Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №951/624/26 — Козівський районний суд Тернопільської області

Справа № 951/624/26

Провадження №2-а/951/5/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року селище Козова

Козівський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Лавренюк О.М.,

за участю секретаря судового засідання Горохівської Ю.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Бойка П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (далі ГУНП в Тернопільській області, відповідач) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №7573013 від 18.07.2026 та закриття провадження у справі.

В обґрунтування позовної заяви вказано, що о 19 год. 55 хв. 18.07.2026 інспектором СПД (смт. Козова) Відділу поліції №1 (м. Бережани) Тернопільського районного управління ГУНП в Тернопільській області лейтенантом поліції Гільовським Денисом Віталійовичем винесено стосовно позивача постанову серії ЕНА №7573013, відповідно до якої ОСОБА_1 о 19 год. 21 хв. 46 с. на вул. Центральна здійснив рух на мотоблоці, тягнув причіп, який був не зареєстрований протягом 10 днів з моменту придбання, чим порушив пункт 30.1. Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною шостою статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП). Вказаною постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850,00 грн.

Позивач вважає, що винесена інспектором поліції постанова є незаконною, оскільки він вищезазначених вимог Правил дорожнього руху не порушував та адміністративного правопорушення не вчиняв.

Так, пунктом 30.1 Правил дорожнього руху унормовано, що власники механічних транспортних засобів і причепів до них повинні зареєструвати (перереєструвати) їх в уповноваженому органі МВС або провести відомчу реєстрацію в разі, якщо законом установлена обов`язковість проведення такої реєстрації, незалежно від їхнього технічного стану протягом 10 діб з моменту придбання (отримання), митного оформлення або переобладнання чи ремонту, якщо необхідно внести зміни до реєстраційних документів.

З накладної на причіп убачається, що він був відпущений не позивачу, а ОСОБА_2 . Відтак у позивача, на його переконання, не виникло обов`язку його реєструвати.

Також ОСОБА_1 вказує, що мотоблок марки «Скаут» в Україні не потрібно реєструвати, оскільки відповідно до законодавства та Правил дорожнього руху мотоблоки не відносяться до транспортних засобів. Вони вважаються малогабаритною сільськогосподарською технікою (засобами малої механізації) і не підлягають державній реєстрації чи постановці на облік у сервісних центрах МВС чи Держпродспоживслужбі.

Таким чином, позивач стверджує, що в силу вимог пункту 30.1 Правил дорожнього руху причеп до зазначеного мотоблока не підлягаєдержавній реєстрації. Крім того, звертає увагу, що ізнорми частини шостої статті 121 КУпАП слідує, що законодавцем не встановлено адміністративної відповідальності за керування лише причепом без реєстрації.

Позивач, серед іншого, зазначає, що постанова інспектора поліції не відповідає і іншим вимогам, оскільки в ній не вказано дати вчинення адміністративного правопорушення та місця.

Виходячи з фактичних обставин справи, позивач вважає, що його вина у вчиненні вищезазначеного адміністративного правопорушення інспектором поліції є недоведеною, а тому оскаржена постанова підлягає скасуванню судом із закриттям провадження у справі.

Ухвалою судді Козівського районного суду Тернопільської області від 17.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, призначено у справі судове засідання на 27.08.2026.

Ухвалою суду від 27.08.2026 розгляд справи відкладено на 07.09.2026 у зв`язку з неявкою позивача в судове засідання без повідомлення ним про причини неявки.

У строк, встановлений судом, представником ГУНП в Тернопільській області подано до суду відзив, в якому відповідач позов не визнає та просить у задоволенні позовних вимог відмовити. Відзив мотивований тим, що 18.07.2026 близько 19 год. 20 хв. за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, с. Козівка, водій ОСОБА_1 , рухаючись по вулиці Центральній, керував транспортним засобом марки «Скаут», модель Т-15, в з`єднанні з причепом марки «Вест» модель 1,7 м/т, який не був зареєстрований (перереєстрований) в уповноваженому органі МВС, чим порушив пункт 30.1 Правил дорожнього руху та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною шостою статті 121 КУпАП. З огляду на виявлене порушення інспектором СПД (смт. Козова) ВП №1 (м. Бережани) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Гільовським Денисом Віталійовичем було винесено відносно позивача ОСОБА_1 постанову серії ЕНА № 7573013 від 18.07.2026 за частиною шостою статті 121 КУпАП та притягнуто його до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 850,00 грн.

Представник відповідача вказує, що відповідно до вимог частини шостої статті 121 КУпАП саме керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, тягне за собою накладення на водія штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За змістом пункту 1.10 Правил дорожнього руху причіп - транспортний засіб, призначений для руху тільки в з`єднанні з іншим транспортним засобом.

Також визначення терміну «причіп» міститься у Директиві Європейського Парламенту і Ради 2014/47/ЄС від 03 квітня 2014 року про технічне інспектування на дорогах придатності до експлуатації комерційних транспортних засобів, що перебувають в обігу в Союзі, та скасування Директиви 2000/30/ЄС, відповідно до якої причіп означає будь-який несамохідний транспортний засіб на колесах, розроблений і сконструйований для буксирування моторним транспортним засобом.

Окрім цього, позивачем долучено видаткову накладну від 15.03.2017 ПП «Вест», у якій зазначено найменування товару - причіп марки «Вест», модель 1,7м/т.

Представник відповідача стверджує, що у даному випадку причіп марки «Вест», модель 1,7 м/т був в з`єднанні з мототрактором марки «Скаут», модель Т-15 (відповідно до наданих позивачем документів, а саме технічного паспорта мототрактора «Скаут», модель Т-15), відтак причіп підлягає державній реєстрації відповідно до вимог Постанови КМУ від 07.09.1998 №1388 «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації) зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів».

Так, відповідно до вимог зазначеної постанови позивач, експлуатуючи даний причіп, був зобов`язаний здійснити процедуру його держаної реєстрації та отримати відповідні реєстраційні документи.

Таким чином, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Скаут», модель Т-15, в з`єднанні з причепом марки «Вест», модель 1,7 м/т, який не був зареєстрований (перереєстрований) в уповноваженому органі МВС, порушив пункт 30.1 Правил дорожнього руху та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною шостою статті 121 КУпАП.

Необґрунтованими, на переконання представника відповідача, є твердження позивача про те, що відповідно до накладної, причіп був відпущений не ОСОБА_1 , і відповідно у нього не виникав обов`язок його реєструвати.

Однак на відео з відеореєстратора поліцейського під назвою «export-jiaj2», з 00:04:32 по 00:04:40, на питання поліцейського, коли був придбаний причіп, позивач відповів, що в 2021 році. Згідно з накладною, яка датується 15.03.2017, причіп вперше був придбаний ОСОБА_3 , а в 2021 році ОСОБА_1 придбав його в ОСОБА_4 , уклавши усний договір купівлі-продажу. Відповідно ОСОБА_1 повинен був його зареєструвати або перереєструвати в установленому порядку.

Представник відповідача наголошує, що відповідальність настає саме за керування транспортним засобом, який не зареєстрований або не перереєстрований в Україні в установленому порядку.

Що стосується твердження позивача про те, що в постанові не зазначена дата, час та місце вчинення адміністративного правопорушення, представник відповідача звертає увагу, що в постанові серії ЕНА № 7573013 вказано відомості щодо дати, часу та місця вчинення адміністративного правопорушення: «18.07.2026 19:21:46, вулиця Центральна». При цьому даний факт не спростовує порушення позивачем вимог пункту 30.1 Правил дорожнього руху та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною шостою статті 121 КУпАП.

У даному випадку основною та обов`язковою ознакою об`єктивної сторони правопорушення є протиправне діяння, факт вчинення якого підтверджено відеоматеріалами, відсутність якого б виключала склад наведеного адміністративного правопорушення. Отже, технічна помилка у постанові про вчинення адміністративного правопорушення за доведеності факту вчинення такого правопорушення не може бути підставою для скасування постанови (див. постанови Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №1459/1801/17; від 28.11.2018 у справі №537/1214/17).

Серед іншого, представник відповідача у відзиві зазначає, що працівниками поліції не здійснювалося жодних дій, які б перешкоджали реалізувати позивачу своє право на правничу допомогу.

Також звертає увагу на те, що позивач ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Скаут» модель Т-15 в з`єднанні з причепом марки «Вест», модель 1,7 м/т, не виконував вимогу поліцейського про зупинку, яка супроводжувалась увімкненими проблисковими маячками синього і червоного кольору та спеціальним звуковим сигналом, що можна побачити на відеозаписі із відеореєстратора, що розміщений у службовому автомобілі, під назвою «WhatsApp Video 2026-07-22 at 12.30.29» на 00:00: ІНФОРМАЦІЯ_1 на формі поліцейського та на відео нагрудного реєстратора поліцейського під назвою «export-jiaj2» з 00:00:12 по 00:00:37, де поліцейський подає звукові сигнали та команду транспортному засобу прийняти праворуч для зупинки через гучномовні пристрої, яка ігнорується водієм.

Крім того, згідно зі статтею 266 КУпАП на місці зупинки транспортного засобу позивачу ОСОБА_1 запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора, позивач погодився на дану пропозицію. Результат огляду на стан алкогольного сп`яніння склав 0,63 проміле. Внаслідок чого відносно позивача було складено протокол за статтею 130 КУпАП. Даний факт підтверджується відеозаписам із нагрудного відеореєстратора поліцейського під назвою «export-jiaj2» з 00:38:37 по 00:45:10.

Відповідно до статті 268 КУпАП позивач ОСОБА_1 не скористався своїм правом заявляти клопотання, давати пояснення та подавати докази, по факту скоєння адміністративного правопорушення, що свідчить про визнання ним своєї вини та згоду з притягненням до адміністративної відповідальності.

Отже, поліцейським, як посадовою особою, що наділена дискреційними повноваженнями, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням докази порушення позивачем Правил дорожнього руху, маючи відповідні повноваження зроблено висновок про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, підстав для умисного спотворення обставин події у працівників поліції не було.

З огляду на викладене, на переконання представника відповідача, оскаржувана постанова відповідає вимогам закону, є обґрунтованою та не підлягає скасуванню (а.с. 29-38).

01.09.2026 від позивача до суду надійшла заява, у якій він не погоджується з доводами відповідача, наведеними у відзиві на позов. Зокрема, вказує, що керував мотоблоком, який не є транспортним засобом та не підлягає державній реєстрації, причепом не керував, адже причіп знаходився поза його спиною під час руху. З накладної вбачається, що причіп був відпущений не позивачу, а ОСОБА_2 , доказів, що причіп не зареєстрований відповідачем не надано. Причіп використовувався для вивезення сміття в межах 500 м від будинковолодіння. Відтак позивач вважає, що в даному випадку кваліфікація його дій за частиною шостою статті 121 КУпАП є надмірним формалізмом. Також зазначає, що вказана стаття не передбачає відповідальності за використання причепа без реєстрації. Позивач стверджує, що пристрій, який був у з`єднанні з мотоблоком, є нічим іншим, як возиком. Крім того, звертає увагу на безпідставність посилань відповідача на протокол, складений щодо нього за частиною першою статті 130 КУпАП. Ураховуючи наведене, позивач вказує на наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі (а.с. 58-60).

Ухвалою суду від 07.09.2026, постановленою у судовому засіданні, розгляд справи відкладено на 17.09.2026 за клопотанням представника позивача.

10.09.2026 до суду від представника ГУНП в Тернопільській області надійшли додаткові пояснення, у яких зазначено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт. Зауважує, що в доданій до позовної заяви накладній №100317/1 від 10.03.2017 в графі найменування вказано трактор «Скаут Т-15», що відповідно не є мотоблоком, як зазначає позивач. Щодо «керування причепом» представник відповідача зазначає, що причіп - транспортний засіб, призначений для руху тільки в з`єднанні з іншим транспортним засобом, він не має власного двигуна чи органів кермування, тому бере участь у дорожньому русі виключно в з`єднанні з іншим транспортним засобом.

Щодо твердження позивача про те, що причіп відпущений Дмитрашу Леоніду, звертає увагу, що згідно з накладною, яка датується 15.03.2017, причіп вперше був придбаний ОСОБА_5 , та в 2021 році ОСОБА_1 придбав його в ОСОБА_4 , уклавши усний договір купівлі-продажу. Відповідно ОСОБА_1 повинен був його зареєструвати або перереєструвати в установленому порядку.

Представник ГУНП в Тернопільській області наголошує, що відповідальність настає саме за керування транспортним засобом, який не зареєстрований або не перереєстрований в Україні в установленому порядку.

Крім того, зазначає, що позивач у заяві маніпулює визначеннями, оскільки в накладних, які ОСОБА_1 долучив до позовної заяви, вказані найменування - трактор «Скаут Т-15», а не мотоблок, та причіп «Вест» 1,7 м/т», а не возик. Причіп не має власного двигуна, проте є універсальним транспортним засобом, оскільки може експлуатуватися тільки у зчепленні з різними видами тягачів (легковими автомобілями, вантажівками, тракторами або позашляховиками). Головною умовою для цього є наявність відповідного обладнання.

Щодо доводів позивача, про те, що він вивозив сміття в межах 500 м від будинковолодіння, вказує, що в такому випадку позивач стає учасником дорожнього руху та відповідно до пункту 1.3 Правил дорожнього руху зобов`язаний знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, при цьому за змістом пункту 1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (а.с. 67-68).

У судовому засіданні 17.09.2026 позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, просили позов задовольнити. Позивач пояснив суду, що мотоблок та причіп (напівпричіп) були придбаний ним у ОСОБА_4 у 2021 році на підставі усного договору купівлі-продажу, однак не зареєстровані, оскільки не підлягають державній реєстрації.

Представник позивача зазначив, що юридично позивач не є власником напівпричепа, тому у нього відсутній обов`язок його реєструвати. Крім того, вказав, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388 та Закону України «Про дорожній рух» державній реєстрації підлягають причепи та напівпричепи до транспортних засобів. Мотоблок не є транспортним засобом, відтак напівпричіп, який був у з`єднанні з ним, не підлягає державній реєстрації. З огляду на викладене просив оскаржувану постанову скасувати та закрити провадження у справі.

Представник ГУНП в Тернопільській області у судове засідання не з`явилась, у поданому відзиві на позовну заяву просить розгляд справи здійснювати у відсутності представника ГУНП в Тернопільській області у зв`язку із зайнятістю по службі.

Ураховуючи положення частини третьої статті 194 КАС України, частини третьої статті 268 КАС України, а також скорочені строки розгляду справ з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, передбачені статтею 286 КАС України, суд ухвалив розгляд даної справи провести за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

18.07.2026 інспектором СПД №1 (смт. Козова) відділу поліції №1 (м. Бережани) Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області лейтенантом поліції Гільовським Денисом Віталійовичем винесено постанову про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7573013 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відносно ОСОБА_1 за частиною шостою статті 121 КУпАП.

Вказаною постановою серії ЕНА №7573013 від 18.07.2026 по справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною шостою статті 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850,00 грн.

Зі змісту постанови вбачається, що 18.07.2026 о 19 год. 21 хв. 46 с. по вул. Центральна водій ОСОБА_1 здійснив рух на мотоблоці марки «Скаут», тягнув причіп, який був не зареєстрований протягом 10 днів з моменту придбання, чим порушив пункт 30.1. Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною шостою статті 121 КУпАП (а.с. 14, 49-50).

Позивач не погоджуючись з постановою про накладення адміністративного стягнення, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує вимоги частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як визначено частиною першою статті 246 КУпАП, порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Статтею 222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені частинами першою, другою, третьою, п`ятою, шостою, восьмою, десятою і одинадцятою статті 121 цього Кодексу.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до частини четвертої статті 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі порушення водієм Правил дорожнього руху.

Так, відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 121 КУпАП встановлена відповідальність водіїв за порушення правил керування або експлуатації транспортного засобу, правил користування ременями безпеки або мотошоломами.

Згідно з частиною шостою статті 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно з пунктом 1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до підпункту «в» пункту 2.9 Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

За правилами пункту 30.1 Правил дорожнього руху власники механічних транспортних засобів і причепів до них повинні зареєструвати (перереєструвати) їх в уповноваженому органі МВС або провести відомчу реєстрацію в разі, якщо законом установлена обов`язковість проведення такої реєстрації, незалежно від їхнього технічного стану протягом 10 діб з моменту придбання (отримання), митного оформлення або переобладнання чи ремонту, якщо необхідно внести зміни до реєстраційних документів.

Підзаконним нормативно-правовим актом, який регулює питання та правила реєстрації транспортних засобів, є Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388 (далі Порядок №1388) з наступними змінами.

Відповідно до пункту 7 Порядку №1388 власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) (крім суб`єктів господарювання, що придбали транспортний засіб, який перебував на державній реєстрації, для його подальшого продажу) зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом 10 діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Метою проведення державної реєстрації транспортних засобів є здійснення контролю за відповідністю конструкції транспортних засобів установленим вимогам правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій (пункт 3 Порядку №1388).

При цьому абзацом 2 пункту 7 Порядку №1388 прямо передбачено, що експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) в сервісних центрах МВС та без номерних знаків, що відповідають вимогам, установленим МВС, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється.

Згідно з вимогами частини третьої статті 34 Закону України «Про дорожній рух» державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.

За змістом частини одинадцятої статті 34 Закону України «Про дорожній рух» власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.

Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Тобто обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Отже, наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Спеціальною нормою, яка регламентує порядок застосування технічних приладів, технічних засобів та спеціалізованого програмного забезпечення поліцією, є стаття 40 Закону України «Про Національну поліцію».

Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення, зокрема, фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.

У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Виконуючи зазначену вимогу частини другої статті 77 КАС України, представником відповідача надано до відзиву відеозаписи з відеореєстратора автомобіля поліції та нагрудної камери поліцейського, здійснені 18.07.2026 та збережені на диску, про які зазначено у графі 7 оскаржуваної постанови (а.с. 52).

Суд дослідив в судовому засіданні відео з відеореєстратора службового автомобіля поліції, на якому зафіксовано рух механічного транспортного засобу марки «Скаут» населеним пунктом під керуванням водія ОСОБА_1 18.07.2026 о 19 год. 21 хв., у з`єднанні з причепом, на якому відсутній державний номерний знак.

Крім цього, з відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що після зупинки транспортного засобу позивач не заперечує того факту, що він керував транспортним засобом у з`єднанні з причепом, який не зареєстрований в установленому порядку (час на відео: 00:04:28, назва відеофайлу «export-jiaj2»).

Доводи позивача про те, що мотоблок «Скаут» не є транспортним засобом у розумінні законодавства України, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Насамперед, визначальним для віднесення певного пристрою до транспортних засобів є не його формальне найменування, сфера типового використання чи наявність/відсутність державної реєстрації, а його функціональне призначення та фактичне використання. Відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів; механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

Отже, законодавець пов`язує статус транспортного засобу саме із можливістю та фактом здійснення перевезення, а не з технічними чи адміністративними ознаками, на чому безпідставно наголошує позивач.

Крім того, використання мотоблока не обмежується виключно виконанням сільськогосподарських робіт. За наявності причіпного обладнання він об`єктивно здатний здійснювати перевезення як вантажів, так і осіб, у тому числі водія. У такому випадку він стає повноцінним учасником дорожнього руху, а особа, яка ним керує, водієм у розумінні Правил дорожнього руху.

Матеріалами справи, зокрема відеозаписами, підтверджено, що ОСОБА_1 перебував на обладнаному водійському місці та здійснював керування пристроєм у з`єднанні з причепом, у якому знаходився вантаж. Сам факт наявності такого місця та конструктивна можливість керування свідчать про те, що відповідний пристрій використовується як засіб пересування, тобто виконує функції транспортного засобу. На відеозаписі чітко видно, що пристрій під керуванням ОСОБА_1 обладнаний сидінням та причепом і використовується для перевезення вантажу дорогою загального користування в населеному пункті. Це свідчить про його використання ОСОБА_1 як транспортного засобу.

Водночас правова позиція, викладена Верховним Судом у постанові від 01.03.2018 у справі № 278/3362/15-к, свідчить про розширене тлумачення поняття механічного транспортного засобу як будь-якого пристрою, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Мотоблок, будучи оснащеним двигуном внутрішнього згоряння, повністю відповідає цій ознаці.

У свою чергу за змістом статті 121 КУпАП під транспортними засобами у статтях 121-126, 127-1- 128-1, частинах першій і другій статті 129, статтях 132-1, 133-1, 133-2, 139 і 140 слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби.

Таким чином, сукупність наведених обставин дає підстави для висновку, що мотоблок, який фактично використовується для перевезення осіб, зокрема і водія чи його вантажу, вважається транспортним засобомта повноцінним учасником дорожнього руху, а особа, яка ним керує, є водієм і підпадає під дію відповідних норм Правил дорожнього руху.

При цьому до позову позивачем надано технічний паспорт на мототрактор «Скаут» моделі «Т-15», об`єм двигуна відповідно до технічних характеристик якого становить 998 куб.см. (а.с. 9-10) та накладну №100317/1 від 10.03.2017, у якій вказано найменування товару – трактор «Скаут», Т-15 (а.с. 8).

Відтак пристрій, яким керував водій ОСОБА_1 за обставин, вказаних у постанові, належить до механічних транспортних засобів.

Також відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху причіп - транспортний засіб, призначений для руху тільки в з`єднанні з іншим транспортним засобом. До цього виду транспортних засобів належать також напівпричепи і причепи-розпуски.

Позивачем надано до позову видаткову накладну від 15.03.2017 ПП «Вест», у якій зазначено найменування товару - причіп марки «Вест», модель 1,7м/т (а.с. 7).

У даному випадку, як підтверджується матеріалами відеофіксації, водій ОСОБА_1 здійснював рух за кермом механічного транспортного засобу – мототрактора марки «Скаут», модель Т-15 (найменування відповідно до наданого позивачем технічного паспорта), у з`єднанні з причепом марки «Вест», модель 1,7 м/т (найменування відповідно до видаткової накладної від 15.03.2017) дорогою загального користування в населеному пункті, відтак вказаний причіп підлягає державній реєстрації відповідно до вимог пункту 7 Порядку № 1388.

Отже, аналіз фактичних обставин справи дає підстави для висновку про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною шостою статті 121 КУпАП.

Водночас суд не бере до уваги доводи позивача про те, що відповідно до накладної, причіп був відпущений не ОСОБА_1 , а іншій особі і відповідно у нього відсутній обов`язок його реєструвати.

Так, відповідальність за частиною шостою статті 121 КУпАП настає саме за керування водієм транспортним засобом не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку.

Суб`єктом цього правопорушення є водій транспортного засобу, а відтак відповідальність за це правопорушення покладається на особу, яка перебуває за кермом у момент зупинки, незалежно від того, чи є вона юридичним власником цього транспортного засобу, чи користувачем (керує ним за довіреністю/усною згодою власника).

Крім того, суд звертає увагу, що на відео з відеореєстратора поліцейського під назвою «export-jiaj2» (час на відео 00:04:32 - 00:04:40), на питання поліцейського: «Коли був придбаний причіп?» позивач відповів, що в 2021 році. Також у судовому засіданні позивач підтвердив, що придбав причіп у ОСОБА_4 у 2021 році на підставі усного договору купівлі-продажу. Вказане підтверджує, що ОСОБА_1 на законних підставах володіє причепом та повинен був здійснити його реєстрацію в установленому порядку.

Що стосується твердження позивача про те, що в постанові не зазначена дата, час та місце вчинення адміністративного правопорушення, то як вбачається зі змісту постанови серії ЕНА №7573013, постанова містить такі відомості щодо дати, часу та місця вчинення адміністративного правопорушення: «18.07.2026 19:21:46, вулиця Центральна». Водночас за результатами з`ясування обставин справи, проаналізувавши в сукупності відеозаписи із відеореєстратора службового автомобіля поліції та нагрудної камери працівників поліції, не виникає сумніву, що місцем вчинення правопорушення є вулиця Центральна в селі Козівка Тернопільського району Тернопільської області. У свою чергу вказані неточності при зазначенні в постанові адреси, за якою ОСОБА_1 здійснював керування транспортним засобом, є технічною помилкою, допущеною поліцейським при заповненні відомостей постанови, при цьому така обставина не може слугувати підставою для спростування наявності в діях особи складу інкримінованого правопорушення.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про доведеність вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною шостою статті 121 КУпАП, що свідчить про відсутність підстав для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №7573013 від 18.07.2026 та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .

Оцінюючи правомірність дій відповідача, перевіряючи дотримання відповідачем критеріїв, визначених частиною другою статті 2 КАС України, суд вважає, що такі дотримані, відповідач діяв на підставі, у спосіб, що визначені законами України, відтак у задоволенні позову слід відмовити.

У зв`язку з відмовою в позові питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 241-246, 250, 268-272, 286 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Тернопільській області (вулиця Валова, 11, місто Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 40108720).

Повний текст рішення складено та підписано 17 вересня 2026 року.

Головуючий суддя О.М. Лавренюк