Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №696/889/26 — Кам'янський районний суд Черкаської області

16.09.2026

Справа № 696/889/26

Провадження № 2/696/638/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Кам`янка

Кам`янський районний суд Черкаської області в складі

головуючого судді Шкреби В.В.,

при секретарі Степановій Н.В.,

за участю відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам`янка цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС» (код ЄДРПОУ 30115243, просп. Берестейський, 65, м. Київ) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживає по АДРЕСА_1 ) про відшкодування шкоди в порядку регресу,

встановив:

Позивач Приватне акціонерне товариство «Cтрахова група «ТАС» (далі по тексту ПрАТ «СГ «ТАС») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодуванняв порядку регрусу в сумі 22 534 грн. 34 коп., 1361 грн. 01 коп.інфляційних витрат, 374 грн.13 коп. трьох процентів річних та судових витрат в сумі 2662 грн.40 коп..

Позовні вимоги мотивовано тим, що 26 червня 2023 року, о 22 год.10 хв., в м.Києві по проспекту Науки, 1/2, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого автомобіля марки «MAN F 2001» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля марки «FORD FIESTA» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням власника водія ОСОБА_2 .

Постановою Голосіївського районного суду м.Києва від 25.09.2023 року по справі про адміністративне правопорушення № 752/16348/23, відповідача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні зазначеного ДТП.

На час скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «MAN F 2001» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована в ПрАТ «СГ «ТАС» полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР 212252332.

На підставі заяви про виплату страхового відшкодування, а також враховуючи інші матеріали страхової справи, 16.08.2023 ПрАТ «СГ «ТАС» здійснило виплату страхового відшкодування на користь потерпілої особи в розмірі 22534 грн. 34 коп..

Та оскільки ОСОБА_1 після дорожньої-транспортної пригоди за його участі самовільно залишив місце пригоди, то саме з вказаних підстав в силу ст.38 ЗУ « Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспртних засобів» позивач звернувся до суду, та просить суд стягнути з ОСОБА_1 в порядку регресу суму сплаченого страхового відшкодування, а також в порядку ст.625 ЦК України, сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, та три проценти річних від простроченої суми, починаючи з 29.11.2025 року, оскіль в строк до 28.11.2025 року запропонований позивачем сплати суму заборгованості, відповідачем було проігноровано.

07.07.2026 року ухвалою судді Кам`янського районного суду Черкаської області позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання, надано строк на відзив.

15.09.2026 року ухвалою Кам`янського районного суду Черкаської області підготовче провадження по справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

В судове засідання представник позивача не з`явилась, поала до суду заяву про розгляд справи без участі представника за наявними доказами.

Відповідач в судовому засіданні, позовні вимоги визнав. Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову .

Суд, з`ясувавши думку присутніх сторін по справі, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 26 червня 2023 року, о 22 год.10 хв., в м.Києві по проспекту Науки, 1/2, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого автомобіля марки «MAN F 2001» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля марки «FORD FIESTA» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням власника водія ОСОБА_2 .

Згідно постанови Голосіївського районного суду м.Києва від 25.09.2023 року у справі № 752/16348/23, дорожньо-транспортна пригода трапилась у зв`язку з порушенням ОСОБА_1 ПДР України, внаслідок чого його було визнано винним у вказаній дорожньо-транспортній пригоді та накладено адміністративне стягнення, зокрема також і за самовільне залишення місця пригоди.

Відповідно до частини четвертої, шостої статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Преюдиційні факти це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.

Таким чином, винуватість відповідача ОСОБА_1 у вчинені ДТП та самовільне залишення місця ДТП встановлена та не підлягає доведенню.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що дії водія ОСОБА_1 вочевидь не відповідали вимогам ПДР України, а тому він, як особа, що керував автомобілем «MAN F 2001» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , є єдиною винною особою дії якої призвели до ДТП.

Встановлено, що цивільно-правову відповідальність власника ТОВ « Ековтор-Транс» РНОКПП НОМЕР_4 транспортного засобу «MAN F 2001» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 , було забезпечено в ПрАТ «СК «ТАС», що підтверджується страховим актом № 15632/35923 від 15.08.2023 року, полісом № НОМЕР_5 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 , власником транспортного засобу «FORD FIESTA» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 є ОСОБА_2 .

04.08.2023 року, потерпіла ОСОБА_2 звернулась до ПрАТ «СГ«ТАС» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду .

З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу «FORD FIESTA» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 було проведено його огляд, про що складено акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість) від 04.08.2023 року та відповідно до ремонтої калькуляції № 15061_35 від 08.08.2023, загальна сума відновлювального ремонту (після вирахувань) складає 24134 грн. 34 коп..

12.05.2023 року, потерпіла ОСОБА_2 звернулась до ПрАТ «СГ«ТАС» із заявою про страхове відшкодування .

Відповідно до розрахунку страхового відшкодування ПрАТ «СК «ТАС» останній було сплачено за відрахуванням франшизи у сумі 1600 грн., страхове відшкодування у розмірі 22534 грн. 34 коп. за пошкоджений транспортний засіб «FORD FIESTA» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , що підтверджується платіжною інструкцією № 356772 від 16.08.2023 року.

Таким чином, позивач відшкодував завдані збитки внаслідок ДТП потерпілій ОСОБА_2 у розмірі 22534 грн. 34 коп..

Позивач, посилаючись на положення пп. «а» пп. 38.1.1. п. 38.1. ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон № 1961-IV), звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми виплаченого страхового відшкодування позивачем потерпілій особі, у розмірі 105000 грн..

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV, який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до пункту 2.1. статті 2 Закону № 1961-IV, відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування» (тут і далі у редакції, чинній на момент страхової виплати, Закон втратив чинність 01.01.2025), цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Статтею 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 9 частини першої статті 7 Закону України «Про страхування» встановлено, що страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов`язковим.

Згідно із статтею 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно із статтею 3 Закону № 1961-IV метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону).

Відповідно до статті 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Статтею 22 Закону № 1961-IV передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (стаття 29 Закону № 1961-IV).

Відповідно до статті 29 Закону №1961-IV у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Пунктом 36.2. статті 36 Закону №1961-IV передбачено, що Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Відповідно до підпункту «а» підпункту 38.1.1. пункту 38.1. статті 38 Закону №1961-IV, Страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина перша статті 1191 ЦК України).

Статтею 993 ЦК України, передбачено, що до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 999 ЦК України, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Оскільки, як встановлено судом, Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а саме автомобіля «MAN F 2001» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким на час ДТП керував відповідач ОСОБА_1 та якого постановою суду було визнано винуватим, був укладений між ПрАТ СГ «ТАС» (страховик) та страхувальником ТОВ « Ековтор-Транс» РНОКПП НОМЕР_4 (власником ТЗ), заподіявши збитки потерпілому, які було відшкодовано страховиком, суд дійшов висновку про задоволення позову ПрАТ СГ «ТАС» до ОСОБА_1 у частині стягнення з нього виплаченого страхового відшкодування у розмірі 22534 грн. 34 коп..

Щодо вимог ПрАТ СГ «ТАС» до ОСОБА_1 у частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 1361 грн.01 коп.; та 3% річних 374 грн. 13 коп., які просить позивач стягнути з відповідача за період з 29.11.2026 ( 28.11.2026 дата, до якої було запропоновано відповідачу сплатити суму добровільно) по 18.06.2026, суд зазначає наступне.

Предметом позовних вимог у справі є стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 22534 грн. 34 коп..

Так, відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до частини першоїстатті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зістаттею 16 Закону України «Про страхування» договір страхування це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначенні строки та виконувати інші умови договору.

За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У частині третій статті 510 ЦК України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Отже, грошовим слід вважати зобов`язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.

Саме до таких грошових зобов`язань належить укладений договір про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки він установлює ціну договору страхову суму.

З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18), вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

У пункті 21 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ» від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам дано роз`яснення про те, що при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу страхувальника зобов`язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК України).

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Таким чином, у межах позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 3% річних в розмірі 374 грн. 13 коп. та інфляційні втрати в розмірі 1361 грн.01 коп..

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Вирішуючи питання про судові витрати суд, крім ч. 2 ст. 141 ЦПК України, враховує положення ч. 1 ст. 142 ЦПК України, оскільки відповідачем до початку розгляду справи по суті визнано позов.

Таким чином, 50 відсотків судового збору, сплаченого позивачем при подачі позову, відповідно до платіжної інструкції № 94922 від 15.06.2026 року сплаченого через АТ КБ «ПРИВАТБАНК», що становить 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп., підлягають поверненню з державного бюджету, інші 50 відсотків сплаченого судового збору суд стягує з ОСОБА_1 на користь позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 27 Закону України «Про страхування», п. 38.1.1. ст. 38 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»,ст.ст. 993, 1166, 1188, 1191, 1192 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС» (код ЄДРПОУ 30115243, просп. Берестейський, 65, м. Київ) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживає по АДРЕСА_1 ) про відшкодування шкоди в порядку регресу- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ( проживає по АДРЕСА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС» (код ЄДРПОУ 30115243, просп. Берестейський, 65, м. Київ) 24269 (двадцять чотири тисячі двісті шістдесят дев`ять) грн. 48 коп., з яких 22 534 (двадцять дві тисячі п`ятсот тридцять чотири ) грн. 34 коп. сума матеріальної шкоди в порядку регресу, 1361 (одна тисяча триста шістдесят одна) грн. 01 коп. інфляційних витрат, 374 (триста сімдесят чотири ) грн. 13 коп. трьох процентів річних, 50 % відсотків витрат по оплаті судового збору в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп..

Повернути з державного бюджету Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «ТАС» (код ЄДРПОУ 30115243, просп. Берестейський, 65, м. Київ), 50% відсотків судового збору, а саме 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп., сплаченого при поданні позову відповідно до платіжної інструкції № 94922 від 15.06.2026 року сплаченого через АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Суддя : В.В. Шкреба