Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №569/3534/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 569/3534/26 пров. № А/857/24467/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів - Заверухи О. Б., Курильця А. Р.,

з участю секретаря судового засідання – Волчанського А. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 квітня 2026 року у справі №569/3534/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора з паркування Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради Петрика Віталія Івановича, Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради, третя особа - Відділ державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та стягнення моральної шкоди,-

суддя в 1-й інстанції – Гордійчук І. О.,

дата ухвалення рішення – 16 квітня 2026 року,

місце ухвалення рішення – м. Рівне,

дата складання повного тексту рішення – не зазначено,

в с т а н о в и в:

Позивач – ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідачів - інспектора з паркування Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради Петрика Віталія Івановича, Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради, третя особа - Відділ державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просила скасувати постанову RVN №2529430 від 15 жовтня 2025 року про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП, закрити провадження у справі та стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 3000000 грн, постановити окрему ухвалу, якою визнати грубе порушення закону відповідачами.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 16 квітня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню. В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що відповідачем при здійсненні замірів відстані припаркованого автомобіля було використано лазерний світловіддалемір Bosch GLM 500, який є неналежним технічним засобом, оскільки не відповідає вимогам ст.14-2 КУпАП, а тому не є належним та допустимим доказом здійсненних замірів відстані припаркованого автомобіля, а відтак і оскаржуваної постанови. Крім того, постанова була винесена заднім числом і направлена з порушенням строків, визначених ч.1 ст.38 КУпАП, що є підставою для закриття провадження. Це виключає вину позивача та узгоджується з положеннями Конституції України, які закріплюють принцип індивідуальної відповідальності та презумпцію невинуватості. На думку апелянта, протиправні дії відповідача спричинили моральну шкоду, яку вона оцінює у 3000000 грн. З врахуванням наведеного просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою позов задовольнити.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, згідно зі ст.268 КАС України учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду; представник відповідача подав заяву про розгляд справи у режимі відеоконференції, однак через технічні проблеми інтернет зв`язку відповідача провести судове засідання в режимі відеоконференції не було можливим, відповідно до ч.5 ст.195 КАС України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву, а тому враховуючи наведене, а також те, що неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень ст.268 КАС України не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій, суд вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності учасників справи за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів, згідно з ч.4 ст.229 КАС України без фіксування судового засідання технічними засобами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 15 жовтня 2025 року інспектором з паркування Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради Петрик В.І. складено повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності до постанови серії RVN №2529430.

З вказаного повідомлення вбачається, що виявлено адміністративне правопорушення, яке передбачено частиною 3 статті 122 КУпАП: порушення правил зупинки, а саме: 15 жовтня 2025 року 14:49:40 по проспекту Миру,4 м.Рівне особа, яка керувала транспортним засобом Renault Koleos д.н. НОМЕР_1 порушила правила зупинки, а саме: здійснено зупинку транспортного засобу ближче 10 м. від місця виїзду з прилеглої території, чим порушено пункт 15.9 «и» Правил дорожнього руху.

16 жовтня 2025 року інспектором з паркування Департаменту, на підставі відомостей Єдиного державного реєстру транспортних засобів встановлено відповідальну особу, зазначену у ч.1 ст.14-2 КУпАП, якою виявилась ОСОБА_1 , 20/09/1996 р.н., якій належить транспортний засіб Renault Koleos д.н. НОМЕР_1 .

Постановою серії НОМЕР_2 від 16 жовтня 2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680,00 гривень. Суть правопорушення: зупинка транспортного засобу на відстані менше ніж 10 метрів від виїзду з прилеглої територій, що є порушенням правил зупинки транспортних засобів (підпункт «и») пункт 15.9 ПДР).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова серії RVN №2529430 від 16 жовтня 2025 року є правомірною та підстави для скасування такої відсутні, оскільки долученими до матеріалів справи доказами стверджується наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП. Крім того, підстави для стягнення моральної шкоди відсутні, оскільки позивачем не доведено факт заподіяння моральної шкоди відповідачем. Також на момент вирішення цієї справи відсутні наведені позивачем підстави для постановлення судом окремої ухвали, а тому у задоволенні вказаної вимоги відмовлено.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно зі ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Ст.9 КУпАП передбачає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За змістом ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ч.1, 3, 5 ст.279-1 КУпАП у разі, якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.

Якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою та сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 і цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов`язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).

Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Ст.251 КУпАП передбачає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов`язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у неоплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов`язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу (примітка до ст.14-2 КУпАП).

Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 42 - 2, частиною першою статті 44, статтями 44 - 1, 106 - 1, 106 - 2, 162, 172 - 10 - 172 - 20, 173, 173 - 1, частинами другою і третьою статті 173 - 8 , статтями 178, 185, частиною першою статті 185 - 3, статтями 185 - 7, 185 - 10, 188 - 22, 203 - 206 - 1, розглядаються протягом доби, статтями 146, 160, 173 - 2, 185 - 1, 212 - 7 - 212 - 20 - у триденний строк, статтями 46 - 1, 166 - 9, 176 і 188 - 34 - у п`ятиденний строк, статтями 101-103 цього Кодексу - у семиденний строк. Справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, третьою та сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою та восьмою статті 152 - 1 цього Кодексу, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), розглядаються уповноваженою особою невідкладно після виявлення правопорушення та отримання відомостей про суб`єкта цього правопорушення. Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210 - 1 цього Кодексу, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності, розглядаються уповноваженою посадовою особою територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління та регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервiстами, якi перебувають у запасi Служби безпеки України), уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України (у частинi правопорушень, вчинених військовозобов`язаними Служби зовнішньої розвідки України) у триденний строк після надходження відповідної заяви від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Як вбачається зі змісту повідомлення серії RVN №2529430 від 15 жовтня 2025 року вбачається, що 15 жовтня 2025 року 14:49:40 по проспекту Миру,4 м.Рівне особа, яка керувала транспортним засобом Renault Koleos д.н. НОМЕР_1 порушила правила зупинки, а саме: здійснено зупинку транспортного засобу ближче 10 м. від місця виїзду з прилеглої території, чим порушено пункт 15.9 «и» Правил дорожнього руху, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.122 КУпАП.

Відповідно до п.1.3 та п.1.9 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п.1.10 ПДР України зупинка - припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо).

За змістом абз.73 п.1.10 ПДР України прилегла територія - територія, що прилягає до краю проїзної частини та не призначена для наскрізного проїзду, а лише для в`їзду до дворів, на стоянки, автозаправні станції, будівельні майданчики тощо або виїзду з них.

Відповідно до п.п.15.9 (и) ПДР України зупинка забороняється ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.

У даній категорії справ, фотофіксація, у відповідності до вимог ст.283 КУпАП, розміщена на вебсайті, є належним та допустимим доказом, який підтверджує факт вчинення адміністративного правопорушення позивачем.

За змістом ч.3 ст.122 КУпАП ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Випадки розміщення транспортного засобу, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, визначені частиною третьою статті 265-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зокрема, ближче 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду підпункт (з) п.2 ч.3 ст.265-4 КУпАП.

З матеріалів фотофіксації вбачається, що транспортний засіб Renault Koleos д.н. НОМЕР_1 знаходиться ближче 10 метрів від виїзду з прилеглої території. Також на фото, зроблених 15 жовтня 2025 року чітко видно засіб вимірювання з показником відстані 4.758м.

Відповідно до ч.4 ст.279-1 КУпАП повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити відомості, передбачені частинами другою - четвертою статті 283 цього Кодексу, крім відомостей про особу, стосовно якої розглядається справа. Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити також інформацію про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня вчинення відповідного правопорушення, що вважатиметься виконанням адміністративного стягнення у повному обсязі.

Матеріалами справи стверджується, що фотофіксацію обставин порушення в режимі фотозйомки та через відсутність технічних можливостей встановити особу, зазначену у ч.2 ст.14-2 КУпАП, на місці вчинення правопорушення (яка є суб`єктом правопорушення), інспектором у повній відповідності до вимог ст.279-1 КУпАП було розміщено повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності на лобовому склі транспортного засобу Renault Koleos д.н. НОМЕР_1 .

З матеріалів фотофіксації правопорушення, вбачається, що транспортний засіб Renault Koleos д.н. НОМЕР_1 розташовано ближче 10 метрів від місця виїзду з прилеглої території. Фотознімок, зроблений 15 жовтня 2025 року о 14:48:47 з географічними координатами 50.6232972, 26.251867 містить фотофіксацію заміру відстані від місця виїзду з прилеглої території до транспортного засобу Renault Koleos д.н. НОМЕР_1 , а саме 4.758 m. Замір відстані від місця виїзду з прилеглої території до транспортного засобу Renault Koleos д.н. НОМЕР_1 було здійснено за допомогою лазерного світловіддалеміру Bosch GLM 500.

Ст.72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За приписами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Колегія суддів зазначає, що замір відстані від місця виїзду з прилеглої території до транспортного засобу Renault Koleos д.н. НОМЕР_1 було здійснено за допомогою лазерного світловіддалеміру Bosch GLM 500, копія свідоцтва про повірку № 12А/346 від 29 серпня 2025 року міститься у матеріалах справи (а.с.81).

Щодо доводів апелянта про те, що лазерний світловіддалемір Bosch GLM 500 є неналежним технічним засобом, оскільки інформація про нього відсутня у Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки, то колегія суддів не приймає такі до уваги, оскільки у матеріалах справи наявна копія свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №12А/346 від 29 серпня 2025 року, виданого Державним підприємством «Львівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації (а.с.81), при цьому, позивач, будучи належним чином обізнаний про наявність заміру здійсненого за допомогою лазерного світловіддалеміру Bosch GLM 500, не висловив жодних заперечень, не ставив під сумнів легітимність приладу та не піднімав питання про його неналежність, а тому суд першої інстанції правомірно визнав результати лінійного заміру відстані від місця виїзду з прилеглої території до транспортного засобу Renault Koleos д.н. НОМЕР_1 здійсненого за допомогою лазерного світловіддалеміру Bosch GLM 500 та свідоцтво про повірку № 12А/346 від 29 серпня 2025 року належними та допустимими доказами.

Таким чином, відповідачем під час розгляду справи були дотримані всі норми спеціального права, які регулюють правовідносини при порушенні правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Фотознімки транспортного засобу транспортного засобу, зроблені інспектором з паркування відповідають вимогам ст.14-2 КУпАП та є належними та допустимими доказами у цій справі.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 жовтня 2025 року інспектором з паркування Департаменту на підставі відомостей Єдиного державного реєстру транспортних засобів встановлено відповідальну особу, зазначену у ч.1 ст.14-2 КУпАП, якою є ОСОБА_1 , 20/09/1996 р.н., якій належить транспортний засіб Renault Koleos д.н. НОМЕР_1 .

У зв`язку з вчиненням позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП, а саме: розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху, після встановлення відповідальної особи, інспектором з паркування 16 жовтня 2026 року прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення серія RVN №2529430, згідно з ч.5 ст.279-1, ст.283, 284 КУпАП - без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до вимог ч.ч.2, 3, 4 ст.283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що доводи позивача щодо складення оскаржуваної постанови "заднім числом" є припущеннями, які не ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Матеріалами справи стверджується, що вказана постанова, надіслана позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу її місця реєстрації у відповідності до ч.7 ст.279-1 КУпАП (а.с.80), а тому дії інспектора з паркування відповідали вимогам чинного законодавства.

Таким чином, аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувана постанова серії RVN №2529430 від 16 жовтня 2025 рокує правомірною та підстави для скасування такої відсутні, оскільки долученими до матеріалів справи доказами стверджується наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП.

Крім того, колегія суддів зауважує, що дотримання ПДР України є невід`ємною частиною організації процесу дорожнього руху з метою створення безпеки для інших учасників дорожнього руху, уникнення дорожньо - транспортних пригод та їх наслідків.

Щодо доводів позивача (апелянта) про відшкодування моральної шкоди, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно зі ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 23 Цивільного кодексу України).

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постановах від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17, від 27 листопада 2019 року у справі №750/6330/17. Зокрема, Верховний Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Вимоги про відшкодування моральної шкоди у сумі 3000000,00 грн позивач пов`язує з протиправними діями та бездіяльністю відповідача.

Відповідно до ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Колегія суддів зазначає, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження факту заподіяння моральної шкоди з оскаржуваними у цій справі діями та бездіяльністю відповідача. Крім того, позивачем не зазначено про будь-які приниження з боку органу державної влади або його посадових осіб та негативні наслідки, яких вона зазнала, а тому доводи позивача не можуть підтверджувати заподіяння моральної шкоди саме відповідачем. Усі обґрунтування заподіяння моральної шкоди позивачу, які містяться у позовній заяві та апеляційній скарзі не містять причинно-наслідкового зв`язку, що такі пов`язані з діями відповідача, а тому не може підтверджувати завдання позивачу приниження чи страждань у зв`язку прийняттям оскаржуваної постанови.

Таким чином, з врахуванням вищенаведених мотивів, колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача (апелянта) щодо стягнення моральної шкоди.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст.139, 229, 242, 243, 250, 268, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 квітня 2026 року у справі №569/3534/26 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. І. Мікула

судді О. Б. Заверуха

А. Р. Курилець

Повне судове рішення складено 16 вересня 2026 року.