Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №120/8352/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/8352/25

Головуючий у 1-й інстанції: Комар П.А.

Суддя-доповідач: Слободонюк М.В.

16 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Слободонюка М.В.

суддів: Канигіної Т.С. Кузьмишина В.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , Фінансово-економічного управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання дій та бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , Фінансово-економічного управління Генерального штабу Збройних Сил України про:

- визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_2 , які полягають у не застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 при обчисленні позивачу в період з 19.12.2021 по 14.03.2022 розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до вказаної постанови;

- зобов?язання Фінансово-економічне управління Генерального штабу Збройних Сил України здійснити перерахунок з 19.12.2021 по 14.03.2022 сум грошового забезпечення позивача (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення), обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (в редакції чинній з 29.01.2020), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за період з 02.02.2016 по 17.05.2017 у відповідності до вимог Порядку № 1078, виходячи з базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;

- зобов?язання Фінансово-економічне управління Генерального штабу Збройних Сил України здійснити нарахування та виплату позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 02.02.2016 по 17.05.2017 у відповідності до вимог Порядку № 1078, виходячи з базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;

- визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 02.02.2016 по день фактичної виплати індексації;

- зобов?язання Фінансово-економічне управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 02.02.2016 по 17.05.2017, починаючи з 02.02.2016 по день фактичної виплати індексації.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2026 року провадження у даній справі зупинено на підставі п. 5 ч. 2 ст. 236 КАС України до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у справі № 240/401/26.

Не погоджуючись з цією ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Зокрема, свої доводи апелянт мотивує тим, що правовідносини, які є предметом розгляду об`єднаною палатою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в справі № 240/401/26 (щодо правомірності застосування постанови № 481, яка регулювала обчислення грошового забезпечення після 20.05.2023), не є подібними до правовідносин, що розглядаються у справі № 120/8352/25 (щодо періодів 2016, 2017 та 2021 2022 років, коли постанова № 481 не діяла).

Таким чином на думку автора апеляційної скарги, правовий висновок, який буде сформульовано об`єднаною палатою Верховного Суду за результатами розгляду справи № 240/401/26, не матиме преюдиційного значення та не впливатиме на правильність вирішення справи № 120/8352/25, а тому передбачені пунктом 5 частини другої статті 236 КАС України підстави для зупинення провадження у цій справі були відсутні.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 19.08.2026. Також цією ухвалою закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження на підставі ч. 2 ст. 312 КАС України.

У своєму відзиві Фінансово-економічне управління Генерального штабу Збройних Сил України просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, посилаючись на обґрунтованість висновків суду про доцільність зупинення провадження у цій справі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а ухвалу суду - скасувати, виходячи з наступного.

Приймаючи оскаржувану ухвалу від 19.08.2026, суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою Верховного Суду від 22.05.2026 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду справу № 240/401/26.

Суд першої інстанції вказав, що предметом спору в справі № 240/401/26 є перерахунок грошового забезпечення військовослужбовця із застосуванням пункту 4 Постанови № 704 у редакції, чинній з 29.01.2020, при обчисленні основних та додаткових видів грошового забезпечення, включаючи період, упродовж якого зберігала чинність постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704" (далі - Постанова № 481).

Враховуючи, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови № 481 про внесення змін до пункту 4 Постанови № 704, який на підставі частини другої статті 265 КАС України втратив чинність із моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, суд першої інстанції дійшов висновку, що розгляд справи № 120/8352/25 по суті потребує вирішення з урахуванням правових висновків Верховного Суду у справі № 240/401/26, а відтак наявні підстави для зупинення провадження у цій справі.

Колегія суддів не погоджується з таким висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Зупинення провадження по справі - це врегульована законом і оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї з передбачених в законі обставин, які заважають здійснювати її розгляд.

За своєю правовою сутністю зупинення провадження у справі є тимчасовим і повним припиненням всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Порядок зупинення провадження в адміністративній справі регулюється статтею 236 КАС України.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.

Досліджуючи матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Верховного Суду від 22.05.2026 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду справу № 240/401/26.

Предметом розгляду у справі № 240/401/26 є питання правомірності застосування п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" у редакції, чинній з 29.01.2020, при обчисленні щодо нарахування та виплати позивачу з 29.01.2020 по 15.06.2021 та з 03.10.2022 по 10.12.2025 основних та додаткових видів грошового забезпечення.

Мотивуючи необхідність передачі справи на розгляд об`єднаної палати, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 22.05.2026 зазначила, що колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав та судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду по-різному застосовують норми ст.7 та ст. 265 КАС України в частині застосування положень Постанови № 481 для обрахунку розміру грошового забезпечення військовослужбовців, з якого, в тому числі, проводиться обрахунок розміру пенсії колишніх військовослужбовців, внаслідок чого очевидною є необхідність формування єдиної правозастосовчої практики з означеного питання.

Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26.06.2026 у справі № 240/401/26 підготовку справи до касаційного розгляду закінчено, а справу призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в даному випадку правове питання, яке є предметом перегляду об`єднаною палатою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 240/401/26, не є таким, від вирішення якого залежить правильне вирішення цього адміністративного спору.

Так, як вже наголошувалося вище, предметом касаційного перегляду у справі № 240/401/26 є питання застосування пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 у редакції, чинній з 29.01.2020, упродовж періоду, протягом якого зберігала чинність Постанова № 481.

В свою чергу постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 набрала чинності не раніше 20.05.2023 і, відповідно, могла мати правове значення для обчислення грошового забезпечення виключно за період після набрання нею чинності, тобто після 20.05.2023.

Натомість предметом спору у цій справі є правомірність незастосування пункту 4 Постанови № 704 у редакції, чинній з 29.01.2020, при визначенні грошового забезпечення позивача за період з 19.12.2021 по 14.03.2022, тобто до набрання чинності Постановою № 481. Відповідно, на момент виникнення спірних правовідносин зазначена Постанова № 481 не існувала і об`єктивно не могла застосовуватися відповідачами при обчисленні позивачу грошового забезпечення за спірні періоди.

Крім того, інша частина позовних вимог взагалі стосується нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за 2016-2017 роки та компенсації втрати частини доходів, а тому питання визначення розрахункової величини для обчислення грошового забезпечення не має правового значення для вирішення цієї частини спору.

За наведених обставин висновки об`єднаної палати Верховного Суду, сформульовані за результатами розгляду справи № 240/401/26, не матимуть визначального значення для вирішення справи № 120/8352/25 та не впливатимуть на правильність її вирішення. Відтак підстави для зупинення провадження у цій справі, передбачені пунктом 5 частини другої статті 236 КАС України, відсутні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі, не врахувавши, що формальна схожість нормативного регулювання не свідчить про подібність спірних правовідносин, які за предметом спору, періодом їх виникнення та нормативно-правовим регулюванням, що підлягає застосуванню, істотно відрізняються від правовідносин, що є предметом перегляду у справі № 240/401/26.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з неправильним застосуванням пункту 5 частини другої статті 236 КАС України, а тому підлягає скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2026 року про зупинення провадження у справі, - скасувати.

Справу направити до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Слободонюк М.В.

Судді Канигіна Т.С. Кузьмишин В.М.