Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №443/1813/26 — Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/1813/26

Провадження №3/443/716/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 вересня 2026 року місто Жидачів

Суддя Жидачівського районного суду Львівської області Павлів А.І., розглянувши матеріали, які надійшли з Відділення поліції №1 Стрийського РУП ГУНП України у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ,

за частиною 3 статті 173-2 КУпАП,

встановив:

ОСОБА_1 22.08.2026 близько 01 год 30 хв перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння на подвір`ї за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї сестри ОСОБА_2 , а саме: стукав по вікнах будинку та розбив вікно, обзивав нецензурними словами, погрожував фізичною розправою, чинив моральний та психологічний тиск, своїми діями викликав у постраждалої особи страх за себе через нездатність захистити себе, що завдало шкоди психологічному здоров`ю потерпілої, вчинивши правопорушення, передбачене частиною 3 статті 173-2 КУпАП.

ОСОБА_1 , будучи особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, та потерпіла ОСОБА_2 на виклик суду не з`явилися, хоч про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Вирішуючи питання щодо можливості проведення розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та потерпілої суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім цього, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Суд зауважує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не подавали до суду клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 16.09.2026 та не повідомляли суд про причини неприбуття на виклик суду, а також не подавали інших клопотань щодо вжиття судом певних процесуальних дій, зокрема: про витребування доказів, виклик свідків тощо.

З урахуванням належного та своєчасного повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, і потерпілої про дату, час та місце розгляду справи, а також беручи до уваги приписи статті 268 КУпАП, згідно з якими присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи, передбаченої частиною 3 статті 173-2 КУпАП, не є обов`язковою, суд доходить висновку про наявність підстав для розгляду справи за відсутності цих осіб.

Суд, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 173-2 КУпАП, виходячи з такого.

Відповідно до диспозиції частини 1 статті 173-2 КУпАП адміністративним правопорушенням є вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Згідно з диспозиції частини 3 статті 173-2 КУпАП адміністративним правопорушенням є повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (7 грудня 2017 року № 2229-VIII) визначено, що домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 173-2 КУпАП, доведена:

протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №453726 від 22.08.2026, згідно з яким ОСОБА_1 22.08.2026 близько 01 год 30 хв перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння на подвір`ї за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї сестри ОСОБА_2 (а.с.6);

терміновим заборонним приписом від 22.08.2026 АА №610673, яким до ОСОБА_1 застосовано такі заходи: зобов`язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи ОСОБА_2 , заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи, заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою. Строк дії термінового заборонного припису 10 діб – з 22.08.2026 до 31.08.2026 (а.с.12);

рапортом від 22.08.2026, якими повідомлено начальника правоохоронного органу про повідомлення від ОСОБА_3 щодо вчинення відносно неї домашнього насильства її братом ОСОБА_1 (а.с.4);

заявою ОСОБА_2 , якою вона просить прийняти міри до її брата ОСОБА_1 , який ображав її нецензурною лайкою та словесно погрожував фізичною розправою (а.с.5);

письмовими поясненнями ОСОБА_2 , які відповідають викладеним у протоколі про адміністративне правопорушення обставинам (а.с.7);

письмовими поясненнями ОСОБА_1 , які узгоджуються з обставинами, викладеними у протоколі про адміністративну відповідальність, та в яких він визнав ці обставини (а.с.7).

Довідка ст. інспектора САП Стрийського РУП ГУНП у Львівській області від 24.08.2026, відповідно до якої ОСОБА_1 притягався 17.11.2025 Жидачівським районним судом Львівської області в справі №443/1528/25 до адміністративної відповідальності за скоєння 05.08.2025 правопорушення, передбаченого ч.2 статті 173-2 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді громадських робіт, підтверджує повторність вчинення ОСОБА_1 протягом року (22.08.2026) порушення, передбаченого частиною 2 статті 173-2 КУпАП, за що його вже було піддано адміністративному стягненню (а.с.3, https://reyestr.court.gov.ua/Review/131845013).

Проаналізувавши вищевказані документи, суд доходить переконання, що вони є доказами в розумінні статті 251 КУпАП, які підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справах про адміністративне правопорушення, отримані у порядку, передбаченому законом, уповноваженою посадовою особою, відтак відповідають критеріям належності і допустимості. У своїй сукупності ці докази є достатніми та повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 173-2 КУпАП. Доказів, які б спростовували наведені в протоколі обставини або породжували обґрунтовані сумніви у достовірності цих обставин, суду не надано.

Таким чином, суд всебічно, повно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи вважає доведеним повторне протягом року вчинення ОСОБА_1 порушення, передбаченого частиною 2 статті 173-2 КУпАП (домашнє насильство психологічного характеру стосовно неповнолітньої особи), за яке його вже було піддано адміністративному стягненню, тому його дії вірно кваліфіковані як адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 173-2 КУпАП.

Призначаючи адміністративне стягнення ОСОБА_1 , суд виходить з такого.

Згідно з положеннями статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до вимог частини 1 та 2 статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Суд враховує характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення; ступінь його вини у вчиненому правопорушенні, передбаченому частиною 3 статті 173-2 КУпАП, яка доведена повністю; відсутність обставин, які пом`якшує відповідальність за адміністративне правопорушення; обставину, яка обтяжує відповідальність за адміністративне правопорушення – вчинення правопорушення в стані сп`яніння.

Зважаючи на викладені обставини у своїй сукупності на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення в межах санкції частини 3 статті 173-2 КУпАП у виді громадських робіт. Накладення на ОСОБА_1 такого адміністративного стягнення є необхідним та достатнім для досягнення мети його застосування.

Окрім цього, беручи до уваги, що ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство повторон протягом року, за що його було піддано адміністративному стягненню, результат оцінки ризиків вчинення ним домашнього насильства уповноваженою особою визначено як «середній», тому відповідно до приписів статі 39-1 КУпАП та статті 28 статті 28 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд вважає за необхідне направити ОСОБА_1 як особу, яка вчинила домашнє насильство, на проходження програми для таких осіб.

Також, з огляду на вимоги статті 40-1 КУпАП з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі ставки, визначеної частиною 2 статті 4 ЗУ «Про судовий збір».

Керуючись статтями 23, 33, 40-1, 283, 284 КУпАП, статтею 4 ЗУ «Про судовий збір»

постановив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 173-2 КУпАП, і накласти стягнення у виді громадських робіт на строк 60 (шістдесят) годин.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Направити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 на проходження програми для осіб, які вчинили домашнє насильство (кривдників) до Гніздичівської селищної ради Стрийського району Львівської області на строк 3 (три) місяці.

Гніздичівській селищній раді Стрийського району Львівської області, як суб`єкту, відповідальному за виконання програм для кривдників, організувати та забезпечити проходження ОСОБА_1 програми для кривдників відповідно до порядку, передбаченому Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Жидачівський районний суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя А.І. Павлів