Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №600/5588/24-а — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/5588/24-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Боднарюк Олег Васильович

Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.

17 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Граб Л.С. Сторчака В. Ю. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (в/ч НОМЕР_1 ) в якому просив:

-визнати протиправним наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 16.04.2024 №1812 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності»;

- скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 16.04.2024 №1812 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 до 20.11.2024 року, що підтверджується згідно витягу з наказу (по строковій частині) Командира військової частин НОМЕР_1 № 374 від 20.11.2024.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 16.04.2024 року № 1812 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани за неприбуття на нараду.

У вказаному наказі зазначено, що позивач 15 квітня 2024 року не прибув на нараду, що стало підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності на підставі статей 11, 16, 17, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 4, 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Не погоджуючись із вказаним наказом позивач оскаржив його до Чернівецького окружного адміністративного суду.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись нормами чинного законодавства дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступні обставини.

Так, спірні правовідносини регулюються Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV (ДС ЗСУ).

Згідно ст. 1 ДС ЗСУ військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Статтею 4 ДС ЗСУ визначено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Згідно ст. 7 ДС ЗСУ застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення можуть тільки прямі командири та командири, визначені в розділі 3 цього Статуту.

Статтею 45 ДС ЗСУ визначено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Відповідно до ст. 48 ДС ЗСУ на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення, як, зокрема, б) догана; в) сувора догана.

Статтею 84 ДС ЗСУ передбачено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування; воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Згідно з ст. 86 ДС ЗСУ під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення (ст. 97 ДС ЗСУ).

Статтею 98 ДС ЗСУ передбачено, що під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку.

Отже, при вирішенні питання про наявність у діях військовослужбовця складу дисциплінарного проступку відповідальними особами повинні бути встановлені обставини щодо порушення обов`язків, які передбачені в тому числі статутами ЗСУ, інших нормативно-правових актів, або випливають зі службових обов`язків, наказів командирів, тощо.

Тобто, приписи Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачають, що для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності необхідно, щоб був зафіксований не лише сам факт порушення, але й вина такого військовослужбовця у вчиненому порушенні, її ступінь. При цьому, з`ясуванню підлягають причини і умови, що сприяли вчиненню військовослужбовцем правопорушення.

Так, із матеріалів справи встановлено, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

Мотивами притягнення позивача до такого виду дисциплінарної відповідальності, згідно оскаржуваного наказу, слугувало порушення позивачем дисципліни, а саме "не прибуття на нараду", яка проводилась 15.04.2024.

Проте, будь-яких доказів вчинення позивачем порушення дисципліни, його вини, встановлення ступеня вини, з`ясування причин та умов, що сприяли вчиненню ним правопорушення, матеріали справи не містять та відповідачем не наведено в ході розгляду справи.

Тобто відповідачем не наведено належних доказів про те, що про час проведення наради 15.04.2024 позивач був повідомлений, що б свою чергу давало йому можливість своєчасно прибути та взяти участь у нараді. Також відсутні докази про те, ким та в який спосіб доводилось позивачеві, про заплановану нараду та чи/або доводилось, місце проведення та час наради, наявність або ж відсутність документів, які стосуються фіксації такої наради, тощо.

Також, матеріали справи не містять пояснень від позивача стосовно обставин не прибуття при накладенні дисциплінарного стягнення чи інших осіб, які б могли підтвердити такий факт.

Колегія суддів вважає безпідставним твердження апелянта про те, що до матеріалів позову позивачем долучений рапорт, який підтверджує факт неявки на нараду і спростовує доводи позивача в частині неправомірності накладення дисциплінарного стягнення, оскільки такий рапорт відсутній в матеріалах справи.

Також, колегія суддів вважає безпідставними твердження апелянта про те, що позивачем не дотримано процедури адміністративного оскарження спірного наказу, що на його думку вказує на його правомірність, оскільки застосування або не застосування інституту досудового врегулюванням спору є правом особи, а не обов`язком.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено будь-якими належними та допустимими доказами, в розумінні норм ст. ст. 73-74 КАС України факту вчинення позивачем дисциплінарного проступку (неприбуття на нараду), що свідчить про протиправність оскаржуваного наказу.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Матохнюк Д.Б.

Судді Граб Л.С. Сторчак В. Ю.