Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №560/19301/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/19301/25

Суддя-доповідач Яремчук К.О.

17 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Яремчукa К.О., суддів - Гнап Д.Д., Сушка О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року (постановлена суддею Драновським Я.В. у м. Хмельницькому) у справі за позовом ОСОБА_2 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст ухваленого судового рішення

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року частково задоволено позов ОСОБА_2 , яким, окрім іншого, зобов`язано військову частину НОМЕР_2 розглянути заяву ОСОБА_2 від 20 жовтня 2025 року щодо нарахування та виплати одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. грн., передбаченої абзацом 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 153 від 11 лютого 2025 року «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану», та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

В травні 2026 року позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду із заявою, у якій просив встановити судовий контроль за виконанням рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви про встановлення судового контролю, суд першої інстанції виходив із того, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача до суду із заявою про отримання виконавчого листа по справі та звернення з цим виконавчим листом до органів державної виконавчої служби України.

Крім того, суд вказав, що заявник не позбавлений права у разі невиконання судового рішення звернутися із виконавчим листом до органу примусового виконання рішень, а у разі порушення його прав під час такого виконання - скористатися процесуальними механізмами захисту, передбаченими статтями 287, 383 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, за відсутності доказів вжиття заявником усіх передбачених законом заходів, спрямованих на примусове виконання судового рішення, а також доказів того, що механізм виконавчого провадження виявився неефективним або не забезпечив реального виконання рішення суду, окружний адміністративний суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду.

Короткий зміст апеляційної скарги та відзиву на таку скаргу

Не погодившись із винесеною ухвалою суду першої інстанції, представник позивача подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги представник апелянта вказав на те, що положення статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України у її системному взаємозв`язку з приписами статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України свідчать про те, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися за наявності для цього підстав (безвідносно до факту наявності виконавчого провадження щодо виконання відповідного судового рішення).

Крім того, представник скаржника зауважив, що він неодноразово звертався до відповідача із заявами про виконання рішення суду, ухваленого за результатами розгляду цієї справи, проте відповідачем рішення суду так і не виконано.

Незважаючи на невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, суд першої інстанції ухвалою від 14 травня 2026 року відмовив у задоволенні заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, у якій просить таку апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 КАС України, враховує наступне.

Згідно зі статтями 129, 129-1 Конституції України обов`язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Аналогічна норма закріплена в статті 370 КАС України, згідно з якою судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Розділом IV КАС України врегульовано окремі процесуальні питання, пов`язані з виконанням судового рішення, та передбачено, що судовий контроль за виконанням судового рішення здійснює суд, який його ухвалив.

Водночас особливості судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначено статтями 381-1, 382, 382-1, 382-2 та 382-3 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Як унормовано частиною 1 статті 382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Якщо судове рішення набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження (частина 3 статті 382 КАС України).

Отже, вказаною нормою передбачено право суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основположних свобод виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (зокрема пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»).

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06 вересня 1978 року у справі «Класс та інші проти Німеччини», одним з основоположних принципів демократичного суспільства є принцип верховенства права, пряме посилання на який міститься у преамбулі Конвенції. Із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури.

Отже, встановлення судом контролю за виконанням судового рішення є заходом для забезпечення конституційного права на судовий захист. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету, та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такого рішення суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Водночас встановлення судового контролю є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Так, заява про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення обґрунтована тим, що представник позивача неодноразово звертався до відповідача із адвокатськими запитами, у яких просив виконати судове рішення та виплатити його довірителю додаткову винагороду.

Проте такі звернення не дали очікуваного результату та рішення суду так і залишилось невиконаним.

Водночас, незважаючи на тривале невиконання судового рішення, суд першої інстанції не знайшов достатніх та обґрунтованих підстав для встановлення судового контролю, посилаючись при цьому на те, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача до суду із заявою про отримання виконавчого листа по справі та звернення з цим виконавчим листом до органу державної виконавчої служби України.

Проте такі висновки колегією суддів оцінюються критично, адже в даному випадку, звертаючись до суду із відповідною заявою, позивач обрав один із можливих варіантів поведінки, що, на його думку, призведе до ефективного захисту порушених прав.

Натомість, як відсутність звернення позивача до суду із заявою про отримання виконавчого листа у цій справі, так і відсутність звернення з таким виконавчим листом до органу державної виконавчої служби України не є перешкодою для встановлення судового контролю у спосіб зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати до суду звіт про виконання судового рішення.

Іншими словами, сама по собі відсутність виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа у цій справі жодним чином не впливає на можливість обрати інший, передбачений процесуальним законом, спосіб стимулювати боржника виконати рішення суду.

Колегія суддів звертає увагу на те, що правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є існування підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.

Проте суд першої інстанції не надав оцінки доводам заявника щодо неодноразового звернення до відповідача із адвокатськими запитами щодо виконання рішення суду; також поза увагою суду залишились долучені до заяви докази таких звернень, відповідь на них суб`єкта владних повноважень, а також відсутність реагування на подані представником скаржника адвокатські запити.

Варто зауважити, що рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року набрало законної сили ще 27 березня 2026 року і саме з метою забезпечення виконання такого рішення суду представник позивача неодноразово звертався до боржника із відповідними зверненнями.

Проте жодних документів, які б підтверджували факт виконання судового рішення, із набрання законної сили яким минуло понад п`ять місяців, відповідач не надав.

Колегія суддів погоджується із висновком окружного адміністративного суду про те, що встановлення судового контролю є правом, а не обов`язком суду, проте суд, здійснюючи розгляд заяви про встановлення судового контролю, повинен належним чином надати оцінку доводам заявника та за наявності підстав встановити такий контроль або відмовити у його встановленні.

З огляду на викладене слід констатувати про помилковість висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови в задоволенні заяви про встановлення судового контролю.

Відповідно до частини 2 статті 382-1 КАС України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців (частина 3 статті 382-1 КАС України).

Таким чином, враховуючи факт невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, протягом тривалого часу суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача протягом тридцяти календарних днів подати звіт про виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року.

Зважаючи на приписи статті 381-1 КАС України, згідно з якою судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, звіт про виконання судового рішення відповідач повинен подати до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Окрім того, частина перша статті 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, що полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На переконання колегії суддів, ухвала суду першої інстанції, що оскаржується, не відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з частиною 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушення норм процесуального права, тому таку слід скасувати та зобов`язати відповідача подати до суду першої інстанції звіт про виконання судового рішення.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Оскільки апелянт звільнений від сплати судового збору, а інших витрат, пов`язаних із розглядом справи, не встановлено, тому питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року про відмову у встановленні судового контролю скасувати.

Заяву представника ОСОБА_2 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення задовольнити.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 протягом тридцяти календарних днів з дня отримання копії цієї постанови подати до Хмельницького окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Яремчук К.О.

Судді Гнап Д.Д. Сушко О.О.