Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №308/10143/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/10143/26

3/308/3317/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Крегул М.М., за участю особи, відносно якої складено протоколи про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м.Ужгород, матеріали, що надійшли з УПП в Закарпатській області ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 173-2 та ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу серії ВАД № 573983 (справа №308/10148/26) встановлено, що 03.07.2026 року, приблизно о 21 год. 30 хв. за адресою АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно колишньої дружини ОСОБА_2 , що виявилося в образах, приниженні, чим завдано психологічну шкоду здоров`ю та вчинено адміністративне правопорушення,відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 173-2 КУпАП.

Крім того, з протоколу серії ВАД 573984 (справа №308/10143/26) встановлено, що 03.07.2026 року, приблизно о 21 год. 30 хв. за адресою АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно колишньої дружини ОСОБА_2 у присутності малолітньої доньки ОСОБА_3 , чим доньці завдано психологічну та моральну шкоду здоров`ю, і вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Від потерпілої ОСОБА_2 до суду по справі №308/10148/26 надійшла письмова заява, у якій вона зазначає, що попри розірвання шлюбу, вона разом із колишнім чоловіком ОСОБА_1 та їхньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжують проживати в одній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Понад пів року вони ведуть окремий побут і не мають взаємних сімейних прав та обов`язків. Зазначає, що 03.07.2026 року між нею та ОСОБА_1 виник звичайний конфлікт побутового характеру, у зв`язку з чим вона викликала працівників поліції, якими було складено протокол серії ВАД № 573983. Потерпіла наголошує, що ОСОБА_1 ніколи, зокрема і 03.07.2026, не здійснював стосовно неї чи їхньої доньки жодного домашнього насильства, у тому числі психологічного. Унаслідок побутового конфлікту будь-яка шкода їй чи дитині завдана не була, претензій до ОСОБА_1 вона не має, а відомості, зазначені працівниками поліції у протоколі, не відповідають фактичним обставинам справи.

Також 27.07.2026 року ОСОБА_2 подала заяву по справі №308/10143/26 аналогічного змісту, в якій додатково зазначила, що внаслідок побутового конфлікту, який стався 03.07.2026, жодної, у тому числі психологічної чи моральної, шкоди їхній малолітній доньці ОСОБА_3 завдано не було, а насильство щодо дитини не чинилося.

29.07.2026 року, ОСОБА_1 подав до суду заперечення (заяву) на протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 573983 (справа №308/10148/26), у яких просить закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Доводи заперечень зводяться до того, що 03.07.2026 між ним та його колишньою дружиною, ОСОБА_2 , виник звичайний словесний конфлікт на побутовому ґрунті, який не супроводжувався умисними діями, спрямованими на залякування, приниження, психологічний тиск чи заподіяння шкоди психічному/фізичному здоров`ю потерпілої або їхньої дитини.

Посилаючись на правові позиції Верховного Суду та судову практику, ОСОБА_1 вказує, що факт словесної сварки між членами сім`ї або колишнім подружжям сам по собі не утворює складу домашнього насильства, якщо не доведено спрямованість дій на психологічний тиск та наявність, загрозу завдань шкоди психічному здоров`ю. До того ж, шлюб між сторонами розірвано, спільне господарство та бюджет вони не ведуть понад шість місяців, а спільне проживання обумовлене лише вихованням доньки.

При цьому вказує, що потерпіла ОСОБА_2 після складення протоколу подала до суду письмову заяву, в якій зазначила, що фактів домашнього насильства 03.07.2026 щодо неї чи дитини не було, шкоди не завдано, це був звичайний побутовий конфлікт, а відомості в протоколі не відповідають дійсності, претензій до ОСОБА_1 вона не має.

Окрім цього, ОСОБА_1 29.07.2026 року подав до суду заперечення на протокол про адміністративне правопорушення ВАД 573984 (справа №308/10143/26), які за своєю правовою позицією та обґрунтуванням є аналогічними запереченням, поданим у справі № 308/10148/26 щодо відсутності об`єктивної сторони правопорушення, відмежування побутового конфлікту від домашнього насильства, посилання на судову практику, письмову заяву потерпілої ОСОБА_2 , недоведеність вини та презумпцію невинуватості, за винятком кваліфікації діяння та додаткових обставин щодо малолітньої дитини, а саме: ОСОБА_1 зазначає, що згідно з письмовими поясненнями самої дитини, під час словесної суперечки вона перебувала у своїй окремій кімнаті, не чула змісту розмови батьків і не знала причин конфлікту, а отже не сприймала розмову безпосередньо. Пояснення дитини про те, що вона злякалася або що їй завдано моральної шкоди, мають оціночний характер, не підтверджені жодними об`єктивними доказами і не утворюють складу правопорушення за ст. 173-2 КУпАП.

ОСОБА_1 звертає увагу, що мати дитини, ОСОБА_2 , у своїй письмовій заяві прямо вказала, що домашнього насильства щодо дитини 03.07.2026 року не вчинялося та жодної шкоди дитині завдано не було.

На підставі ст. 36 КУпАПсуд, вважає за доцільне зазначені справи про адміністративні правопорушення об'єднати в одне провадження для спільного розгляду і вирішення, оскільки справи стосовно ОСОБА_1 розглядаються одним і тим же органом.

Згідно п. 6 Розділу ІІІ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої Наказом Державної судової адміністрації України 20.08.2019 року № 814, у разі об`єднання судових справ (матеріалів кримінального провадження) в одну їй присвоюється єдиний унікальний номер тієї з об`єднаних справ (матеріалів), яка надійшла до суду першою.

Ознайомившись з поданими матеріалами, вважаю за необхідне об`єднати в одне провадження справи про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина України ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 та ч. 2 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав письмові заперечення, просив закрити провадження за вказаними справами у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1, 2 ст. 173-2 КУпАП, з підстав та мотивів викладених у запереченнях.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши протоколи про адміністративні правопорушення та письмові докази додані до них, подані заперечення, доходжу таких висновків.

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Частина 1 ст. 173-2 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Частина 2 ст. 173-2 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» під домашнім насильством розуміється діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» вирізняє такі види домашнього насильства:

- фізичне насильство, що є формою домашнього насильства, та включає: ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру;

- психологічне насильство - насильство, пов`язане з тиском одного члена сім`ї на психіку іншого через навмисні словесні образи або погрози, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи;

- економічне насильство - навмисні дії одного члена сім`ї щодо іншого, спрямовані на позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

У підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 173-2 КУпАП надано наступні матеріали: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 573983 від 03.07.2026 року, протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 573984 від 03.07.2026 року, форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 03.07.2026 року, пояснення ОСОБА_1 від 03.07.2026 року, поясненнями ОСОБА_3 від 03.07.2026 року, поясненнями ОСОБА_2 від 03.07.2026 року, терміновий заборонний припис від 03.07.2026 року, диском, відеозаписом, який міститься на DVD диску з місця події, долученими до матеріалів.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суддя визнає їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази зібрані у порядку, встановленому КУпАП, містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування.

З'ясувавши обставини справи про адміністративні правопорушення, суддя вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, повністю доведена зібраними і дослідженими в судовому засіданні доказами.

Щодо заперечень ОСОБА_1 про відсутність в його діях складу та події адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, а також доводи потерпілої ОСОБА_2 , викладені у її письмових заявах про відсутність фактів насильства та відсутність шкоди, суд оцінює критично та розцінює їх як спробу ухилення ОСОБА_1 від встановленої законом відповідальності та прагнення узгодити позиції для уникнення покарання.

Вказані у запереченнях твердження повністю спростовуються сукупністю належних, допустимих та достовірних доказів, зібраних безпосередньо під час та одразу після вчинення правопорушення 03.07.2026 року, а саме з первинних письмових пояснень потерпілої ОСОБА_2 від 03.07.2026 року, відібраних працівниками поліції інспектором ОСОБА_4 негайно на місці події вбачається, що колишній чоловік ОСОБА_1 вчинив стосовно неї дії психологічного насильства.

У свою чергу малолітня донька ОСОБА_3 від 03.07.2026 року також у поясненнях відібраних інспектором поліції Кравченко Д.А. від 03.07.2026року потерпіла зазначила, що саме батько ОСОБА_1 , розпочав сварку, перебував у нетверезому стані, внаслідок чого , вона дуже злякалася та їй було завдано моральної шкоди. Суд зважає, що вказані вище пояснення неповнолітньої дитини ОСОБА_3 потерпілої були надані дитиною безпосередньо після конфлікту під впливом переживань після події та без стороннього впливу чи тиску.

Під час дослідження в судовому засіданні відеозапису з нагрудних камер поліцейських, які прибули за викликом 03.07.2026 року, встановлено, що в день вчинення правопорушення ОСОБА_2 особисто підтвердила та детально повідомила працівникам поліції факт вчинення щодо неї та у присутності малолітньої дитини психологічного насильства з боку її колишнього чоловіка. ОСОБА_1 .

Заяви потерпілої ОСОБА_2 , подані до суду згодом, 27.07.2026 року, якими вона змінює свої свідчення та стверджує про звичайний побутовий конфлікт, суперечать її ж власним первинним поясненням, поясненням малолітньої доньки та відеозапису з нагрудних камер поліції. Зміна позиції потерпілої після події є типовою поведінкою у справах про домашнє насильство і свідчить про намагання примиритися з правопорушником, однак не нівелює сам факт вчинення правопорушення 03.07.2026 року.

На виклик суду потерпіла ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не з`явилия , повідомлялись судом про дату та час розгляду справи.

Обставин, що обтяжують та пом`якшують відповідальність ОСОБА_1 судом не встановлено.

Вирішуючи питання щодо накладення адміністративного стягнення, враховуються характер вчиненого правопорушення, дані особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ступінь її вини, майновий стан, відсутність обставин, які б пом'якшували або обтяжували стягнення, в зв'язку з чим є підстави для накладення адміністративного стягнення з урахуванням положень ст. 36 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що є достатнім для виховання вищезазначеної особи в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як нею, так і іншими особами.

Згідно ст. 40-1 КУпАП з особи, на яку накладено адміністративне стягнення, стягується судовий збір у розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір».

Керуючись ст. ст.36, 173-2 ч. 1,2 , 245, 251, 252, 280 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Об`єднати в одне провадження справи про адміністративне правопорушення №308/10143/26 (провадження № 3/308/3317/26), №308/10148/26 (провадження №3/308/3319/26), присвоїти об`єднаному провадженню єдиний унікальний номер справи 308/10143/26 (провадження № 3/308/3317/26).

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та ч. 2 ст.173-2 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення:

- за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) грн.;

- за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП - у виді штрафу у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п`ятсот десять) грн.

На підставі положень статті 36 КУпАП накласти стягнення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п`ятсот десять) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн. (шістсот шістдесят п`ять грн. шістдесят коп.).

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або внесення на неї подання прокурора не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або подання без задоволення (ч.1 ст.307 КУпАП).

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч.1 ст.307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:

-подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;

-витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України (ст.308 КУпАП).

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законом (ч.3 ст.307 КУпАП).

Постанова про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців.

Суддя Ужгородського міськрайонного

суду Закарпатської області М.М. Крегул