Вирок від 16 вересня 2026 р. у справі №944/5448/26 — Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/5448/26

Провадження №1-кп/944/1678/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.09.2026м.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Яворові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 серпня 2026 року за № 12026141350000945, про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Теребовля Тернопільської області, українки, громадянки України, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , із вищою освітою, заміжньої, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 Кримінального кодексу України,

встановив:

ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, 24 серпня 2026 року, близько 14 год 29 хв, проходячи паспортний контроль у пункті пропуску через державний кордон України для автомобільного сполучення «Грушів», що розташований за адресою: Львівська область, Яворівський район, с. Грушів, вул. Прикордонна, 139, рухаючись на виїзд з України через українсько-польський кордон, висловила пропозицію надати та надала службовій особі – інспектору другої групи інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б), відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ІНФОРМАЦІЯ_4 сержанту ОСОБА_6 неправомірну вигоду в розмірі 8000,00 грн, за невчинення вказною службовою особою дій, пов`язаних із прийняттям рішення про відмову її чоловікові ОСОБА_7 в перетині Державного кордону України.

Своїми діями ОСОБА_4 вчинила надання пропозицію надати та надала службовій особі неправомірної вигоди за вчинення службовою особою в інтересах третьої особи, дій з використанням наданого їй службового становища, тобто вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 369 Кримінального кодексу України.

25 серпня 2026 року між начальником Яворівського відділу Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_8 та підозрюваною ОСОБА_4 була укладена угода про визнання винуватості відповідно до ст. ст. 468, 472 Кримінального процесуального кодексу України.

В угоді про визнання винуватості сторони виклали формулювання обвинувачення та його правову кваліфікацію за ч. 1 ст. 369 Кримінального кодексу України, які ніким не оспорюються, зазначили істотні для даного кримінального провадження обставини. Згідно з угодою ОСОБА_9 повністю визнала свою винуватість у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення та зобов`язалася беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри в судовому провадженні. В угоді про визнання винуватості сторони також узгодили призначення обвинуваченому покарання за ч. 1 ст. 369 у виді штрафу у розмірі 1420 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 24140,00 грн.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні просила угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченій узгоджене в угоді покарання, оскільки при її укладенні були дотримані вимоги Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 просила вказану угоду затвердити і призначити їй узгоджену міру покарання. Також пояснила, що угода укладена добровільно, вона повністю розуміє права, надані їй законом, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 Кримінального процесуального кодексу України, характер обвинувачення, норми ч. 5 ст. 474 цього Кодексу, беззастережно визнала себе винуватою у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення.

Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав зазначену угоду про визнання винуватості, просив її затвердити, зазначивши, що угода укладена його підзахисною добровільно, в його присутності та відповідає вимогам, встановленим нормами Кримінального процесуального кодексу України.

Враховуючи наведене вище, заслухавши думку прокурора, обвинуваченої та її захисника, суд дійшов висновку, що угоду про визнання винуватості слід затвердити з таких підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 Кримінального процесуального кодексу України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно із ст. 472 Кримінального процесуального кодексу України в угоді про визнання винуватості зазначаються, зокрема, її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, умови застосування спеціальної конфіскації, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.

Суд з`ясував, що обвинувачена повністю розуміє свої права, передбачені п. 1 ч. 5 ст. 474 Кримінального процесуального кодексу України, наслідки укладення та затвердження угоди, визначені п. 1 ч. 1 ст. 473 цього Кодексу, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом.

Також суд встановив та переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

При перевірці угоди про визнання винуватості на відповідність вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України судом встановлено, що угода у повному обсязі відповідає вимогам законодавства, дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 369 Кримінального кодексу України як пропозицію надати та наданння службовій особі неправомірну вигоду за вчинення службовою особою в інтересах третьої особи, дій з використанням наданого їй службового становищаю.

Умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, відсутні будь-які підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, обвинувачена спроможна виконати взяті на себе за угодою зобов`язання, узгоджене сторонами покарання відповідає загальним засадам призначення покарання та санкціям ч. 1 ст. 369 Кримінального кодексу України.

Також зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 Кримінального процесуального кодексу України.

Отже, враховуючи встановлені обставини, суд дійшов до висновку, що укладена між прокурором та підозрюваною угода про визнання винуватості підлягає затвердженню.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання, суд враховує дані про особу обвинуваченої, яка раніше не судима, не перебуває на обліку у психіатра та нарколога, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, а також ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Як обставини, які пом`якшують покарання, передбачені до ст. 66 Кримінального кодексу України, суд визнає щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.

Обставин, які відповідно до ст. 67 Кримінального кодексу України обтяжують покарання, судом не встановлено.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що відповідно до ст. 50 Кримінального кодексу України необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої, здійснення виховного впливу та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, є призначення їй угодженого між сторонами покарання за ч. 1 ст. 369 Кримінального кодексу України у виді штрафу у розмірі 1420 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 24140,00 грн.

Крім того, постановами слідчого СВ Яворівського РВП ГУ НП у Львівській області від 24 серпня 2026 року визнано речовими доказами: 6 купюр номіналами 1000 гривень кожна з такими серіями та номерами ЛЖ5243563, ЯБ5810325, МА7511009, АГ8040817, БР2423061, ГС4375102 і 10 купюр номіналами 200 гривень кожна з такими серіями та номерами ВР7754315, БТ5139184, АН3340822, ЕД2666432, БУ6678976, ЕА4125456, ГЖ0620680, АС4001620, БМ5009977, БК8293787; компакт-диск, на якому збережені відеофайли із моментом пропозиції та надання неправомірної вигоди ОСОБА_4 інспектору прикордонної служби МПП «Грушів-Будомєж».

Також ухвалою слідчого судді Яворівського районного суду Львівської області від 25 серпня 2026 року накладено арешт на: 6 купюр номіналами 1000 гривень кожна з такими серіями та номерами ЛЖ5243563, ЯБ5810325, МА7511009, АГ8040817, БР2423061, ГС4375102 і 10 купюр номіналами 200 гривень кожна з такими серіями та номерами ВР7754315, БТ5139184, АН3340822, ЕД2666432, БУ6678976, ЕА4125456, ГЖ0620680, АС4001620, БМ5009977, БК8293787.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 Кримінального процесуального кодексу України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Згідно з нормами ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. При цьому, гроші, цінності та інше майно, що були предметом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, конфіскуються, крім тих, які повертаються власнику (законному володільцю), а якщо його не встановлено – переходять у власність держави в установленому Кабінетом Міністрів України порядку; документи, що є речовими доказами, залишаються в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання; документи, що є речовими доказами, залишаються в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що слід скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Яворівського районного суду Львівської області від 25 серпня 2026 року.

Речові докази: компакт-диск, на якому збережені відеофайли із моментом пропозиції та надання неправомірної вигоди ОСОБА_4 інспектору прикордонної служби МПП «Грушів-Будомєж» - залишити в матеріалах кримінального провадження, а грошові кошти – конфіскувати в дохід держави.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Запобіжний захід обвинуваченій не обирався.

Керуючись ст. ст. 100, 174, 394, 424, 468, 469, 471, 472, 473, 474, 475 Кримінального процесуального кодексу України,

ухвалив:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 25 серпня 2026 року, укладену в кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 серпня 2026 року за № 12026141350000945, між підозрюваною ОСОБА_4 та начальником Яворівського відділу Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_8 .

ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 Кримінального кодексу України, та призначити покарання у виді 1420 (однієї тисячі чотирьохсот двадцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 24140 (двадцять чотири тисячі сто сорок) гривень 00 копійок.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Яворівського районного суду Львівської області від 25 серпня 2026 року на шістькупюр номіналом 1000 гривень кожна з такими серіями та номерами: ЛЖ5243563, ЯБ5810325, МА7511009, АГ8040817, БР2423061, ГС4375102 та на десять купюр номіналом 200 гривень кожна з такими серіями та номерами: ВР7754315, БТ5139184, АН3340822, ЕД2666432, БУ6678976, ЕА4125456, ГЖ0620680, АС4001620, БМ5009977, БК8293787.

Речові докази: шістькупюр номіналом 1000 гривень кожна з такими серіями та номерами: ЛЖ5243563, ЯБ5810325, МА7511009, АГ8040817, БР2423061, ГС4375102 та на десять купюр номіналом 200 гривень кожна з такими серіями та номерами: ВР7754315, БТ5139184, АН3340822, ЕД2666432, БУ6678976, ЕА4125456, ГЖ0620680, АС4001620, БМ5009977, БК8293787 – конфіскувати в дохід держави.

Речовий доказкомпакт-диск, на якому збережені відеофайли із моментом пропозиції та надання неправомірної вигоди ОСОБА_4 інспектору прикордонної служби МПП «Грушів-Будомєж» – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду або через Яворівський районний суд Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбачених частиною 3 статті 394 Кримінального процесуального кодексу України, а саме:

- обвинуваченою і її захисником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п`ятою - сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди;

- прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Суддя ОСОБА_1