Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №560/9322/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/9322/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Тарновецький І.І.

Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.

17 вересня 2026 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Граб Л.С. Сторчака В. Ю. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) отриману грошову компенсацію за піднайом (найом) житлового приміщення за період 2023-2024 роки у розмірі 70635 грн. 15 коп.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 12.11.2021 проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ).

Наказом ректора ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) від 21.04.2025 року № 499-ОС з відповідачем було розірвано контракт про проходження військової служби (навчання) за частиною 11 (через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту) статті 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з 22.04.2025 року.

У період проходження служби відповідачу, на підставі наказів ректора ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), нараховано та виплачено грошову компенсацію за піднайм (найм) жилого приміщення.

Однак, 12.01.2023 за відповідачем зареєстровано право власності на квартиру площею 45,2 кв. м., що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

28.03.2025 відповідач повідомив позивача про реєстрацію 12.01.2023 права власності на квартиру площею 45,2 кв. м. та подав позивачу рапорт, в якому повідомив про відмову від компенсації за піднайом житла та надав добровільну згоду на виплату коштів, які було компенсовано після набуття права власності на квартиру з 12.01.2023 по 30.09.2024

Листом від 31.03.2025 відповідачу запропоновано відшкодувати суму отриманої грошової компенсації за піднайом (найом) житлового приміщення у розмірі 70632,15 грн.

У зв`язку із несплатою відповідачем у добровільному порядку грошової компенсації за піднайом (найом) житлового приміщення, позивач звернувся з даним позовом до суду.

За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, Законом України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі-Закон № 2011-ХІІ) визначені основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлено єдину систему їх соціального захисту, гарантовано військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та врегульовано відносини у цій галузі.

Згідно ст. 12 Закону № 2011-ХІІ держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (абзац 1 пункт 1).

Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства (абзац 3 пункту 1).

У разі відсутності можливості розміщення зазначених військовослужбовців у спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини та сімейних гуртожитках військова частина зобов`язана орендувати для військовослужбовців та членів їх сімей жиле приміщення або за їх бажанням виплачувати грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення. Для військовослужбовців офіцерського складу у разі відсутності службового жилого приміщення військова частина зобов`язана орендувати житло для забезпечення ним військовослужбовців та членів їх сімей або за їх бажанням виплачувати грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення. Розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України (абзац 5 пункту 1).

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 №1081 затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями.

Згідно абзацу 4 пункту 2 вказаного Порядку у разі відсутності можливості розміщення військовослужбовців у спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, гуртожитках (сімейних гуртожитках) для військовослужбовців офіцерського складу, в тому числі для тих, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, та членів їх сімей військова частина орендує житло або за бажанням військовослужбовця виплачує йому грошову компенсацію за піднайом (найом) житлового приміщення відповідно до Порядку виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, розвідувальних органів, Державної прикордонної служби, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації та Державної спеціальної служби транспорту за піднайом (найом) ними жилих приміщень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 р. №450.

Відповідно до пункту 6 Порядку виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони та військовослужбовцям, відрядженим до Міністерства освіти і науки, Державного космічного агентства, за піднайом (найом) ними житлових приміщень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2013 №450 (Порядок №450), грошова компенсація не виплачується у разі, зокрема, наявності у військовослужбовця або членів його сім`ї житлового приміщення, яке відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам, площа якого відповідає мінімальним нормам, визначеним житловим законодавством.

Згідно пункту 7 Порядку №450 виплата грошової компенсації припиняється з дня, наступного за днем: отримання (придбання) військовослужбовцем жилого приміщення (компенсації за житлове приміщення, зруйноване (знищене) внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації); виключення із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу, закладу, установи), Держспецзв`язку (за винятком військовослужбовців, направлених у складі підрозділів для участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки); вибуття військовослужбовця в закордонне відрядження разом із сім`єю; встановлення факту подання військовослужбовцем недостовірної інформації, яка стала підставою для виплати грошової компенсації.

Так, механізм забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) Державної прикордонної служби України (далі - Держприкордонслужба), а також осіб, звільнених у запас або відставку, що після звільнення продовжують перебувати на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання, в органах Держприкордонслужби (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями регламентовано Інструкцією з організації забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України та членів їх сімей жилими приміщеннями затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 січня 2021 року № 26 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 березня 2021 р. за № 344/35966.

Питання оренди житла та виплати грошової компенсації за піднайом (найом) жилого приміщення врегульовано нормами розділу ІV вказаної інструкції.

У разі відсутності службових жилих приміщень (службової жилої площі) для надання військовослужбовцям орган Держприкордонслужби зобов`язаний орендувати для них житло відповідно до законодавства України або за їх бажанням виплачувати грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення (далі - компенсація за піднайом) (пункт 1 розділу ІV).

Військовослужбовцям Держприкордонслужби (крім військовослужбовців строкової служби) та курсантам вищих військових навчальних закладів (які мають сім`ї) у разі відсутності в них та членів їх сімей житла для постійного проживання в населеному пункті за місцем проходження військової служби (навчання) та безпосередньо поблизу місця проходження військової служби (у прилеглих населених пунктах), що дає змогу щодня своєчасно прибувати до місця проходження військової служби, за їх бажанням виплачується грошова компенсація за піднайом (найом) житла (далі - компенсація за піднайом). Виплата компенсації за піднайом житла здійснюється відповідно до Порядку виплати компенсації за піднайом, у межах відповідних бюджетних асигнувань, передбачених на відповідний рік (пункт 7 розділу ІV).

Виплата компенсації за піднайом військовослужбовцям відповідних категорій та курсантам вищих військових навчальних закладів, які перебувають у шлюбі, здійснюється відповідно до Порядку виплати компенсації за піднайом та в межах бюджетних асигнувань, затверджених для цих потреб, за місцем проходження військової служби (навчання), а в разі відсутності за місцем проходження військової служби бухгалтерської служби - за місцем виплати їм грошового забезпечення. Військовослужбовцям Адміністрації Держприкордонслужби таку компенсацію виплачує орган, в якому вони перебувають на матеріальному забезпеченні. Розмір компенсації за піднайом установлюється з урахуванням визначеного в п. 2 Порядку виплати компенсації за піднайом населеного пункту, в якому фактично проходить службу військовослужбовець. Компенсація за піднайом виплачується на військовослужбовця та членів його сім`ї, які зареєстровані та проживають разом з ним (пункт 9 розділу ІV).

Виплата компенсації за піднайом військовослужбовцям та припинення такої виплати здійснюється на підставі наказу керівника органу Держприкордонслужби. Компенсація за піднайом виплачується з дня реєстрації поданого у встановленому законодавством порядку рапорту. Виплата компенсації за піднайом припиняється у випадках, визначених Порядком виплати компенсації за піднайом (пункт 10 розділу ІV)/

Військовослужбовці, які отримують компенсацію за піднайом, зобов`язані письмово доповідати керівнику органу Держприкордонслужби про обставини, що мають значення або впливають на її розмір, протягом десяти днів з дня настання таких обставин (пункт 11 розділу ІV).

Отже, держава взяла на себе зобов`язання забезпечувати військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням виплачувати грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення. При цьому законодавець поклав обов`язок на особу, яка подає рапорт на отримання виплати, подавати достовірну інформацію та у разі виникнення обставин, які впливають на таку виплату письмово повідомити керівника органу Держприкордонслужби у визначений строк.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідач, який з 17.12.2021 отримував виплату грошової компенсації за піднайом житла, 12.01.2023 зареєстрував право власності на квартиру загальною площею 45,2 кв.м, житлова площа 22,6 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 .

При цьому, матеріали справи не містять доказів на підтвердження повідомлення відповідачем позивача, у законодавчо встановлений строк, про реєстрацію права власності на квартиру.

Натомість в матеріалах справи наявний рапорт відповідача від 28.03.2025 про відмову від компенсації на піднайом житла, що включає добровільну згоду на виплату виплачених коштів за період з 12.01.2023 (дати набуття права власності) по 30.09.2024.

Згідно абзаців 11 та 12 Порядку 450 у разі коли внаслідок одержання командиром (начальником) військової частини (підрозділу, органу, закладу, установи), який прийняв рішення про виплату грошової компенсації, відомостей щодо подання військовослужбовцем недостовірної інформації (приховування інформації), що вплинуло на право отримання грошової компенсації та/або визначення її розміру (повідомлення, підтвердних документів тощо), виявлено обставини, передбачені пунктом 6 цього Порядку, виплата грошової компенсації припиняється, а сума, отримана після виникнення зазначених обставин, відшкодовується таким військовослужбовцем. Якщо протягом одного місяця з дня виявлення командиром (начальником) військової частини (підрозділу, органу, закладу, установи) обставин, передбачених пунктом 6 цього Порядку, військовослужбовцем не відшкодовано отриману суму грошової компенсації, відшкодування здійснюється шляхом стягнення коштів з військовослужбовця у судовому порядку відповідно до вимог законодавства.

За таких обставин колегія суддив погоджується з висновками суду першої інстанції про наявнисть підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів вважає безпідставними твердження апелянта про не дослідження судом першої інстанції відповідності встановленим санітарним і технічним вимогам квартир за адресою АДРЕСА_1 , оскільки видповідач не надав доказів у пітвердження таких невідповідностей як позивачу так і до суду першої інстанції.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Матохнюк Д.Б.

Судді Граб Л.С. Сторчак В. Ю.