Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №711/670/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/670/26

Провадження № 2/711/1128/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді Булгакової Г.В.,

за участю секретаря судового засідання – Овезової Ю.В.,

представника позивача – адвоката Литвин О.П., представника відповідача – адвоката Мельніченко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: начальник Першого відділу Державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бондаренко Альона Миколаївна про стягнення пені за прострочення сплати аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Литвин О.П., звернулася до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 за період з січня 2025 року по січень 2026 року в розмірі 44 264,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 20.09.2008, який рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 19.07.2021 було розірвано. Від шлюбу сторони мають спільну неповнолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом із позивачкою та перебуває на її утриманні. Судовим наказом Соснівського районного суду м. Черкаси від 05.10.2021 у справі № 712/9520/21 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 01.09.2021 і до досягнення дитиною повноліття. 15.05.2023 постановою державного виконавця відкрито виконавче провадження № 71802643 з примусового виконання вказаного судового наказу. Позивач зазначає, що відповідач неналежно виконує обов`язок зі сплати аліментів, у зв`язку з чим станом 13.01.2026 утворилася заборгованість у розмірі 159 716,58 грн. Посилаючись на положення частини 1 статті 196 СК України та правові позиції Верховного Суду, позивач зазначає, що у разі виникнення заборгованості зі сплати аліментів з вини особи, яка зобов`язана їх сплачувати, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Згідно з розрахунком позивача, розмір пені за період з 01.01.2025 по 01.01.2026 становить 84 024,83 грн. Водночас, враховуючи положення частини 2 статті 258 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 44 264,00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2026 вказану справу передано для розгляду судді Булгаковій Г.В.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28.01.2026 відкрито провадження по справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Сторонам встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

16.02.2026 відповідач ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвоката Мельніченко А.М., подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Заперечення проти позову обґрунтовані тим, що заборгованість зі сплати аліментів утворилася не з вини відповідача, а тому підстави для стягнення неустойки (пені) на підставі статті 196 СК України відсутні. З 2008 року по серпень 2021 року сторони перебували у шлюбі, а після видачі судового наказу між ними існувала усна домовленість про порядок та розмір утримання доньки ОСОБА_3 . До травня 2023 року виконавчий документ не подавався позивачкою до виконання, оскільки спору щодо утримання дитини не існувало, а відповідач добровільно виконував свій батьківський обов`язок. Відповідач вказує, що про відкриття виконавчого провадження № 71802643 повідомлений не був, оскільки з 08.03.2022 перебуває за кордоном разом із новою родиною, а про наявність заборгованості та арешт банківських рахунків дізнався лише 15.10.2025. При цьому відповідач постійно підтримував зв`язок із донькою, надсилав їй кошти, подарунки, речі та посилки, купував квитки для її виїзду на відпочинок за кордон, а також передавав грошові кошти готівкою через своїх родичів. Крім того, дізнавшись про наявність заборгованості у виконавчому провадженні, відповідач вживав заходів щодо її погашення, сплачуючи щомісячно по 10 000,00 грн., та звернувся до органу державної виконавчої служби із заявою про зарахування раніше перерахованих коштів у рахунок сплати аліментів. З огляду на наведене відповідач вважає, що вжив усіх залежних від нього заходів для належного утримання дитини та діяв добросовісно, у зв`язку з чим підстави для стягнення з нього неустойки (пені) відсутні.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01.04.2026 витребувано у Першого відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України розрахунок заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у межах виконавчого провадження № 71802643, актуальний станом на дату отримання ухвали.

15.05.2026 на виконання вимог ухвали суду від головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кравченко ОА. надійшли витребувані письмові докази.

01.06.2026 позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Литвин О.П., подала додаткові письмові пояснення, у яких зазначила про безпідставність та необґрунтованість заперечень відповідача, наведених у відзиві. Зокрема, позивач вказала, що твердження відповідача про необізнаність щодо стягнення з нього аліментів спростовуються наданим ним відзивом, я якому відповідач зазначив, що дізнався про подання заяви про стягнення аліментів ще у 2021 році. Домовленості між сторонами щодо поділу майна подружжя та утримання дитини не були оформлені у встановленому законом порядку, а право позивач на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів та пред`явлення судового наказу до виконання протягом усього строку його дії передбачене законом і не порушує прав відповідача. Позивач також наголошує, що відповідач з початку повномасштабного вторгнення рф проживає та працює у Королівстві Данія, однак аліменти не сплачував навіть у мінімально визначеному законом розмірі. Додані відповідачем до відзиву скріншоти та платіжні інструкції (за винятком квитанції від 22.10.2025 на суму 2 600,00 грн.) обґрунтовано не враховані державним виконавцем у розрахунку заборгованості станом на 07.05.2026, оскільки вони здійснені з різних карткових рахунків, не містять відомостей про платника та призначення платежу як «аліменти». Погашення відповідачем заборгованості зі сплати аліментів лише у травні 2026 року свідчить про визнання ним її розміру та не звільняє його від відповідальності у вигляді неустойки (пені) за прострочення виконання зобов`язання за період з січня 2025 року по січень 2026 року у розмірі 44 264,00 грн. Доказів відсутності вини у виникненні заборгованості відповідач суду не надав.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.06.2026 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача державного виконавця Першого відділу Державної виконавчої служби у м. Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кравченко О.А.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20.08.2026 замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – державного виконавця Першого відділу Державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кравченко О.А. на начальника Першого відділу Державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бондаренко А.М.

14.09.2026 на виконання вимог ухвали суду від Першого відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшов розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у межах ВП № 71802643, актуальний станом на 15.07.2026.

Представник позивача – адвокат Литвин О.П. у судовому засіданні підтримала позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, та просила їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача – адвокат Мельніченко А.М. заперечувала щодо задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Третя особа у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки не повідомила; клопотань про відкладення розгляду або про розгляд справи за її відсутності до суду не надходило.

Заслухавши вступне слово представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 20.09.2008, який рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 19.07.2021 у справі 712/6022/21 було розірвано.

Від вказаного шлюбу сторони мають спільну доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 19.01.2011 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Соснівському району м. Черкаси Черкаського міського управління юстиції. Дитина проживає разом із позивачкою та перебуває на її утриманні.

Судовим наказом Соснівського районного суду м. Черкаси від 05.10.2021 у справі № 712/9520/21 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01.09.2021 і до досягнення дитиною повноліття.

15.05.2023 старшим державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої сліжби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Атамась Ю.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 71802643 з примусового виконання вказаного судового наказу, яку разом із супровідним листом № 32696 від 15.05.2023 направлено сторонам виконавчого провадження.

Постановою про передачу виконавчого провадження від 13.07.2023 виконавче провадження № 71802643 передано до Першого відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Копію зазначеної постанови з супровідним листом направлено сторонам виконавчого провадження.

30.08.2023 боржнику ОСОБА_2 направлено виклик державного виконавця про необхідність з`явлення до органу державної виконавчої служби 11.09.2023.

Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, виданим Першим відділом державної виконавчої служби у м. Черкаси, заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів у межах ВП № 71802643 станом на 13.03.2026 становила 159 716,58 грн.

Відповідно до розрахунку неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, доданого позивачем до позовної заяви, нарахована пеня за період з січня 2025 року по січень 2026 року становить 84 024,83 грн. Водночас, з урахуванням вимог частини 2 статті 258 ЦК України, позивачем заявлено до стягнення неустойку (пеню) в розмірі 44 264,00 грн.

На виконання вимог ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01.04.2026 Першим відділом державної виконавчої служби у м. Черкаси надано актуальні розрахунки заборгованості зі сплати аліментів у межах ВП № 71802643:

-згідно з розрахунком від 07.05.2026, сформованим головним державним виконавцем Кравченко О.А., заборгованість відповідача зі сплати аліментів за ВП № 71802643 станом на 07.05.2026 становила 156 242,08 грн.;

-згідно з розрахунком від 15.07.2026, сформованим начальником відділу Бондаренко А.М., боржником у травні 2026 року було перераховано 157 481,53 грн., у зв`язку з чим заборгованість зі сплати аліментів була повністю погашена.

Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі встановлених судом фактичних обставин, регулюються нормами СК України та ЦК України.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно з частиною 1 статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

За своєю правовою природою неустойка (пеня) є способом забезпечення виконання зобов`язання та заходом цивільно-правової відповідальності. Основне призначення неустойки - сприяти належному виконанню зобов`язання та стимулювати боржника до добросовісної поведінки. У разі ж порушення боржником свого обов`язку, неустойка виконує функцію майнової відповідальності - є додатковими втратами неналежного боржника та санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Ухиленням від сплати аліментів необхідно вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення аліментів. Вони можуть виражатися як у прямій відмові від сплати визначених судом коштів, так і в інших діях чи бездіяльності, які фактично унеможливлюють виконання цього обов`язку (зокрема, приховуванні заробітку (доходу), зміні місця проживання чи роботи без повідомлення державного або приватного виконавця тощо).

Аналіз та тлумачення положень статті 196 СК України свідчать про те, що відповідальність платника аліментів у вигляді неустойки (пені) за прострочення їх сплати настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не може бути покладено таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин. Перелік обставин, які свідчать про відсутність вини платника аліментів, не є вичерпним і встановлюється судом у кожному конкретному випадку на підставі наданих сторонами належних та допустимих доказів.

За загальним правилом цивільного законодавства, встановленим частинами 1 та 2 статті 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Отже, для стягнення пені з платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною 1 статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.12.2020 у справі № 661/905/19 вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини 1 статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Заперечуючи проти позову, відповідач ОСОБА_2 у відзиві на позовну заяву зазначав, що про існування ВП № 71802643 дізнався лише у жовтні 2025 року після арешту рахунків, оскільки з березня 2022 року перебуває за кордоном, а між сторонами існувала усна домовленість про утримання дитини, в межах якої він добровільно перераховував кошти, купував подарунки та квитки на відпочинок.

Суд критично оцінює вказані доводи відповідача та відхиляє їх з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 51 Конституції України та статтею 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Зазначена норма закону має безумовний характер і не пов`язує виникнення цього обов`язку з наявністю чи відсутністю судового рішення про стягнення аліментів, відкриттям виконавчого провадження.

Відтак, факт проживання за межами України та необізнаність про відкриття виконавчого провадження не звільняють відповідача від обов`язку утримувати дитину.

Надання періодичної допомоги у вигляді подарунків чи безготівкових переказів без чіткого призначення платежу («аліменти на утримання дитини») є вираженням батьківської турботи і не може вважатися належним виконання встановленого судовим наказом обов`язку зі сплати аліментів.

Вжиття відповідачем заходів щодо часткового погашення заборгованості у жовтні-грудні 2025 року та її повного погашення у травні 2026 року свідчить лише про усунення наслідків вчиненого правопорушення, проте не спростовує самого факту прострочення виконання зобов`язання. Погашення заборгованості за аліментами після настання визначених законом строків їх сплати не звільняє боржника від цивільно-правової відповідальності у вигляді неустойки (пені) за весь період, протягом якого таке прострочення мало місце.

Належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження наявності об`єктивних, незалежних від його волі обставин, які б унеможливлювали своєчасне виконання обов`язку зі сплати аліментів у спірний період з січня 2025 року по січень 2026 року (зокрема, тривалої втрати працездатності чи тяжкого захворювання), відповідачем суду не надано.

За таких обставин, враховуючи презумпцію вини боржника, суд доходить висновку, що заборгованість зі сплати аліментів виникла з вини відповідача ОСОБА_2 , що є підставою для застосування до нього відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 196 СК України.

Визначаючи розмір неустойки (пені), що підлягає стягненню, суд враховує правові висновки Верховного Суду викладені у постанові від 03.04.2019 по справі № 333/6020/16-ц, від 07.10.2019 по справі № 760/22598/15-ц, від 10.02.2021 по справі № 461/7406/18, від 09.11.2022 по справі № 754/4461/21, згідно яких пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на 1 відсоток. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

У разі виплати аліментів частинами, якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання.

У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.

Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.

У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1%.

Згідно з наданим позивачкою розрахунком, нарахована сума неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з січня 2025 року по січень 2026 року включно становить 84 024,83 грн.

Перевіривши вказаний розрахунок у межах заявлених вимог та дослідивши матеріали виконавчого провадження, суд зазначає таке.

Матеріалами справи підтверджується, що станом на 13.01.2026 розмір заборгованості відповідача зі сплати аліментів у межах ВП № 71802643 становив 159 716,58 грн.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 196 СК України розмір неустойки (пені) за кожен день прострочення становить 1 відсоток від суми несплачених аліментів, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Враховуючи приписи частини 1 статті 196 СК України щодо обмеження максимального розміру пені, пункт 1 частини 2 статті 258 ЦК України щодо спеціальної позовної давності до вимог про стягнення неустойки, а також закріплений у статті 13 ЦПК України принцип диспозитивності цивільного судочинства, позивачка просила стягнути з відповідача неустойку (пеню) в розмірі 44 264,00 грн.

Зазначена сума не перевищує загальний розмір нарахованої пені за спірний період (84 024,83 грн.), а також суму заборгованості відповідача зі сплати аліментів.

З огляду на викладене, враховуючи наявність вини відповідача у несвоєчасній сплаті аліментів, доведеність періоду та розміру заборгованості, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивачки неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів у визначеному розмірі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується таким.

Відповідно до частини 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 6 статті 141 ЦПК України).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

За вказаних обставин, враховуючи, що позивачка при зверненні до суду із даною позовною заявою була звільнена від сплати судового збору, тому судовий збір у розмірі 1 331,20 грн. необхідно стягнути з відповідача на користь держави.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатом розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. (частина 4, 5 статті 137 ЦПК України).

Частиною 6 статті 137 ЦПК України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витратна оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, обсягом та витраченим часом.

Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19).

Судом встановлено, що інтереси позивачки ОСОБА_1 у справі представляла адвокат Литвин О.П., яка діє на підставі ордера серії СА № 1149072 та договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № б/н/25 від 27.11.2025.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 11 000,00 грн. позивачкою та її представником надано суду відповідні докази, а саме: договір про надання професійної правничої (правової) допомоги № б/н/25 від 27.11.2025; додаток № 9 від 22.01.2026; акт виконаних робіт (наданих послуг) від 23.01.2026; платіжну інструкцію № 1.501388617.1 від 23.01.2026 на суму 6 000,00 грн.; додаток № 13 від 05.03.2026; акт виконаних робіт (наданих послуг) від 05.03.2026; платіжну інструкцію № 2.558787141.1 від 05.03.2026 на суму 1 000,00 грн.; додаток № 19 від 28.05.2026; акт виконаних робіт (наданих послуг) від 15.06.2026; платіжну інструкцію № 8426-2335-3448-1860 від 02.09.2026 на суму 2 500,00 грн.; детальний опис наданих послуг станом на 27.08.2026; додаток № 21 від 17.09.2026; акт виконаних робіт (наданих послуг) від 17.09.2026 на суму 1 500,00 грн.; детальний опис наданих адвокатом послуг станом на 17.09.2026 на загальну суму 11 000,00 грн.

Надаючи оцінку вищезазначеним доказам, суд враховує позицію Великої Палати ВС, висловлену у справі № 904/4507/18, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата) підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю.

Водночас, у постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 211/3113/16-ц та від 06.11.2020 у справі № 760/11145/18 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У даному випадку, враховуючи складність справи (малозначна справа), обсяг наданих адвокатом послуг, час, витрачений на виконання відповідних робіт, а також подане представником відповідача клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення вказаного клопотання.

При визначенні суми відшкодування суд виходить із засад розумності, співмірності та справедливості. Оцінюючи надані позивачкою докази та заперечення відповідача, суд вважає заявлений розмір витрат на правничу допомогу в сумі 11 000,00 грн. є завищеним стосовно даної категорії справ, яка не вимагає вивчення великого обсягу фактичних даних та тривалого часу на підготовку процесуальних документів.

За наведених обставин, суд вважає за можливе зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки, до 7 000,00 грн., що є співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами. В іншій частині вимог про стягнення витрат на правничу допомогу слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 6, 7, 10, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 354-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: начальник Першого відділу Державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бондаренко Альона Миколаївна про стягнення пені за прострочення сплати аліментів – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з січня 2025 року по січень 2026 року в розмірі 44 264,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн. У задоволенні решти вимог про стягнення витрат на правничу допомогу - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: Г. В. Булгакова