Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №703/5262/26 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/5262/26

2/703/3078/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого - судді Биченка І.Я.,

за участю

секретаря судового засідання Литвин Г.Т.,

представників позивача Кугота В.Ф., Шуригіної О.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

третьої особи ОСОБА_2 ,

прокурора Ясногородської М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Сміла справу за позовом виконавчого комітету Смілянської міської ради як органу опіки та піклування в особі служби у справах дітей виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , про відібрання дітей від матері без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

установив:

Виконавчий комітет Смілянської міської ради як орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області звернувся до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 про відібрання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від матері без позбавлення батьківських прав та стягнення з неї аліментів на утримання дітей.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є одинокою матір`ю неповнолітньої ОСОБА_3 та малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Діти перебувають на обліку дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, оскільки мати ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо їх виховання та утримання.

ОСОБА_1 веде асоціальний спосіб життя, зловживає алкогольними напоями, схильна до вживання психотропних речовин, не працює, не створює належних умов для виховання та утримання своїх дітей, не забезпечує їм належний догляд, медичне обстеження та лікування. Залишає молодших дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на догляд ОСОБА_3 на тривалий час, що різко погіршило стан навчання ОСОБА_3 у школі. ОСОБА_4 має проблеми зі здоров`ям, однак мати до лікарів не звертається.

24 лютого 2026 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були тимчасово влаштовані до сім`ї патронатного вихователя ОСОБА_2 , де останні перебувають на теперішній час.

Мати дітей не вжила ніяких заходів для виправлення ситуації, продовжує зловживати алкогольними напоями, на роботу не влаштувалася, умови проживання не покращила та уникає співпраці із соціальними службами.

Патронатний вихователь повідомила, що ОСОБА_1 життям дітей не цікавиться, не навідує їх та не телефонує.

З ОСОБА_1 неодноразово проводилися профілактичні бесіди в ході яких вона попереджалася про відповідальність за неналежне виконання батьківських обов`язків, однак позитивних результатів це не дало, мати на зауваження не реагує, стиль життя та свою поведінку не змінює.

Крім того, 01 квітня 2026 року ОСОБА_1 перебувала за місцем проживання в стані алкогольного сп`яніння та була госпіталізована до КНП «Черкаська обласна психіатрична лікарня» чим наразила малолітнього ОСОБА_5 на небезпеку.

Постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 19 травня 2026 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ухилення від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо догляду за дітьми, забезпечення необхідних умов життя та виховання своїх дітей.

Позивач посилався на те, що зазначені обставини свідчать про свідоме нехтування відповідачем ОСОБА_1 своїми батьківськими обов`язками, вказують на злісність їх невиконання, що тягне за собою відповідальність, передбачену законодавством України. Крім того зазначені факти є підставою для відібрання дітей від матері без позбавлення її батьківських прав у зв`язку з ухиленням від виконання обов`язків щодо виховання дітей.

Ураховуючи наведене, виконавчий комітет Смілянської міської ради як орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області звернувся до суду з позовом у якому просить ухвалити рішення про відібрання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від матері без позбавлення батьківських прав та стягнення з неї аліментів на утримання дітей.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 06 серпня 2026 року суд відкрив провадження у справі та постановив розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження. Одночасно суд залучив до участі в справі третьою особою без самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 . Крім того, на виконання вимог ч.3 ст.45 ЦПК України суд залучив до участі в справі прокурора Смілянської окружної прокуратури.

Ухвалою суду від 24 серпня 2026 року закрито підготовче провадження по справі. Призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідачка в судовому засіданні визнала ту обставину, що вона погано виховує дітей, у 2026 році притягувалася до адміністративної відповідальності за ст.184 КУпАП. Однак вказала, що наразі має роботу, працює неофіційно та отримує дохід 3000 грн 00 коп. на місяць, також отримує допомогу при народженні дитини, крім того, їй допомагає мати. Вказала, що дійсно зловживала алкогольними напоями, однак перестала вживати алкоголь і не збирається повертатися до старого способу життя. ЇЇ діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебувають у патронатній родині та майже 6 місяців вона їм не телефонувала, оскільки не мала телефону. Про стан здоров`я дітей вона не обізнана. Разом з тим вважає, що дітям з нею буде краще. Дітей у патронатного вихователя вона не відвідувала та фінансово їм не допомагала.

Третя особа ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 за 6 місяців до дітей навіть не телефонувала. Телефонувала лише баба та просила щоб ОСОБА_6 повернулася і займалася доглядом за молодшим братом. ОСОБА_7 життям дітей також не цікавилася. Вказала, що дітей матері повертати не можна. Діти були передані їй у незадовільному стані здоров`я, ОСОБА_8 був занедбаний, із затримкою у розвитку, хлопчик не говорив, має потребу у інклюзивних заняттях та потребує дороговартісного лікування. Вказала, що ОСОБА_9 про матір не говорить, а ОСОБА_8 кличе мамою її. Наразі емоційний стан дітей покращився, діти стали контактними.

Прокурор, зважаючи на викладені обставини, просила подану позовну заяву задовольнити.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд доходить наступного висновку.

Відповідно до свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Листом директора Смілянського міського центру соціальних служб №166 від 17.06.2024 повідомлено начальника служби у справах дітей про те, що в родині ОСОБА_1 сталися обставини, які можуть бути розцінені як загроза життю дітей ОСОБА_10 , 2012 року народження та ОСОБА_11 , 2020 року народження.

Як вбачається із заяв від 24 червня 2024 року та 12 грудня 2024 року, адресованих начальнику служби у справах дітей, ОСОБА_1 зазначила, що вона проживає з дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . За дітьми їй допомагає доглядати мати – ОСОБА_12 . У поданих заявах ОСОБА_1 зобов`язувалася вирішити питання щодо медичного обстеження дітей. Також ОСОБА_1 зазначила, що її попереджено про можливість позбавлення її батьківських прав відносно дітей за неналежне виконання батьківських обов`язків.

Як вбачається із заяви від 25 листопада 2024 року, адресованої начальнику служби у справах дітей, ОСОБА_12 просить вжити заходів до її дочки - ОСОБА_1 , яка не займається вихованням своїх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Вказала, що ОСОБА_1 веде аморальний спосіб життя, за дітьми не доглядає, їх здоров`ям не цікавиться та про них не піклується.

Згідно заяви від 17 лютого 2026 року, адресованої начальнику служби у справах дітей, ОСОБА_1 просить влаштувати її дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до патронатної родини на 3 місяці до подолання нею складних життєвих обставин.

Рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради №95 від 24.02.2026 малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які перебувають на обліку дітей, які перебувають в складних життєвих обставинах влаштовано на тимчасове виховання до сім`ї патронатного вихователя ОСОБА_2 терміном на три місяці.

Як вбачається із заяв від 30 жовтня 2025 року та 09 січня 2026 року адресованих начальнику служби у справах дітей, ОСОБА_1 зазначила, що попереджена про відповідальність за неналежне виконання батьківських обов`язків та зобов`язувалася покращити умови проживання дітей та забезпечити їм належне харчування та догляд.

Відповідно до заяви від 05 травня 2026 року, адресованої начальнику служби у справах дітей, ОСОБА_1 просить продовжити термін перебування її дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в патронатній родині на три місяці у зв`язку з складними життєвими обставинами.

Рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради №207 від 11 травня 2026 року продовжено з 18 травня 2026 року на три місяці строк перебування малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які перебувають на обліку дітей, які перебувають в складних життєвих обставинах у сім`ї патронатного вихователя ОСОБА_2 .

Заявами від 05 травня 2026 року та 17 липня 2026 року, адресованих начальнику служби у справах дітей, патронатний вихователь ОСОБА_2 повідомила, що ОСОБА_1 жодного разу не телефонувала дітям, не цікавилася їх життям та не зустрічалася з ними.

Листом директора Смілянського міського центру соціальних служб №128 від 21 липня 2026 року повідомлено начальника служби у справах дітей про те, що ОСОБА_1 отримала соціальну послугу екстреного (кризового) втручання без заключення договору та погодження плану як і передбачає стандарт соціальної послуги. Під час кризового втручання з ОСОБА_1 була усна домовленість про подальшу підтримку та подолання обставин, які перешкоджають якісному догляду за дітьми. Проте, кожного разу жінка знаходила причини невиконання домовленостей, а врешті перестала виходити на зв`язок, була відсутня під час відвідування родини за адресою проживання. Ситуація щодо молодшої дитини ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не змінилася. Хлопчик не отримує емоційного тепла, відповідного віку харчування та розвитку.

Як вбачається з характеристики №721 від 02.12.2024 учениці 7-А класу ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , успішність дитини у 2024-2025 роках знизилася, правил поведінки дотримується завжди свідомо. Дитина трудолюбива та відповідальна. Учениця забезпечена шкільним приладдям, одягнута та взута відповідно до сезону. Однак емоційний стан дитини змінився. ОСОБА_6 стала більш замкнутою, апатичною, менше ділиться своїми думками й почуттями, пропускає уроки без поважних причин. Загальний розвиток добрий, але стан здоров`я за останній рік погіршився, скаржиться на захворювання шлунку, часті головні болі, бліда, схудла. Мати дитини на зв`язок з класним керівником не виходить.

Згідно характеристики №110 від 18.02.2026 учениці 8-А класу ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дівчинка має хороший фізичний і розумовий розвиток, середній і достатній рівень навчальних досягнень з усіх предметів, організована, контролює себе у спілкуванні з однокласниками та старшими, спокійна, врівноважена, вихована, працелюбна, товариська. Однак мати не приділяє належної уваги вихованню доньки: ОСОБА_14 запізнюється на перші уроки, оскільки її залишають доглядати молодших братиків, мати не цікавиться навчанням дівчинки, її життям у позаурочний час. Дитина хвороблива, часто болить шлунок, голова, буває бліда, страждає цими недугами протягом трьох років.

Відповідно до характеристики на вихованця ДНЗ №19 «Світлячок» м. Сміла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначено, що хлопчик виховується в патронатній сім`ї. У період проживання з біологічною матір`ю ОСОБА_1 хлопчик не відвідував садок. ОСОБА_1 систематично не виконує свої батьківські обов`язки. Протягом періоду перебування ОСОБА_8 дошкільний навчальний заклад не відвідувала жодного разу. Організацію відвідування садка здійснює патронатний вихователь. Мати не цікавиться успіхами та станом здоров`я дитини, не контактує з вихователями. Аналіз поведінки матері свідчить про злісне невиконання нею її батьківських обов`язків та абсолютну байдужість до дитини.

Як вбачається із заяви лікаря- педіатра ОСОБА_15 від 21 липня 2026 року, ОСОБА_1 – мати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з дитиною на огляд не приходить, рекомендації та призначення виконує не в повному обсязі, на обов`язковий медичний огляд не з`являється.

Постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 19 травня 2026 року, яка набрала законної сили 02 червня 2026 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП за те що вона ухилилася від виконання покладених на неї батьківських обов`язків щодо догляду та виховання свого малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме мати перебувала в стані алкогольного сп`яніння та була госпіталізована до КЗ «ЧМЛ», чим наразила дитину на небезпеку.

Як вбачається з актів обстеження житлово-побутових умов комісією у складі головного спеціаліста служби у справах дітей виконавчого комітету Смілянської міської ради Кугота В.Ф., головного спеціаліста - юрисконсульта служби у справах дітей Смілянської міської ради Смоляного М.В., проведено обстеження умов проживання малолітнього ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 та встановлено, що умови проживання потребують покращення, квартира потребує прибирання, дитина не має повноцінного спального місця. ОСОБА_1 попереджено про відповідальність за неналежне виконання батьківських обов`язків.

Рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради №327 від 28.07.2026 затверджено висновок про доцільність відібрання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 від матері ОСОБА_1 без позбавлення батьківських прав, який відповідає інтересам дітей та є доцільним.

Також в судовому засіданні було заслухано думку неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка повідомила суду, що їй в патронатній родині краще та вона не бажає повертатися до тих умов проживання в яких вона проживала біля матері.

У статті 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ч.1,5 ст.5 СК України держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї; ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.

Згідно з ч.ч. 7, 8 та 9 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, встановлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини.

Згідно з ч.1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ч.1,2 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з ч.1 ст.14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 150 СК України батьки зобов`язанні виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Згідно із ч. 1 ст. 152 СК України право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Частина 2 ст. 155 СК містить спеціальне застереження про те, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Частиною 4 ст. 155 СК України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 р. № 866 «Про питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини» визначено, що у разі, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров`ю дитини, орган опіки та піклування, якому стало відомо про це, приймає рішення про негайне відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють.

Згідно з ч.1 ст.170 СК України закріплено загальні положення про відібрання дітей від батьків без позбавлення їх батьківських прав. Так, суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

У відповідності до вказаного положення відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав можливе лише за наявності підстав, передбачених пунктами 2-6 частини першої статті 164 СК України, а саме: батьки ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання.

Інші випадки, коли дитина може бути відібрана від батьків, про які йдеться у вищенаведеній нормі, охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише з поведінки батьків, а й з їх особистих негативних звичок (демонстрація та заохочення у дитини розпусної поведінки). Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров`я або лише для морального виховання. Варто враховувати й ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини, враховуючи її фізичний та психічний розвиток.

Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року в справі № 402/428/16-ц(провадження № 14-327цс18).

При винесенні вказаного рішення суд також враховує положення ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради УРСР № 789-ХХІІ від 27 лютого 1991 року, в яких зазначено, що під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з як найкращого забезпечення інтересів дітей.

ЄСПЛ зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України»).

Відповідно до основних сформованих принципів суспільства, задекларованих у міжнародному праві та національному законодавстві, діти мають право на особливе піклування і допомогу, внаслідок своєї фізичної і розумової незрілості, потребують спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.

Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При ухваленні рішення про відібрання дитини від батьків може виникнути необхідність врахування низки чинників. Доцільно з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, а також визначити, чи виправдовуються такі заходи станом фізичного або психічного здоров`я дитини. З іншого боку, той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (пункт 50 рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України).

Оцінка пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зав`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18).

Відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення батьківських прав є тимчасовим заходом, який за своєю правовою природою відрізняється від позбавлення батьківських прав, що має безстроковий характер. У разі усунення причин, які перешкоджали належному виконанню батьківських обов`язків, суд за заявою батьків може ухвалити рішення про повернення дитини, керуючись її найкращими інтересами (постанова Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 308/12188/18).

Негайне відібрання дитини органом опіки та піклування застосовується як винятковий тимчасовий захід на час усунення причин, що створюють реальну та безпосередню загрозу життю або здоров`ю дитини. Обов`язок доведення наявності такої загрози покладається на орган опіки та піклування.

Вирішуючи поставлені питання, суд виходить з того, що основними підставами для відібрання дитини є ухилення батьків від виконання своїх обов`язків з виховання дитини; жорстоке поводження з дитиною; захворювання батьків на хронічний алкоголізм або їх наркотична залежність; будь-які види експлуатації дитини, примус її до жебракування та бродяжництва тощо. Інші випадки охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише із поведінки батьків, а й із їх особистих негативних звичок.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що умови проживання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з матір`ю ОСОБА_1 дійсно є небезпечними для їх життя та здоров`я, оскільки відповідачка не здійснює належного догляду за дітьми, зловживає алкогольними напоями.

У судовому засіданні ОСОБА_1 повідомила, що наразі вона працює неофіційно, з доходів має лише 3000 грн 00 коп. та допомогу на при народженні дитини. Однак, на думку суду вказані відповідачкою доходи не здатні в повній мірі забезпечити належний рівень життя трьох дітей.

Судом також враховано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 влаштовано до сім`ї патронатного вихователя за заявою самої ОСОБА_1 до подолання складних життєвих обставин.

Однак, з моменту влаштування дітей до сім`ї патронатного вихователя мати дітей не навідувала, їх не телефонувала та фінансово не допомагала.

Відповідачкою не надано доказів того, що вона вживала заходів на подолання складних життєвих обставин. Натомість повторно просила службу у справах дітей продовжити термін перебування дітей у патронатній родині.

З поданих заяв вбачається, що відповідачка неодноразово попереджалася про відповідальність за неналежне виконання своїх батьківських обов`язків, однак належних висновків з цього не зробила. Зокрема, після відібрання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , наразила на небезпеку малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: перебувала у стані алкогольного сп`яніння в зв`язку з чим була госпіталізована до КЗ «ЧМЛ».

Зазначене підтвердила в судовому засіданні відповідачка ОСОБА_1 та патронатний вихователь ОСОБА_2 .

Судом також врахована позиція і поведінка відповідачки у судовому засіданні, яка не виявила належної зацікавленості у результатах розгляду справи, у своїх твердженнях щодо необхідності залишення дітей з нею не була переконливою та не проявила будь-якої активності щодо усунення зазначених службою підстав для відібрання дітей.

Також, судом врахована і думка неповнолітньої ОСОБА_3 , яка зазначила, що не бажає повертатися до матері та проживати в непридатних для життя умовах.

Аналізуючи зазначені обставини і надані докази, суд вважає, що відібрання дітей від матері на даному етапі їхнього розвитку відповідає інтересам дітей. Суд вважає, що на даний час не доведено, що відповідачка в повній мірі виправились, що її поведінка і відношення до виконання своїх батьківських обов`язків змінилися, і що після повернення дітей їх проживання з матір`ю буде безпечним і відповідатиме їх інтересам.

При цьому суд зауважує, що відповідачка за весь час розгляду справи не виявила зацікавленості у співпраці із службою у справах дітей з метою повернення дітей.

Зважаючи на те, що відповідачка вживала алкоголь, залишала дітей без належного нагляду і своєю поведінкою ставили під загрозу їхнє життя та здоров`я, а також враховуючи ті обставини, що побутові умови для проживання дітей ще не в повній мірі відповідають санітарно-гігієнічним нормам, суд вважає за необхідне відібрати дітей від їх матері, без позбавлення її батьківських прав, що буде відповідати найкращим інтересам дітей з точки зору їх соціалізації, збереження фізичного та психічного здоров`я, формування життєвих установок.

Суд враховує, що батьки, від яких відібрана дитина, не втрачають щодо неї прав та обов`язків, обумовлених походженням. Вони надалі залишаються носіями обов`язку щодо виховання дитини, мають право на особисте її виховання та спілкування. Проте та обставина, що діти передані іншій особі або закладу, означає, що саме їх напрямок та умови виховання одержали перевагу над тим, що здатні створити батьки, й з цим напрямком батьки повинні будуть узгоджувати свою поведінку.

Відповідачка не позбавлена можливості змінити своє відношення та ставлення до виконання батьківських обов`язків та звернутись в суд із позовом про повернення їм дітей.

Суд, дослідивши докази в їх сукупності, керуючись, насамперед, інтересами дітей, вважає за необхідне відібрати неповнолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 від матері ОСОБА_1 без позбавлення її батьківських прав.

Відповідно до статті 170 СК України у разі відібрання дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.

В той час місцезнаходження батька дітей невідоме, інші родичі зацікавленість щодо виконання обов`язків по вихованню дітей не проявили, суд вважає за доцільне передати неповнолітню ОСОБА_3 та малолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , органу опіки та піклування до вирішення питання про подальше їх влаштування.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 170 СК України якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.

Таким чином, відібрання дитини у батьків це санкція за невиконання батьківських обов`язків, яка не є крайнім і незворотним заходом. Отже, відповідачка не позбавлена можливості змінити своє відношення та ставлення до виконання батьківських обов`язків та звернутись в суд із позовом про повернення їй дитини.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення з відповідачки аліментів на утримання дітей.

За умовами ч. 4 ст. 170 СК України при задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Частиною 2 статті 182 СК України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно зі ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Вказана стаття не містить будь-яких умов за яких одержувачу аліментів може бути відмовлено судом у способі стягненні аліментів.

Згідно положень ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Враховуючи наведене, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей є обґрунтованими, відтак підлягають до задоволення в повному обсязі.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

У відповідності з п. 14 ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено судове рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.

На підставі наведеного, керуючись ст. 12, 13, 81,141,258-259, 264-266, 268 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов виконавчого комітету Смілянської міської ради як органу опіки та піклування в особі служби у справах дітей виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , про відібрання дітей від матері без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів- задоволити повністю.

Відібрати неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , без позбавлення її батьківських прав.

Відібрати малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , без позбавлення її батьківських прав.

Відібрати малолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , без позбавлення її батьківських прав.

Неповнолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , передати органу опіки та піклування в особі служби у справах дітей виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області на період прийняття рішення про подальше їх влаштування.

Стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь державної установи чи фізичної особи, на утриманні якої будуть перебувати діти аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/2 частини всіх видів її доходу щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну дитину, починаючи з 04 серпня 2026 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 6656 грн 00 коп. судового збору.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дітей, вона має право звернутись до суду з позовом про повернення їй дітей, відібраних за цим рішенням.

Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач – виконавчий комітет Смілянської міської ради як орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області, місцезнаходження: Черкаська область, Черкаський район, м. Сміла, вул. Незалежності, 37, ЄДРПОУ 34275340;

відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

третя особа – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання: АДРЕСА_3 , паспорт серії НОМЕР_5 виданий 23 березня 2011 року Смілянським МВ УМВС України в Черкаській області.

Суддя І.Я. Биченко