Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №380/14052/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/14052/26 пров. № А/857/43496/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Мандзія О.П., Онишкевича Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львів апеляційну скаргу Комунального підприємства «Сокальжитлокомунсервіс» на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 24 липня 2026 року про повернення позовної заяви, головуючий суддя – Костецький Н.В., постановлена у м. Львів, у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства «Сокальжитлокомунсервіс» до Головного управління ДПС у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області, про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач – КП «Сокальжитлокомунсервіс» звернулося в суд з позовом до ГУ ДПС у Львівській області, третя особа – ГУ ДКС України у Львівській області, в якому просило визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Львівській області щодо примусового списання грошових коштів з рахунків Комунального підприємства «Сокальжитлокомунсервіс» 10 листопада 2025 року та 11 листопада 2025 року в загальній сумі 410 645,81 грн (чотириста десять тисяч шістсот сорок п`ять гривень 81 коп.); зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області прийняти рішення (підготувати та подати до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок) про повернення з Державного бюджету України на розрахунковий рахунок Комунального підприємства «Сокальжитлокомунсервіс» (р/р НОМЕР_1 в AT «Ощадбанк») помилково та безпідставно стягнутих коштів у розмірі 410 645,81 грн.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 10.07.2026 року позовну заяву залишено без руху в порядку ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 169 КАС України та встановлено позивачу строк 10 днів з дня вручення даної ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання до суду обґрунтованої заяви щодо поновлення пропущеного строку на звернення до суду з наведенням поважних причин його пропуску та наданням доказів щодо фактів і обставин, які об`єктивно перешкодили позивачу своєчасно звернутися до суду із позовом.

Позивач подав заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначив, що примусове списання коштів 10 – 11 листопада 2025 року було одночасно спрямоване на погашення зобов`язань за двома податковими деклараціями: податкова декларація з ПДВ №9095056563 від 16.04.2024 року (березень 2024 року) – предмет дослідження у справі №380/19487/24, рішення по якій вже набрало законної сили; податкова декларація з ПДВ №9062465983 від 18.03.2024 року (лютий 2024 року) – предмет дослідження у справі №380/8966/24, рішення по якій станом на дату подання позову ще не набрало законної сили. Тобто, одні й ті самі платежі від 10 листопада 2025 року були одночасно зараховані по двох деклараціях, що досліджуються у різних судових провадженнях. У такій ситуації навіть припустити, що підприємство було зобов`язане звернутися до суду одразу після набрання законної сили рішенням у справі №380/19487/24, є неправильно. Адже предмет спору охоплює комплекс правовідносин, які неможливо розділити, і остаточне право на оскарження може бути реалізоване лише після набрання законної сили рішенням у справі №380/8966/24. Вважало, що лише після того, як суд остаточно встановить факт належної сплати сум за податковими деклараціями 2024 року, у підприємства виникнуть повні та беззаперечні правові підстави для розгляду даної справи по суті. Фінансовий стан КП «Сокальжитлокомунсервіс» підтверджує, що пропуск строку звернення до суду був зумовлений об`єктивними економічними причинами. Примусове вилучення з обороту підприємства 410 645,81 грн у листопаді 2025 року, поряд із виконанням поточних податкових зобов`язань, призвело до фактичної втрати ліквідності. Це знайшло своє відображення у фінансовому звіті за І квартал 2026 року, де зафіксовано збитки у розмірі 614 тис. грн. У таких умовах підприємство було позбавлене реальної можливості своєчасно сплатити судовий збір та оперативно звернутися до суду. Отже, відсутність обігових коштів у прямому сенсі є поважною причиною пропуску строку, яка підтверджує необхідність його поновлення.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 24 липня 2026 року позовну заяву Комунального підприємства «Сокальжитлокомунсервіс» до Головного управління ДПС у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії – повернуто позивачу.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду першої інстанції, КП «Сокальжитлокомунсервіс» подало апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржена ухвала винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповністю досліджені обставини справи, просить зазначену ухвалу скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що сукупність наведених факторів — досудове врегулювання, преюдиційність судових рішень, фінансова неспроможність підприємства та неподільність предмета спору — підтверджують поважність причин пропуску строку звернення до суду. Це обґрунтовує необхідність його поновлення та зупинення провадження у справі №380/14052/26 до набрання законної сили рішенням у справі №380/8966/24.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не навів переконливих доводів щодо вчинення ним усіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати його процесуальні права з метою їх захисту.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

За приписами ч.ч. 1-3 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Колегія суддів зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Таким чином, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі, і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Отже, при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 21 лютого 2020 року у справі №340/1019/19.

Як слідує з матеріалів справи, предметом оскарження у цій справі є дії Головного управління ДПС у Львівській області щодо примусового списання грошових коштів з рахунків позивача, які відбулися 10-11 листопада 2025 року.

Відтак, шестимісячний строк звернення до суду щодо дій, вчинених 10-11 листопада 2025 року, закінчився 10-11 травня 2026 року.

Однак із даним позовом позивач звернувся до суду лише 02.07.2026 року, тобто з пропуском строку звернення до суду.

За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.

Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Не реалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.

Позивачем не надано жодних належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський Суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Сокальжитлокомунсервіс» залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 24 липня 2026 року про повернення позовної заяви у справі №380/14052/26 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.

Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим

судді О. П. Мандзій

Т. В. Онишкевич