Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №453/1077/26 — Сколівський районний суд Львівської області

ЄУНСС: 453/1077/26

НП: 3/453/419/26

ПОСТАНОВА

іменем України

17 вересня 2026 року місто Сколе

Суддя Сколівського районного суду Львівської області Микитин В.Я., з участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - адвоката Макоти В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду, що по вул. Д. Галицького, 8, у м. Сколе Стрийського району Львівської області, справу за матеріалами, котрі надійшли від Відділення поліції № 3 Стрийського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянки України, жительки АДРЕСА_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_2 , з вищою освітою, незаміжньої, непрацюючої, встановленими законодавством України пільгами не користується, раніше протягом року до адміністративної відповідальності не притягалася, -

за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

Протоколом про адміністративне правопорушення на бланку серії ЕПР1 № 681153, складеним 01.06.2026 року о 15:13 год. інспектором СРПП ВП № 3 Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області старшим лейтенантом поліції Кривецьким О.І. відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП стверджується, що остання 01.06.2026 року о 14:45 год. по ділянці автошляху М06 сполученням «Київ-Чоп» (669 км), що поблизу с. Козьова Стрийського району Львівської області, керувала належним ОСОБА_2 транспортним засобом марки PORSHE моделі MACAN Т, державний номерний знак НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння у вигляді запаху алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей та тремтіння пальців рук, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, із застосуванням при цьому технічних засобів відеозапису, відмовилася, чим порушила вимоги пункту 2.5. Правил дорожнього руху.

ОСОБА_1 , яка притягається до адміністративної відповідальності, будучи тричі належно та завчасно повідомленою про місце, дату та час розгляду цієї справи про адміністративне правопорушення, у призначені судові засідання не з`являлася.

Оскільки в силу ч. 2 ст. 268 КУпАП, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою, а тому суддя на підставі ч. 1 ст. 268 КУпАП України, враховуючи також ту обставину, що викликав цю особу для її участі у судовому розгляді у даній справі про адміністративне правопорушення тричі, вважав за доцільне розглядати дану справу про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Суддя переконаний, що призначати судовий розгляд цієї справи вчетверте при наведених вище обставинах буде недоцільним, так як здійснення такого розгляду без участі особи, присутність якої не визначена законом як обов`язкова, не суперечитиме завданню провадження у цій справі, а всебічно, повно й об`єктивно з`ясувати усі обставини цієї справи можливо й за відсутності зазначеної особи.

При цьому, така позиція судді узгоджується з рішенням Європейського Суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України» (заява № 36665/02), котре набуло статусу остаточного та відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. У своїх багатьох рішеннях Європейський Суд з прав людини також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Адвокат Макота В.М., який здійснює захист ОСОБА_1 , у судовому засіданні висловив позицію про наявність підстав для закриття цієї справи про адміністративне правопорушення у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, про що 16.09.2026 року сформував у системі «Електронний суд» відповідне клопотання, зареєстроване в діловодстві за вх. № 7637. Підтримуючи таке клопотання, адвокат Макота В.М. у судовому засіданні наполягав на тому, що його підзахисна не визнає своєї провини у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення, а на підставі наявних у цій справі доказів вина останньої не може бути доведена з дотриманням стандарту «поза розумним сумнівом». Так, у матеріалах цієї справи про адміністративне правопорушення відсутні доводи на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом та причин зупинки транспортного засобу, а міститься лише відеозаписи, котрі починаються з того, що транспортний засіб стоїть на узбіччі дороги, при цьому двигун автомобіля не заведений, в автомобілі сидить ОСОБА_1 , до неї підходить екіпаж працівників поліції та починають розмову з того, що вже її знають з минулого разу, один з поліцейських називає її прізвище без попереднього встановлення особи, каже «пані ОСОБА_3 , давно вас не бачили», й навіть знає, що вона мешкає тимчасово як внутрішньо переміщена особа у с. Плав`я Стрийського району Львівської області, називає перед цим її «плав`янкою». Адвокат Макота В.М. переконаний, що у даному випадку має місце упереджене ставлення цього екіпажу працівників поліції до його підзахисної ОСОБА_1 , оскільки дійсно у квітні 2023 року мав місце факт зупинки цим екіпажем поліції автомобіля під керуванням ОСОБА_1 й подальше складення відносно неї, з-поміж інших, матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, котрі у подальшому були скеровані до суду, а в суді було доведено її невинуватість із подальшим закриттям провадження у справі. До того ж, на переконання адвоката Макоти В.М., висловлена його підзахисній ОСОБА_1 у подальшому пропозиція поліцейських щодо проходження нею огляду на стан алкогольного сп`яніння, була незаконною, так як поліцейські у першу чергу не довели, що в наведеній ситуації вона керувала автомобілем й причини зупинки керованого саме нею автомобіля були правомірними, а, зрозумівши це, вони вназдогін почали оформляти щодо ОСОБА_1 адміністративні матеріали про нібито порушення нею правил обгону та поставили перед фактом, що щодо неї буде винесено постанову про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, без жодних підтверджуючих цьому доказів. Додатково звертає увагу на порушення поліцейськими прав ОСОБА_1 під час оформленням ними матеріалів цієї справи про адміністративне правопорушення на захист, та, зрештою, не роз`яснення ними будь-яких прав ОСОБА_1 під час оформлення матеріалів цієї справи про адміністративне правопорушення. Так, працівники поліції, опісля того, як почули відповідь ОСОБА_1 про те, що вона за обідом випила келих вина, й не довіряє технічним засобам для встановлення стану алкогольного сп`яніння, наголошують на тому, що вона «або продуває на місці прилад DRAGER, або продуває у лікарні прилад АЛКОФОР», або ж «має право» відмовитись від проходження такого огляду на стан сп`яніння взагалі, й «іншого не дано». Аналізуючи таку позицію працівників поліції, адвокат Макота В.М. наголошує, що чинний КУпАП не встановлює права особи-водія на відмову від проходження огляду на стан будь-якого сп`яніння, й працівники поліції, роз`яснюючи його підзахисній ОСОБА_1 неіснуюче право, тим самим спровокували її на відмову від проходження такого огляду, не роз`яснивши їй при цьому наслідки такої спровокованої ними дії з боку ОСОБА_1 , а остання, щоб не опинитьсь в аналогічній з квітнем 2023 року ситуації, коли вона все ж продувала на місці технічний засіб без роз`яснення їй права не погодитись з результатами відповідного тесту, повідомила, що «скористається таким своїм правом» й не буде продувати прилади ані на місці, ані в лікарні.

Суддя, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши позицію захисту, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин цієї справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов такого висновку.

Так, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КУпАП). Тобто адміністративне правопорушення – це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її у точній відповідності з законом.

Відповідно до статей 251, 252 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, котрі мають значення для правильного вирішення справи. Висновок про наявність чи відсутність у діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження усіх обставин справи в їх сукупності.

В силу ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року за № 1306 «Про правила дорожнього руху».

Пунктами 1.3 та 1.9. Правил дорожнього руху встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які їх порушують, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Так, відповідно до пункту 2.5. Правил дорожнього руху, порушення котрого ставиться у провину ОСОБА_1 , водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідальність, передбачена нею, настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Проте, зібрані матеріали цієї справи про адміністративне правопорушення не підтверджують безумовно ту обставину, що ОСОБА_1 порушила вимоги пункту 2.5. Правил дорожнього руху, тобто будучи учасницею дорожнього руху (водійкою транспортного засобу), відмовилася на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд з метою встановлення стану її алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, в силу частин 1, 2 ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до пунктів 2, 3, 6, 7 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 року за № 1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. При цьому, ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

За змістом пунктів 4 та 5 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 року № 1026, під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов`язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Згідно з абзацом 2 пункту 5, а також пунктів 6, 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року за № 1103, підтвердження стану сп`яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, в якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

У матеріалах цієї справи про адміністративне правопорушення наявненаправлення на огляд ОСОБА_1 з метою виявлення її стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, виданого поліцейським 01.06.2026 року о 14:50 год. за відповідною формою, наведеною в додатку 1 до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 року за № 1452/735, у котрому відповідний підпис ОСОБА_1 про вручення та ознайомлення із змістом цього документа відсутній. Це ж стосується й складеного поліцейським акта огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, у котрому, окрім відсутності підпису ОСОБА_1 про вручення та ознайомлення із змістом цього документа, відсутні ще й дата, час та місце його складення.

Своєю чергою, щодо обставин, пов`язаних із зупинкою транспортного засобу та відмовою ОСОБА_1 від проходження нею огляду на стан алкогольного сп`яніння, поліцейським до вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП долучено DVD-R диск, на котрому розміщено три файли з відеореєстраторів з фрагментами відео на підтвердження факту порушення ОСОБА_1 інкримінованого їй пункту 2.5. Правил дорожнього руху. При цьому відеозапис, на котрому було б зафіксовано керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а також відображалися обставини зупинки такого транспортного засобу, на DVD-R диску відсутній, як і не підтверджуються обставини щодо складення/оформлення поліцейським наявних у матеріалах справи вищевказаних акта огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів на місці та направлення для проходження такого огляду у медичний заклад.

Більше того, перший відеофайл починаються о 14:43 год. з того, що транспортний засіб стоїть на узбіччі дороги, при цьому двигун автомобіля вимкнений, й до цього автомобіля підходить екіпаж працівників поліції. При цьому, поліцейським у вищевказаному протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП стверджується, що вона керувала транспортним засобом о 14: 45 год., а у складеній відносно неї постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, на бланку серії АНА № 7298045, за ч. 1 ст. 122 КУпАП, копія котрої долучена поліцейським до матеріалів цієї справи на підтвердження нібито факту керування й причин зупикни, цим же поліцейським стверджується, що ОСОБА_1 керувала транспортним засобом о 14:52 год., що не відповідає дійсності, так як о 14:52 год. розпочинається другий відеофайл, на котрому видно, що транспортний засіб стоїть на узбіччі дороги, а ОСОБА_1 сидить в ньому, поки працівники поліції складають щодо неї вищевказаний протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За таких обставин, суддя вважає, що працівники поліції у першу чергу не довели, що ОСОБА_1 у наведеній вище обстановці була учасницею дорожнього руху, зокрема керувала транспортним засобом, законність причин зупинки керованого саме нею транспортного засобу, а висновок працівників поліції про наявність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та оформлення відносно неї даних матеріалів справи, є передчасним й таким, що не підтверджений належними засобами доказування.

Щодо відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, то суддя вважає за необхідне наголосити, що з логічного тлумачення пункту 2.5. Правил дорожнього руху випливає, що водій не має права відмовитись від вимоги поліцейського пройти огляд, а останній, відповідно, має висувати водію саме вимогу пройти огляд, а не його пропозицію, а тим більше повідомляти водію про можливість відмовитись від такого огляду. У протилежному випаду, такі дії поліцейського мають ознаки провокації адміністративного правопорушення. Своєю чергою, відповідно до диспозицій ч. 1 ст. 130 та ст. 266 КУпАП, - підстава для відсторонення і направлення водія на огляд має бути встановлена поліцейським у спосіб, передбачений законом та підзаконними актами; відмова від огляду може утворювати склад адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП лише за наявності дотримання встановленої процедури та наявності доказів факту відмови. При цьому, відмова має бути виражена у формі, що не викликає сумнівів, а якщо поліцейський сам сформував обставини-висловився так, що водій усвідомлено або під впливом спонукальних слів відмовився, - наявні підстави вважати відмову примусовою-спровокованою й недопустимою як доказ.

Європейський Суд із прав людини виключає можливість притягнення особи до відповідальності за вчинення правопорушення, на яке особу підбурили працівники поліції. Зокрема, у рішеннях Європейського Суду з прав людини, ухвалених у справах «Тейшейро де Кастро проти Португалії» (Teixeira de Castro v. Portugal), заява № 25829/94, «Раманаускас проти Литви» (Ramanauskas v. Lithuania), заява № 74420/01, «Баннікова проти Російської Федерації» (Bannikova v. Russia), заява № 18757/06, та інших Судом зазначено те, що підбурювання до вчинення правопорушення буде мати місце, коли працівники поліції з метою встановлення правопорушення, тобто зібрання доказів та подальшого притягнення особи до відповідальності впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення правопорушення, яке в іншому випадку не було би вчинене. Притягнення особи до відповідальності за правопорушення, вчинене внаслідок підбурювання зі сторони поліцейських, буде свідчити про порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року. При цьому, докази, здобуті внаслідок підбурювання особи до вчинення правопорушення, відповідно до зазначеної вище практики Європейського Суду з прав людини, визнаються недопустимими доказами.

У судовому засіданні, зокрема з безпосереднього дослідження відеофайлів, з-поміж інших, знайшли своє підтвердження ті викладені стороною захисту обставини, згідно з котрими працівники поліції, в якості пропозиції ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, наголошували на тому, що вона «або продуває на місці прилад DRAGER, або продуває у лікарні прилад АЛКОФОР», або ж «має право відмовитись від проходження такого огляду на стан сп`яніння». Тобто, з перегляду відеофайлів видно, що працівники поліції зовсім не встановлювали критерій алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 , натомість достеменно видно, що поведінка ОСОБА_1 адекватна, мова зрозуміла, чітка, а такі визначені поліцейським ознаки, як «почервоніння очей» та «тремтіння пальців рук», у ОСОБА_1 не спостерігаються. Фактично, стверджуючи про необхідність обов`язкового продуття газоаналізаторів чи то на місці події, чи то у медичному закладі, тобто вчинення однієї й тієї ж дії, проте із застосуванням різних приладів технічних засобів, й тим самим неформально вводячи в оману ОСОБА_1 , поліцейський відверто інформативно спонукав її до відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння не лише на місці, а й у медичному закладі. Відтак, на переконання судді, у даному конкретному випадку поліцейським були створені такі умови, при яких воля ОСОБА_1 була фактично обмежена і, як наслідок, спровокована її відмова від проходження огляду на стан сп`яніння, оскільки, за роз`ясненнями працівників поліції, сенсу їхати у медичний заклад у неї не було, а їй краще відмовитись від огляду одразу на місці.

Така позиція судді у цій справі про адміністративне правопорушення повністю узгоджується з висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у своїй постанові від 18.04.2024 року у справі за єдиним унікальним номером 761/7657/19, згідно з котрими відмова може бути предметом відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, але суди при оцінці мають вимагати належних, достатніх і допустимих доказів факту відмови (протокол, відеофіксація, пояснення свідків) і відповідність дій поліцейського вимогам інструкцій/порядків. Відмова повинна бути виражена недвозначно й не бути результатом зовнішнього примусу чи провокації зі сторони поліції.

У підсумку, суддя висновує, що при встановлених у судовому засіданні усіх обставинах цієї справи про адміністративне правопорушення, у їх сукупності та взаємозв`язку, суддя дійшов висновку, що направлені до Сколівського районного суду Львівської області матеріали відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП та їх аргументація в цілому не підтверджують в діях останньої складу зазначеного адміністративного правопорушення, являються сумнівними. При цьому, при зібраних доводах й наведених вище встановлених обставинах справи, що вже є достатніми для зробленого висновку про сумнівність оформлених відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП матеріалів, не було необхідності у перевірці ще й інших доводів сторони захисту, зокрема щодо упередженого ставлення працівників поліції відносно ОСОБА_1 в силу закриття щодо неї кількома роками раніше справи за оформленими ними ж матеріалами за аналогічною статтею КУпАП, й таким наведеним стороною захисту обставинам оцінка суддею не надавалась.

Своєю чергою, наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», про котрий наголошує Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. The United Kingdom), заява № 5310/71, та котрий застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту», на чому, власне, наголошується Європейським Судом з прав людини у його рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України», заява № 39598/03. Також, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, що сформульовані у рішенні у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, з відсиланням на рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), заява № 25657/94 від 10 липня 2001 року, згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».

Крім того, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.02.2019 року № 1-р/2019 вказав, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип indubioproreo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

То ж суддя, враховуючи усе вищезазначене, у відповідності до положень статей 251-252 КУпАП, з урахуванням також положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», оцінивши зібрані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин цієї справи в їх сукупності, вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад інкримінованого їй адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто відмова особи, яка керувала транспортним засобом, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а, отже, є підстави для застосування наслідків цього, визначених пунктом 1 ст. 247 КУпАП, без необхідності повернення вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення для належного оформлення.

Так, згідно пункту 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутності події і складу адміністративного правопорушення, з огляду на що, слід винести передбачену пунктом 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП постанову про закриття розпочатого провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Своєю чергою, суддя враховує, що пунктом 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі винесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому, виходячи з норм ч. 2 ст. 284 та ст. 247 КУпАП, не вбачає підстав для стягнення з ОСОБА_1 судового збору.

Керуючись статтями 8-9, 40-1, 130, 221, 245, 247, 251-252, 266, 268, 276, 279-280, 283-285 КУпАП, суддя, -

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - закрити у зв`язку з відсутністю в її діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.

Копію постанови протягом трьох днів вручити під розписку або ж вислати особі, щодо якої її винесено , про що зробити відповідну відмітку у справі.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Сколівський районний суд Львівської області протягом десяти днів з дня її винесення. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Постанова набирає законної сили з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, а у випадку такого оскарження – з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу, за наслідками розгляду справи по суті.

Суддя Володимир МИКИТИН