Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №380/2580/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 рокуСправа № 380/2580/25 пров. № А/857/19255/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р. М., суддів Димарчук Т. М.,Сала П. І., розглянув в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року (головуюча суддя Гавдик Зіновій Володимирович, м. Львів) у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

Короткий зміст позовних вимог

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідачі) з такими вимогами:

- визнати протиправним та скасувати Рішення №134850011936 від 25.12.2024 Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області (Відділу перерахунків пенсій №4 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, надання житлових субсидій та пільг), про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 яким мені відмовлено у переведенні із пенсії по віку на загальних підставах на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII та ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723 XII у зв`язку з відсутністю законних підстав;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії державного службовця, відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. №3723 XII, Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. №889-VIII стаж роботи - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на посадах спеціалістів у органах податкової служби (інспекції, адміністрації) ДФС, Міндоходів України за період з 16.06.1994 р. по день звільнення 05.04.2016;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області перевести ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з пенсії по віку на загальних підставах на пенсію державного службовця за віком відповідно доп.12 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII та ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723 з 20.12.2024р. на підставі поданої заяви зареєстрованої за №9940 та доданими до неї документами в тому числі і Довідками виданими мені ГУ ДПС у Львівській області 20.12.2024 р.: №168-13-01-10-21 ; №169-13-01-10-21.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Суд першої інстанції постановив рішення, яким задоволено повністю адміністративний позов, а саме суд: - визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області №134850011936 від 25.12.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»; - зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області зарахувати до стажу державної служби період роботи з 16.06.1994 по 05.04.2016 в органах державної податкової служби та перевести її з пенсії згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» згідно поданої заяви від 20.12.2024 та доданих до неї довідок про заробітну плату для призначення пенсії державного службовця від 20.12.2024 №168-13-01-10-21 та №169-13-01-10-21, виданих Головним управлінням ДПС у Львівській області.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області оскаржило рішення першої інстанції до Восьмого апеляційного адміністративного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення ним норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, про відмову у задоволенні позову. На обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Згідно записів трудової книжки позивачка в період, який просить зарахувати до стажу державної служби працювала в органах державної податкової служби та їй присвоювалися спеціальні звання. Враховуючи наведене, позивачці правомірно відмовлено в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки заявниця не має необхідного стажу роботи на посадах віднесених до категорій посад державних службовців, передбачених Законом №889-VІІІ. Зазначило, що суд протиправно стягнув 1000 грн. судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, оскільки враховуючи незначну складінсть справи такий розмір є завищеним.

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області оскаржило рішення першої інстанції до Восьмого апеляційного адміністративного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення ним норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, про відмову у задоволенні позову. Обґрунтовує вимоги апеляційної скарги тим, що станом на 01.05.2016 позивачка не обіймала посаду державного службовця, не набула необхідного стажу державної служби, тому не має підстав для переведення її на пенсію за нормами Закону України "Про державну службу". Відповідно до статті 343.1 Податкового кодексу України посадовим особам контролюючих органів присвоюються спеціальні звання, тому ці посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723. У зв`язку з цим ГУ ПФУ у Донецькій області, відмовляючи у переведенні позивачки на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» діяло правомірно, у межах наданих повноважень.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивачка правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася. Суд на підставі частини четвертої статті 304 КАС України дійшов висновку, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Обставини справи, які встановив суд першої інстанції та перевірив суд апеляційної інстанції

ОСОБА_1 є пенсіонером, отримує пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV.

Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 позивачка з 16.06.1994 по 05.04.2016 працювала на різних посадах в органах державної податкової служби. За цей період ОСОБА_1 : - 16.06.1994 прийняла присягу державного службовця; - 01.02.1995 присвоєно персональне звання інспектор податкової служби ІІ рангу; - 01.02.2000 присвоєно персональне звання інспектор податкової служби І рангу; - 07.04.2006 присвоєно персональне звання державного службовця 11 рангу; - 01.01.2014 присвоєно спеціальне звання – Інспектор податкової та митної справи І рангу» (а.с. 18-22).

Головне управління Державної податкової служби у Львівській області видало ОСОБА_1 довідки від 20.12.2024 № 168-13-01-10-00-21 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 01 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), від 20.12.2024 № 169-13-01-10-00-21 про інші складові заробітної плати для признаення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної сужби.

20.12.2024 позивачка звернулася до територіального органу ПФУ із заявою про перерахунок пенсії, просила перевести її на пенсію за Законом України «Про державну службу». До заяви додала довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 20.12.2024 № 168-13-01-10-00-21, від 20.12.2024 № 169-13-01-10-00-21.

За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви, визначено Головне управління ПФУ в Донецькій області, котре прийняло рішення про відмову у перерахунку пенсії №134850011936 від 25.12.2024, де зазначило, що аналізом наданих документів встановлено, що з 16.06.1994 по 05.04.2016 заявниця працювала на посадах Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області. Статтею 3 Закону 889-VIII «Про державну службу» визначено коло осіб, на яких поширюся вся дія даного Закону. Працівники Державної податкової служби не передбачені. За таких обставин прийнято рішення відмовити гр. ОСОБА_1 в переході з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв`язку з відсутністю правових підстав.

Норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини

відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 90 Закону України «Про державну службу» 10.12.2015 № 889-VIII (далі – Закон № 889) пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Закон № 889 набрав чинності 01.05.2016, одночасно втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі - Закон №3723-ХІІ), що передбачав особливості пенсійного забезпечення державних службовців. Разом з тим, пп. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889 передбачено переживаючу дію статті 37 Закону № 3723-XII, тобто законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у особи є право на призначення пенсії відповідно до цієї норми Закону №3723-ХІІ. Так, відповідно до пункту 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Отже, Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII визначали, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 (день набрання чинності Законом № 889-VIII) певного стажу держслужби (10 років для осіб, що станом на цю дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Стаття 2 цього Закону визначає структуру заробітної плати, до якої входять: - основна заробітна плата (встановлюється у вигляді посадових окладів для службовців); - додаткова заробітна плата (включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій); - інші заохочувальні та компенсаційні виплати (до них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми). Відповідно до статті 33 Закону №3723-ХІІ заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Посадові оклади державних службовців установлюються залежно від складності та рівня відповідальності виконуваних службових обов`язків.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 41 Закону №1058-ІV до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.

Відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Відповідно до статті 341 Податкового кодексу України (далі – ПК України) служба в контролюючих органах є професійною діяльністю придатних до неї за станом здоров`я, освітнім рівнем та віком громадян України, що пов`язана з формуванням державної податкової та митної політики в частині адміністрування податків, зборів, платежів, реалізацією податкової та митної політики, політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, а також із здійсненням контролю за додержанням податкового, митного та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи. Пунктом 342.4 статті 342 ПК України визначено, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями (пункт 342.4.). Згідно з приписами пункту 344.1 статті 344 ПК України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Позиція суду апеляційної інстанції

У спірних правовідносинах слід оцінити обґрунтованість висновку органу ПФУ щодо неможливості зміни виду (призначення) пенсії заявника, який отримує пенсію за віком на підставі Закону № 1058-IV, на пенсію на підставі Закону України «Про державну службу». Суд першої інстанції при прийнятті рішення дійшов висновку, що позивачка станом на 01.05.2016 мала необхідний стаж роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, а тому відповідає умовам для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ. Аргументи апелянта зводяться до того, що спірні періоди роботи позивачки в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання, не можуть бути враховані при визначенні необхідного стажу державної служби, тому позивачка не має права на пенсію за статтею 37 Закону №3723-ХІІ (у зв`язку з відсутністю необхідного стажу державної служби станом на 01.05.2016).

Суд апеляційної інстанції, перевіряючи в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність і обґрунтованість рішення, погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на такі мотиви:

Закон № 889-VIII, котрий набрав чинності 01.05.2016, визначає, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII визначали, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, а саме: - 10 років для осіб, що станом на 01.05.2016 займали посади державної служби, або - 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Верховний Суд в постанові від 29.04.2020 у справі №539/1855/17 вказав таке: «Верховний Суд України раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 08 жовтня 2013 року (справа № 21-275а13) виснував, що аналіз положень статті 37 Закону №3723-XII, Закону №509-ХІІ дає підстави вважати, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.»

Отже, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця. Враховуючи наведений висновок Верховного Суду, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідач безпідставно не зарахував до стажу державної служби період роботи позивачки в органах державної податкової служби, за які позивачці присвоєно спеціальні звання.

Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 з 16.06.1994 по 05.04.2016 (21 рік 09 місяців 21 день) працювала на відповідних посадах в органах державної податкової служби. За період роботи в органах державної податкової служби позивачці присвоєно спеціальні звання. Станом на 01.05.2016 (дата набрання чинності Закону №889) стаж служби позивачки в органах державної податкової служби становив понад 20 років. Отже, ОСОБА_1 на підставі пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII має право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу».

Підсумовуючи наведені мотиви суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що рішення № 134850011936 від 25.12.2024 про відмову в перерахунку пенсії позивачки відповідно до заяви від 20.12.2024 є необґрунтованим, таке слід скасувати як протиправне.

Оскільки заява позивачки від 20.12.2024 була розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Донецькій області, яке за результатами її розгляду прийняло оскаржуване рішення № 134850011936 від 25.12.2024, то саме цей орган повинен вчиняти зобов`язальні дії щодо переведення позивача на пенсію відповідно до Закону «Про державну службу».

Щодо позовної вимоги про перерахунок пенсії відповідно до довідок про складові заробітної плати для державного службовця, суд зазначає таке.

Відповідно до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (пункт 4 Порядку №622).

Довідки про заробітну плату державних службовців, визначені за формами згідно з додатками 1-6, видаються виключно для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII «Про державну службу» та не є підставою для перегляду раніше призначеної пенсії державного службовця (пункт 5 Порядку №622).

Позивачка разом із заявою від 20.12.2024 про перехід на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» надала довідку про складові заробітної плати для державного службовця, який до 01 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) №168-13-01-10-00-21 від 20.12.2024 та довідку про інші складові заробітної плати для признаення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної сужби №169-13-01-10-00-21 від 20.12.2024, які видані ГУ ДПС у Львівській області.

Вказані довідки відповідають формам однойменних довідок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 (у редакції чинній станом на дату звернення із заявою) та у них вказано, що на всі види оплати праці, включені в довідки, нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, отже такі слід враховувати при розрахунку розміру пенсії позивачки.

Крім того, суд першої інстанції правильно визначив належний у цій справі спосіб захисту порушеного права позивачки шляхом зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до стажу державної служби період роботи з 16.06.1994 по 05.04.2016 в органах державної податкової служби та перевести її з пенсії згідно Закону №1058 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» згідно поданої заяви від 20.12.2024 та доданих до неї довідок про заробітну плату для призначення пенсії державного службовця від 20.12.2024 №168-13-01-10-21 та №169-13-01-10-21, виданих Головним управлінням ДПС у Львівській області.

З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку зібраним доказам та правильно застосував норми матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують, зводяться до незгоди з правовою оцінкою суду першої інстанції та не містять підстав, передбачених статтею 317 КАС України, для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає таке:

суд першої інстанції, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, виходив із положень статей 132, 134, 139 КАС України та врахував правові висновки Верховного Суду щодо критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу. Оцінивши характер спірних правовідносин, обсяг виконаних адвокатом робіт, складність справи, значення спору для сторін, а також врахувавши, що справа належить до категорії справ незначної складності, суд першої інстанції дійшов висновку про неспівмірність заявленого до відшкодування розміру витрат та визначив розумним і співмірним їх розмір у сумі 1000 грн.

Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. За правилами частини третьої цієї статті, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до пункту 4) статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” від 05.07.2012 № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Нормами статті 30 цього Закону визначено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Як визначено в частині п`ятій статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Враховуючи незначну складність та категорію цієї справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що розмір витрат у сумі 1000 грн. є належним для відшкодування позивачці за надання їй правової допомоги адвокатом. Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди відповідача з визначеним судом розміром компенсації витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки апеляційний суд визнав доводи апеляційних скарг помилковими та такими, що не спростовують висновки суду першої інстанції, то апеляційні скарги відповідачів слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

З огляду на висновок по суті апеляційних скарг суд покладає понесені апелянтами судові витрати на них.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року у справі №380/2580/25 – без змін.

Понесені сторонами судові витрати у зв`язку з переглядом справи в апеляційному порядку покладаються судом на осіб, які їх понесли.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення постанови.

Головуючий суддя Р. М. Москаль

судді Т. М. Димарчук

П. І. Сало

Повне судове рішення складено 16.09.26