Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №600/3328/25-а — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/3328/25-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Анісімов Олег Валерійович

Суддя-доповідач - Мацький Є.М.

16 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мацького Є.М.

суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О. ,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом Обслуговуючого кооперативу Автогаражний кооператив по експлуатації гаражів та зберіганню автотранспортних засобів МІЛАЛАР до Відділу земельних відносин, архітектури і містобудування Великокучурівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області про визнання протиправним та скасування наказу та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. Обслуговуючий кооператив Автогаражний кооператив по експлуатації гаражів та зберіганню автотранспортних засобів МІЛАЛАР (далі - позивач, ОК АГК Мілалар) звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Відділу земельних відносин, архітектури і містобудування Великокучурівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області (далі - відповідач, Відділ), в якому просив суд:

- визнати протиправним за скасувати наказ відділу земельних відносин, архітектури та містобудування Великокучурівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 29 травня 2025 року № 04 "Про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень для нового будівництва гаражів";

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень відділу земельних відносин, архітектури та містобудування Великокучурівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області 29 травня 2025 року за номером А3643213221650761284, реєстраційний номер в ЄДЕССБ MU01:3213-2216-6753-8503, яким відмовлено Обслуговуючому кооперативу Автогаражний кооператив по експлуатації гаражів та зберіганню автотранспортних засобів МІЛАЛАР у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, кадастровий номер №7324582000:01:001:2001 на об`єкт будівництва: "Нове будівництво гаражів" за адресою: вул. Чорновола, с. Годилів, Чернівецький район;

- зобов`язати відділ земельних відносин, архітектури та містобудування Великокучурівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області видати Обслуговуючому кооперативу Автогаражний кооператив по експлуатації гаражів та зберіганню автотранспортних засобів МІЛАЛАР містобудівні умови та обмеження для будівництва нових гаражів за адресою: вул. Чорновола, с. Годилів, Чернівецький район на земельній ділянці з кадастровим номером №7324582000:01:001:2001 за заявою від 26 травня 2025 року.

2. В обґрунтування позову позивач зазначив, що рішення про відмову та наказ № 04 від 29.05.2025 містять взаємовиключні правові підстави: у рішенні про відмову як підставу вказано частину четверту статті 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні), тоді як у наказі № 04 вказано частину шосту статті 29 цього ж Закону, яка регламентує виключно строки прийняття рішення і не встановлює матеріальних підстав для відмови. Крім того, у наказі № 04 помилково вказано на неіснуючий нормативно-правовий акт Закон України Про регулювання містобудівної документації.

3. Позивач також зазначив, що ні рішення про відмову, ні наказ № 04 не містять конкретного обґрунтування того, якій саме містобудівній документації не відповідають наміри забудови, а фактична підстава відмови (розташування ділянки в межах озеленених територій спеціального призначення за Генеральним планом с. Годилів, затвердженим 09.11.2018) наведена лише в листі-відповіді на адвокатський запит № 30 від 02.06.2025, а не в оскаржуваних актах. При цьому право користування земельною ділянкою виникло на підставі договору оренди від 26.12.2008, тобто задовго до затвердження зазначеного Генерального плану, а тому останній не може мати зворотної дії щодо цільового призначення раніше сформованої ділянки.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

4. 14 липня 2026 року рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду позовні вимоги задоволено.

5. Визнано протиправним та скасовано наказ Відділу земельних відносин, архітектури і містобудування Великокучурівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 29 травня 2025 року № 04 Про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень для нового будівництва гаражів.

3. Визнано протиправним та скасовано рішення Відділу земельних відносин, архітектури і містобудування Великокучурівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 29 травня 2025 року за номером А3643213221650761284 (реєстраційний номер в ЄДЕССБ MU01:3213-2216-6753-8503), яким відмовлено Обслуговуючому кооперативу Автогаражний кооператив по експлуатації гаражів та зберіганню автотранспортних засобів МІЛАЛАР у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки з кадастровим номером 7324582000:01:001:2001 на об`єкт будівництва Нове будівництво гаражів за адресою: вул. Чорновола, с. Годилів, Чернівецький район.

4. Зобов`язано Відділ земельних відносин, архітектури і містобудування Великокучурівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області видати Обслуговуючому кооперативу Автогаражний кооператив по експлуатації гаражів та зберіганню автотранспортних засобів МІЛАЛАР містобудівні умови та обмеження для будівництва нових гаражів за адресою: вул. Чорновола, с. Годилів, Чернівецький район, на земельній ділянці з кадастровим номером 7324582000:01:001:2001, за заявою від 26 травня 2025 року.

5. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Великокучурівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області на користь Обслуговуючого кооперативу Автогаражний кооператив по експлуатації гаражів та зберіганню автотранспортних засобів МІЛАЛАР судовий збір у розмірі 4 844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн. 80 коп.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ДОВОДІВ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

6. Апелянт ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

7. Апелянт зазначив, що рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2026 року незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки суд не дослідив істотних обставин щодо фактичної придатності земельної ділянки для забудови та, крім того, безпідставно перебрав на себе повноваження органу містобудування, зобов`язавши останнього безпосередньо видати містобудівні умови та обмеження.Суд першої інстанції фактично виходив із можливості забудови земельної

ділянки кадастровий номер 7324582000:01:001:2001, однак при цьому не дослідив належним чином її природні та інженерно-геологічні характеристики. Відповідно до містобудівної документації зазначена земельна ділянка знаходиться у непридатній та малопридатній (залежно від частини земельної ділянки) для забудови місцевості, в ерозійно-зсувному рельєфі, з високим рівнем ґрунтових вод та заболоченням. Ця обставина є суттєвою саме у спорі щодо надання містобудівних умов та обмежень на нове будівництво.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

8. На праві користування ОК АГК Мілалар на підставі договору оренди землі від 26.12.2008 (з подальшими додатковими угодами, зокрема від 26.02.2014) належить земельна ділянка площею 2,2501 га з кадастровим номером 7324582000:01:001:2001, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення якої визначено як 02.05 Для будівництва індивідуальних гаражів (землі житлової та громадської забудови, комунальна форма власності).

9. З метою реалізації права на нове будівництво гаражів на зазначеній земельній ділянці позивач 26 травня 2025 року звернувся до відповідача із заявою про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, до якої додав документи, передбачені частиною третьою статті 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності.

10. Рішенням Відділу від 29 травня 2025 року за номером А3643213221650761284 (реєстраційний номер в ЄДЕССБ MU01:3213-2216-6753-8503) відмовлено у наданні містобудівних умов та обмежень з підстав, передбачених частиною четвертою статті 29 Закону № 3038-VI, а саме невідповідності намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. На підставі цього рішення видано наказ Відділу № 04 від 29.05.2025 Про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень для нового будівництва гаражів, у мотивувальній частині якого як підставу відмови вказано частину шосту статті 29 цього ж Закону та помилково зазначено назву закону як Про регулювання містобудівної документації.

11. Жодне з двох зазначених рішень не містить конкретизації, якому саме документу містобудівної документації (найменування, дата, реквізити) та яким саме його положенням не відповідають наміри забудови позивача.

12. У листі-відповіді на адвокатський запит № 30 від 02.06.2025 відповідач уточнив, що фактичною підставою відмови є розташування земельної ділянки в межах озеленених територій спеціального призначення згідно з Генеральним планом с. Годилів, затвердженим рішенням сесії Великокучурівської сільської ради від 09.11.2018.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА, АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

13 . Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої апеляційної скарги, Апеляційний Суд виходить з наступного.

14. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

15. Згідно з пунктом 8 частини першої статті 1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності від 17.02.2011 № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI) містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки є документом що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією;

16. Частиною третьою статті 29 Закону №3038-VI визначено вичерпний перелік документів, що додаються до заяви про надання містобудівних умов та обмежень.

17. Частиною четвертою статті 29 Закону № 3038-VI встановлено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень: 1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів; 2) виявлення недостовірних відомостей у правовстановлюючих документах; 3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

18. Рішення про відмову в наданні містобудівних умов та обмежень з обґрунтуванням підстави відмови приймається, за умови забезпечення права особи на участь в адміністративному провадженні, передбаченого Законом України "Про адміністративну процедуру", у строк, що не перевищує строк, встановлений для їх надання.

19. За змістом частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень суд перевіряє, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення, та чи наведені при цьому належні мотиви.

20. Відповідно до статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

21. Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у разі визнання протиправною бездіяльності чи рішення суб`єкта владних повноважень суд може зобов`язати такого суб`єкта прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і таке рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

22. Апеляційний Суд враховує також положення Закону України Про адміністративну процедуру від 17.02.2022 № 2073-IX (далі - Закон № 2073-IX), який набрав чинності 15 грудня 2023 року і визначає загальні правові засади здійснення адміністративної процедури в Україні. Відповідно до статті 1 Закону № 2073-IX він регулює відносини органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів, до яких відповідач, розглядаючи заяву позивача про надання містобудівних умов та обмежень, безумовно належить.

23. Згідно зі статтею 6 Закону № 2073-IX законність, як складова верховенства права, вимагає від адміністративного органу діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частин першої - третьої статті 8 цього Закону адміністративний орган забезпечує належність та повноту з`ясування обставин справи, враховує всі обставини, що мають значення для вирішення справи, та зобов`язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом.

24. Відповідно до частин першої, другої статті 72 Закону № 2073-IX мотивування (обґрунтування) адміністративного акта повинно містити фактичні та правові підстави його прийняття і викладається, як правило, у мотивувальній частині акта; мотивування адміністративного акта в письмовій формі повинно забезпечувати особі можливість правильно його зрозуміти та реалізувати своє право на оскарження. Відсутність у негативному для особи адміністративному акті належної мотивувальної частини є самостійною підставою для висновку про його необґрунтованість.

25. Апеляційний Суд звертає увагу, що рішення про відмову та наказ № 04 від 29.05.2025, які документують по суті одну й ту саму управлінську дію відповідача, посилаються на різні норми Закону № 3038-VI як на правову підставу відмови: рішення - на частину четверту статті 29 (матеріальна підстава - невідповідність намірів забудови), наказ - на частину шосту статті 29, яка регулює виключно процедурні строки прийняття рішення і за своєю правовою природою не може бути самостійною підставою для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень.

26. Така неузгодженість мотивувальних частин двох взаємопов`язаних актів суб`єкта владних повноважень свідчить про порушення вимог правової визначеності та обґрунтованості, встановлених частиною другою статті 2 КАС України, оскільки унеможливлює для особи, якої стосується рішення, чітке розуміння дійсних мотивів відмови.

27. Апеляційний Суд також враховує, що в наказі № 04 від 29.05.2025 міститься посилання на неіснуючий нормативно-правовий акт - Закон України Про регулювання містобудівної документації.

28. Хоча сама по собі технічна помилка в назві закону не є визначальною підставою для скасування акта, вона у сукупності з викладеним у пунктах 5.1 5.2 цього рішення свідчить про неналежний рівень підготовки оскаржуваного акта та відсутність належного юридичного обґрунтування прийнятого рішення.

29. Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 29 Закону № 3038-VI відмова з підстави невідповідності намірів забудови вимогам містобудівної документації є обґрунтованою лише тоді, коли суб`єкт владних повноважень встановлює наявність такої невідповідності з розкриттям її змісту - тобто із зазначенням назви, дати, реквізитів конкретного документа містобудівної документації та його положень, яким суперечать наміри забудови (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.07.2023 у справі № 160/3882/22).

30. Однак ні рішення про відмову, ні наказ № 04 від 29.05.2025 не містять такого розкриття змісту невідповідності: у них відсутні посилання на конкретний документ містобудівної документації та його положення, яким нібито суперечать наміри забудови позивача. Фактична підстава відмови (розташування ділянки в межах озеленених територій за Генеральним планом с. Годилів від 09.11.2018) наведена відповідачем лише згодом, у листі-відповіді на адвокатський запит, тобто поза межами самого оскаржуваного рішення, що не усуває його первісної невмотивованості, а лише підтверджує, що на момент прийняття рішення належне обґрунтування відсутнє.

31. Наведене узгоджується також із вимогами Закону № 2073-IX, чинного на момент прийняття оскаржуваних актів. Оскільки рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень є негативним для позивача адміністративним актом, відповідач відповідно до статті 8 та частин першої, другої статті 72 цього Закону був зобов`язаний навести в його мотивувальній частині конкретні фактичні та правові підстави відмови у спосіб, який дає особі можливість зрозуміти дійсні причини прийнятого рішення та ефективно реалізувати право на його оскарження. Викладення такого обґрунтування вперше лише в листі-відповіді на адвокатський запит, тобто поза текстом самого акта та вже після його прийняття, не відповідає вимогам статті 8 і частини другої статті 72 Закону № 2073-IX і не може вважатися належним виконанням обов`язку мотивування.

32. Відповідно до частини другої статті 77, статті 90 КАС України, з урахуванням того, що відповідач не подав відзиву на позов і не спростував доводів позивача та не довів правомірності й обґрунтованості оскаржуваних рішення і наказу, суд доходить висновку, що відповідач не виконав покладеного на нього процесуального обов`язку доказування правомірності своїх рішень.

33. Апеляційний Суд враховує, що право користування позивача земельною ділянкою та її цільове призначення (02.05 для будівництва індивідуальних гаражів) сформовані на підставі договору оренди від 26.12.2008, тобто задовго до затвердження Генерального плану с. Годилів від 09.11.2018. Цільове призначення земельної ділянки в розумінні Земельного кодексу України та функціональне призначення території в розумінні містобудівної документації не є тотожними поняттями, а зміна функціонального призначення території згідно з містобудівною документацією не тягне автоматичної та безумовної зміни цільового призначення раніше сформованої земельної ділянки (постанови Верховного Суду від 21.02.2022 у справі № 826/1732/18, від 02.12.2021 у справі № 640/23893/19).

34. За відсутності в оскаржуваних актах конкретного і належного обґрунтування невідповідності намірів забудови положенням містобудівної документації суд позбавлений можливості перевірити правомірність посилання відповідача на Генеральний план як на фактичну підставу відмови, оскільки таке обґрунтування у самому рішенні відсутнє, а покладення цього тягаря на позивача чи на суд суперечило б розподілу обов`язку доказування, встановленому статтею 77 КАС України.

35. Повноваження відповідача щодо надання містобудівних умов та обмежень чи відмови у їх наданні не є дискреційними, оскільки закон передбачає лише один вид правомірної поведінки органу за наслідками розгляду відповідної заяви - надати містобудівні умови та обмеження або відмовити з чітко визначених у частині четвертій статті 29 Закону № 3038-VI підстав, без права вибору між кількома правомірними варіантами рішення.

36. Оскільки судом першої інстанції встановлено, що позивачем до заяви додано повний пакет документів, передбачений частиною третьою статті 29 Закону № 3038-VI, недостовірність відомостей у цих документах відповідачем не встановлювалася і не доводилася, а належно обґрунтованих підстав для відмови з мотивів невідповідності намірів забудови вимогам містобудівної документації відповідач не навів, суд першої інстанції правильно вважав, що були підстави для застосування частини четвертої статті 245 КАС України та зобов`язання відповідача видати позивачу містобудівні умови та обмеження за заявою від 26 травня 2025 року.

37. Вищевказані обставини повністю спростовують доводи апелянта. а тому рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим.

ІV. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.

38. Згідно зі ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

39. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

40. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

41. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

42. Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.

43. Переглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Апеляційний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які б були б підставою для скасування судового рішення, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Мацький Є.М.

Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.