Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №686/16315/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 686/16315/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Карплюк О.І.

Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.

16 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Шидловського В.Б. Капустинського М.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

В С Т А Н О В И В :

постановою інспектора управління патрульної поліції в Хмельницькій області Константіна Ю.Ю. від 20 травня 2026 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 1 КпАП України, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. за те, що він цього дня о 3 годині 43 хвилин в м. Хмельницькому, по вул. Проскурівській, 74 керував транспортним засобом марки «Nissan Rogue», державний номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знака 2.2. «Проїзд без зупинки заборонено», чим допустив порушення вимог п. 8.4.«б» Правил дорожнього руху України.

Не погоджуючись із вказаною постановою, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління патрульної поліції в Хмельницькій області про визнання її протиправною та скасування, посилаючись на відсутність з його боку порушень правил дорожнього руху.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 липня 2026 року у позові ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕНА №7224977 від 20 травня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 1 КпАП України відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 20 травня 2026 року о 3 годині 43 хвилин в м. Хмельницькому, по вул. Проскурівській, 74 керував транспортним засобом марки «Nissan Rogue», державний номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знака 2.2. «Проїзд без зупинки заборонено», чим допустив порушення вимог п. 8.4.«б» Правил дорожнього руху України.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості вимог позивача, у зв`язку з чим дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України колегія суддів переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача.

Відповідно до п. 8.4.б ПДР дорожні знаки (додаток 1) поділяються на групи, зокрема, знаки пріоритету. Встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги.

Знак 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» належить до знаків пріоритету (розділ 33 ПДР).

Згідно зі знаком 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», забороняється проїзд без зупинки перед розміткою 1.12 (стоп-лінія), а у разі, коли вона відсутня, перед знаком. Необхідно дати дорогу транспортним засобам, що рухаються дорогою, яка перетинається, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються головною дорогою, а також праворуч рівнозначною дорогою.

Відповідальність за порушення вимог дорожніх знаків передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

В силу п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію", поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Враховуючи вищезазначене, положення зазначеного законодавства надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.

Відповідачем суду було надано відеозапис фіксації правопорушення.

Оглянувши поданий суду відповідачем запис правопорушення, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, про те, що зазначеними доказами підтверджено факт порушення позивачем вимог п. 8.4.б ПДР України.

Відеозапис фіксує безперервний рух транспортного засобу марки «Nissan Rogue» державний номерний знак НОМЕР_1 в зоні дії дорожнього знаку 2.2 без здійснення зупинки перед знаком, що є обов`язковою вимогою зазначеного знаку. Ознак зменшення швидкості до повної зупинки транспортного засобу перед дорожнім знаком на відеозаписі не зафіксовано.

Таким чином є правильними висновки суду першої інстанції, що з відеозапису встановлено, що обставини події повністю відповідають тим, які викладені в оскаржуваній постанові, а дії водія свідчать про порушення вимог дорожнього знаку 2.2.

Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що зазначення в оскаржуваній постанові адреси: м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 74, не відповідає фактичному місцю вчинення адміністративного правопорушення та свідчить про відсутність дорожнього знака 2.2 за вказаною адресою.

Як встановлено з матеріалів справи, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджується долученим відповідачем відеозаписом, на якому чітко зафіксовано рух автомобіля Nissan, державний номерний знак НОМЕР_1 , через відповідне перехрестя без здійснення зупинки перед дорожнім знаком 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено».

Вказаний відеозапис дає можливість безпосередньо встановити як транспортний засіб позивача, так і обставини його руху та невиконання вимоги дорожнього знака.

Крім того, відповідачем до матеріалів справи долучено фотоматеріали відповідного перехрестя, зроблені у світлу пору доби, з яких підтверджується наявність дорожнього знака 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» у місці, де зафіксовано рух транспортного засобу позивача.

Таким чином, доводи апелянта про відсутність такого дорожнього знака не знайшли свого підтвердження належними доказами.

При цьому колегія суддів враховує пояснення відповідача щодо зазначення в постанові адреси «вул. Проскурівська, 74». Відповідач зазначив, що вказана адреса знаходиться безпосередньо поруч із перехрестям вулиць Проскурівської та Старокостянтинівського шосе, а її зазначення в електронному бланку постанови зумовлено автоматичним визначенням найближчого об`єкта відповідним програмним забезпеченням службового планшета.

Відповідач також надав витяги з Google Maps, на яких відображено розташування зазначеної адреси відносно відповідного перехрестя.

За таких обставин сама по собі відмінність у зазначенні адреси об`єкта, розташованого безпосередньо поруч із місцем вчинення правопорушення, не спростовує факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення та не свідчить про невстановлення місця його вчинення.

Колегія суддів виходить із того, що визначальним у цьому випадку є не формальне співпадіння зазначеної в постанові адреси з адресним позначенням відповідного перехрестя, а можливість достовірно встановити конкретну ділянку дороги та обставини, за яких було вчинено правопорушення.

У даному випадку такі обставини підтверджуються безпосередньо відеозаписом, який дозволяє встановити місце руху транспортного засобу позивача, наявність дорожнього знака 2.2 та факт невиконання його вимоги.

Посилання апелянта на те, що зазначення адреси в постанові унеможливлює встановлення факту правопорушення, за наведених обставин є безпідставними, оскільки допущена неточність у зазначенні адреси не призвела до зміни суті правопорушення, його кваліфікації чи обставин, за яких воно було вчинене.

Отже, встановлена у спірній постанові неточність у зазначенні адреси не є такою, що має наслідком її скасування, оскільки матеріалами справи підтверджено як наявність дорожнього знака 2.2 у місці вчинення правопорушення, так і факт невиконання його вимоги позивачем. Відтак наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення.

З огляду на зазначене, порушення позивачем пункту 8.4.б ПДР, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 122 КпАП України, підтверджується належними та допустимими доказами.

Враховуючи вищезазначене, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду, підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 липня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сапальова Т.В.

Судді Шидловський В.Б. Капустинський М.М.