Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №300/3152/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/3152/24 пров. № А/857/16907/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів - Кузьмича С. М., Курильця А. Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року у справі № 300/3152/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

суддя в 1-й інстанції – Шумей М. В.,

час ухвалення судового рішення – 27 січня 2025 року,

місце ухвалення судового рішення – м. Івано-Франківськ,

дата складання повного тексту судового рішення – не зазначено,

в с т а н о в и в:

Трофімов Р. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся в суд із позовом до відповідача - Військової частини НОМЕР_1 , в якій просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 за весь період її нарахування до 24.07.2017 року; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, за весь період її нарахування до 24 липня 2017 року, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір такої виплати, індексації грошового забезпечення, та провести виплату з урахуванням виплачених сум; визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої ст.10-1 та ч.3 ст.15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" за 2013-2017 роки; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої ст.10-1 та ч.3 ст.15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 2013-3017 роки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір такої виплати, індексації грошового забезпечення, та провести виплату з урахуванням виплачених сум; визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2013-2017 роки, зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2013-2017 роки урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір такої виплати, індексації грошового забезпечення, та провести виплату з урахуванням виплачених сум.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 за весь період її нарахування до 24.07.2017 року. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, за весь період її нарахування до 24.07.2017 року, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір такої виплати, індексації грошового забезпечення, та провести виплату з урахуванням виплачених сум. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої ст.10-1 та ч.3 ст.15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" за 2013-2017 роки. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої ст.10-1 та ч.3 ст.15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 2013-3017 роки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір такої виплати, індексації грошового забезпечення, та провести виплату з урахуванням виплачених сум. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2013-2017 роки. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2013-2017 роки урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір такої виплати, індексації грошового забезпечення, та провести виплату з урахуванням виплачених сум.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права і підлягає скасуванню. В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про те, що грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, та щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою КМУ від 22.09.2010 №889 є допомогами та одноразовими додатковими видами грошового забезпечення. Враховуючи норми Закону №1282 та Постанови №1078, оскільки допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань є разовими, платяться один раз на рік, тому індексації не підлягають. З урахуванням наведеного просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу позивачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді начальника групи бойової та спеціальної підготовки військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Позивача звільнено з військової служби за пп."6" п.1 ч.8 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (за станом здоров`я).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 24 липня 2017 року №175 позивач виключений із списків особового складу та усіх видів забезпечення.

При звільненні з військової служби з позивачем не проведено повного розрахунку з виплати грошового забезпечення (виплати індексації грошового забезпечення).

У зв`язку з цим рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року у справі №300/440/21 зобов`язано відповідача, зокрема: нарахувати та виплатити позивачу, з урахуванням раніше виплачених сум, індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2013 року по 24 липня 2017 року із застосуванням базового місяця січень 2008 року.

Виплату зазначених коштів у розмірі 89272,88 грн відповідач здійснив лише на виконання рішення суду після звільнення позивача із військової служби.

На думку позивача, відповідач під час несення позивачем військової служби за період з 01 січня 2013 року по 24 липня 2017 року неправильно нараховував (без належного розміру індексації грошового забезпечення) складові грошового забезпечення, а саме: грошова допомога на оздоровлення за 2013-2017 роки; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2013-2017 роки; щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 за весь період її нарахування по 24 липня 2017 року.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся у суд з цим адміністративним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що бездіяльність відповідача щодо не врахування індексації грошового забезпечення до розміру грошової допомоги на оздоровлення за 2013-2017 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2013-2017 роки, та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 за період її виплати є протиправною, а тому з метою належного захисту прав позивача зобов`язав Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок і виплату вищевказаних сум з урахуванням у їхньому складі індексації грошового забезпечення.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Частина 2 ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з ч.5 ст.17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян, які знаходяться на службі в Збройних Силах України і інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, що встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, врегульовані Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі Закон 2011-XII).

За змістом ст.1 вищезазначеного Закону соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

За змістом ч.4 ст.9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Частина 1 ст.10-1 Закону №2011-XII передбачає, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” №1294 від 07 листопада 2007 року (далі - Постанова №1294, яка була чинною до 28 лютого 2018 року) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з п.1 Постанови №1294 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

За змістом п.3 п.5 Постанови №1294 керівники державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання мають право надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при щорічній основній відпустці у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби врегулювано Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України 11 червня 2008 року №260 (далі- Інструкція №260, яка була чинною до 20 липня 2018 року).

Так, відповідно до п.30.1.,30.4. Інструкції №260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, у разі вибуття в щорічну основну відпустку виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Грошова допомога для оздоровлення підлягає виплаті військовослужбовцям, яким надана щорічна основна відпустка, тривалість якої визначена відповідно до законодавства України.

Розмір грошової допомоги визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення) на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день вибуття в щорічну основну відпустку (з урахуванням пункту 30.2 цієї Інструкції).

Згідно з п.33.1, 33.2 Інструкції №260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Крім того, грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

За змістом ст.1 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до ст.2 цього Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, суд зазначає, що механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 листопада 2023 року у справі №380/21619/21.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач не просить провести індексацію грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 за період з я 2013 року по 2018 рік, а просить врахувати індексацію грошового забезпечення при обрахунку зазначених виплат.

При цьому, питання нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення вирішено рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року у справі №300/440/21, а саме: зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2013 року по 24 липня 2017 року із застосуванням базового місяця січень 2008 року, тобто питання індексації грошового забезпечення позивача вирішено рішенням суду, що набрало законної сили.

Як вбачається зі змісту карток особового рахунку військовослужбовця, ОСОБА_1 у період 2013-2017 років проведено нарахування та виплату грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у грудні 2017 року у розмірі 6500,00 грн (а.с.11-16).

Крім того, відповідно до картко особового рахунку військовослужбовця за 2013-2017 роки у позивачу нарахована та виплачена щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 (а.с.11-16).

При цьому зі змісту вищевказаних документів вбачається та не заперечується відповідачем, що до складу грошового забезпечення, з якого позивачу обчислено вищевказані виплати не включено індексацію грошового забезпечення.

Таким чином, аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що бездіяльність відповідача щодо не врахування індексації грошового забезпечення до розміру грошової допомоги на оздоровлення за 2013-2017 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2013-2017 роки, та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 за період її виплати є протиправною, а тому з метою належного захисту прав позивача правильно зобов`язав Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок і виплату вищевказаних сум з урахуванням у їхньому складі індексації грошового забезпечення.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені позивачем/відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Також згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 304, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року у справі № 300/3152/24 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Мікула

судді С. М. Кузьмич

А. Р. Курилець

Повне судове рішення складено 17 вересня 2026 року.