Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №461/6585/26 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/6585/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року м. Львів

Галицький районний суд м. Львова

в складі

головуючого судді Котельви К.О.,

при секретарі Тюпи Є.С.,

розглянувши у приміщенні суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Галицький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального Управління міністерства юстиції, ОСОБА_2 , про встановлення факту народження дитини,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Галицького районного суду м. Львова з заявою про встановлення факту народження дитини жіночої статі, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір`ю якої є громадянка росії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 31.08.2026 року заяву ОСОБА_1 залишено без руху для усунення недоліків, зокрема, судом вказано про необхідність: 1) зазначити про наявність у заявника або іншої особи оригіналів письмових доказів, які підтверджують факт; 2) уточнити мету встановлення факту народження дитини, враховуючи відсутність в заяві будь-якої інформації щодо місця проживання дитини станом на зараз.

14.09.2026 року представником заявника адвокатом Лебєдєвою Т.О. скеровано на адресу суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, в якій зазначено: 1) заявник підтверджує наявність у нього оригіналів всіх долучених до заяви документів, про що надає кольорові копії таких; 2) метою встановлення відповідного факту народження дитини є отримання офіційного свідоцтва про народження та реалізація прав дитини.

Ухвалою суду від 15 вересня 2026 року у справі відкрито провадження, справу призначено до розгляду на 16 вересня 2026 р. на 14 год. 00 хв., явка заявника ОСОБА_1 визнана судом обов`язковою, останньому надано дозвіл брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 317 ЦПК України, справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.

Згідно ч.2 ст.43 ЦПК України, учасники справи зобов`язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою.

ОСОБА_1 та його представник адвокат Лебєдєва Т.О. були належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи, в судове засідання не з`явились, про причини неявки не повідомили, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертались.

Представник заінтересованої особи – Галицького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, а також заінтересована особа ОСОБА_2 , у судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи невідкладний характер розгляду справ цієї категорії, прохання заявника про розгляд справи без його участі, викладене ним в заяві про встановлення факту народження дитини, та аналогічне прохання про розгляд справи без участі заявника та його представника, викладене представником заявника адвокатом Лебєдєвою Т.О. в заяві про усунення недоліків, суд здійснює розгляд справ по суті на підставі наявних матеріалів та доказів.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України та у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

В обґрунтування поданої заяви заявник покликається на те, що народження дитини відбулося на тимчасово окупованій території України, у зв`язку з чим він позбавлений можливості зареєструвати її народження в органах державної реєстрації актів цивільного стану України та отримати свідоцтво про народження встановленого українським законодавством зразка.

Заявник зазначає, що 23.05.2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, що підтверджується «свидетельством о заключении брака», виданим «94600024 отдел ЗАГС Администрации Свердловской области г. Екатеринбурга» серія VIII-МО N? 953339 від 23.05.2018 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в в м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, народилася дівчинка, прізвище, ім?я та по-батькові якої, згідно законів окупаційної влади записали як ОСОБА_3 .

Заявник, який є батьком дитини, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - громадянин України, що підтверджується паспортом громадянина України id- картка N? НОМЕР_1 , орган, що видав 8018 від 27.03.2026. Заінтересована особа, яка є матір?ю дитини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - громадянка російської федерації, що підтверджується паспортом громадянина російської федерації, серії НОМЕР_2 , виданий «ТП «10» ОТДЕЛА уфмс россии по санкт-петербургу и ленинградской обл. в выборгском р-не г. Санкт-петербурга» 19.08.2017 року.

05.07.2023 р. окупаційною владою видано російською мовою «Выписной эпикриз (из акушерского стационара)», відповідно до якого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народила дитину жіночої статі у в ГБУЗ РК «Симферополський родильний дом N?1».

За правилами п. 5 ч. 2 ст. 294 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).

Виходячи з вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, зокрема, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд зобов`язаний враховувати висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 жовтня 2025 року у справі № 161/13331/24 зазначено, що відповідно до частини першої статті 294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи. Частиною другою статті 294 ЦПК України передбачене право суду з метою з`ясування обставин справи витребувати необхідні докази за власною ініціативою. Вирішуючи в окремому провадженні справи про встановлення факту смерті особи, зокрема після 24 лютого 2022 року на тимчасово окупованій території України, під час ведення бойових дій, суди не можуть ігнорувати обставини, в яких опинилися заявники після повномасштабного військового вторгнення держави-агресора на територію України та об`єктивні складнощі, які можуть виникнути у них при наданні доказів на підтвердження відповідного факту.

Водночас, відповідно до ч. 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частини друга, п`ята, шоста статті 95 ЦПК України).

У цій справі на підтвердження факту народження дитини на тимчасово окупованій території України заявник подав копії документів, виданих незаконними органами окупаційної влади:

-копію свідоцтва про народження;

-копію виписного епікризу з акушерського стаціонару.

У ч. 2 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно з частинами першою-третьою статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, встановлено, що дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (частини третя, четверта статті 49 ЦК України).

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація народження дитини проводиться не пізніше одного місяця з дня її народження.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована російською федерацією територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави-члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті, зокрема щодо народження дитини, з метою захисту прав громадян України, не легітимізує таку владу та не надає автоматичної дійсності таким актам. Такі дії зумовлені тим, що держава має вживати заходів щодо ефективного захисту прав громадян на своїй території, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої держави.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що при наданні оцінки, зокрема, свідоцтву про народження дитини, довідці медичного характеру, як доказам потрібно враховувати, що хоча такі документи не є юридично дійсними, але вони можуть підтверджувати, що певна установа, яка не діє відповідно до українського законодавства, але de facto існує на тимчасово окупованій території зафіксувала факт народження дитини (зокрема, постанова ВС у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 лютого 2026 року у справі № 201/8142/24).

Водночас, правова оцінка документам, поданим заявником на підтвердження факту народження на тимчасово окупованій території України, зокрема документам, виданим органами та установами самопроголошених утворень, розташованими на окупованій території України, надається судом цивільної юрисдикції в сукупності з іншими доказами під час розгляду заяви про встановлення факту народження на тимчасово окупованій території України в порядку статті 317 ЦПК України, а не органами державної реєстрації актів цивільного стану. Саме рішення суду про встановлення такого факту є підставою для державної реєстрації народження та для внесення відомостей про батьків дитини відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення суду (постанова Верховного Суду від 23 листопада 2022 року у справі № 759/7001/22).

У цій справі, окрім вищезгаданих двох документів, виданих окупаційною владою (свідоцтва про народження та медичної довідки), поданих в копіях, жодних інших доказів заявник не надав. Також заявник проігнорував свій обов`язок з`явитися в судове засідання за викликом суду, в той час, коли його явка була визнана судом обов`язковою. Оригінали свідоцтва та виписного епікризу суду не пред`явлені, хоча питання наявності таких оригіналів ставилось в ухвалі про залишення заяви без руху. Окрім того, суд не має жодної інформації щодо обставин, в яких опинився заявник та його родина після повномасштабного військового вторгнення держави-агресора на територію України, дії, які вчинялись для реєстрації дитини відповідно до законодавства України, а також місця проживання дитини, народженої в 2023 році, станом на зараз.

Суд вжив всіх заходів для всебічного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, заявник вільно користувався наданими йому процесуальними правами, зокрема, правовою допомогою адвоката, проте не довів заявлені вимоги доказами.

З огляду на викладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що заява задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 4, 81, 89, 95, 258–259, 263–265, 293, 294, 317 ЦПК України, суд, –

в и р і ш и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа – Галицький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 про встановлення факту народження дитини – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя К.О. Котельва