Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №949/559/26 — Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/559/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне рішення)

15 вересня 2026 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Отупор К.М.,

за участю секретаря судового засідання Катюхи К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» звернувся до суду із позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 , у якій просить суд ухвалити рішення про стягнення з нього суми заборгованості за кредитним договором № 778403979 від 23 листопада 2021 року в загальному розмірі 28 358,98 гривень. Зазначена сума заборгованості складається з: 16 447,52 гривень - заборгованості за тілом кредиту; 11 911,46 гривень - заборгованості за процентами за користування кредитом. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 2 662,40 гривень та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (первісним кредитором) та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено електронний договір кредитної лінії № 778403979. Відповідно до умов вказаного договору, відповідач отримав перший транш кредитних коштів у сумі 2 000,00 гривень. У подальшому відповідач неодноразово ініціював отримання додаткових траншів у межах встановленого кредитного ліміту, внаслідок чого загальна сума отриманого тіла кредиту склала 16 447,52 гривень. Позивач зазначає, що відповідач порушив умови договору, не повернув отримані кошти та не сплатив відсотки у встановлені строки, внаслідок чого утворилася вищезазначена заборгованість.

Щодо переходу права грошової вимоги позивач вказує наступне. 28 листопада 2018 року між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, на виконання якого 05 травня 2022 року сторони підписали Реєстр прав вимоги № 175, за яким право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС». У подальшому, 30 жовтня 2023 року, між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 30/1023-01, за яким право вимоги знову було відступлено. Згодом, 11 липня 2025 року, між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» (позивачем) було укладено договір факторингу № 11/07/25-Е. Згідно з Реєстром боржників від 14 липня 2025 року право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 778403979 перейшло до позивача в повному обсязі.

У своїй позовній заяві позивач просить здійснювати розгляд справи за відсутності свого представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та у випадку неявки відповідача не заперечує проти ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи за зареєстрованим місцем проживання, в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги, що відповідач належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, не з`явилася в судове засідання без поважних причин, без повідомлення причин, не подала відзив, представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів, постановивши заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За правилами частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що 23 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 778403979. Вказаний правочин був укладений в електронній формі через інформаційно-телекомунікаційну систему кредитодавця.

Матеріали справи містять належні та допустимі докази того, що відповідач здійснив акцепт оферти шляхом підписання електронного договору з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором - комбінацією літер та цифр «MNV79YA3», який був надісланий йому у вигляді SMS-повідомлення на фінансовий номер телефону НОМЕР_1 .

Цей факт підтверджується довідкою щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» від 08 листопада 2023 року.

Відповідно до умов пропозиції про укладення кредитного договору, електронний кредитний договір укладається кредитодавцем та позичальником у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з умовами договору кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти й комісію.

За змістом статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій, у тому числі електронній формі.

Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частина друга статті 639 Цивільного кодексу України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Введення клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання договору є належним підтвердженням направлення повідомлення про прийняття в повному обсязі умов договору.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно частин 1 та 2 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію(оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").

У статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію").

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 сформувала правовий висновок, згідно з яким підписання кредитного договору за допомогою одноразового ідентифікатора є належним способом укладення правочину в електронній формі, який прирівнюється до власноручного підпису особи.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до умов договору кредитної лінії № 778403979 відповідачу було встановлено кредитний ліміт, у межах якого відповідач отримав початковий транш у розмірі 2 000,00 гривень та у подальшому ініціював отримання додаткових коштів, загальна сума яких склала 16 447,52 гривень.

Факт перерахування кредитних коштів на банківську платіжну картку відповідача підтверджується наявними у матеріалах справи довідками, а також інформацією, наданою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на запит суду, яка містить банківську таємницю, де підтверджується зарахування коштів на картковий рахунок ОСОБА_1 ..

Зокрема, у матеріалах справи наявні довідки ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» з яких вбачається, що на виконання умов кредитного договору № 778403979 від 23 листопада 2021 року первісним кредитором через надавачів платіжних послуг були сформовані відповідні платіжні інструкції, на підставі яких кредитні кошти у визначених договором розмірах (зокрема, траншами від 23.11.2021, 24.11.2021, 04.12.2021, 05.12.2021, 10.12.2021, 12.12.2021, 14.12.2021, 22.12.2021, 23.12.2021, 25.12.2021, 26.12.2021, 27.12.2021, 28.12.2021, 29.12.2021 та 30.12.2021) були успішно зараховані емітентом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» безпосередньо на картковий рахунок ОСОБА_1 .

Окрім цього, згідно з даними АТ КБ «ПРИВАТБАНК», фінансовий номер телефону відповідача ( НОМЕР_2 ) був прив`язаний до вказаного рахунку та використовувався для підтвердження банківських операцій з отримання та подальшого розпорядження вказаними кредитними коштами.

У довідках ТОВ «МАНІВЕО» зазначено маскований номер картки НОМЕР_3 , що збігається із інформацією наданою АТ КБ «ПРИВАТБАНК», що також підтверджує факт перерахування кредитних коштів на банківську платіжну картку відповідача.

Отже, сукупність наданих доказів підтверджує як укладення сторонами кредитного договору, так і фактичне виконання кредитодавцем свого зобов`язання з надання відповідачеві кредитних коштів.

Доказів повернення відповідачем основної суми кредиту матеріали справи не містять.

Тому вимога позивача про стягнення 16447,52 грн. основного боргу є доведеною та підлягає задоволеню.

У зв`язку з порушенням відповідачем умов Кредитного договору щодо своєчасного повернення коштів, утворилася заборгованість.

ВВідповідно до частин 1, 3 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.

Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позики кредитор має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Згідно з статтею 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 ЦК України).

Судом встановлено факт переходу права вимоги за вказаним кредитним договором шляхом укладення послідовного договорів факторингу, а саме: 05 травня 2022 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно з яким на підставі Реєстру прав вимоги № 175 на виконання договору, прво вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС». 30 жовтня 2023 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 30/1023-01. Відповідно до Реєстру прав вимог № 1 від 30 жовтня 2023 року право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС». Оплата за відступлення права вимоги підтверджується платіжною інструкцією № 4939 від 31 жовтня 2023 року. 11 липня 2025 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» (позивачем) укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е. Згідно з Реєстром боржників від 14 липня 2025 року та Актом прийому-передачі Реєстру боржників від 14 липня 2025 року, позивач набув право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 778403979. Перерахування коштів за відступлення прав вимоги за цим договором підтверджується належними платіжними інструкціями.

Відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав. Факт наявності заборгованості за тілом кредиту в розмірі 16 447,52 гривень та заборгованості за відсотками у розмірі 11 911,46 гривень підтверджується розрахунком, наданим позивачем, а також витягом з Реєстру прав вимоги № 175 від 05 травня 2022 року. Нараховані суми відсотків відповідають умовам договору (продовження дисконтного періоду) та узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, оскільки нарахування здійснювалося в межах погодженого сторонами строку кредитування з урахуванням усіх ініційованих відповідачем пролонгацій.

Відповідно до висновку Великої Палати у справі №910/4518/16 від 05.04.2023, зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку.

Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Відповідачем розрахунок позивача не спростовано, доказів повного або часткового погашення заборгованості суду не надано.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 16 447,52 гривень та відсотків у розмірі 11 911,46 гривень є законними, обґрунтованими та підлягають повному задоволенню. Загальна сума до стягнення становить 28 358,98 гривень.

Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а у разі часткового задоволення позову інші судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно до задоволеної частини позову.

Як вбачається з платіжної інструкції № 43065 від 30 березня 2026 року, позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2 662,4 гривень. Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених вимог у розмірі 2662,4 грн.

Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в додатковій постанові від 30.09.2020 по справі № 201/14495/16-ц.

У постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Крім того, позивачем ТОВ «ФК «ЕЙС» заявлено вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн. На підтвердження цих витрат суду надано: Договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року; Протокол погодження вартості послуг (Додаток № 1 до Договору); Додаткову угоду № 25770933112 від 01 вересня 2025 року; Акт прийому-передачі наданих послуг від 29 грудня 2025 року; Довіреність на представництво інтересів від 11 серпня 2025 року та Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Додатковою угодою та Актом прийому-передачі наданих послуг передбачено надання правничої допомоги Адвокатським бюро «СОЛОМКО ТА ПАРТНЕРИ» саме у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором № 778403979 від 23 листопада 2021 року з Мельника Р. А.. Зі змісту наданих документів вбачається, що до складу заявлених витрат включено: складання позовної заяви про стягнення заборгованості; вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості; підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів; підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів. Загальна вартість послуг визначена у сумі 7000,00 грн.

Суд враховує, що справа є малозначною, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у таких справах є майже типовими та фактично шаблонними, а обсяг наданих доказів є невеликим, участі в судовому засіданні представник позивача не брав, а тому суд вважає за необхідне зменшити розмір стягуваних витрат на правничу допомогу до 3500 грн. Саме такий розмір витрат суд вважає розумним, співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 6, 11, 15, 203, 204, 207, 509, 512-514, 516, 525, 526, 530, 536, 599, 611, 612, 625-628, 638, 639, 641, 644, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 1077, 1078, 1082 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 23, 76-78, 81, 141, 265, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України суд-

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 778403979 від 23 листопада 2021 року в загальному розмірі 28 358,98 гривень (двадцять вісім тисяч триста п`ятдесят вісім гривень 98 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2 662,40 гривень (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 гривень (три тисячі п`ятсот гривень).

В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення витрат на правничу допомогу - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи згідно пункту 4 частини 5 статті 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄДРПОУ: 42986956, місцезнаходження: 02094, місто Київ, вулиця Юрія Поправки, будинок 6, кабінет 13.

Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Суддя Дубровицького

районного суду К.М. Отупор