Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №560/15641/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/15641/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Божук Д.А.

Суддя-доповідач - Слободонюк М.В.

16 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Слободонюка М.В.

суддів: Канигіної Т.С. Кузьмишина В.М. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Нечко Я.O.,

представника позивача: Бабак А.В. (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2026 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Імпекс Сільверпак" про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду закордон,

В С Т А Н О В И В :

Головне управління ДПС у Хмельницькій області звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Імпекс Сільверпак", про тимчасове обмеження відповідача у праві виїзду за межі України до погашення податкового боргу товариства в сумі 1 060 829,40 грн.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував положення пункту 87.13 статті 87 ПК України, оскільки ця норма не пов`язує право контролюючого органу звернутися до суду з набранням законної сили рішенням про стягнення податкового боргу. Апелянт вказує, що підставами для застосування такого заходу є наявність податкового боргу понад 1 млн грн та його несплата протягом 240 календарних днів з дня вручення податкової вимоги. Водночас тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України має забезпечувальний характер, а тому суд безпідставно ототожнив умови звернення з відповідним позовом із моментом виконання рішення про встановлення такого обмеження.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Хмельницькій області. Також цією ухвалою закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 16.09.2026.

Відповідач як і третя особа не скористалися правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу, що в силу вимог ч.4 ст. 304 КАС України не перешкоджає апеляційному перегляду справи.

Крім того зазначені особи в судове засідання не прибули, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином шляхом направлення судової повістки в їхні Електронні кабінети.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу у відсутність відповідача та третьої особи.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на момент звернення позивача до суду за Товариством з обмеженою відповідальністю "Імпекс Сільверпак" рахується податковий борг в розмірі 1 060 829,40 грн.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекс Сільверпак" є ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

У зв`язку з несплатою податкового боргу Товариству з обмеженою відповідальністю "Імпекс Сільверпак" на підставі пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України виставлено податкову вимогу форми “Ю” від 18.11.2025 № 0011854-1303-2201, яку надіслано засобами поштового зв`язку АТ “Укрпошта” за податковою адресою товариства. Поштове відправлення повернуто 10.12.2025 з відміткою “адресат відсутній за вказаною адресою”.

Виставлення податкової вимоги не призвело до погашення податкового боргу в добровільному порядку, а тому позивач звернувся до суду із позовом про його стягнення в примусовому порядку.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.08.2026 у справі № 560/11820/26 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекс Сільверпак" кошти у рахунок погашення податкового боргу в розмірі 1 060 489 (один мільйон шістдесят тисяч чотириста вісімдесят дев`ять) грн 40 коп. з рахунків відповідача у банках, обслуговуючих такого платника податків та за рахунок готівки, що належить відповідачу.

Оскільки за відповідачем обліковується борг, що перевищує 1 мільйон гривень, який не сплачений протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, позивач на підставі п. 87.13 статті 87 ПК України звернувся до суду з позовом щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника за межі України.

Приймаючи оскаржуване рішення та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що звернення контролюючого органу з вимогою про тимчасове обмеження відповідача у праві виїзду за межі України є передчасним, оскільки рішення суду про стягнення з ТОВ “Імпекс Сільверпак” податкового боргу на час подання цього позову не набрало законної сили, а відтак не могло бути підставою для застосування такого забезпечувального заходу.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до статті 16 ПК України платники податків зобов`язані сплачувати належні суми податків у встановлені законом терміни.

Підпунктом 20.1.35-2 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівників юридичних осіб або постійних представництв нерезидентів-боржників за межі України у разі невиконання податкового обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу.

У відповідності з пунктом 87.13 статті 87 ПК України, у разі несплати протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги суми податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень, контролюючий орган може звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України - до погашення такого податкового боргу.

Вимоги абзацу першого цього пункту не застосовується у разі наявності зобов`язання держави щодо повернення юридичній особі або постійному представництву нерезидента-боржника помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, бюджетного відшкодування податку на додану вартість, якщо загальна сума непогашеної заборгованості держави перед боржником дорівнює або перевищує суму податкового боргу такого боржника.

У той же час згідно з абз. 3 пункту 87.13 статті 87 ПК України тимчасове обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України встановлюється як забезпечувальний захід виконання судового рішення або рішення керівника контролюючого органу про стягнення суми податкового боргу.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України регулює Закон України від 21.01.1994 № 3857-XII "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України".

Відповідно до статті 6 цього Закону право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли, зокрема він є керівником юридичної особи або постійного представництва нерезидента (згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру, наданими відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань”), що не виконує встановленого Податковим кодексом України податкового обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу в сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, - до погашення суми такого податкового боргу, у зв`язку з яким таке обмеження встановлюється.

Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу тимчасового обмеження права громадян України на виїзд за межі території України визначені у статті 289-2 КАС України, частиною першою якої установлено, що у разі невиконання у встановлені Податковим кодексом України строки обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань юридичною особою або постійним представництвом нерезидента, що призвело до виникнення податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, податковим органом подається до суду за основним місцем реєстрації юридичної особи або постійного представництва нерезидента позовна заява про застосування судом тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України (§ 2 глави 11 розділу II доповнено статтею 289-2 згідно із Законом № 1914-IX від 30.11.2021).

Таким чином системний аналіз положень пункту 87.13 статті 87 ПК України та частини першої статті 289-2 КАС України дає підстави для висновку, що у контролюючого органу виникає право на звернення до адміністративного суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи боржника за межі України після спливу 240 календарних днів з дня вручення такому платнику податків податкової вимоги на суму податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень.

У той же час правовою підставою для застосування обмежувальних заходів щодо керівника юридичної особи у відповідності до абз. 3 пункту 87.13 статті 87 ПК України є необхідність забезпечення виконання судового рішення або рішення керівника контролюючого органу про стягнення суми податкового боргу з платника податків.

Із цього слідує, що наявність у платника податків (юридичної особи) податкового боргу у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних з дня вручення платнику податків податкової вимоги, надає податковому органу лише право на звернення до суду в порядку ст. 289-2 КАС України, в той же час як підставою для встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи боржника за межі України є необхідність забезпечення виконання судового рішення або рішення керівника контролюючого органу про стягнення суми податкового боргу з платника податків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що за Товариством з обмеженою відповідальністю "Імпекс Сільверпак" дійсно обліковується податковий борг у сумі 1 060 829,40 грн.

За правилами статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання (пункт 59.3 статті 59 Податкового кодексу України).

У зв`язку з несплатою податкового боргу товариству з обмеженою відповідальністю “Імпекс Сільверпак” на підставі пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України виставлено податкову вимогу форми “Ю” від 18.11.2025 № 0011854-1303-2201, яку надіслано засобами поштового зв`язку АТ “Укрпошта” за податковою адресою товариства. Поштове відправлення повернуто 10.12.2025 з відміткою “адресат відсутній за вказаною адресою”.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.08.2026 у справі № 560/11820/26 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекс Сільверпак" кошти у рахунок погашення податкового боргу в розмірі 1 060 489 (один мільйон шістдесят тисяч чотириста вісімдесят дев`ять) грн 40 коп. з рахунків відповідача у банках, обслуговуючих такого платника податків та за рахунок готівки, що належить відповідачу.

При цьому станом на дату звернення податкового органу до суду з позовом у даній справі (10.08.2026), рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.08.2026 у справі № 560/11820/26 про стягнення податкового боргу не набрало законної сили.

Колегія суддів враховує, що передбачене абзацом третім пункту 87.13 статті 87 ПК України тимчасове обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи за межі України не є самостійним способом визначення чи стягнення податкового боргу. За своєю правовою природою воно є виключним забезпечувальним заходом, застосування якого допускається для забезпечення виконання рішення про стягнення податкового боргу.

Такий захід безпосередньо обмежує гарантоване статтею 33 Конституції України право особи на свободу пересування. Тому він може бути застосований лише за безумовного дотримання визначених законом умов, зокрема за наявності рішення, яке набрало законної сили та підлягає обов`язковому виконанню.

Суд іще раз повторює, що на момент звернення позивача до суду рішення про стягнення податкового боргу з ТОВ “Імпекс Сільверпак” законної сили не набрало. Відтак воно не створювало обов`язку щодо його примусового виконання та не могло бути підставою для застосування до керівника товариства забезпечувального заходу, спрямованого на забезпечення саме такого виконання. Інше тлумачення положень пункту 87.13 статті 87 ПК України фактично допускало б обмеження права особи на виїзд за межі України до виникнення юридично підтвердженого та обов`язкового до виконання обов`язку зі сплати податкового боргу за судовим рішенням.

За наведених вище обставин суд доходить висновку, що оскільки податковим органом недоведено наявність усіх передумов, визначених абз. 3 пункту 87.13 статті 87 ПК України для встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи, саме як забезпечувального заходу з метою виконання судового рішення чи рішення керівника податкового органу про стягнення податкового боргу, тому правових підстав для застосування судом такого забезпечувального заходу наразі не має.

Отже, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 289-2, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 16.09.2026.

Головуючий Слободонюк М.В.

Судді Канигіна Т.С. Кузьмишин В.М.