Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №711/5201/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Суд: Придніпровський районний суд м. Черкас

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 16 вересня 2026 р.

Справа: №711/5201/26

Суддя: Михальченко Ю. В.

Справа № 711/5201/26

Номер провадження 3/711/1312/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року Суддя Придніпровського районного суду м.Черкаси Михальченко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси адміністративні матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції (протокол серії ЕПР1 № 668094 від 17.05.2026 року) про притягнення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Придніпровського районного суду м. Черкаси знаходяться адміністративні матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.

Судом встановлено, що 17 травня 2026 року о 06 год. 07 хв. в м. Черкаси по вул. Кобзарська, 120, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «BMW X5», д/н НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законом порядку, зі згоди водія в медичному закладі ЧОПНД, під час безперервної фіксації на нагрудні бодікамери №474033, №472898, 472904 що підтверджується висновком лікаря № 239 від 17.05.2026 року, діагноз – стан алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Причини неявки суду не відомі. Про місце, день та час розгляду справи був належним чином повідомлений.

Захисником Черненком С. А. в інтересах ОСОБА_1 до суду подано клопотання, в якому захисник просить провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування клопотання захисник зазначає, що матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б беззаперечно підтверджували вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Посилається на положення ст.ст. 7, 9, 245, 247, 251, 252, 266, 268, 280 КУпАП та ст. 62 Конституції України, зазначаючи, що обов`язок доведення вини особи покладається на орган, який склав протокол, а всі сумніви щодо доведеності вини мають тлумачитися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Захисник вказує, що самі по собі протокол про адміністративне правопорушення, рапорт працівника поліції та письмові пояснення поліцейських не можуть вважатися беззаперечними доказами вини особи та підлягають перевірці судом у сукупності з іншими доказами. Щодо законності зупинки транспортного засобу захисник зазначає, що відповідно до рапорту заступника командира взводу № 1 роти ТОР УПП в Черкаській області ДПП старшого лейтенанта поліції Карпенка М. О. від 17.05.2026 року підставою для зупинки автомобіля BMW X5, державний номерний знак НОМЕР_2 , по вул. Кобзарській, 120, було зазначено орієнтування на транспортний засіб, який нібито 16.05.2026 року порушував Правила дорожнього руху на АЗС «UPJ», а також наявність механічних пошкоджень кузова. На думку захисника, зазначені обставини не є належними та достатніми підставами для зупинки транспортного засобу, передбаченими ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Звертає увагу, що доказів існування відповідного орієнтування чи вчинення ОСОБА_1 будь-якого порушення ПДР до моменту зупинки суду не надано. Також зазначає, що відеозапис моменту руху та безпосередньої зупинки автомобіля в матеріалах справи відсутній. У зв`язку з цим захисник вважає, що подальші процесуальні дії працівників поліції, зокрема перевірка документів, спілкування з водієм, направлення його до медичного закладу та складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП, є наслідком первинної незаконної зупинки транспортного засобу, а отримані в результаті таких дій докази є недопустимими як похідні від незаконного джерела доказування.

Окремо захисник звертає увагу на невідповідність часу, зазначеного в різних матеріалах справи та зафіксованого на відеозаписах. Зокрема, посилається на те, що відповідно до рапорту час виявлення та зупинки транспортного засобу зазначений як 06:10, направлення на медичний огляд виписано о 06:15, тестування на алкоголь за допомогою приладу Alcotest 6800, згідно з чеком принтера № 3179 та пунктом 7 висновку № 239, проведено о 06:35, а відповідно до пункту 5 цього ж висновку доставлення ОСОБА_1 до КНП «ЧОПНД» відбулося о 06:37.

При цьому, як зазначає захисник, відеозапис із нагрудної камери поліцейського у приміщенні медичного закладу розпочинається лише о 06:43:13. На думку захисника, наведені часові розбіжності не узгоджуються між собою та ставлять під сумнів достовірність оформлених документів і висновку медичного огляду № 239, оскільки проведення тестування о 06:35 не узгоджується із зазначеним у висновку часом доставки особи до медичного закладу - 06:37.

Щодо відеофіксації процедури огляду захисник зазначає, що надані відеозаписи є фрагментарними, а безпосередній момент проведення медичного огляду та проходження ОСОБА_1 тестування на стан алкогольного сп`яніння не зафіксований. Зокрема, звертає увагу, що відеозапис із камери поліцейського в кабінеті лікаря розпочинається о 06:43:13, тобто після часу, який зазначений у документах як час проведення тестування. На думку захисника, у зв`язку з відсутністю безперервного відеозапису суд позбавлений можливості перевірити обставини безпосереднього проведення огляду, зокрема факт проходження тестування саме ОСОБА_1 , порядок проведення процедури, використання мундштука та інші обставини, що мають значення для оцінки допустимості висновку медичного огляду № 239. Посилаючись на вимоги ст. 266 КУпАП та Інструкції № 1452/735, захисник вважає, що проведений огляд у такому випадку є недійсним, а його результати не можуть бути покладені в основу висновку про вину особи.

Також захисник посилається на відеозаписи як на доказ неналежного поводження працівників поліції з ОСОБА_1 та порушення його прав. Зокрема, зазначає, що на відеозаписі о 06:15 зафіксовано висловлювання працівника поліції: «нєту желанія продуваться, прогібаться», яке, на думку захисника, свідчить про психологічний тиск на водія та неналежне ставлення до нього. Захисник також звертає увагу на відеозапис о 06:17:38, на якому працівник поліції зазначає ОСОБА_1 , що він може скористатися допомогою адвоката. Водночас захисник вказує, що фактичної можливості залучити адвоката та дочекатися його прибуття до проведення медичного огляду ОСОБА_1 надано не було. У зв`язку з цим вважає порушеним право особи на захист, гарантоване ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України.

Щодо обставин пред`явлення документів захисник зазначає, що твердження працівників поліції про відмову ОСОБА_1 пред`явити реєстраційні документи не відповідає фактичним обставинам, зафіксованим на відеозаписах. За твердженням захисника, ОСОБА_1 повідомляв, що документи знаходяться в електронному вигляді у застосунку «Дія», однак через розряджений телефон не мав можливості їх пред`явити. Після надання працівниками поліції можливості зарядити телефон він, як зазначає захисник, одразу пред`явив документи. На цій підставі захисник вважає безпідставним винесення постанови за ч. 1 ст. 126 КУпАП та розцінює такі дії як додатковий процесуальний тиск на водія.

Крім того, захисник посилається на відсутність у ОСОБА_1 об`єктивних ознак алкогольного сп`яніння, зазначаючи, що відповідно до відеозаписів його мова була чіткою та зв`язною, поведінка - спокійною та адекватною, а координація рухів і хода - нормальною. Також зазначає, що на запитання працівників поліції та медичних працівників ОСОБА_1 неодноразово повідомляв, що алкогольних напоїв не вживав.

Окремо захисник посилається на відеозапис із кабінету лікаря, зокрема на таймкод 06:44:15, де, за його твердженням, лікар зазначає ОСОБА_1 : «Ви просто багато курите». Захисник вважає, що зазначена обставина може пояснювати певні зовнішні ознаки, на які посилалися працівники поліції, іншими причинами, а не вживанням алкоголю. Також зазначає, що зіниці ОСОБА_1 працівниками поліції не перевірялися.

Захисник вважає, що наведені обставини у своїй сукупності свідчать про істотні порушення порядку зупинки транспортного засобу, проведення огляду на стан сп`яніння, відеофіксації процесуальних дій та забезпечення права особи на захист, у зв`язку з чим протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 668094 та висновок медичного огляду № 239 не можуть бути використані як належні та допустимі докази вини ОСОБА_1 .

У зв`язку з чим, захисник просив провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, а протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 668094 та висновок медичного огляду № 239 визнати неналежними та недопустимими доказами.

Заслухавши захисника Черненка С. А. та дослідивши письмові матеріали справи та записи з боді камери поліцейських, клопотання захисника приходжу до наступного:

Так, суд зобов`язаний виконувати завдання Кодексу України про адміністративне правопорушення, передбачені ст.1 КУпАП, у якій зазначено, що завданням Кодексу України про адміністративне правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно вимог ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху,статтею 53цьогоЗакону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

Відповідно до п. 2.9а Правил дорожнього руху України - водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідно до ст.130 ч.1 КУпАП - керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ Інструкції, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.

Рішення Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства України згідно зі ст. 14 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року (Далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 , 17 травня 2026 року о 06 год. 07 хв. в м. Черкаси по вул. Кобзарська, 120, керував транспортним засобом «BMW X5», д/н НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законом порядку, зі згоди водія в медичному закладі ЧОПНД, під час безперервної фіксації на нагрудні бодікамери №474033, №472898, 472904 що підтверджується висновком лікаря № 239 від 17.05.2026 року, діагноз – стан алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР України.

Порядок проходження огляду водіїв на стан сп`яніння регламентується ст. 266 КУпАП та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року.

Відповідно до п. п. 2, 3 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Отже, поліцейський вправі пред`явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані, зокрема, алкогольного сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно з відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції вбачається, що 16.05.2026 року о 06 год. 03 хв. було зупинено транспортний засіб «BMW X5», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . У ході спілкування з водієм працівниками поліції були виявлені, за їх твердженням, ознаки алкогольного чи наркотичного сп`яніння, у зв`язку з чим ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі (clip-0, б/к № 472904, час на відеозаписі 06:05:48). ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі - КНП «ЧОПНД» (clip-0, б/к № 472904, час на відеозаписі 06:07:50). У подальшому працівник поліції повторно запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що останній відмовився (clip-0, б/к № 472904, час на відеозаписі 06:14:52). О 06 год. 15 хв. 07 сек. працівник поліції повідомив ОСОБА_1 , що вбачає у нього попередні ознаки стану сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, блідість шкірного покриву, відсутність реакції зіниць очей на світло та поведінку, що не відповідає обстановці (clip-0, б/к № 472904, час на відеозаписі 06:15:07). Після прибуття до медичного закладу лікарем проведено огляд ОСОБА_1 (clip-1, б/к № 472898, час на відеозаписі 06:43:10). Після проведення медичного огляду працівник поліції повідомив ОСОБА_1 , що відповідно до висновку лікаря-нарколога встановлено факт керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а також роз`яснив його права перед складанням протоколу про адміністративне правопорушення (clip-1, б/к № 472898, час на відеозаписі з 06:54:09 до 06:56:03).

Суд критично оцінює доводи захисника щодо фрагментарності відеозаписів та відсутності безперервної відеофіксації процедури медичного огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння. Як убачається з відеозапису з нагрудної камери працівника поліції (clip-0, б/к № 472904), відеофіксація розпочалася о 06 год. 03 хв. 26 сек. та завершилася о 06 год. 29 хв. 24 сек., тобто тривала 26 хвилин 1 секунду. При цьому на момент початку відеозапису рівень заряду нагрудної камери становив 2 %, а під час подальшого руху до КНП «ЧОПНД» рівень заряду зменшився до 1 %. Протягом зазначеного безперервного відеозапису зафіксовано зупинку транспортного засобу «BMW X5», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , спілкування працівників поліції з водієм, виявлення ними ознак алкогольного чи наркотичного сп`яніння, пропозицію пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі, відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на місці зупинки та його згоду пройти відповідний огляд у КНП «ЧОПНД». При цьому на іншому відеозаписі (clip-1, б/к № 472898) зафіксовано подальші події, зокрема безпосереднє проходження ОСОБА_1 медичного огляду на стан сп`яніння у медичному закладі КНП «ЧОПНД» у лікаря-нарколога.

Таким чином, хоча відеозапис з нагрудної камери працівника поліції не містить безперервної фіксації всього періоду перебування ОСОБА_1 у медичному закладі, наявні два відеозаписи послідовно відображають основні етапи події: від зупинки транспортного засобу, встановлення обставин та пропозиції пройти огляд до доставлення особи до медичного закладу і проведення там медичного огляду.

Суд також враховує, що вже на момент початку першого відеозапису нагрудна камера мала критично низький рівень заряду - 2 %, який у подальшому зменшився до 1 %. Зазначена обставина є об`єктивно зафіксованою та підлягає врахуванню під час оцінки причин відсутності подальшої безперервної відеофіксації.

При цьому суд враховує положення п. 6 розділу II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до якого огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості їх застосування — у присутності двох свідків, при цьому матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Водночас відповідно до п. 6 розділу I зазначеної Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться, зокрема, поліцейським на місці зупинки транспортного засобу із використанням спеціальних технічних засобів.

Отже, наведені положення Інструкції прямо передбачають обов`язкове застосування технічних засобів відеозапису саме під час проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським на місці зупинки транспортного засобу, а у разі неможливості застосування таких засобів — проведення такого огляду у присутності двох свідків. Разом з тим зазначені положення не встановлюють аналогічної прямої вимоги щодо обов`язкової відеофіксації безпосередньо медичного огляду особи в закладі охорони здоров`я. У даному випадку ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки відмовився та погодився пройти його в медичному закладі, у зв`язку з чим безпосередній огляд проводився лікарем-наркологом у КНП «ЧОПНД», а не працівником поліції на місці зупинки транспортного засобу.

При цьому, суд зазначає, що сам факт наявності перерви між відеозаписами не може автоматично свідчити про те, що працівники поліції умисно припинили відеофіксацію з метою приховування обставин проведення медичного огляду. Відеозапис, який здійснювався до припинення фіксації, містить послідовне відображення обставин зупинки транспортного засобу та прийняття ОСОБА_1 рішення пройти огляд у медичному закладі, тоді як на іншому відеозаписі зафіксовано його перебування у КНП «ЧОПНД» та проходження медичного огляду у лікаря-нарколога.

За таких обставин відсутність безперервного відеозапису безпосереднього проведення медичного огляду в закладі охорони здоров`я не може оцінюватися як порушення саме наведеної вимоги Інструкції щодо обов`язкової відеофіксації огляду на місці зупинки транспортного засобу. При цьому наявність іншого відеозапису (clip-1, б/к № 472898), на якому зафіксовано перебування ОСОБА_1 у КНП «ЧОПНД» та проведення щодо нього медичного огляду лікарем-наркологом, суд оцінює у сукупності з висновком медичного огляду № 239 та іншими доказами у справі.

Даючи оцінку вищевказаним доказам як окремо, так і в їх сукупності, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 вбачається порушення Правил дорожнього руху, які були зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме - п. 2.9а ПДР України та наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Перевіркою матеріалів провадження порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не встановлено.

Суд зазначає, що обґрунтовані та визначені законом підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.130 КУпАП, настали в момент його огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу.

Слід зазначити, що положення КУпАП посідають провідне місце в ієрархії нормативно-правових актів щодо регулювання суспільних відносин по притягненню до адміністративної відповідальності та мають вищу юридичну силу щодо підзаконних нормативно-правових актів, які приймаються та затверджуються з метою створення нормативно-правового підґрунтя діяльності уповноважених посадових осіб на складання протоколів про адміністративні правопорушення, зокрема працівників патрульної поліції тощо.

При цьому, логічне тлумачення положень ч. 2 ст. 266 КУпАП дає підстави вважати, що застосування поліцейськими технічних засобів відеозапису є належним та допустимим доказом під час провадження у справах за ч. 1 ст. 130 КУпАП, не залежно від того, чи технічними засобами відеозапису зафіксовано сам огляд особи на стан сп`яніння, що проводився на місці, чи такими засобами зафіксовано відмову особи від огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Залучення свідків до огляду на стан сп`яніння, а так само фіксації відмови водія від огляду, є обов`язковим лише у разі неможливості застосування поліцейськими технічних засобів відеозапису.

Разом з тим, суд зауважує, що відеозапис віднесений ч. 1 ст. 251 КУпАП до джерел доказів, та поліцейські, здійснюючи відеофіксацію правопорушення з нагрудного відеореєстратора, діють відповідно до вимог ч. 1 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» та положень КУпАП. Частина 2 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» визначає, що поліцейські можуть застосовувати превентивні заходи, до яких відповідно до ст. 31 цього закону віднесено застосування засобів відеозапису.

Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

В ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори»,ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов"язкова до застосування як джерело права.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини.

Зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих не спростованих презумпцій факту.

У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18.06.2015, заява № 10705/12) ЄСПЛ відзначив таке: «Суд при оцінці доказів керується критерієм «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою, така доведеність може випливати із сукупності ознак чи не спростованих презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати у справі ОГаллоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29.06.2007 зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Дослідивши матеріали справи вважаю, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння.

Його вина у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується матеріалами адміністративної справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 668094 від 17.05.2026 року; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів з чеком № 3179 від 17.05.2026 року; направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 17.05.2026 року; висновком №239 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції з діагнозом – стан алкогольного сп`яніння; поясненнями ОСОБА_1 наданими в судовому засіданні, довідкою інспектора відділу АП УПП в Черкаській області майора поліції А. Яковлева від 18.05.2026 року; відомостями з бази ІПНП про наявність у ОСОБА_1 водійського посвідчення серії НОМЕР_3 ; рапортом заступника командира взводу № 1 роти ТОР УПП в Черкаській області ДПП старшого лейтенанта поліції Мирослава Карпенка від 17.05.2026 року; відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції № 474033, 472898, 472898.

Пом`якшуючих та обтяжуючих відповідальність правопорушника обставин судом не встановлено.

Згідно ч. 1 ст. 8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Відповідно до положень ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Враховуючи, той факт, що правопорушник керував транспортним засобом в стані алкольного сп`яніння, чим грубо порушив правила дорожнього руху України, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, вважаю за необхідне накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу, так як застосування до нього цього стягнення буде достатнім для його виховання в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, із позбавленням права керування транспортними засобами, що передбачено санкцією статті та не відноситься до альтернативного покарання та є обов`язковим.

На підставі ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 40-1, 130, 245, 247, 252, 256, 280, 283-285 КУпАП, п.2.9а ПДР України суддя, -

ПОСТАНОВИВ :

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та притягнути його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень та одного року позбавлення права керування транспортними засобами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп.

Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом десяти днів з дня її винесення. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Роз`яснити, що у випадку несплати накладеного штрафу у передбачений законом строк, можуть бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст.308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено та проголошено 17 вересня 2026 року о 15 годині 00 хв. в залі судових засідань Придніпровського районного суду м. Черкаси.

Суддя: Ю. В. Михальченко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua