Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №140/12764/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/12764/25 пров. № А/857/32125/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Гуляка В.В., Кушнір В.О.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року (судді Денисюка Р.С., ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Луцьк) у справі № 140/12764/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 02.07.2007 по 31.03.2010, та 26.04.2013 по 30.04.2024 на посаді молодшої медичної сестри, яка безпосередньо зайнята повний робочий день у закладі Обласне територіальне медичне протитуберкульозне об`єднання у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, та у зв`язку з цим здійснити перерахунок пенсії починаючи з 03.05.2025; зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи з 02.07.2007 по 31.03.2010, та з 26.04.2013 по 30.04.2024 на посаді молодшої медичної сестри, яка безпосередньо зайнята повний робочий день в закладі Обласне територіальне медичне протитуберкульозне об`єднання у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, та у зв`язку з цим здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком по Списку №2, з урахуванням виплачених сум, починаючи з 03.05.2025..

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Позивач не подав відзив на апеляційну скаргу.

Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Волинській області та отримує дострокову пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 2 згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі – Закон № 1058-ІV), з урахуванням норм статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі – Закон №1788-XII), з 01.03.2024.

22.09.2025 представник позивача звернувся з адвокатським запитом до ГУ ПФУ у Волинській області з питання зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 02.07.2007 по 31.03.2010 та з 26.04.2013 по 30.04.2024, з урахуванням норм статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788.

Листом від 26.09.2025 № 0300-0202-8/64130 (а.с. 8) ГУ ПФУ у Волинській області повідомило, що частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до страхового стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим законом (01.01.2004), зараховуються до страхового стажу в порядку у на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 01.01.2004 застосовується виключно у частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Страховий стаж з 01.01.2004 обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відтак, при обчисленні тривалості страхового стажу для зарахування періодів роботи з 02.07.2007 по 31.03.2010 та з 26.04.2013 по 30.04.2024 при призначенні дострокової пенсії за віком згідно статті 114 Закону № 1058 та з урахуванням норм статті 60 Закону № 1788 відсутні підстави.

Не погоджуючись із діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною 1 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до приписів частини 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За визначенням, наведеним у частині 3 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 48 Кодексу законів про працю України встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить і Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, за змістом якого зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка; за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 Порядку № 637).

Згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 02.07.2007 прийнята на посаду молодшої медичної сестри палатної терапевтичного відділення № 3 у Волинське обласне територіальне протитуберкульозне об`єднання (запис № 4); 13.12.2011 – підтверджено право на пільгову пенсію за Списком № 2 (запис № 5); 10.02.2025 – вважати молодшою медичною сестрою палатною терапевтичного відділення №3 (запис № 6); 12.12.2016 – підтверджено право на пільгову пенсію за Списком № 2 (запис № 7); 27.05.2019 відповідно до рішення Волинської обласної ради від 20.12.2018 № 22/43 Волинське обласне територіальне протитуберкульозне об`єднання реорганізоване на Обласне територіальне медичне протитуберкульозне об`єднання (запис № 8); 27.05.2019 – терапевтичне відділення № 3 перейменовано у відділення легеневого туберкульозу № 3 (запис № 9); 01.03.2024 – зараховано до особового складу КП «Волинська обласна інфекційна лікарня» у зв`язку з реорганізацією КП «Волинський обласний фізіотехнологічний медичний центр» (запис № 11); 30.04.2025 – звільнена за власним бажанням згідно з ст. 38 КЗпП України (запис № 12) (а.с. 11-13).

Суд зауважує, що записи в трудовій книжці засвідчені відтисками печаток відповідних установ, а також містять інформацію про накази щодо дати прийняття та звільнення позивача з роботи, не містить ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості.

Водночас, спірні періоди роботи підтверджується довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній КП «Волинська обласна інфекційна лікарня» Волинської обласної ради від 22.03.2024 № 167/1 (а. с. 14), витягами з наказів про результати атестації робочих місць за умовами праці від 12.12.2016 № 103-од з додатком, від 14.12.2006 № 59-од з додатком, від 13.12.2011 № 58-од з додатком (а. с. 14 зворот-19).

Поряд з цим, як свідчать матеріали справи, пенсійним органом не зараховано до страхового стажу в подвійному розмірі періоди роботи позивача з 02.07.2007 по 31.03.2010 та з 26.04.2013 по 30.04.2024 у зв`язку з тим, що з 01.01.2004 після набрання чинності Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" всі періоди страхового стажу враховуються в одинарному розмірі.

Суд з такими діями відповідача не погоджується та зазначає, що Закон №1058-IV набрав чинності 1 січня 2004 року. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України «Про пенсійне забезпечення». В силу правового регулювання пункту 16 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Пільги щодо обчислення стажу роботи в деяких медичних закладах передбачені статтею 60 Закону №1788-ХІІ, згідно якої робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб” інфекційні хвороби - розлади здоров`я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення.

Статтею 7 зазначеного Закону регламентовано, що лікування хворих на інфекційні хвороби може проводитися в акредитованих у встановленому законодавством порядку державних і комунальних спеціалізованих закладах (відділеннях) охорони здоров`я та клініках наукових установ, а також в акредитованих закладах охорони здоров`я, заснованих у встановленому законодавством порядку на приватній формі власності. У разі якщо перебіг інфекційної хвороби легкий, а епідемічна ситуація в осередку інфекційної хвороби благополучна, лікування такого хворого під систематичним медичним наглядом може здійснюватися амбулаторно, крім випадків, передбачених статтями 22, 27 і 31 цього Закону.

Пунктом 14 частини 1 статті 1 Закону України «Про подолання туберкульозу в Україні” визначено, що туберкульоз - інфекційне захворювання, викликане мікобактерією туберкульозу.

Здійснення протитуберкульозних заходів, забезпечення кожній людині в разі захворювання на туберкульоз безоплатності, доступності та рівних можливостей отримання відповідної медичної допомоги, у тому числі шляхом створення та функціонування єдиної системи протитуберкульозної медичної допомоги населенню, що надається закладами охорони здоров`я незалежно від форми власності та відомчого підпорядкування, системи соціальної, фізичної та медичної реабілітації людини, яка хворіє на туберкульоз, належать до завдань центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування (стаття 3 вказаного Закону).

Наказом Міністерства охорони здоров`я України «Про затвердження переліків закладів охорони здоров`я, лікарських посад, посад фармацевтів, посад фахівців з фармацевтичною освітою (асистентів фармацевтів), посад професіоналів у галузі охорони здоров`я, посад фахівців у галузі охорони здоров`я та посад професіоналів з вищою немедичною освітою у закладах охорони здоров`я» від 28.10.2002 №385, зокрема, затверджено Перелік закладів охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я містить, зокрема, Територіальне медичне об`єднання (п.п. 1.1 п. 1 Переліку).

Територіальне медичне об`єднання - це комплекс лікувально-профілактичних та інших закладів, функціонально і організаційно пов`язаних між собою з метою інтеграції і ефективного використання трудових і матеріальних ресурсів для досягнення найкращих кінцевих результатів у наданні медичної допомоги населенню.

Відповідно до п.1.1 наказу Міністерства охорони здоров`я України "Про затвердження Переліку протитуберкульозних закладів" за №514 від 16.17.2009 медичний центр віднесено до лікарняних профілактичних закладів.

З огляду на системний аналіз зазначених норм, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що Закон №1058-IV не передбачає обмежень щодо застосування статті 60 Закону №1788-ХІІ під час обчислення пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, а сама редакція статті 60 Закону №1788-ХІІ є чинною на теперішній час.

Стаття 24 Закону №1058-IV також не скасовує та не зупиняє дію статті 60 Закону №1788-ХІІ.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у справі № 360/3611/20, визначаючи співвідношення між Законом № 1058-IV та Законом №1788-ХІІ вказала, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон №1788-ХІІ був прийнятий раніше за Закон № 1058-IV

Отже, за правилами статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період роботи у інфекційному закладі охорони здоров`я підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 04 грудня 2019 року у справі № 689/872/17 та від 20 квітня 2022 року у справі № 214/3705/17, у яких Суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими зобов`язано відповідачів зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи позивачів в інфекційних закладах після 01 січня 20104 року, тобто після дати набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Отже, зарахування стажу в подвійному розмірі, передбачене статтею 60 Закону №1788-XII, не пов`язано із набранням чинності Закону №1058-IV, а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01.01.2004, а доводи відповідача-апелянта про те, що періоди роботи позивача з 02.07.2007 по 31.03.2010 та з 26.04.2013 по 30.04.2024 в інфекційному закладі охорони здоров`я не підлягають зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі є протиправними.

Враховуючи зазначені вище встановлені обставини справи, норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини та висновки Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку, що з метою захисту та відновлення порушеного права позивача слід зобов`язати відповідача зарахувати спірні періоди роботи позивача з 02.07.2007 по 31.03.2010 та з 26.04.2013 по 30.04.2024 до страхового стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону №1788-XII та провести відповідний перерахунок і виплату її пенсії з урахуванням такого стажу з 03.05.2025, відповідно є правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції, який ухвалив судове рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановами Верховного Суду від 20.04.2022 у справі №214/3705/17, від 08.06.2022 у справі № 510/1593/16-а, від 27.04.2023 у справі № 160/14078/22, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору та спростовують посилання апелянта.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на висновки викладені Верховним Судом у постанові від 19.03.2026 у справі №200/8094/24, яке колегія суддів відхиляє, оскільки посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанції у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах “Проніна проти України” (пункт 23) та “Серявін та інші проти України” (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області – залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року у справі №140/12764/25 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді В.В. Гуляк

В.О. Кушнір