Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №703/5532/26 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/5532/26

3/703/1847/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Овсієнко І.В., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадяники України, яка зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП,

у с т а н о в и в :

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА №011262, ОСОБА_1 22.07.2025 ухилилася від виконання покладених на неї батьківських обов`язків щодо догляду та виховання свого неповнолітнього сина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого останній вчинив хуліганські дії, що виразились в жбурлянні бетонної плити з даху лікарні за адресою м. Сміла, вул. Рєпіна, 26-А.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані як адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Суддя, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходить до наступного висновку.

Згідно диспозиції ч. 1 ст. 184 КУпАП, відповідальність за даною частиною статті настає у разі ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Згідно ч. 1 ст. 32 ЦК України неповнолітньою особою є фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 на час події, що стала приводом до складення протоколу про адміністративне правопорушення, виповнилося 16 повних років.

Водночас, частиною 3 ст. 184 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, крім порушень, передбачених частинами третьою або четвертою статті 173-4 цього Кодексу.

Аналіз положень ст. 184 КУпАП дозволяє дійти висновку, що відповідальність батьків за вказаною нормою настає за вчинення правопорушень лише неповнолітніми у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років, крім порушень, передбачених ч. 3 або ч. 4 ст. 173-4 цього Кодексу.

Статтею 173 КУпАП передбачено відповідальність, зокрема, за дрібне хуліганство. Диспозиція статті визначає дрібне хуліганство як нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Згідно зі ст. 13 КУпАП до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу. У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 89, 121-127, 130, статтею 139, частиною третьою статті 154, частиною другою статті 156, статтями 173, 173-2, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.

Із матеріалів справи вбачається що протокол щодо ОСОБА_1 складений як на матір неповнолітньої особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та яка є самостійним суб`єктом відповідальності. Вказане виключає наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Частиною 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, хто обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку.

У зв`язку із зазначеним, суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ. Суд також не може змінювати суть «обвинувачення», викладене у протоколі про адміністративне правопорушення.

В аналогічному контексті Європейський Суд встановив у рішенні у справі «Карелін проти росії», що в разі, якщо здійснюється усний судовий розгляд з метою встановлення обґрунтованості будь-якого «кримінального обвинувачення», висунутого проти підсудного, та якщо було надано адекватну можливість з`явитися у судове засідання і сторона захисту не відмовилася від неї у встановленому порядку, присутність сторони обвинувачення є, як правило, необхідною для усунення обґрунтованих сумнівів, які можуть виникнути щодо безсторонності суду (п. 64 рішення Європейського суду з прав людини у справі Михайлова проти України).

Відповідно до пункту першого статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, підстави для покладення на ОСОБА_1 судового збору відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 184, 247, 251, 252, 283, 284 КУпАП

п о с т а н о в и в :

Провадження в справі про адміністративне правопорушення, що передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП щодо ОСОБА_1 на підставі пункту першого статті 247 КУпАП - закрити.

Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя І.В.Овсієнко