Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №949/825/26 — Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/825/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне рішення)

16 вересня 2026 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Отупор К.М.,

за участю секретаря судового засідання Катюхи К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13 січня 2022 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферти) № 13.01.2022-100002919. Договір укладено в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи позивача відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію». Під час укладення кредитного договору відповідач підписала документи за допомогою одноразового ідентифікатора, який було надіслано у смс-повідомленні на номер телефону, вказаний нею як фінансовий.

Відповідно до умов укладеного Договору кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 5000 грн. строком на 42 дні. Процентна ставка за користування кредитом (ставки «Економ» та «Стандарт») є фіксованою та визначена у розмірі 2,0% за один день користування кредитом у первинний період (14 днів) та 3,0% за кожен наступний день. Видача коштів відбулася шляхом безготівкового перерахування на електронний платіжний засіб відповідача. Позивач зазначає, що свої зобов`язання за кредитним договором він виконав у повному обсязі, своєчасно перерахувавши кошти відповідачу. Натомість ОСОБА_1 свої зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів належним чином не виконала. У зв`язку з цим у відповідача утворилася заборгованість у загальному розмірі 10600 грн, яка складається з: 5000 грн - тіло кредиту та 5600 грн - заборгованість за процентами. Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості, а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662 грн 40 коп. та витрати, пов`язані з поштовим надсиланням позовної заяви, у розмірі 116 грн 58 коп..

У своєму позові представник позивача просить розгляд справи здійснювати без його участі в порядку спрощеного позовного провадження, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та у випадку неявки відповідача не заперечує проти ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи повідомленою про дату, час і місце судових засідань, в судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила.

Згідно із повідомленням Висоцької сільської ради Сарненського району Рівненської області від 08 травня 2026 року №611/02-22, наданим на запит суду, відомостями про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 сільська рада не володіє. Водночас позивачем було вжито всіх залежних від нього заходів щодо належного повідомлення відповідача шляхом направлення позовної заяви з додатками за останньою відомою адресою, зазначеною самою відповідачкою під час укладення кредитного договору.

Про дату судових засідань відповідачка повідомлялась належним чином, шляхом оголошення про виклик особи до суду. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, відзив на позовну заяву не подано.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги, що відповідач належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, не з`явилася в судове засідання без поважних причин, без повідомлення причин, не подала відзив, представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів, постановивши заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За правилами частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що 13 січня 2022 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 13.01.2022-100002919.

Договір укладено в електронній формі шляхом реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача, прийняття нею публічної оферти та підписання Заявки і Відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Позичальником документи, що складають Кредитний договір, підписувались за допомогою одноразового ідентифікатора, який було надіслано у смс-повідомленні на номер телефону, вказаний останньою як фінансовий - НОМЕР_1 .

Відповідно до умов Заявки до кредитного договору, сума кредиту становить 5000 грн, строк кредитування - 42 дні.

Процентна ставка за користування кредитом розраховується відповідно до умов Заявки, де процентна ставка «Економ» є фіксованою та визначена у розмірі 2,0% за один день користування кредитом у первинний період, що становить 14 днів, а ставка «Стандарт» встановлена у розмірі 3,0% за кожен наступний день. Видача коштів відбулася шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок відповідача.

Згідно з умовами Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності.

Надання послуг з переказу забезпечувалося системою LiqPay відповідно до Договору про надання послуг в системі LiqPay № 4507 від 01 листопада 2020 року, укладеного між позивачем та АТ КБ «ПриватБанк».

Факт виконання позивачем своїх зобов`язань за договором та перерахування відповідачу грошових коштів у сумі 5000 грн належним чином підтверджується квитанцією системи LiqPay ID 1882864255 від 13 січня 2022 року про успішний переказ коштів на платіжний інструмент № 537523*05 із зазначенням призначення платежу «Видача за договором №13.01.2022-100002919».

За таких обставин суд вважає, що правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами Цивільного кодексу України, а також спеціальними нормами Закону України "Про електронну комерцію".

За змістом статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій, у тому числі електронній формі.

Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частина друга статті 639 Цивільного кодексу України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Введення клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання договору є належним підтвердженням направлення повідомлення про прийняття в повному обсязі умов договору.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно частин 1 та 2 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію(оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").

У статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію").

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 сформувала правовий висновок, згідно з яким підписання кредитного договору за допомогою одноразового ідентифікатора є належним способом укладення правочину в електронній формі, який прирівнюється до власноручного підпису особи.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Суд установив, що між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 13.01.2022-100002919 в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

З матеріалів справи вбачається, що з метою укладення кредитного договору відповідач пройшла електронну реєстрацію, зазначила свої персональні дані, а волевиявлення відповідача на його укладення підтверджується акцептом пропозиції та використанням електронного підпису. Позивач належним чином довів факт перерахування відповідачці кредитних коштів за кредитним договором у розмірі 5000 грн та належне виконання своїх зобов`язань за договором.

Разом із тим, у повному обсязі зобов`язання за кредитним договором відповідач не виконала.

Відповідно до частин 1, 3 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.

Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позики кредитор має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи та розрахунку заборгованості, відповідач свої договірні зобов`язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів не виконала, внаслідок чого утворилася заборгованість у загальному розмірі 10600 грн, з яких 5000 грн - сума основного боргу, 5600 грн - заборгованість за процентами. Наданий позивачем розрахунок заборгованості є арифметично правильним, відповідає умовам кредитного договору та вимогам чинного законодавства. Відповідач даний розрахунок не спростувала, доказів погашення кредитної заборгованості повністю або частково суду не надала.

Оцінюючи докази в їх сукупності, враховуючи, що позивачем повністю доведено факт укладення кредитного договору, факт передачі відповідачу кредитних коштів та факт неналежного виконання відповідачем умов договору, судом встановлено, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором є законними, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі у розмірі 10600 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частинами першою, другою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

гідно з пунктом 4 частини 3 статті 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 7 статті 43 та статтею 177 ЦПК України на позивача покладено обов`язок самостійно надсилати іншим учасникам справи копії позовної заяви та приєднаних до неї документів (зокрема, через підсистему «Електронний суд» або поштовим відправленням з описом вкладення, якщо в іншого учасника немає електронного кабінету).

Оскільки процесуальний закон зобов`язує позивача здійснити ці дії для забезпечення належного відкриття та розгляду провадження, витрати на поштові послуги є безпосередньо пов`язаними з рухом судової справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд, керуючись положеннями статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, зважаючи на повне задоволення позовних вимог, зазначає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати. До таких витрат належить судовий збір у сумі 2662 грн 40 коп. та поштові витрати, пов`язані з надсиланням позовної заяви, у розмірі 116 грн 58 коп., що підтверджується накладною № 2043782 від 05 травня 2026 року та описом вкладення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 6, 11, 15, 203, 204, 207, 509, 512-514, 516, 525, 526, 530, 536, 599, 611, 612, 625-628, 638, 639, 641, 644, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 1077, 1078, 1082 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 23, 76-78, 81, 141, 265, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України суд-

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 13.01.2022-100002919 від 13 січня 2022 року в загальному розмірі 10600,00 грн (десять тисяч шістсот гривень 00 коп.).

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати, що складаються з судового збору у розмірі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.) та витрат на поштове відправлення у розмірі 116,58 грн (сто шістнадцять гривень 58 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи згідно пункту 4 частини 5 статті 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: вулиця Саксаганського, буд. 133-А, місто Київ, 01032, код ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 ).

Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , остання відома адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Суддя Дубровицького

районного суду К.М. Отупор