Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №450/3612/26 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/3612/26 Провадження № 3/450/1872/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року суддя Пустомитівського районного суду Львівської області Мусієвський В.Є., розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли 08.07.2026 року від ВП № 3 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-

в с т а н о в и в:

02.07.2026 року о 16 год. 44 хв. на вул. Острівській, буд. 2, в с-щі Щирець, Львівського р-ну, Львівської обл., водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Рено» номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Перевірка на стан сп`яніння проводилася у встановленому законом порядку за допомогою алкотестера «Драґер Алкотест». Результат тесту № 825 позитивний і становить 1,26 ‰. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.9 «А» Правил дорожнього руху України і вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

14.07.2026 року захисником ОСОБА_1 . Могілевець О.С. подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи, з якими адмінправопорушник ОСОБА_1 ознайомився 15.07.2026 року та отримав копією відеозаписів, про що розписався у такій.

27.07.2026 року захисником Могілевець О.С. подано додаткові письмові пояснення у справі, згідно мотивів яких просила закрити провадження по справі у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вказала, що ОСОБА_1 02.07.2026 року о 16 год. 30 хв. припаркував автомобіль марки «Рено» номерний знак НОМЕР_1 поблизу дитячого садочку у с-щі Щирець, Львівського р-ну, Львівської обл. О 16 год. 34 хв. ОСОБА_1 зателефонував дружині і повідомив, що прибув на місце, оскільки вони попередньо домовились щоб дружина забрала дітей з дитячого садочку та проведе закупи, а в подальшому вони разом поїдуть додому автомобілем, яким мав керувати батько. При цьому, у ОСОБА_1 раптово виник конфлікт з іншим водієм, який викликав працівників поліції. Службові особи вилучили у ОСОБА_1 документи на автомобіль з метою оформлення підстави для виклику, однак ОСОБА_1 не очікував на місці події, а пішов у магазин, де вжив алкогольний напій, оскільки в подальшому не планував керувати транспортним засобом.

27.07.2026 року захисником Могілевець О.С. подано клопотання про виклик та допит в якості свідків працівника поліції ОСОБА_2 та дружину адмінправопорушника ОСОБА_3 .

В судовому засіданні 17.09.2026 року захисник Могілевець О.С. та адмінправопорушник ОСОБА_1 надали пояснення аналогічні викладеним письмово та просили закрити провадження по справі у зв`язку із відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судовому засіданні відмовлено у задоволенні клопотання сторони захисту про виклик та допит в якості свідків працівника поліції ОСОБА_2 та дружину адмінправопорушника ОСОБА_3 .

Вказана відмова мотивована тим, що з відеозаписів нагрудних камер поліцейських вдається встановити обставини події, що мала місце 02.07.2026 року о 16 год. 44 хв. на вул. Острівській, буд. 2, в с-щі Щирець, Львівського р-ну, Львівської обл. Крім цього, всі відомі останнім обставини події відображені у процесуальних документах та долучених відеозаписах.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов"язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Розглядаючи матеріали адміністративної справи в межах наявних доказів, приходжу до висновку, що винуватість адмінправопорушника ОСОБА_1 , який порушив вимоги пункту 2.9 «А» ПДР України і вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведена матеріалами справи, а саме протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 708905 від 02.07.2026 року та його копією, результатом тесту № 825 від 02.07.2026 року згідно якого виявлено 1,26 ‰, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 02.07.2026 року, рапортами працівника поліції від 02.07.2026 року, направленнями на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 02.07.2026 року, відеозаписами з СД-диску.

Що стосується покликань сторони захисту в частині того, що ОСОБА_1 не очікував на місці події, а пішов у магазин, де вжив алкогольний напій, оскільки в подальшому не планував керувати транспортним засобом, слід вказати, що вказані обставини не знайшли свого підтвердження в матеріалах адміністративної справи. Покликаючись на пред`явлення ОСОБА_1 працівникам поліції чеку із магазину щодо придбання алкогольного напою, стороною захисту не надано вказаних доказів суду, що не підтверджує зазначені обставини.

Окрім наведеного, суд вважає некоректною позицію сторони захисту в частині висловлення заперечень вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, шляхом фактичного визнання вчинення ОСОБА_1 іншого адміністративного правопорушення, а саме ч. 4 ст. 130 КУпАП, якою передбачено відповідальність за вживання особою, яка керувала транспортним засобом, алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.

Щодо покликань сторони захисту в частині наявності певної домовленості між ОСОБА_1 та його дружиною слід вказати, що такі не спростовують вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема факту керування ним до та після приїзду працівників поліції транспортним засобом марки «Рено» номерний знак НОМЕР_1 , шляхом здійсненням маневрів розвороту, виїзду та заїзду з метою перепаркування згаданого вище автомобіля, що підтверджується долученими відеозаписами, з яких вбачається зміна місця розташування транспортного засобу марки «Рено» номерний знак НОМЕР_1 , відсутність заперечень ОСОБА_1 з цього приводу та надання батьком адмінправопорушника пояснень, який підтвердив факти вживання ОСОБА_1 алкогольних напоїв і керування транспортним засобом марки «Рено» номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Оцінені судом докази доводять винуватість адмінправопорушника ОСОБА_1 «поза розумним сумнівом», тобто достовірно і достатньо підтверджують вчинення ним порушення вимог пункту 2.9 «А» ПДР України.

Враховуючи наведене, приходжу до висновку, що в діях адмінправопорушника ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За вчинений проступок на правопорушника слід накласти адміністративне стягнення в межах ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 283, 284, 307, 308 КУпАП, суддя,-

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , визнати винуватим вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення в межах ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1000,00 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , в доход держави 665 грн. 60 коп. судового збору.

Роз`яснити, що відповідно до вимог частини першої статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно статті 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення.

Повний текст постанови виготовлений 17.09.2026 року в приміщенні Пустомитівського районного суду Львівської області.

Суддя Мусієвський В.Є.