Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №602/496/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 602/496/26 пров. № А/857/33620/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Кушнір В.О.

за участі секретаря судового засідання: Скрутень Х.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області,

на рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 27 травня 2026 року (суддя – Наумчук В.А., час ухвалення – не зазначено, місце ухвалення – м. Ланівці, дата складання повного тексту – не зазначено),

в адміністративній справі №602/496/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області,

про скасування постанови,

встановив:

У травні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до відповідача Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, в якому просила скасувати постанову поліцейського відділу поліції №1 (м. Ланівці) Кременецького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області старшого сержанта поліції Ковальчук Романа Івановича серії ЕНА № 7117799, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1190 грн. за ч.1 ст.121-3 КУпАП.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому висловив незгоду з її вимогами. Просив відмовити у задоволенні позовну у зв`язку з його безпідставністю.

Рішенням Лановецького районного суду Тернопільської області від 27.05.2026 адміністративний позов задоволено повністю. Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №7117799 від 01.05.2026, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1190 грн за ч.1 ст.121-3 КУпАП - скасовано. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП – закрито за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в користь позивача судовий збір у сумі 532,48 грн..

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що рішення суду винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права та всупереч об`єктивним обставинам справи, а тому підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає про непогодження із висновком суду першої інстанції, що наявність пластикових стяжок на номерному знаку не утворює склад правопорушення ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. Пластикові стяжки, якими було перетягнуто номерний знак автомобіля, є сторонніми предметами. Вони безпосередньо накладаються на площину номерного знака, фізично закривають його частини та створюють додаткові елементи (лінії, відблиски), що об`єктивно ускладнюють його ідентифікацію, особливо під час руху автомобіля чи при фіксації технічними засобами під різними кутами огляду. Законодавство забороняє будь-яке стороннє перекриття номерного знака, незалежно від суб`єктивного сприйняття його читаємості судом з конкретної статичної відстані. Якщо сторонні предмети (білі стяжки) стають помітними лише з відстані 2-3 метрів, це прямо підтверджує, що з нормативно встановленої відстані у 20 метрів ідентифікація номерного знака є ускладненою чи спотвореною, оскільки стяжки зливаються з фоном або символами номерного знака, змінюючи його візуальне сприйняття.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду та винести нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

У засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не з`явились, явку повноважних представників не забезпечили, жодних заяв чи клопотань щодо відкладення розгляду справи не подавали, хоча належним чином усі були повідомленні про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до статті 313 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість апеляційного розгляду справи у відсутності сторін (їх представників).

Згідно з ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7117799 від 01. 05.2026 року, складеної поліцейським ВП№ 1 (м. Ланівці) Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області ст. сержантом поліції Ковальчуком Р.І., визнано винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121-3 КУпАП, зокрема в тому, що ОСОБА_1 01.05.2026 о 10 год. 54 хв. у м. Ланівці на вул. Незалежності, 48 керувала транспортним засобом NISSAN QASHQAI, НОМЕР_1 , в якої номерні знаки були закриті пластмасовими стяжками, чим порушила пункт 2.9 в ПДР та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.121-3 КУпАП, у зв`язку з чим на ОСОБА_2 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1190 грн (а.с. 5, 67).

Не погодившись із винесенням вказаної постанови, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є протиправність постанови поліцейського про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері дотримання правил дорожнього руху.

Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до статті 41 Закону України «Про дорожній рух» регулюються Правилами дорожнього руху (далі - ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Пунктом 1.3 ПДР визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (ст.53 Закону України «Про дорожній рух»).

Також, згідно із п.1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п.2.9«в» ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом з номерним знаком, що не відповідає вимогам стандартів.

Частиною 1 статті 121-3 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Колегія суддів також зазначає, що відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з частинами 1, 2 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУпАП).

Як передбачено приписами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з положеннями ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Як видно зі змісту ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з ч.4 ст.258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.283 КУпАП, постанова про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (ПІБ, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (ПІБ (за наявності) дата народження, місце проживання чи перебування); опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

За приписами частини 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.40 Закону №580-VIII, поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою, зокрема, забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Тобто положення Закону №580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.

Відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1, 4 ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.2 ст.74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 75 КАС України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Отже, у розглядуваній адміністративній справі відповідач, як суб`єкт владних повноважень, зобов`язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема довести факт вчинення позивачем порушень Правил дорожнього руху відповідними доказами.

Дослідивши матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач факт вчинення ним адміністративного правопорушення заперечив повністю, вказавши про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.121-3 КУпАП. Стверджує, що пластикові стяжки, якими були закріплені номерні знаки на транспортному засобі, котрим керувала позивач, ніяким чином не спотворюють видимість таких номерних знаків з відстані 20 м.

Відповідач, окрім зазначення обставин події в оскаржуваній постанові, надав суду відеозапис, дослідивши який, апеляційним судом встановлено, що такий містить з`ясування поліцейськими обставин щодо можливого порушення позивачем вимог п.9.2«в» ПДР та розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності.

Зі змісту дослідженого відеозапису з реєстратора службового автомобіля поліцейського видно, що службовий автомобіль поліцейського у зазначені в оскаржуваній постанові дату, час та місці рухався позаду автомобіля NISSAN QASHQAI, н.з. НОМЕР_1 , на відстані приблизно від 10 до 20 м. При цьому вірно зауважив суд першої інстанції, що з цієї відстані на відеозаписі взагалі не видно жодних предметів, які б закривали номерний знак керованого позивачем автомобіля. Символи номерного знаку можна чітко визначити. Лише після того, як автомобіль, яким керувала позивач, зупинився на вимогу поліцейського, а службовий автомобіль поліцейського, на якому встановлено відеореєстратор, наблизився до автомобіля позивача на відстань близько 2-3 м та зупинився позаду нього, можна помітити тонкі смужки пластикових стяжок білого кольору, якими номерний знак додатково прикріплений до автомобіля. При цьому, буквенно-числова комбінація ( НОМЕР_1 ) номерного знаку автомобіля NISSAN QASHQAI проглядається чітко, без будь-яких спотворень.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд першої інстанції правильно врахував, що зі змісту положень підпункту «В» пункту 2.9 ПДР України та частини першої статті 121-3 КУпАП, у їх системному взаємозв`язку слідує, зокрема, що водієві заборонено керувати транспортним засобом з номерним знаком, що закритий іншими предметами, внаслідок чого неможливо чітко визначити символи (або буквено-числову комбінацію) номерного знака з відстані 20 м. У такому випадку настає адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

В оскаржуваній постанові поліцейський зазначив, що номерні знаки на транспортному засобі, яким керувала позивач, були закриті пластмасовими стяжками.

У розглядуваній ситуації слід зауважити, що сама по собі наявність пластикової стяжки на номерному знаку транспортного засобу не тягне адміністративної відповідальності, лише у випадку, якщо такі стяжки закріплені таким чином, що не дають можливості чітко визначити символи (або буквено-числову комбінацію) номерного знака з відстані 20 м.

Отже, для твердження про наявність події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 123-1 КУпАП необхідне встановлення тієї обставини, що номерний знак транспортного засобу закритий предметом (в даному випадку пластиковою стяжкою) таким чином, що це унеможливлює чітке визначення (ідентифікацію) символів номерного знака з відстані 20 м.

Разом з тим, матеріали справи згідно наданих відповідачем суду доказів не містять таких, які б давали підстави стверджувати, що номерний знак на транспортному засобі, яким керувала позивач, з візуальним оглядом не міг бути ідентифікований за буквено-числовою комбінацією з відстані 20 м.

З урахуванням встановлено колегія суддів приходить до висновку, що поліцейський відділу поліції №1 (м. Ланівці) Кременецького РВП ГУ НП в Тернопільській області, не маючи на те належних, допустимих та достатніх доказів, безпідставно притягнув позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.121-3 КУпАП через порушення пункту 2.9 в ПДР.

На підставі встановлених у справі фактичних обставин судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження обставин порушення позивачем законодавства про дорожній рух, зокрема, про вчинення порушень ПДР України, визначених п.9.2 «в» ПДР, відповідальність за що передбачена ч.1 ст.121-3 КУпАП.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.1 ст.247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що про скасування оскаржуваної постанови поліцейського за закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП за відсутності події та складу адміністративного правопорушення, що не спростовано доводами апеляційної скарги відповідача.

Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального права та основ процесуального права, наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому немає підстав для скасування рішення суду.

Керуючись ст.ст. 243, 272, 286, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області – залишити без задоволення.

Рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 27 травня 2026 року в адміністративній справі №602/496/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і в касаційному порядку не оскаржується.

Головуючий суддя В. В. Гуляк

судді Н. В. Ільчишин

В. О. Кушнір

Повний текст постанови суду складено 16.09.2026 року