Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №461/36/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 461/36/26 пров. № А/857/38373/26

суддя в 1-й інстанції – Радченко В.Є.

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кушнір В.О.,

суддів Гуляка В.В., Ільчишин Н.В.

за участю:

секретаря судового засідання: Ханащак С.І.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м.Львова від 24 червня 2026 року у справі №461/36/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції у Львівській області про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

1.1. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення.

1.2. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Галицьким районним судом м.Львова рішенням від 24 червня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

1.3. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ТА УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин справи з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що транспортний засіб VOLKSWAGEN СС, д.н.з. НОМЕР_1 , був зареєстрований у встановленому законом порядку, пройшов процедуру державної реєстрації та відповідає вимогам чинного законодавства, що підтверджується відповідними документами. Також вказує, що відповідачем не надано належних доказів вчинення ним адміністративного правопорушення та не складено акту перевірки технічного стану транспортного засобу. На думку позивача, оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою.

1.4.ПОЗИЦІЯ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідач скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву у якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

1.5. МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ ТА ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, пояснення сторін, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню.

ІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

2.1 ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, постановою інспектора 1 взводу 2 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області старшого лейтенанта поліції Дороша П.В. серії ЕНА №6248887 від 29.11.2025 року позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.

Відповідно до вказаної постанови, 29.11.2025 року о 19год. 26хв. у м.Львові по вул.Стрийській, 45, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Volkswagen CC», державний номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 4.2 «Рух праворуч», а під час розгляду справи було встановлено, що транспортний засіб експлуатувався з порушенням вимог стандарту та правил, що стосуються безпеки дорожнього руху, а саме використовувався попереджувальний сигнал покажчика повороту червоного кольору, чим порушено вимоги п.6.1.5 ДСТУ 3649:2010, п.п.3.1.1, 3.1.3а ПДР України.

В судовому засіданні позивач зазначив, що дійсно попереджувальний сигнал покажчика повороту червоного кольору на його автомобілі, проте наполягав, що автомобіль зареєстрований у встановленому законом порядку, пройшов процедуру державної реєстрації та відповідає вимогам чинного законодавства, що підтверджується відповідними документами

2.2. ДОВОДИ ТА МОТИВИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є протиправність постанови поліцейського про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері дотримання правил дорожнього руху.

Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до статті 41 Закону України «Про дорожній рух» регулюються Правилами дорожнього руху (далі - ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Відповідно до пунктів 1.3, 1.9 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила несуть відповідальність згідно із законодавством.

Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (ст.53 Закону України «Про дорожній рух»).

Відповідно до п.31.4.3 «а» ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності, зокрема, коли кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу.

Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики наказом від 28.12.2010 №630, зокрема, затвердив національний стандарт України ДСТУ 3649:2010 "Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання", який був чинний на момент притягнення позивача до відповідальності та на момент розгляду справи.

Відповідно до пункту 6.1.5. ДСТУ 3649:2010 кількість, колір та наявність ПЗС на КТЗ визначають відповідно до таблиці 1, в якій зазначено, що покажчик повороту (передній, бічний, задній) обов`язково на всіх автомобілях має бути автожовтого кольору.

Тобто чинним національним стандартом встановлено обов`язкову вимогу до кольору покажчика повороту, а саме він має бути автожовтим.

Частиною 2 статті 122 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, зокрема тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно статей 276, 280, 283 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУпАП).

Відповідно до статей 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви, щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Матеріалами справи підтверджується, що відносно позивача складено постанову 29.11.2025 року, згідно якої о 19год. 26хв. у м.Львові по вул.Стрийській, 45 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Volkswagen CC», державний номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 4.2 «Рух праворуч», а під час розгляду справи було встановлено, що транспортний засіб експлуатувався з порушенням вимог стандарту та правил, що стосуються безпеки дорожнього руху, а саме використовувався попереджувальний сигнал покажчика повороту червоного кольору, чим порушено вимоги п.6.1.5 ДСТУ 3649:2010, п.п.3.1.1, 3.1.3а ПДР України.

Позивач в судовому засіданні на питання судді доповідача про колір покажчика повороту його автомобіля відповів, що дійсно використовує транспортний засіб, який має покажчик повороту червоного кольору, чим підтвердив порушення вимог п.6.1.5 ДСТУ 3649:2010, п.п.3.1.1, 3.1.3а ПДР України.

Стосовно доводів апелянта щодо наявності сертифіката відповідності транспортного засобу, суд зазначає, що відповідальність за порушення п.31.1 ПДР настає за керування транспортним засобом технічний стан якого не відповідає вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації, а тому наявність сертифіката не спростовує факту вчиненого порушення щодо користування позивачем автомобілем із попереджувальними сигналами червоного кольору, що не відповідає вимогам ДСТУ 3649:2010.

Отже, факт адміністративного порушення за ч.2 ст.122 КУпАП наявний та доведений, так як покажчиків повороту в червоному кольорі є порушенням вимог стандартів (ДСТУ 3649:2010).

З урахуванням наведеного, колегія суддів доходить до переконання, що відповідачем правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП.

Отже, підстави для скасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №6248887 від 29.11.2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КУпАП та закриття провадження у справі - відсутні, що вказує на відсутність підстав для задоволення апеляції.

2.3. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду — без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку, що рішення Галицького районного суду м.Львова від 24 червня 2026 року у справі №461/36/26 ухвалене на підставі правильно встановлених обставин справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі аргументи не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для його скасування або зміни.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, —

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Галицького районного суду м.Львова від 24 червня 2026 року у справі №461/36/26 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. О. Кушнір

судді В. В. Гуляк

Н. В. Ільчишин