Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №705/5502/26 — Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/5502/26

2/705/3996/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року м. Умань

Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Гудзенко Валентина Леонідівна, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» звернулось до Уманського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №101107607 від 31.10.2025 року.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 31.10.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №101107607, відповідно до умов якого відповідачу надано кредитні кошти у сумі 16 000 грн. строком на 360 днів.

Перед укладенням кредитного договору первісним кредитором проведено віддалену ідентифікацію відповідача з використанням системи BankID Національного банку України.

Кредитний договір укладено в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до умов договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику грошові кошти у сумі 16 000 грн, а позичальник повернути кредит, сплатити проценти, комісію та виконати інші зобов`язання у строки і на умовах, визначених договором та графіком платежів.

Позивач зазначає, що первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором та 31.10.2025 року перерахував кредитні кошти у сумі 16 000 грн на рахунок із використанням платіжної картки № НОМЕР_1 , реквізити якої були надані відповідачем.

Водночас відповідач свої зобов`язання щодо своєчасного та повного повернення кредиту, сплати процентів та інших платежів, передбачених договором, належним чином не виконала, унаслідок чого станом на 10.08.2026 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 44 976,49 грн.

В подальшому, 26.06.2026 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено договір факторингу № МТ-260626-1, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступило позивачу права грошової вимоги до боржників, зазначених у Переліку (реєстрі) боржників.

На виконання умов договору факторингу сторонами підписано Акт приймання-передачі Переліку (реєстру) боржників №1, відповідно до якого до ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №101107607 від 31.10.2025 року.

Оплата за договором факторингу підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів, долученою до матеріалів справи.

29.06.2026 року на номер мобільного телефону ОСОБА_1 було направлено повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором та про набуття ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» статусу нового кредитора.

Первісний кредитор виконав умови договору і надав відповідачу фінансовий кредит в розмірі, на умовах строковості, зворотності, платності, однак відповідач свої обов`язки не виконала, через що у неї виникла заборгованість, яка станом на 10.08.2026 року становить 44 976,49 грн. і складається з 15 920 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 10 400,49 грн. - заборгованість за відсотками; 8 000 грн. – прострочена заборгованість за штрафом; 10 656 грн. – прострочена заборгованість за комісією.

Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконала свого зобов`язання. З моменту отримання права вимоги до ОСОБА_1 остання не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунок ТОВ «Новий Колектор», ні на рахунок первісного кредитора.

Ухвалою Уманського міськрайонного суду від 12.08.2026 у справі відкрите спрощене позовне провадження, а також роз`яснено відповідачу право подати відзив на позовну заяву або пред`явити зустрічний позов до позивача у строк 15 днів з дня отримання копії ухвали судді про відкриття провадження у справі. Розгляд справи по суті вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачу направлено копію ухвали про відкриття провадження рекомендованим повідомленням. Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу ОСОБА_1 повернулося на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що вважається належним повідомленням сторони про судовий розгляд. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Зазначене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18, провадження №12-109гс19; від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, провадження № 14-507цс18.

Станом на день винесення рішення відзив від відповідача на позовну заяву не надходив.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 31.10.2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №101107607, відповідно до якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти у сумі 16 000 грн, строком на 360 днів, а позичальник зобов`язалась повернути отримані кошти, сплатити проценти та інші платежі відповідно до умов договору і графіка платежів.

Згідно п. 1.1 Кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2. Договору у кредит, а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом (далі – плата) відповідно до Графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Пунктом 1.5. встановлено, що загальні витрати позичальника за кредитом складають 56 596,55 грн. Денна процентна ставка складає 0.98%. Відповідно до до п.1.5.1. договору встановлена комісія за надання кредиту: 3 600,00 грн., яка нараховується за ставкою 22.50 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Якщо згідно графіку платежів комісія за надання кредиту підлягає сплаті частинами, сума комісії може складати менш ніж 22.50 відсотків від суми кредиту, якщо внаслідок поділу цієї суми на кількість розрахункових періодів/кількість платежів згідно графіку платежів, утворюється не ціле число (дріб). В такому разі дріб округлюється до цілого числа в меншу сторону. Сума цілого числа помножена на кількість платежів згідно графіку платежів становить розмір комісії за надання кредиту.

Згідно п. 1.5.2. Комісія за обслуговування кредиту становить 26 048 грн., що нараховується за ставкою 7.40 % від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені графіком платежів, який є додатком №1 до договору. У відповідності до п.1.5.3. Договору проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 90.00 % річних на фактичну заборгованість за кредитом. Згідно п. 1.5.4. Договору проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 180.00 % річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів. Нараховані згідно п.1.5.3 та 1.5.4 Договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть: 26 948,55 грн. Пунктом 1.6. Договору встановлено тип процентної ставки - фіксована.

Кредитний договір укладено у формі електронного документа та підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Перед укладенням кредитного договору відповідач за допомогою мережі Інтернет зареєструвалась в інформаційно-комунікаційній системі первісного кредитора, заповнила заявку на отримання кредиту із зазначенням своїх персональних даних та реквізитів банківської картки, пройшла процедуру ідентифікації, ознайомилась з умовами кредитування та підтвердила згоду з ними.

Наведені обставини підтверджуються кредитним договором №101107607 від 31.10.2025 року, паспортом споживчого кредиту, анкетою-заявою, відомостями про ідентифікацію та моніторинг дій позичальника в інформаційно-комунікаційній системі первісного кредитора й іншими матеріалами справи.

Первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав та надав відповідачу кредитні кошти у сумі 16 000 грн, що підтверджується платіжним документом про перерахування 31.10.2025 року коштів на рахунок із використанням платіжної картки НОМЕР_1 .

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій, у тому числі електронній, формі.

Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладення договорів в електронній формі визначаються Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч.ч. 3, 4, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною.

Частиною 20 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин повинен бути підписаний сторонами, моментом його підписання є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що кредитний договір №101107607 від 31.10.2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 був укладений у належній письмовій електронній формі.

Такий висновок узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19 та від 12.01.2021 року у справі № 524/5556/19.

Матеріалами справи підтверджується, що саме відповідач ініціювала отримання кредиту, зазначила необхідні персональні та платіжні дані, пройшла процедуру ідентифікації та підписала договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Факт надання відповідачу кредитних коштів у сумі 16 000 грн підтверджується наданими позивачем доказами, які суд оцінює у сукупності з іншими матеріалами справи.

Доказів, які б спростовували факт укладення кредитного договору чи отримання кредитних коштів, відповідачем суду не надано.

Доказів належного виконання зобов`язань та повного погашення заборгованості за кредитним договором №101107607 від 31.10.2025 року відповідач також не надала.

В подальшому, 26.06.2026 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено договір факторингу № МТ-260626-1, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступило позивачу права грошової вимоги до боржників, зазначених у Переліку (реєстрі) боржників.

На виконання умов договору факторингу сторонами підписано Акт приймання-передачі Переліку (реєстру) боржників №1, відповідно до якого до ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №101107607 від 31.10.2025 року.

Факт здійснення фінансування за договором факторингу підтверджується платіжною інструкцією, долученою до матеріалів справи.

Таким чином, наявними у справі доказами підтверджено перехід права вимоги від первісного кредитора ТОВ «МІЛОАН» до ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР».

За змістом ст. 1082 ЦК України у редакції, чинній на час укладення договору факторингу, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови одержання повідомлення про відступлення права грошової вимоги.

Матеріалами справи підтверджується, що 29.06.2026 року на номер мобільного телефону відповідача направлено повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором та про набуття ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» статусу нового кредитора.

Разом із тим неповідомлення боржника про заміну кредитора саме собою не припиняє його зобов`язання та не звільняє від обов`язку погасити заборгованість. У такому випадку новий кредитор несе ризик настання несприятливих наслідків, а виконання боржником зобов`язання первісному кредитору вважається належним виконанням.

Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем заборгованості ні первісному, ні новому кредитору.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 10.08.2026 року становить 44 976,49 грн. і складається з 15 920 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 10 400,49 грн. - заборгованість за відсотками; 8 000 грн. – прострочена заборгованість за штрафом; 10 656 грн. – прострочена заборгованість за комісією.

Заборгованість за тілом кредиту у розмірі 15 920 грн та процентами у розмірі 10 400,49 грн підтверджується умовами кредитного договору, графіком платежів, розрахунком заборгованості та іншими письмовими доказами.

Проценти нараховано у межах погодженого сторонами строку кредитування та відповідно до передбачених договором процентних ставок.

Доказів на спростування розрахунку заборгованості за тілом кредиту та процентами відповідач суду не подала.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 15 920 грн заборгованості за тілом кредиту та 10 400,49 грн заборгованості за процентами є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення комісії у розмірі 10 656 грн суд зазначає наступне.

Частиною другою ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачена можливість включення до загальних витрат за споживчим кредитом комісій кредитодавця, пов`язаних із наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Водночас відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір заборгованості, розмір повернутої суми кредиту, надає виписку щодо погашення заборгованості, інформацію про платежі, які сплачені та які належить сплатити, дати їх сплати, а також іншу інформацію, надання якої передбачено законом і договором.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими Законом України «Про споживче кредитування», є нікчемними відповідно до ч. 5 ст. 12 цього Закону.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19 зазначила, що умова договору про споживчий кредит щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач має право отримувати безоплатно один раз на місяць, є нікчемною.

У постановах Верховного Суду від 31.08.2022 року у справі № 202/5330/19, від 14.09.2022 року у справі № 755/11636/21, від 08.02.2023 року у справі № 168/349/20 та постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.11.2023 року у справі № 204/224/21 зазначено, що якщо кредитним договором не визначено перелік додаткових та супутніх послуг кредитодавця, за які встановлено щомісячну комісію за обслуговування кредиту, умова договору щодо сплати такої комісії є нікчемною.

З матеріалів справи вбачається, що заявлена до стягнення комісія у розмірі 10 656 грн є комісією за обслуговування кредиту та кредитної заборгованості. Водночас кредитним договором не визначено конкретного переліку додаткових чи супутніх послуг, які надавалися відповідачу за зазначену плату та виходили б за межі дій, які кредитодавець зобов`язаний вчиняти безоплатно або у власних інтересах. Доказів фактичного надання відповідачу будь-яких окремих додаткових чи супутніх послуг, за які нараховано комісію, позивачем суду не подано. Саме зазначення комісії у кредитному договорі, паспорті споживчого кредиту та графіку платежів за відсутності визначення змісту послуги, за яку вона сплачується, не є достатньою підставою для покладення на споживача обов`язку зі сплати такої комісії.

За таких обставин умова кредитного договору про сплату комісії за обслуговування кредиту є нікчемною, а тому вимога про стягнення з відповідача 10 656 грн комісії задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про стягнення штрафу у розмірі 8 000 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Позивач зазначає, що оскільки кредитний договір укладено після 24.01.2024 року, кредитодавець має право нараховувати неустойку за порушення зобов`язань за договором про споживчий кредит.

Однак суд не погоджується з такими доводами позивача з огляду на наступне.

Пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України встановлено, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування в разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит або позику банком чи іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки штрафу або пені за таке прострочення.

Неустойка та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання таких договорів, підлягають списанню кредитодавцем.

Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 року внесено зміни до розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», зокрема змінено пункт 6 та виключено пункт 6-1 цього розділу.

Разом із тим указаним Законом не було виключено чи змінено пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України не містить застережень щодо його застосування виключно до договорів, укладених до певної дати, та поширюється на правовідносини, що виникають із кредитних договорів і договорів позики під час дії воєнного або надзвичайного стану.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 24.02.2022 року на території України введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався та діє на час виникнення спірних правовідносин.

Кредитний договір укладено 31.10.2025 року, а штраф у розмірі 8 000 грн нараховано за порушення зобов`язань під час дії в Україні воєнного стану.

Отже, відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України відповідач звільнена від обов`язку сплати такого штрафу, а нарахована неустойка підлягає списанню кредитодавцем.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» сукупна сума неустойки та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань за договором про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором.

За таких обставин вимога про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 8 000 грн задоволенню не підлягає.

Отже, позовні вимоги ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» підлягають частковому задоволенню у розмірі 26 320,49 грн, з яких: 15 920 грн заборгованість за тілом кредиту та 10 400,49 грн заборгованість за процентами.

У задоволенні вимог про стягнення 10 656 грн комісії та 8 000 грн штрафу слід відмовити.

Згідно положень ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позовні вимоги задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 558,05 грн., виходячи з розрахунку 26 320,49 грн. (розмір задоволених позовних вимог) х 2 662,40 грн. (ставка судового збору) : 44 976,49 грн. (розмір заявлених позовних вимог) = 1 558,05 грн.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивачем надано докази направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками засобами поштового оператора ТОВ «Поштова служба «Е-ПОСТ» та понесення у зв`язку із цим витрат у розмірі 223,38 грн., які підлягають стягненню із відповіла на користь позивача.

Керуючись ст. 10-13, 259, 264, 265, 268, 273, 274, ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВИЙ КОЛЕКТОР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» (01133, м. Київ, Печерський район, вул. Алмазова Генерала, буд. 13, офіс 601, код ЄДРПОУ 431702980) заборгованість за кредитним договором №101107607 від 31.10.2025 року в розмірі 26 320,49 (двадцять шість тисяч триста двадцять гривень сорок дев`ять копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» (01133, м. Київ, Печерський район, вул. Алмазова Генерала, буд. 13, офіс 601, код ЄДРПОУ 431702980) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 662,40 грн. та 223,38 грн.

Копію рішення направити сторонам.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя Валентина Леонідівна Гудзенко