Вирок від 15 вересня 2026 р. у справі №593/1567/26 — Бережанський районний суд Тернопільської області

Справа № 593/1567/26

Провадження № 1-кп/593/184/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" вересня 2026 р. суддя Бережанського районного суду Тернопільської області ОСОБА_1 розглянувши у спрощеному провадженні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 вересня 2026 року за № 12026216050000134 щодо обвинуваченої:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Бережани Бережанського району Тернопільської області, жительки АДРЕСА_1 , вдови, освіта середня-спеціальна, не працюючої, особи з інвалідністю ІІІ групи, не депутатки, раніше не судимої, -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно з обвинувальним актом досудовим розслідуванням встановлено, що 30 серпня 2026 року близько 09:00, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які перебували в одній із кімнат житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , виник словесний конфлікт, в ході якого у ОСОБА_2 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, виник кримінально протиправний умисел, спрямований на нанесення умисного тілесного ушкодження ОСОБА_3 .

Реалізовуючи свій кримінально протиправний умисел, 30 серпня 2026 року близько 09:00, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_2 , перебуваючи в одній із кімнат житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи настання таких наслідків, діючи протиправно, з прямим умислом, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, підійшла до ОСОБА_3 та нанесла один удар кулаком правої руки в ділянку грудей та другий удар кулаком правої руки в ділянку правого плеча потерпілого, внаслідок чого спричинила ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді синця правого плеча, яке згідно п. 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17 січня 1995 № 6, належить до легких тілесних ушкоджень.

Такі дії ОСОБА_2 органами досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст.125 КК України, за ознаками: заподіяння умисного легкого тілесного ушкодження.

Як вбачається із обвинувального акту, в ньому прокурор заявив клопотання про його розгляд у спрощеному провадженні з урахуванням тих обставин, що обвинувачена ОСОБА_2 беззаперечно визнала свою винуватість, не оспорює встановлені у результаті досудового розслідування обставини і згідна на розгляд обвинувального акту за її відсутності. З огляду на наведене, відповідно до приписів ч. 1 ст. 302 КПК України, прокурор просить суд розглянути цей обвинувальний акт у кримінальному провадженні у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

До обвинувального акту долучено письмову заяву ОСОБА_2 , складену в присутності її захисника ОСОБА_4 , де обвинувачена беззаперечно визнає свою вину у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, згідна із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, наведеними у обвинувальному акті, та згідна із розглядом обвинувального акту за її відсутності у спрощеному порядку.

Також у вказаній заяві ОСОБА_2 вказала, що їй роз`яснено та зрозуміло зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також про те, що відповідно до ч.2 ст. 302, та ч.1 ст. 394 КПК України у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку вона буде позбавлена права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

До обвинувального акта додано письмову заяву потерпілого ОСОБА_3 про те, що він не заперечує проти розгляду обвинувального акту у спрощеному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, зміст обставин, встановлених у кримінальному провадженні йому зрозумілий, ознайомлений з обмеженнями права на апеляційне оскарження.

Положеннями ч. 2 та ч. 3 ст. 381 КПК України передбачено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту.

Оскільки ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку; подала заяву, в якій вона беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, згідна із встановленими під час дізнання обставинами, згідна з розглядом обвинувального акта у спрощеному порядку; матеріали кримінального провадження не дають підстав сумніватися в добровільності такої позиції обвинуваченої, з урахуванням клопотання прокурора, яке міститься у обвинувальному акті, а також заяви потерпілого ОСОБА_3 , - суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку спрощеного провадження.

Вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, зокрема, заяву обвинуваченої, заяву потерпілого, матеріали кримінального провадження, суд приходить до переконання, що в обвинувальному акті обвинувачення сформульовано на підставі встановлених органом досудового розслідування обставин, які не оспорюються учасниками судового провадження, у зв`язку з чим суд дії ОСОБА_2 , - кваліфікує за ч.1 ст. 125 КК України.

Відповідно до ст. 12 КК України кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст. 125 КК України, належать до кримінальних проступків.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченій ОСОБА_2 за вчинене нею кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 125 КК України, суд, відповідно до вимог статтей 65-67 КК України, враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; особу винної, яка не судима, не працює, є особою з інвалідністю ІІІ групи, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває; обставину, яка пом`якшує покарання (щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення) та обставину, яка обтяжує покарання (вчинення кримінального правопорушення щодо особи з інвалідністю), - приходить до висновку, що ОСОБА_2 слід призначити покарання у виді штрафу в межах санкції ч.1 ст. 125 КК України.

Таке покарання, на думку суду, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов не заявлявся, речові докази та процесуальні витрати відсутні, запобіжний захід ОСОБА_2 не обирався.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 367-371, 373, 374, 381, 382, 394 КПК України, суд,-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, призначивши покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн. (вісімсот п`ятдесят гривень нуль копійок).

На вирок можуть бути подані апеляції до Тернопільського апеляційного суду через Бережанський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України.

Копію вироку надіслати учасникам судового провадження.

Суддя: