Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №560/7430/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів

Дата: 16 вересня 2026 р.

Справа: №560/7430/26

Суддя: Яремчук К.О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/7430/26

Суддя-доповідач Яремчук К.О.

17 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Яремчукa К.О., суддів - Гнап Д.Д., Сушка О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року (постановлена суддею Петричковичем А.І. у м. Хмельницькому) у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст ухваленого судового рішення

Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області через систему "Електронний суд" звернулосядо Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови.

Ухвалою суду від 04 травня 2026 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачеві десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання письмової заяви, в якій зазначити інші підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду, та надати докази поважності причин його пропуску, а також шляхом надання документа про сплату судового збору в розмірі 2662,40 гривень.

На виконання вимог цієї ухвали представником позивача подано до суду платіжну інструкцію № 1917 від 11 травня 2026 року, якою підтверджується сплата 2662,40 гривень судового збору, а також клопотання про поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою суду від 01 червня 2026 року визнано неповажними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, а позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області разом з доданими до неї документами повернуто особі, яка її подала.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив із того, що належних доказів на підтвердження існування обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду, позивач суду не надав.

Короткий зміст апеляційної скарги

Не погодившись із такою ухвалою суду першої інстанції, представник позивача подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування поданої скарги представник апелянта вказав на те, що ще 09 квітня 2026 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в межах строку встановленого статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України подано до Хмельницького окружного адміністративного суду позовну заяву про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця від 25 березня 2026 року № 75518391 про накладення на позивача штрафу в розмірі 5100 гривень за невиконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 травня 2024 року у справі № 560/4994/24.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повернуто позивачеві у зв`язку з невиконанням вимог ухвали від 09 квітня 2026 року, якою позовну заяву залишено без руху, оскільки до суду не надано позовну заяву та її копії відповідно до кількості учасників справи із зазначенням місця проживання чи перебування представника позивача.

30 квітня 2026 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно подано до Хмельницького окружного адміністративного суду позовну заяву про скасування постанови державного виконавця від 25 березня 2026 року № 75518391 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області штрафу в розмірі 5100 гривень, проте ухвалою суду від 01 червня 2026 року визнано неповажними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, а позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області разом з доданими до неї документами повернуто особі, яка її подала.

Водночас позивач стверджує, що Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області після повернення первісної позовної заяви без жодних зволікань звернулося до Хмельницького окружного адміністративного позову з іншою позовною заявою, що є підставою для поновлення строку звернення до адміністративного суду, проте судом першої інстанції такі доводи позивача залишено поза увагою та безпідставно повернуто позов.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 КАС України, враховує наступне.

Так, повертаючи позовну заяву позивачеві, суд не знайшов достатніх та обгрунтованих підстав для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

При цьому особливості строку звернення до адміністративного суду визначені статтею 122 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За приписами частини 2 статті 287 КАС України, у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Відтак до спірних правовідносин застосовні приписи статті 287 КАС України, якою установлено спеціальний (скорочений) строк звернення до адміністративного суду у справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Встановленими у цій справі обставинами підтверджується те, що вперше 09 квітня 2026 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в межах строку, встановленого статтею 287 КАС України, подано до Хмельницького окружного адміністративного суду позовну заяву про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця від 25 березня 2026 року № 75518391 про накладення на позивача штрафу в розмірі 5100 гривень за невиконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 травня 2024 року у справі № 560/4994/24.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року у справі № 560/5886/26 позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків шляхом подання позовної заяви та її копій відповідно до кількості учасників справи із зазначенням місця проживання чи перебування представника позивача.

На виконання вимог ухвали суду від 09 квітня 2026 року представником позивача подано до суду заяву, до якої зокрема долучено довіреність та витяг з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, виписку з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Ухвалою суду від 20 квітня 2026 року позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області разом з доданими до неї документами повернуто особі, яка її подала, оскільки до суду не подано позовну заяву та її копій відповідно до кількості учасників справи із зазначенням місця проживання чи перебування представника позивача.

Отримавши примірник ухвали про повернення позову, представник Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області 30 квітня 2026 року повторно звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою про скасування постанови державного виконавця від 25 березня 2026 року № 75518391 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області штрафу в розмірі 5100 гривень.

Відтак, повторно звертаючись до суду з позовом, позивач пропустив строк звернення до суду, а тому вимушений був клопотати про його поновлення.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року визнано неповажними причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду. Цією ж ухвалою позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання письмової заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду та надати докази поважності причин його пропуску, а також шляхом надання документа про сплату судового збору в розмірі 2662,40 гривень.

Незважаючи на виконання вимоги ухвали суду в частині надання доказу сплати судового збору, окружний адміністративний суд ухвалою від 01 червня 2026 року повернув позовну заяву позивачеві, оскільки останній не надав належних доказів на підтвердження існування обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з позовом.

Проте колегія суддів із такими висновками суду першої інстанції не погоджується з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Отже, КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску цього строку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2020 року у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Іншого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

У постановах від 24 липня 2023 року у справі № 200/3692/21, від 07 вересня 2023 року у справі №120/3679/22 Верховний Суд сформував висновок, відповідно до якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:

– первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулося у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;

– повторне подання апеляційної скарги відбулося в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;

– скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуто станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;

– доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;

– наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

Суд апеляційної інстанції враховує, що наведені висновки Верховного Суду хоча й стосуються питання поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у разі подання первісної апеляційної скарги в межах строку на її подання, проте є релевантними до обставин цієї справи, незважаючи на те, що у цій справі мова йде про пропущення строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою.

Так, колегія суддів враховує, що вперше позовну заяву подано у межах встановленого статтею 287 КАС України строку, а повторне звернення до суду із позовом мало місце у розумний строк (30 квітня 2026 року) після повернення вперше поданої заяви (20 квітня 2026 року).

При цьому на виконання вимог ухвали Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року про залишення позову без руху скаржник сплатив судовий збір за подання позову, що є свідченням того, що останній намагався вчинити усі залежні від нього процесуальні дії у розумний строк для реалізації свого права на подання позовної заяви та мав легітимні очікування на судовий розгляд поданого позову.

Однак окружний адміністративний суд не врахував наведених вище обставин та повернув позовну заяву особі, що її подала.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви підлягає скасуванню, оскільки суд надто формально підійшов до вирішення питання, що й призвело до порушення права скаржника на судовий захист.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Окрім того, частина перша статті 2 та частина четверта статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, що полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На переконання колегії суддів, ухвала суду першої інстанції, що оскаржується, не відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону.

Відповідно до статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Таким чином, доводи апеляційної скарги слід визнати обґрунтованими, адже ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Відтак оскаржувану ухвалу слід скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З урахуванням приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 312, 320, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу представника Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області задовольнити.

Скасувати ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду про повернення позовної зави від 01 червня 2026 року.

Справу направити до Хмельницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Яремчук К.О.

Судді Гнап Д.Д. Сушко О.О.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua