Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №240/13356/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/13356/25

Головуючий у 1-й інстанції: Нагірняк Микола Федорович

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

17 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Боровицького О. А. Курка О. П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просила визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування їй індексації грошового забезпечення за період з 30.06.2016 по 28.02.2018, зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити їй таку індексацію з урахуванням для обчислення індексу споживчих цін січня 2008 року, визнати протиправними дії відповідача щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі — Порядок №1078), при нарахуванні та виплаті їй індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.04.2025 включно, а також зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та доплату такої індексації, обчисливши її щомісячний розмір у сумі 3755,77 грн як різницю між сумою індексації, що склалася у березні 2018 року, та розміром підвищення доходу в цьому місяці.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04.11.2025 у справі №240/13356/25 позов задоволено частково.

Суд визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування позивачу індексації грошового забезпечення за період з 30.06.2016 по 28.02.2018, виходячи із січня 2008 року як місяця, від якого належало здійснювати обчислення індексу споживчих цін, та зобов`язав відповідача здійснити перерахунок і виплату позивачу відповідної індексації з урахуванням уже виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог, тобто вимог, пов`язаних із періодом з 01.03.2018 по 30.04.2025, суд першої інстанції відмовив.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в цій частині та ухвалити нове рішення про задоволення позову, зобов`язавши Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.04.2025 з урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, виходячи із щомісячного розміру індексації-різниці 3755,77 грн.

Апелянт наполягає, що суд першої інстанції залишив поза увагою правила обчислення так званої індексації-різниці, встановлені абзацами 3–6 пункту 5 Порядку №1078, і не дослідив обставини, які мають значення для правильного застосування цих норм. Крім того, апелянт зазначає, що з 01.03.2018 у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 посадові оклади військовослужбовців було підвищено, а тому саме березень 2018 року є місяцем підвищення доходу в розумінні пункту 5 Порядку №1078.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти її задоволення заперечив і просив залишити рішення суду першої інстанції в оскарженій частині без змін.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 311 КАС України, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів за відсутності учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги і відзиву на неї в межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Задовольняючи позовні вимоги щодо періоду з 30.06.2016 по 28.02.2018, суд першої інстанції виходив з того, що до запровадження нової системи грошового забезпечення військовослужбовців схема посадових окладів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294, не змінювалася з січня 2008 року, у зв`язку із чим саме січень 2008 року підлягав урахуванню при обчисленні індексу споживчих цін за цей період.

Рішення суду першої інстанції в цій частині сторонами не оскаржено, а тому відповідно до меж апеляційного перегляду його законність та обґрунтованість у цій частині колегією суддів не перевіряються.

Відмовляючи у задоволенні вимог щодо періоду з 01.03.2018 по 30.04.2025, суд першої інстанції виходив з того, що з 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, якою підвищено посадові оклади та оклади за військовим званням військовослужбовців, у зв`язку із чим березень 2018 року став місяцем підвищення доходу.

Проаналізувавши індекси споживчих цін після березня 2018 року, суд першої інстанції встановив, що право на поточну індексацію виникло з грудня 2018 року, після чого відповідна індексація нараховувалася і виплачувалася позивачу.

Щодо 2023 року суд виходив із зупинення на цей рік дії Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Щодо 2024 року та січня–квітня 2025 року суд першої інстанції знову виходив із правил накопичення індексу споживчих цін і перевищення порогу індексації у розмірі 103 відсотки.

Окремо суд відхилив доводи позивача про право на індексацію-різницю в розмірі 3755,77 грн щомісячно, пославшись на відсутність у чинній редакції Порядку №1078 понять «фіксований розмір індексації» та «фіксована сума індексації».

Колегія суддів із таким підходом не погоджується з огляду на таке.

Спірні правовідносини регулюються Законом України від 03.07.1991 №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення», Порядком №1078 та, у частині гарантій грошового забезпечення військовослужбовців, статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», якою передбачено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення є встановленим законодавством механізмом підвищення грошових доходів, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

За правилами статті 4 Закону №1282-XII та пункту 1-1 Порядку №1078 поточна індексація проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила встановлений поріг індексації.

Відповідно до статті 6 Закону №1282-XII та пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи в межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Водночас пункт 5 Порядку №1078 встановлює спеціальні правила проведення індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів).

У редакціях Порядку №1078, що застосовуються до спірних правовідносин, передбачено, що значення індексу споживчих цін у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем такого підвищення.

Абзацами третім і четвертим пункту 5 Порядку №1078 передбачено, що сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо ж розмір підвищення доходу не перевищує суму індексації, що склалася у цьому місяці, сума індексації визначається з урахуванням розміру підвищення доходу.

При визначенні розміру підвищення доходу в місяці підвищення тарифної ставки враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.

До наступного підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної таким чином суми індексації надалі додається поточна індексація, що виникає внаслідок перевищення встановленого порогу індексації.

Таким чином, Порядок №1078 передбачає дві самостійні складові індексації грошового доходу: поточну індексацію та так звану індексацію-різницю.

Право на поточну індексацію виникає внаслідок перевищення індексом споживчих цін установленого порогу індексації.

Натомість право на індексацію-різницю визначається саме у місяці підвищення тарифних ставок (окладів): якщо розмір підвищення доходу дорівнює або є меншим від суми можливої індексації, що склалася у цьому місяці, різниця між зазначеними величинами підлягає виплаті щомісячно до наступного підвищення тарифних ставок (окладів), а надалі до неї за наявності передбачених Порядком №1078 умов додається поточна індексація.

Такий підхід послідовно застосовується Верховним Судом, зокрема у постанові від 23.03.2023 у справі №400/3826/21 Верховний Суд сформулював алгоритм визначення права на індексацію-різницю та наголосив на необхідності встановлення двох величин: розміру підвищення доходу в місяці підвищення тарифної ставки (А) та суми можливої індексації, що склалася у цьому місяці (Б), після чого ці показники підлягають порівнянню.

Аналогічний підхід викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22.06.2023 у справі №520/6243/22, від 06.07.2023 у справі №240/23550/21 та від 23.05.2024 у справі №160/15411/23.

У постанові від 23.05.2024 у справі №160/15411/23 Верховний Суд безпосередньо встановив, що станом на березень 2018 року величина приросту індексу споживчих цін становила 253,3 відсотка, а за прожиткового мінімуму для працездатних осіб 1762 грн сума можливої індексації становила 4463,15 грн (1762 грн * 253,3 % / 100).

Наведена правова позиція додатково підтверджена Верховним Судом у постанові від 20.08.2026 у справі №560/2520/25.

У цій постанові Верховний Суд прямо зазначив, що Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації — поточної індексації та індексації-різниці, а у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України №704, відповідний суб`єкт мав вирішити питання про наявність права особи на індексацію-різницю та її конкретний розмір. Верховний Суд також підтвердив, що вимога про виплату індексації-різниці у конкретному розмірі є належним та ефективним способом захисту і визначення такого розміру не належить до дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що відсутність у чинній редакції Порядку №1078 термінів «фіксований розмір індексації» або «фіксована сума індексації» виключає застосування абзаців третього–шостого пункту 5 цього Порядку, є помилковим.

Предметом спору є не застосування виключеного з Порядку №1078 поняття «фіксованої індексації», а реалізація безпосередньо передбаченого чинними положеннями пункту 5 Порядку №1078 механізму визначення різниці між сумою можливої індексації та розміром підвищення доходу в місяці підвищення тарифної ставки.

Тому використання позивачем терміна «фіксований розмір» саме по собі не змінює правової природи заявленої вимоги та не може бути підставою для відмови у застосуванні абзаців третього–шостого пункту 5 Порядку №1078.

Матеріали справи також підтверджують, що після березня 2018 року Військова частина НОМЕР_1 здійснювала позивачу саме поточну індексацію.

Так, у березні–листопаді 2018 року індексація становила 0,00 грн, з грудня 2018 року — 71,08 грн із подальшим збільшенням залежно від величини приросту індексу споживчих цін. Надалі відповідач виплачував поточну індексацію у відповідних розмірах, зокрема у грудні 2022 року — 1470,83 грн, а у 2024 році — 130,20 грн та 254,35 грн у відповідні місяці.

Водночас надані відповідачем довідки не містять відомостей про нарахування та виплату позивачу окремої суми індексації-різниці, передбаченої абзацами третім–шостим пункту 5 Порядку №1078.

Отже, встановлений судом першої інстанції факт виплати позивачу поточної індексації не свідчить про виконання відповідачем обов`язку щодо визначення та виплати індексації-різниці.

Березень 2018 року у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 є місяцем підвищення доходу позивача, у якому відповідач повинен був здійснити порівняння розміру підвищення доходу із сумою можливої індексації та вирішити питання про виникнення права на індексацію-різницю.

Сума можливої індексації у березні 2018 року становила 4463,15 грн, що відповідає безпосередньому розрахунку Верховного Суду у справі №160/15411/23.

Позивач у цій справі визначила розмір належної їй індексації-різниці у сумі 3755,77 грн щомісячно.

Заявлений позивачем розмір є меншим від максимально можливої суми індексації, що склалася у березні 2018 року, та становить визначений нею обсяг судового захисту.

З огляду на принцип диспозитивності адміністративного судочинства, встановлений частиною другою статті 9 КАС України, та межі заявлених позовних вимог колегія суддів не вбачає підстав виходити за визначений позивачем розмір вимоги.

Відповідач не довів здійснення на користь позивача виплати індексації-різниці у заявленому розмірі та не надав доказів, які б свідчили про відсутність у позивача права на застосування механізму абзаців третього–шостого пункту 5 Порядку №1078.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для захисту права позивача в межах заявленого нею розміру індексації-різниці — 3755,77 грн щомісячно.

Разом із тим така виплата не підлягала здійсненню протягом 2023 року.

Пунктом 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону України від 03.11.2022 №2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 2023 рік було зупинено дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». При цьому сам Порядок №1078 зазначеним Законом формально не був зупинений, однак протягом 2023 року був відсутній законодавчий механізм реалізації державної гарантії індексації, встановлений Законом №1282-XII. Дію цього Закону відновлено з 01.01.2024.

Тому протягом періоду з 01.01.2023 по 31.12.2023 правові підстави для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення були відсутні.

Апеляційна скарга охоплює і цей період, однак не містить правових доводів, які б спростовували наслідки встановленого законом зупинення на 2023 рік дії Закону №1282-XII.

Отже, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 є правильним.

Іншої правової оцінки потребує період з 01.01.2024 по 30.04.2025. Дію Закону №1282-XII відновлено з 01.01.2024.

При цьому положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» про обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком починаючи з 01.01.2024 регулюють насамперед механізм виникнення поточної індексації.

У постанові від 20.08.2026 у справі №560/2520/25 Верховний Суд, оцінюючи аналогічний висновок судів про відсутність права на індексацію-різницю після 01.01.2024 через нове обчислення індексу споживчих цін та поріг 103 відсотки, прямо зазначив, що таким підходом суди неправильно визначили характер спірних правовідносин, оскільки предметом спору була саме індексація-різниця, передбачена абзацами третім–шостим пункту 5 Порядку №1078, а не поточна індексація.

Таким чином, неперевищення у певному місяці 2024–2025 років порогу поточної індексації у розмірі 103 відсотки саме по собі не припиняє права на індексацію-різницю, яка виникла внаслідок співвідношення показників у березні 2018 року та відповідно до пункту 5 Порядку №1078 виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів).

Тому висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для виплати індексації-різниці з 01.01.2024 по 31.07.2024 та з 01.01.2025 по 30.04.2025 лише через неперевищення порогу поточної індексації є наслідком неправильного застосування норм матеріального права.

Колегія суддів також відхиляє доводи відповідача про дискреційний характер його повноважень щодо визначення індексації-різниці.

Право на цю виплату та її розмір визначаються встановленим Порядком №1078 алгоритмом на підставі об`єктивних показників, а не адміністративним розсудом відповідного суб`єкта.

Верховний Суд у постанові від 20.08.2026 у справі №560/2520/25 додатково підтвердив, що вимога про визначення конкретного розміру індексації-різниці є належним способом судового захисту, а покладення вирішення цього питання виключно на відповідача не забезпечує ефективного поновлення порушеного права.

Тому наведена відповідачем практика Європейського суду з прав людини та Верховного Суду щодо меж судового втручання у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень не змінює висновків суду у цій справі.

Щодо доводу апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції строку розгляду справи, встановленого статтею 258 КАС України, колегія суддів зазначає, що провадження у справі відкрито 20.05.2025, тоді як рішення ухвалено 04.11.2025, тобто з перевищенням передбаченого законом строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Водночас відповідно до частини третьої статті 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише у разі, якщо таке порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Саме по собі перевищення строку розгляду справи не позбавляє суд повноважень вирішити справу після його спливу та не є безумовною підставою для скасування судового рішення.

Апелянт не обґрунтував, яким чином перевищення строку розгляду справи вплинуло на правильність установлення фактичних обставин або застосування норм матеріального права.

Тому зазначений довід не становить самостійної підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Ураховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування вимог абзаців четвертого–шостого пункту 5 Порядку №1078 та зобов`язання здійснити перерахунок і доплату індексації грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 30.04.2025 ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 КАС України неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині.

Тому рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04.11.2025 у зазначеній частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення відповідних позовних вимог.

У частині відмови у задоволенні позовних вимог за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 рішення суду першої інстанції відповідає правильному застосуванню норм матеріального права та відповідно до статті 316 КАС України підлягає залишенню без змін.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо періоду з 30.06.2016 по 28.02.2018 сторонами не оскаржувалося, а тому відповідно до статті 308 КАС України не є предметом апеляційного перегляду.

Визначаючи спосіб захисту порушеного права, колегія суддів ураховує, що позивач заявила вимогу про виплату індексації-різниці у конкретному розмірі — 3755,77 грн щомісячно.

Верховний Суд у постанові від 20.08.2026 у справі №560/2520/25 підтвердив, що за умови встановлення права особи на відповідну виплату визначення конкретного розміру індексації-різниці є належним та ефективним способом захисту порушеного права.

Водночас остаточна загальна сума за весь спірний період залежить від фактично проведених відповідачем виплат за відповідні місяці. Тому належним способом поновлення порушеного права є покладення на Військову частину НОМЕР_1 обов`язку здійснити нарахування та виплату індексації-різниці у визначеному судом щомісячному розмірі за відповідні періоди з урахуванням сум, якщо такі були фактично виплачені саме в рахунок індексації-різниці, а не сум поточної індексації, яка є самостійною складовою індексації грошового забезпечення.

Підстав для взаємозаліку виплаченої позивачу поточної індексації із сумою індексації-різниці немає, оскільки відповідно до абзацу шостого пункту 5 Порядку №1078 ці виплати мають різну правову природу та можуть виплачуватися одночасно.

Питання про розподіл судових витрат колегією суддів не вирішується, оскільки матеріали справи не містять відомостей про понесені сторонами в апеляційному провадженні судові витрати, які підлягали б розподілу відповідно до статті 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року у справі № 240/13356/25 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог за періоди з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 30 квітня 2025 року та ухвалити в цій частині нове рішення.

3. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування вимог абзаців четвертого, п`ятого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації гро шових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоди з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 30 квітня 2025 року.

4. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за періоди з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 30 квітня 2025 року індексацію-різницю грошового забезпечення відповідно до абзаців четвертого, п`ятого, шостого пункту 5 Порядку №1078 у розмірі 3755 (три тисячі сімсот п`ятдесят п`ять) гривень 77 копійок щомісячно, з урахуванням сум, фактично виплачених за відповідні періоди саме в рахунок індексації-різниці.

5. У частині відмови у задоволенні позовних вимог за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року залишити без змін.

6. В іншій частині рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року, яка не була предметом апеляційного оскарження, залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Боровицький О. А. Курко О. П.