Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №380/563/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/563/25 пров. № А/857/33980/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Кушнір В.О.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,

на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року з питань встановлення способу і порядку виконання судового рішення (суддя – Чаплик І.Д., час ухвалення – не зазначено, місце ухвалення – м.Львів, дата складання повного тексту – 09.06.2026),

в адміністративній справі №380/563/25 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Міністерства оборони України,

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У січні 2025 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися в суд із адміністративним позовом до відповідача Міністерства оборони України, в якому просили: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, що оформлене витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсації сум від 25.10.2024 №29/в щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги членам сім`ї загиблого ОСОБА_3 ; 2) зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у відповідності до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII та пункту 5 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, як членам сім`ї загиблого ОСОБА_3 військовослужбовця начальника відділу охорони здоров`я Департаменту гуманітарного забезпечення Міністерства оборони України пов`язані із захистом Батьківщини.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07.03.2025 позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано пункт 15 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого у вигляді протоколу від 25 жовтня 2024 року №29/в про відмову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю військовослужбовця ОСОБА_3 .. Зобов`язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу, у відповідності до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 як членам сім`ї померлого військовослужбовця ОСОБА_3 .. Стягнуто на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1211, 20 грн.. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1211, 20 грн..

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.05.2025 апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року у справі №380/563/25 залишено без змін. Рішення суду набрало законної сили 22.05.2025.

На адресу суду першої інстанції 12.05.2026 надійшла заява позивачів про зміну способу і порядку виконання рішення суду від 07.03.2025 у справі №380/563/25, шляхом стягнення з Міністерства оборони України нарахованої одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, але не виплаченої суми у розмірі 620250 грн..

Відповідач подав пояснення на таку заяву про встановлення способу і порядку виконання рішення суду, у яких зазначив, що рішення суду від 07.03.2025 Міністерством оборони України виконано в повному обсязі. Просив у задоволенні заяви відмовити.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 08.06.2026 у задоволенні заяви представника позивачів про встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - відмовлено.

З цією ухвалою суду першої інстанції не погодились позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та оскаржили її в апеляційному порядку. Вважають апелянти, що оскаржувана ухвала суду постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також з неповним дослідженням фактичних обставини справи, а тому підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянти зазначають, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.03.2025 у справі №380/563/25 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.05.2025 відповідачем Міністерством оборони України здійснено нарахування і виплату позивачам одноразову грошову допомогу та компенсаційні суми у розмірі 1240500 грн, однак мало б виплатити 1860750 грн.. Це свідчить про часткове виконання боржником рішення суду, а саме, недоплату позивачам одноразової грошової допомоги у розмірі 620250 грн.. В такій ситуації є наявними підстави для зміни способу і порядку виконання рішення суду, відповідно до приписів абзацу 2 частини 3 статті 378 КАС України, шляхом стягнення з Міністерства оборони України одноразової грошової допомоги у розмірі 620250 грн.. Вказують апелянти на помилковість висновку суду першої інстанції в ухвалі від 08.06.2026 щодо необхідності знову звернутись до суду, оскільки це породжує надмірний тягар для позивачів та затягування в часі виплату спірної одноразової грошової допомоги.

За результатами апеляційного розгляду апелянти просять скасувати оскаржену ухвалу суду від 08.06.2026 та прийняти нову ухвалу, якою заяву ОСОБА_1 і ОСОБА_2 задоволити. Змінити спосіб і порядок виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.03.2025 у справі №380/563/25, постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.05.2025, шляхом стягнення з Міністерства оборони України нарахованої одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, але не виплаченої суми у розмірі 620250 грн..

Відповідач Міністерство оборони України надав апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу суду від 08.06.2026 залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість оскарженої ухвали суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Постановляючи оскаржувану ухвалу від 08.06.2026 з питань зміни способу і порядку виконання судового рішення, суд першої інстанції дійшов до висновку про відсутність законодавчо встановлених та фактичних підстав для зміни способу і порядку виконання рішення суду від 07.03.2025 у цій справі, як це передбачено ч.3 ст.378 КАС України.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам апеляційної скарги із врахуванням норм законодавства, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013 у справі № 1-7/2013 звернув увагу, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (див. також пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Водночас, згідно із частиною 1 статті 378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Відповідно до абзацу 1 частини 3 статті 378 КАС України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Апеляційний суд враховує, що під встановленням способу або порядку виконання судового рішення розуміється застосування судом заходів щодо його реалізації у зв`язку з неможливістю виконання цього рішення. Ці заходи повинні забезпечити виконання конкретного судового рішення. При цьому встановлення способу виконання не має змінювати (зачіпати) суті, самого судового рішення.

Поняття «спосіб» і «порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується під час виконання судового рішення. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення дій боржником (державним виконавцем). Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.

Для встановлення способу чи порядку виконання судового рішення обставиною, що перешкоджає його виконанню, є те, що в судовому рішенні не визначено способу та порядку виконання судового рішення.

19.12.2024 набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень” від 21.11.2024 №4094-IX (далі - Закон №4094-IX), відповідно до якого у статті 378 КАС України частину третю доповнено абзацом другим такого змісту: “Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг, протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат”.

Отже, з 19 грудня 2024 року статтю 378 КАС України доповнено самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а саме, невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, серед іншого, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, виплату соціальних виплат, допомоги, протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили.

При цьому, слід зазначити, що першочерговою та обов`язковою умовою для застосування механізму щодо зміни способу і порядку виконання судового рішення є встановлення факту невиконання судового рішення, і такий факт невиконання судового рішення повинен підтверджуватись належними доказами.

У розглядуваній справі судом встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07.03.2025 у справі №380/563/25, зокрема, зобов`язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу, у відповідності до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 як членам сім`ї померлого військовослужбовця ОСОБА_3 ..

Це рішення суду залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.05.2025 і набрало законної сили.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання цього рішення суду від 07.03.2025 у справі №380/563/25 відповідачем було прийнято Рішення від 25.09.2025 №28/с, яким призначено одноразову грошову допомогу матері та дочці померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, полковника медичної служби ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про смерть від 14.11.2022, в розмірі 2/3 частини від 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), в сумі 1240500 грн. у рівних частках кожній з урахуванням висновків судового рішення та матеріалів виконавчого провадження (а.с. 168).

Вказана сума одноразової грошової допомоги 1240500 грн. була нарахована і фактично виплачена 16.10.2025 у рівних частках ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що визнається учасниками справи.

Крім цього, матеріалами справи підтверджується, що на виконання рішення суду від 07.03.2025 у справі №380/563/25 судом першої інстанції було видано виконавчі листи 11.06.2025 в частині зобов`язання Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу, у відповідності до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 як членам сім`ї померлого військовослужбовця ОСОБА_3 (а.с. 148, 152).

Постановами головних державних виконавців Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 19.12.2025 та від 22.12.2025 було закінчено відповідні виконавчі провадження ВП №79166985 та ВП №78864765 за виконавчими листами №380/563/25, виданими Львівським окружним адміністративним судом 11.06.2025, про зобов`язання Міністерства оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу, у відповідності до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 як членам сім`ї померлого військовослужбовця ОСОБА_3 (а.с. 151, 147, 205, 207).

Такі виконавчі провадження було закінчено на підставі п.9 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду.

Судом першої інстанції вірно враховано, що у матеріалах справи відсутні докази оскарження вищевказаного Рішення комісії Міністерства оборони України від 25.09.2025 №28/с про призначення позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги в розмірі 2/3 частини від 750-кратного прожиткового мінімуму (в сумі 1240500 грн. у рівних частках кожній), чи про оскарження вищевказаних Постанов державних виконавців від 19.12.2025 та від 22.12.2025 про закінчення виконавчих проваджень ВП №79166985 та ВП №78864765.

В такій ситуації, суд апеляційної інстанції констатує відсутність факту невиконання судового рішення від 07.03.2025 у справі №380/563/25, як обов`язкової умови для застосування механізму визначеного частиною 3 статті 378 КАС України щодо зміни способу і порядку виконання судового рішення.

При цьому, колегія суддів зазначає, що рішенням суду від 07.03.2025 у справі №380/563/25 не вирішувалось питання про визначення конкретної суми одноразової грошової допомоги, яка підлягала до виплати позивачам, а предметом спору було вирішення питання про наявність у позивачів права на відповідну грошову допомогу.

Як уже було наведено вище, на виконання рішення суду від 07.03.2025 у справі №380/563/25 було прийнято Рішення комісії Міністерства оборони України від 25.09.2025 №28/с про призначення позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги в розмірі 2/3 частини від 750-кратного прожиткового мінімуму (в сумі 1240500 грн. у рівних частках кожній).

Саме ця сума одноразової грошової допомоги 1240500 грн. була нарахована і фактично виплачена позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рівних частках.

Наведена позивачами у заяві від 12.05.2026 про зміну способу і порядку виконання рішення суду сума одноразової грошової допомоги у розмірі 620250 грн. не призначалась і не нараховувалась позивачам, а тому не може бути стягнута із відповідача в порядку визначеному частиною 3 статті 378 КАС України.

При цьому, являються безпідставними і бездоказовими твердження представника позивачів адвоката Березки Я.О. у резолютивній частині заяви від 12.05.2026 і у резолютивній частині апеляційної скарги від 19.06.2026 про те, що бажана до стягнення сума одноразової грошової допомоги у розмірі 620250 грн. є нарахованою.

В оскарженій ухвалі суду першої інстанції від 08.06.2026 вірно зазначено, що звернення позивачів до суду із відповідною заявою від 12.05.2026 про зміну способу і порядку виконання рішення суду фактично обумовлене незгодою останніх із Рішенням відповідача від 25.09.2025 №28/с, яке прийняте на виконання рішення суду від 07.03.2025 у справі №380/563/25, про призначення позивачам розміру одноразової грошової допомоги (в сумі 1240500 грн., а не в сумі 1860750 грн.).

Однак, таке Рішення відповідача від 25.09.2025 №28/с не є предметом правового аналізу суду в цій справі за заявою поданою в порядку статті 378 КАС України.

Колегія суддів зазначає, що після прийняття відповідачем вищевказаного Рішення від 25.09.2025 №28/с про призначення позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги в розмірі 2/3 частини від 750-кратного прожиткового мінімуму (в сумі 1240500 грн. у рівних частках кожній) позивачі фактично не погоджуються із цим Рішенням в частині розміру одноразової грошової допомоги, а отже, між сторонами по справі виник новий спір щодо правомірності/неправомірності вказаного Рішення від 25.09.2025 №28/с.

При цьому, суд першої інстанції вірно звернув увагу, що процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, у тому числі зміна чи встановлення способу або порядку виконання судових рішень, не можуть підміняти собою розгляд та вирішення справи по суті предмету спору або застосовуватися до правовідносин, які не були предметом оцінки судом під час розгляду справи.

За наведеного правового регулювання та фактичних обставин справи колегія суддів приходить до висновку про правомірність ухвали суду від 08.06.2026 про відмову в задоволення заяви позивачів про зміну способу і порядку виконання судового рішення у цій справі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги являються безпідставними, оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, з урахуванням фактичних обставин справи, а тому немає підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 378 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року з питань встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі №380/563/25 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і в касаційному порядку не оскаржується.

Головуючий суддя В. В. Гуляк

судді Н. В. Ільчишин

В. О. Кушнір