Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №240/21973/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи

Дата: 16 вересня 2026 р.

Справа: №240/21973/25

Суддя: Яремчук К.О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/21973/25

Суддя-доповідач Яремчук К.О.

17 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Яремчукa К.О., суддів - Гнап Д.Д., Сушка О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду (ухвалене суддею Нагірняком М.Ф. у м. Житомирі) від 22 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції

Позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року позов задоволено.

Так, рішенням суду:

визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 918250178954 від 29 серпня 2025 року про відмову в призначенні та виплаті ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з 22 серпня 2025 року призначити ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що підставою для відмови в призначенні та виплаті позивачці пенсії слугувало подання неповного пакету документів, а саме ненадання довідки медико-соціальної експертної комісії та документів про статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС чи потерпілого від Чорнобильської катастрофи годувальника ОСОБА_2 .

Водночас суд зазначив, що ОСОБА_1 до заяви про призначення пенсії долучалася зокрема копія посвідчення дружини померлого громадянина із числа потерпілих І категорії, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою.

При цьому відповідно до пункту 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 року № 551, посвідчення, в тому числі посвідчення дружини (чоловіку) померлого (померлої) громадянина (громадянки) з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи, віднесеного (віднесеної) до категорії 1, є документом, що підтверджує статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

З огляду на викладене окружний адміністративний суд дійшов висновку, що позивачка має право на призначення пенсії по втраті годувальника відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Короткий зміст апеляційної скарги та відзиву на таку скаргу

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує на те, що суд не врахував доводи відповідача про те, що до заяви про перерахунок пенсії долучена довідка до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії ЖИА № 035073 годувальника ОСОБА_2 .

Водночас довідка медико-соціальної експертної комісії годувальника ОСОБА_2 не долучалася, що не дає права ОСОБА_1 на призначення пенсії.

У встановлений судом строк позивачкою подано відзив на апеляційну скаргу, у якому просить таку скаргу залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року - без змін.

Стислий виклад встановлених обставин

ОСОБА_1 22 серпня 2025 року звернулася до територіального управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи (чоловіка ОСОБА_2 ) відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

За принципом екстериторіальності розгляд заяви здійснювався Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яке рішенням № 918250178954 від 29 серпня 2025 року відмовило позивачці в призначенні та виплаті пенсії по втраті годувальника відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зі змісту такого рішення слідує, що підставою для відмови в призначенні пенсії слугувало те, що позивачкою подано неповний пакет документів, а саме не надано довідку медико-соціальної експертної комісії та документів, які б підтверджували статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС чи потерпілого від Чорнобильської катастрофи годувальника ОСОБА_2 .

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.

Відповідно до вимог статті 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

За приписами статті 36 Закону № 1058-IV, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається зазначеним у частині другій цієї статті членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності у годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії у разі встановлення III групи інвалідності.

В розумінні положень частини 2 статті 36 Закону № 1058-IV до членів сім`ї, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, окрім інших, належать чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Подібні за змістом приписи містяться і в статті 37 Закону України "Про пенсійне забезпечення", відповідно до якої право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні (стаття 38). При цьому дітям пенсії призначаються незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Непрацездатними членами сім`ї вважаються, окрім інших, батько, мати, дружина, чоловік, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Як унормовано статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв`язку смерті з Чорнобильською катастрофою.

Порядок призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України (частина 5 статті 54 Закону про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи).

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок № 22-1).

Відповідно до пункту 2.3 розділу ІІ Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу.

Також надається експертний висновок про встановлення причинного зв`язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (крім дружин (чоловіків), які втратили годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, та звернулися за призначенням пенсії у зв`язку з втратою годувальника) (абзац перший підпункту 10 пункту 2.3 розділу II Порядку № 22-1).

Встановленими у цій справі обставинами підтверджується те, що разом із заявою про призначення пенсії позивачка надала експертний висновок, що складений обласною онкологічною спеціалізованою лікарсько-консультативною комісією по визначенню причинного зв`язку хвороб та смерті з дією іонізуючого випромінення та інших шкідливих чинників внаслідок Чорнобильської катастрофи, від 22 липня 2006 року № 110, відповідно до якого захворювання ОСОБА_2 , яке призвело до його смерті, має причинний зв`язок з дією іонізуючого випромінювання внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції.

На переконання апеляційного суду, поданих позивачкою документів було цілком достатньо для призначення їй пенсії, проте пенсійний орган, формально дослідивши подані документи, не взяв до уваги довідку до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії ЖИА № 035073 годувальника ОСОБА_2 та зауважив на відсутності довідки медико-соціальної експертної комісії годувальника ОСОБА_2 .

В контексті таких аргументів відповідача судова колегія наголошує, що формування довідки медико-соціальної експертної комісії із зазначенням у такій прізвища, ім`я та по батькові померлого годувальника російською мовою жодним чином не може позбавити особу на призначення спірної пенсії, якщо такий документ надавав можливість пенсійному органу встановити, що зазначена у такій довідці особа є саме померлим годувальником ОСОБА_1 .

При цьому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що пенсійним органом безпідставно не враховано посвідчення дружини померлого громадянина із числа потерпілих І категорії, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою, № 022436 від 19 серпня 2006 року, яке, як слушно зазначив суд, в силу вимог Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 р. № 551, є тим документом, що підтверджує статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Окрім того, частина перша статті 2 та частина четверта статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, що полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На переконання колегії суддів, рішення суду першої інстанції, що оскаржується, відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону.

Доводи апеляційної скарги, які були підставою відкриття апеляційного провадження, не знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду та не спростовують висновки суду першої інстанції по суті справи, а тому не приймаються судом як належні.

Водночас слід врахувати, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов`язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (див. рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00, пункт 23).

Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, немає потреби давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав вважати оскаржуване рішення помилковим.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, тому з урахуванням положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 139, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції (частина 1 статті 329, стаття 331 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суддя-доповідач Яремчук К.О.

Судді Гнап Д.Д. Сушко О.О.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua