Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №240/22198/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/22198/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Приходько Оксана Григорівна

Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.

16 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Боровицького О. А. Курка О. П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Петронія" на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Петронія» до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Петронія» звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності від 01 вересня 2025 року №1073-Л, а також зобов`язати відповідача внести до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального відомості про те, що ліцензія на право оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі за реєстраційним номером 990614202400417 вважається діючою з дати її припинення.

Разом з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив зупинити дію оскаржуваного рішення відповідача до набрання законної сили рішенням суду у цій справі. В обґрунтування заяви позивач послався на те, що припинення дії ліцензії позбавляє його можливості здійснювати оптову торгівлю пальним, може призвести до простою товариства та звільнення значної кількості працівників, а також на наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року у справі №240/22198/25 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Петронія» про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалюючи зазначену хвалу суд першої інстанції виходив з того, що заявником не доведено обставин, з якими закон пов`язує можливість застосування заходів забезпечення позову, що позивач не позбавлений можливості провадження інших видів господарської діяльності, зокрема передбаченого статутом та витягом з Єдиного державного реєстру виду діяльності за КВЕД 68.20, а також з того, що доводи заявника щодо можливого настання майнової шкоди самі по собі, за усталеною практикою Верховного Суду, не є безумовною підставою для забезпечення позову в адміністративній справі. Суд також зазначив, що наведені у заяві доводи щодо пошкодження внаслідок збройної агресії російської федерації офісного приміщення позивача і зумовленого цим переходу на дистанційну роботу підлягають оцінці під час вирішення спору по суті, а не на стадії забезпечення позову.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Петронія» подало апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою заяву про забезпечення позову задовольнити.

В обґрунтування скарги позивач зазначає, що 06 червня 2025 року внаслідок збройної агресії російської федерації було пошкоджено будівлю, в якій розташоване офісне приміщення товариства за адресою місцезнаходження ліцензіата, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 438 Кримінального кодексу України, та актом комісійного обстеження пошкодженого об`єкта, у зв`язку з чим наказом товариства запроваджено дистанційну роботу працівників, а відсутність персоналу в офісному приміщенні, за твердженням апелянта, не свідчить про відсутність суб`єкта господарювання за місцем провадження діяльності. Крім того, апелянт посилається на те, що станом на 01 вересня 2025 року товариство мало невиконані зобов`язання за укладеними договорами поставки нафтопродуктів на загальну суму 56 541 441,85 грн, а неможливість виконання цих зобов`язань внаслідок припинення дії ліцензії потягне за собою розірвання договорів, стягнення штрафних санкцій, необхідність відшкодування збитків контрагентам, а також простій підприємства зі звільненням частини з 28 працівників товариства. Апелянт зазначає, що за 2024 рік товариством сплачено до бюджетів 4 711 767,96 грн податків і зборів, товариство не має заборгованості перед бюджетом та працівниками, а тому вважає, що оскаржуване рішення відповідача є очевидно протиправним, а невжиття заходів забезпечення позову унеможливить поновлення порушених прав позивача.

Головне управління ДПС у Тернопільській області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, посилаючись на те, що сам по собі факт оскарження рішення суб`єкта владних повноважень не свідчить про його очевидну протиправність, що заявником не доведено документально обставин, на які він посилається в обґрунтування заяви про забезпечення позову, що підприємницька діяльність здійснюється на власний ризик позивача відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, а також на те, що забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення фактично вирішило б спір по суті до його розгляду, що суперечить меті інституту забезпечення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених прав позивача, або якщо очевидними є ознаки протиправності рішення суб`єкта владних повноважень та порушення прав особи, яка звернулася до суду, таким рішенням. Тягар доведення наявності хоча б однієї з цих обставин процесуальний закон покладає на заявника, який звертається із заявою про забезпечення позову. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем цей тягар доведення не подолано.

Щодо доводу апеляційної скарги про пошкодження офісного приміщення внаслідок збройної агресії російської федерації та запровадження у зв`язку з цим дистанційної роботи працівників товариства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оцінка цих обставин, зокрема з`ясування питання про те, чи спростовують вони встановлений контролюючим органом факт відсутності ліцензіата за місцезнаходженням, внесеним до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального, є предметом дослідження під час розгляду справи по суті, а не на стадії вирішення заяви про забезпечення позову.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №826/16509/18, ознаки протиправності оскаржуваного рішення на стадії забезпечення позову повинні свідчити про таку протиправність поза обґрунтованим сумнівом, а надання оцінки обставинам, покладеним в основу оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, до розгляду справи по суті є неприпустимим.

Таким чином, наведений позивачем виклад обставин пошкодження приміщення потребує дослідження й оцінки судом першої інстанції під час розгляду справи по суті, зокрема у сукупності з іншими доказами, зібраними контролюючим органом під час перевірки, і сам по собі, без такого дослідження, не свідчить про очевидну протиправність рішення відповідача.

Щодо доводу апеляційної скарги про наявність у товариства невиконаних зобов`язань за договорами поставки нафтопродуктів на суму 56 541 441,85 грн та про пов`язаний з цим ризик розірвання договорів, стягнення штрафних санкцій і звільнення працівників, колегія суддів його відхиляє з огляду на таке.

Підприємницька діяльність за своєю природою здійснюється суб`єктом господарювання на власний ризик, який включає можливість настання додаткових витрат, у тому числі внаслідок неможливості виконати договірні зобов`язання через дії суб`єкта владних повноважень, з рішенням якого позивач не погоджується.

Верховний Суд у постановах від 20 березня 2019 року у справі №826/14951/18, від 11 грудня 2019 року у справі №826/16216/18, від 13 жовтня 2020 року у справі №460/549/20, від 11 березня 2021 року у справі №640/23179/19, від 30 вересня 2021 року у справі №160/7358/21 та від 10 липня 2025 року у справі №600/5520/24-а неодноразово наголошував, що можливе настання майнової шкоди для суб`єкта господарювання внаслідок рішення чи дії суб`єкта владних повноважень, навіть якщо таку шкоду доведено, не є безумовною підставою для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі, а особа, право якої порушено, вправі заявити вимогу про відшкодування завданої шкоди окремо від вимоги про визнання рішення протиправним.

Наведена апелянтом деталізація розміру можливих втрат за конкретними договорами поставки не змінює правової природи цього доводу як звичайного підприємницького ризику і не свідчить про наявність підстав для забезпечення позову, передбачених статтею 150 КАС України.

Колегія суддів також враховує, що висновок суду першої інстанції про наявність у позивача можливості провадити іншу господарську діяльність, зокрема передбачену статутом та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за КВЕД 68.20, апелянтом в апеляційній скарзі не спростовано і не оскаржено, що додатково підтверджує відсутність підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить чи істотно ускладнить поновлення прав позивача у разі задоволення позову по суті.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що застосування заходу забезпечення позову у вигляді зупинення дії рішення відповідача про припинення ліцензії фактично надало б позивачу можливість безперешкодно продовжувати провадження ліцензійної діяльності з оптової торгівлі пальним до вирішення спору по суті, тобто по суті призвело б до вирішення позовних вимог ще до їх розгляду судом, що суперечить меті та завданням інституту забезпечення позову.

Такий підхід узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 28 березня 2018 року у справі №800/521/17, а також з постановою Верховного Суду від 18 лютого 2021 року у справі №420/7063/20.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив оскаржувану ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Петронія" залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Боровицький О. А. Курко О. П.