримання при винесенні оскаржуваної постанови вимог ст.ст. 248, 280 КУпАП щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин та вирішення її в точній відповідності з законом.

Суд апеляційної інстанції не погоджується із таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є протиправність постанови поліцейського про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері дотримання правил дорожнього руху.

Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до статті 41 Закону України «Про дорожній рух» регулюються Правилами дорожнього руху (далі - ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Пунктом 1.3 ПДР визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (ст.53 Закону України «Про дорожній рух»).

Положенням пп. «а» п. 2.1 ПДР визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Частиною 4 ст.126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортним засобом.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУпАП).

За приписами частини 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII), поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Як слідує зі змісту положень п.п.3, 8, 11 ч.1 ст.23 Закону №580-VIII, поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Так, згідно ч.1, 2 ст.222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, які полягають, у порушенні правил дорожнього руху. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Як передбачено приписами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з положеннями ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Як видно зі змісту ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з ч.4 ст.258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.283 КУпАП, постанова про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (ПІБ, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (ПІБ (за наявності) дата народження, місце проживання чи перебування); опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

За приписами частини 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.40 Закону №580-VIII, поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою, зокрема, забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Тобто положення Закону №580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.

Відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1, 4 ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.2 ст.74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 75 КАС України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Отже, у розглядуваній адміністративній справі відповідач, як суб`єкт владних повноважень, зобов`язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема довести факт вчинення позивачем порушень Правил дорожнього руху відповідними доказами..

Дослідивши відеозапис з нагрудної камери поліцейського та інші зібрані у справі докази суд встановив, що 10.06.2026 року під час несення служби працівниками управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції на спецлінію 102 надійшло повідомлення про грубе порушення правил дорожнього руху водієм транспортного засобу Wolkswagen з державним номерним знаком НОМЕР_2 .

Після прибуття на місце події поліцейські з`ясували обставини події, під час чого позивач надав усні та письмові пояснення щодо обставин руху транспортного засобу. Із цих пояснень встановлено, що саме позивач керував зазначеним транспортним засобом, рухаючись з міста Ужгород у напрямку міста Свалява.

В ході перевірки поліцейськими встановлено, що постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.06.2025, яка набрала законної сили 20.06.2025 у справі № 308/7802/25, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Вказані обставини підтверджуються відеозаписом з нагрудної камери поліцейського № 470915, а саме: 05:42:42 позивач повідомляє поліцейському, що керував транспортним засобом, рухаючись з міста Ужгород у напрямку міста Свалява; у проміжку часу 05:57:27-05:57:31 під час надання письмових пояснень позивач повторно підтверджує, що саме він керував транспортним засобом за вказаним маршрутом; 05:57:58 позивач пояснює, що причиною зупинки транспортного засобу став його різкий маневр обгону; 06:00:59 позивач повторно зазначає, що близько 04 год. 30 хв. рухався з міста Ужгород, здійснив маневру обгону вантажних транспортних засобів та був зупинений ними.

Із наведених пояснень позивача видно, що він неодноразово, добровільно та послідовно підтверджував факт керування транспортним засобом Wolkswagen, державний номерний знак НОМЕР_2 , а також детально описував обставини свого руху та причини зупинки транспортного засобу.

Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме порушення п. 2.1 «а» ПДР, відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 126 КУпАП, поліцейським було прийнято рішення про складання адміністративних матеріалів щодо водія.

Після чого водію було роз`яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Колегія суддів враховує, що спірною постановою від 10.06.2026 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за керування в цей день транспортним засобом Wolkswagen номерний знак НОМЕР_2 о 04 год. 55 хв. в с. Нижнє Солотвино дорога М05 795 км., будучи позбавленим права керування.

Водночас, апеляційним судом встановлено, що постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.06.2025 у справі №308/7802/25 позивача ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушеннях передбачених ч.1 ст.130 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік (а.с.70).

Ця постанова Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.06.2025 у справі №308/7802/25 набрала законної сили 20.06.2025, а відтак з цієї дати підлягала до виконання.

Щодо не зазначення в оскаржуваній постанові поліцейського про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в графі 7 відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, то таке процедурне порушення оцінюється судом апеляційної інстанції як процедурний недолік оформлення постанови, однак з урахуванням приписів статей 72 – 76 КАС України не може автоматично мати наслідком позбавлення такого відеозапису доказового значення без дослідження його змісту та встановлення обставин, які він підтверджує, в сукупності з іншими доказами, зібраними у справі.

Зазначений висновок узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, відповідно до якої окремі недоліки оформлення адміністративного акта не можуть бути самостійною підставою для визнання його протиправним, якщо такі недоліки не вплинули на правильність вирішення справи по суті. Формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення, якщо за умови додержання відповідної процедури зміст такого рішення не був би іншим.

Отже, сам по собі факт не зазначення у постанові відомостей про технічний засіб фіксації не позбавляє такий відеозапис статусу належного та допустимого доказу, оскільки його оцінка має здійснюватися судом з урахуванням змісту, способу отримання та взаємозв`язку з іншими доказами у справі.

Ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: "протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків" і, на противагу йому, принцип "формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення"; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови безумовного дотримання ним передбаченої законом процедури прийняття такого рішення.

Таким чином, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки доказам, поданим відповідачем та не дослідив їх у повному обсязі.

Згідно аналізу відеозапису з нагрудної камери поліцейського встановлено обставини події, рух позивача на транспортному засобі (фрагменти відеозапису); позивача ознайомлено зі змістом пояснень на окремому аркуші (фрагмент відеозапису); роз`яснено права згідно ст. ст. 268, 289 КУпАП (фрагмент відеозапису); попереджено позивача щодо винесення постанови про адміністративне правопорушення (фрагмент відеозапису); потворно роз`яснено права згідно ст. ст. 268, 289 КУпАП (фрагмент відеозапису).

Таким чином, матеріали відеозапису підтверджують, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення поліцейським було дотримано вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо з`ясування всіх обставин справи, роз`яснення позивачу його процесуальних прав та порядку оскарження постанови, а також забезпечено реалізацію права позивача на надання пояснень. Відтак порушень процедури розгляду справи та винесення постанови допущено не було.

За встановленого та наведеного правового регулювання спірних правовідносин колегія суддів приходить до висновку, що наведені обставини в їх сукупності свідчать про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 126 КУпАП, а також підтверджують правомірність дій працівників поліції щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Вказаним підтверджується обґрунтованість доводів апеляційної скарги відповідача.

Таким чином, встановлені у справі фактичні обставини і наведене правове регулювання досліджуваних правовідносин вказують на відсутність підстав для скасування спірної постанови, винесеної інспектором поліції 10.06.2026 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7345444.

У зв`язку із встановленим, являються помилковими висновки суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, сформував висновки, які не відповідають обставинам справи, а тому оскаржуване рішення суду першої інстанції у відповідності до статті 317 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог, з наведених вище підстав та обґрунтованості доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.

Керуючись ст.ст. 243, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України – задоволити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 липня 2026 року в адміністративній справі №308/8743/26 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції Закарпатської області про скасування постанови – скасувати та ухвалити нову постанову.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і в касаційному порядку не оскаржується.

Головуючий суддя В. В. Гуляк

судді Н. В. Ільчишин

В. О. Кушнір

Повний текст постанови суду складено 16.09.2026 року