Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №640/4241/21 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/4241/21 Суддя (судді) першої інстанції: Голубова Л.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьменка В.В.,

Василенка Я.М.,

за участі секретаря судового засідання Вдовенко Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Бар Груп» до Головного управління Державної податкової служби у м.Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Голден Бар Груп» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України, в якому просило суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00053200702 від 20.11.2020; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00053220702 від 20.11.2020 року.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовував безпідставністю висновків відповідача, викладених в акті документальної позапланової виїзної перевірки, за результатами якої складено акт від 23.10.2020 про порушення позивачем п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого, встановлено заниження задекларованого податку на прибуток в періоді з 01.10.2017 по 31.12.2019 на суму 581784 грн, зокрема за 2018 рік на суму 581784 гривень, а також в результаті чого, встановлено зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2017 рік в сумі 2555597 грн. Позивач також зазначив і про те, що висновки акта перевірки про неподання ТОВ «Голден Бар Груп» ліквідаційної звітності не відповідають дійсності, оскільки позивач подав всю встановлену законодавством податкову звітність: податкову декларацію (ліквідаційна) з податку на прибуток підприємства за 8 місяців, додаток Р1 до цієї податкової декларації та ліквідаційний фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва. Крім того, строк позики від ВАТ Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Фортіс» на суму 3242500,00 грн закінчувався лише 20.12.2018, згідно додаткової угоди № 11 від 21 грудня 2017 року до договору позики від 06 жовтня 2010 року № 6, тому на дату подання ліквідаційної податкової декларації за 2018 рік, ця сума не була відображена, як дохід підприємства.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2021 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року позов задоволено.

Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 20 листопада 2020 року № 00053200702 та № 00053220702.

Постановою Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року скасовано, а справу № 640/4241/21 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 грудня 2022 року прийнято до провадження адміністративну справу та замінено сторону в адміністративній справі № 640/4241/21, а саме: відповідача-1 - Головне управління ДПС у м. Києві на Головне управління ДПС у м. Києві (відокремлений структурний підрозділ) (код ЄДРПОУ ВП 44116011).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року дану адміністративну справу № 640/4241/21 прийнято до провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року залишено без розгляду позовну заяву.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Бар Груп» задоволено, ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року продовжено розгляд справи № 640/4241/21.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 20.11.2020 № 00053200702 та № 00053220702.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління Державної податкової служби у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неповне з`ясування всіх обставин справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2026 та від 11.06.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено скаргу відповідача до розгляду у відкритому судовому засіданні.

03.06.2026, під № 19681 до суду від сторони позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Судом по справі неодноразово оголошувалась перерва.

29.07.2026 виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.

У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений про дату та час судового засідання.

09.09.2026 судом оголошено вступну і резолютивну частини постанови.

Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Голден Бар Груп» зареєстроване, як юридична особа та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з кодом 35849809, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Позивач перебуває в стані припинення, згідно протоколу загальних зборів учасників від 18.06.2018.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ВАТ Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Фортіс» є засновником (учасником) ТОВ «Голден Бар Груп», а отже, вказані підприємства є пов`язаними особами.

Позивач перебуває на податковому обліку Головного управління ДПС у м. Києві, як платник податків з 01.01.2008, про що зазначено у витягу та в акті документальної позапланової виїзної перевірки позивача від 23.10.2020 № 177/26-15-07-06/35849809.

Фахівцями Головного управління ДПС у м. Києві на підставі наказу від 05.10.2020 № 7004, проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Бар Груп», про що складено акт від 23.10.2020 № 177/26-15-07-06/35849809 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Бар Груп».

Згідно висновків акту перевірки, контролюючим органом було встановлено порушення позивачем п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, п. п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 ПК України, в результаті чого, встановлено заниження задекларованого податку на прибуток в періоді з 01.10.2017 по 31.12.2019 на суму 581784 грн, зокрема за 2018 рік на суму 581784 грн, а також, в результаті чого, встановлено зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2017 рік в сумі 2555597 грн.

Згідно з наданими документами, ТОВ «Голден Бар Груп» використовувало у своїй діяльності позику від свого засновника - ВАТ Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Фортіс» на суму 3242500,00 грн, згідно договору позики від 06 жовтня 2010 року № 6, строк якої, закінчувався 20 грудня 2018 року, згідно додаткової угоди № 11 від 21 грудня 2017 року до вказаного договору.

Актом перевірки встановлено, що позивач не включив до складу інших доходів суму отриманої та не повернутої допомоги від ВАТ Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Фортіс» у сумі 3242500,00 грн, у зв`язку із прийняттям рішення про припинення підприємства, згідно з протоколом від 18 червня 2018 року № 5, оскільки станом на 31 грудня 2018 року, обліковується кредиторська заборгованість у сумі 3242500,00 грн, за якою минув термін подання вимог кредитором.

Так, актом перевірки встановлено, що у період з 01 жовтня 2017 року по 30 вересня 2019 року відбулося завищення різниць, на які зменшується фінансовий результат до оподаткування, що призвело до завищення від`ємного значення різниць, які виникають відповідно до Податкового кодексу України, у сумі «-» 2555597,00 грн. за 2017 рік.

Також, актом перевірки встановлено неподання позивачем до податкового органу станом на 16.10.2020 року ліквідаційної звітності.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Голден Бар Груп» (позичальник) укладено договір позики № 6 від 06.10.2010 року, відповідно до умов якого, ТОВ «Компанія з управління активами «Комплексний фінансовий сервіс», яке здійснює управління активами ВАТ Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Фортіс» (кредитор), надає позивачу грошову позику в сумі 10000000 грн, а позичальник зобов`язується повернути позику до 31.12.2011.

Сторони домовилися, що розмір процентів, які позичальник сплачує позикодавцю за користування позикою, складає 1% процент річних.

Кінцевий термін повернення заборгованості, може бути продовжений за згодою сторін.

Додатковими угодами до договору позики від 06.10.2010 № 6, зокрема передбачено: № 1 від 01.06.2011 змінено відсотки в розмірі 7% річних від суми позики; № 2 від 01.07.2011 змінено відсотки в розмірі 1% річних від суми позики; № 3 від 23.10.2011 кредитор надає позику в сумі 20000000 грн та продовжено строк дії договору до 31.12.2014; № 4 від 06.12.2012 продовжено строк дії договору до 08.02.2013; № 5 від 05.02.2013 продовжено строк дії договору до 31.12.2013; № 6 від 30.12.2013 продовжено строк дії договору до 29.12.2014; № 7 від 01.08.2014 змінено відсотки в розмірі 0,1% річних від суми позики; № 8 від 26.12.2014 продовжено строк дії договору до 25.12.2015; № 9 від 24.12.2015 продовжено строк дії договору до 23.12.2016, № 10 від 22.12.2016 продовжено строк дії договору до 21.12.2017, № 11 від 21.12.2017 продовжено строк дії договору до 20.12.2018. Отже, 20.12.2018 припинилася дія договору позики від 06.10.2010 № 6.

Позивач у 2017 році здійснив повернення позики в сумі 20000000 грн. лише в частині 18000 грн.

Станом на 31.12.2017, позивач обліковує за рахунком 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» по контрагенту ВАТ Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Фортіс» обліковується кредиторська заборгованість в сумі 3242500 грн.

При цьому, державним реєстратором до ЄДР внесено запис про прийняття рішення про припинення ТОВ «Голден Бар Груп» 21.06.2018 за № 1070110021032737, строк подання вимог кредиторів 23.08.2018.

Відтак, станом на 31.12.2018 за рахунком 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» обліковується кредиторська заборгованість в сумі 3242500 грн. з 20000000 грн наданої позики, за якою сплинув строк подання кредиторських вимог.

При цьому, за висновками відповідача, позивачем в порушення пунктів 5, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 15 «Дохід», не віднесено до складу доходів отриману та не повернуту позику у сумі 3 242 500 грн., що призвело до заниження доходів ТОВ «Голден Бар Груп», що враховуються при обчисленні фінансового результату до оподаткування за 2018 рік.

На підставі акту документальної позапланової виїзної перевірки позивача від 23.10.2020 № 177/26-15-07-06/35849809 відповідачем прийнято: податкове повідомлення-рішення від 20.11.2020 № 00053200702, яким зменшено суму від`ємного об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2017 рік у розмірі 2555597,00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 20.11.2020 № 00053220702, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 727 155,00 грн., у тому числі за основним платежем - 581724,00 грн., за штрафними санкціями - 145431,00 грн.

Наведене зумовило позивача на звернення до суду з даним позовом.

Верховний Суд, скасовуючи рішення Окружного адміністративного суду міста Києва постанову Шостого апеляційного адміністративного суду та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, наголосив на тому, що:

- судами попередніх інстанцій залишено поза увагою й не надано жодної оцінки карткам рахунку 68.5 за 2017 рік; оборотно-сальдової відомості по рахунку 68.5 «Розрахунки з іншими кредиторами» за 2018 рік; оборотно-сальдової відомості за 2018 рік; оборотно-сальдової відомості за 2019 рік; оборотно-сальдової відомості за 2020 рік, якими, на думку скаржників, належним чином підтверджено наявність кредиторської заборгованості у сумі 3242500 грн станом на 31 грудня 2018 року, за якою минув термін поданням вимог кредитором;

- суди попередніх інстанцій обмежились зазначенням того, що у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували отримання запиту ГУ ДПС від 15 жовтня 2020 року № 3 уповноваженим представником ТОВ «Голден Бар Груп». Однак, як свідчать обставини цієї справи, отримання зазначеного запиту не заперечувалось позивачем. Натомість, позивач стверджував про витребування означених документів податковим органом поза межами встановленого 1095-денного строку зберігання таких;

- контролюючий орган при здійсненні перевірки декларацій з податку на прибуток зобов`язаний перевірити правильність нарахування та повноту сплати податкового зобов`язання з податку на прибуток та у зв`язку із цим, перевірити правильність всіх показників декларацій, у тому числі Рядка 3.2.4 (суму від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), а платник зобов`язаний підтвердити первинними документами, значення Рядка 3.2.4, у незалежності від яких попередніх минулих періодів (років) він сформований;

- відповідні обставини залишено судами обох інстанцій поза межами судової перевірки. Обставини ж щодо отримання уповноваженим представником ТОВ «Голден Бар Груп» запита ГУ ДПС від 15 жовтня 2020 року № 3 не спростовувались позивачем та не становили предмет доказування у цій справі. Як слушно зауважено відповідачами, позивачем додано до позовної заяви копію запиту від 15 жовтня 2020 року № 3 та пояснень на цей запит, проте й такі обставини не отримали жодної оцінки судів попередніх інстанцій.

Суд першої інстанції, на новому розгляді спору, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що:

- позивач мав повернути кредитору позику до 27.12.2018, тому у разі неповернення позики така сума могла б вважатись доходом лише з 28.12.2018. При цьому, декларація за останній звітний період, на який припадає дата ліквідації, подана позивачем 06.09.2018, ймовірний дохід від неповерненої станом 31.12.2018 позики фактично не міг бути включений до прибутку в останньому звітному періоді подання декларації з податку на прибуток ТОВ «Голден Бар Груп», яким за приписами п. п. 137.4.3 п. 137.4 ст. 137 ПК України є три квартали 2018 року;

- відповідач мав інформацію стосовно ліквідації підприємства позивача у червні 2018 року, однак перевірку розпочав з 09.10.2020 по 16.10.2020 за період з 01.01.2017 по 16.10.2020, що перевищує 1095 днів строку зберігання первинних документів. Сторонами на виконання постанови Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року у справі № 640/4241/21, не надано жодних додаткових документів, вочевидь зі спливом строку, передбаченого п. п. 44.3 ст. 44 ПК України.

Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк встановлено заниження задекларованого податку на прибуток в періоді з 01.10.2017 по 31.12.2019 на суму 581784 грн, а також в результаті чого встановлено зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2017 рік в сумі 2555597 грн. Станом на 16.10.2020 підприємством позивача не подано ліквідаційний баланс, подання якого є обов`язковим.

Апелянт вказує на те, що:

- на момент перевірки товариство не подало ліквідаційний баланс із нульовими показниками, що є обов`язковим при припиненні підприємства;

- суму непогашеної позики від фонду «Фортіс» слід було включити до складу доходу за 2018 рік, адже строк повернення позики та строк пред`явлення вимог кредиторів минули, отже, підприємство отримало економічну вигоду;

- товариство проігнорувало запит і не надало первинних документів на підтвердження від`ємного значення (збитків минулих років);

- оскільки документи на запит під час перевірки не були надані, вважається, що вони взагалі були відсутні у платника на час складання звітності;

- суд першої інстанції суд не надав належної оцінки доказам відповідача та порушив принцип процесуальної рівності сторін;

- апелянт вказує на логічну помилку в рішенні суду, адже суд першої інстанції визнав факт відсутності первинних документів, але, водночас, скасував податкові донарахування, які й були виписані через брак цих документів.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до норм п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України (в редакції Закону України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи»), об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Отже, починаючи з 1 січня 2015 року податок на прибуток розраховується, виходячи із бухгалтерського фінансового результату (як різниці між отриманими підприємством доходами та понесеними ним витратами протягом звітного періоду) за національними положеннями (стандартів) бухгалтерського обліку (далі по тексту - НП(С)БО) чи міжнародними стандартами фінансової звітності (далі по тексту - МСФЗ), відкоригованого на різниці, передбачені ПК України (як то амортизаційні різниці, різниці, які виникають при формуванні резервів (забезпечень), різниці, які виникають під час здійснення фінансових операцій).

Згідно з приписами п. п. 137.4.3 п. 137.4 ст. 137 ПК України, якщо платник податку ліквідується (у тому числі до закінчення першого податкового (звітного) періоду), останнім податковим (звітним) періодом вважається період, на який припадає дата ліквідації.

Частиною першою статті 8 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996), бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону № 996, звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку звітного року до дати прийняття рішення про його ліквідацію.

Частиною п`ятою статті 14 Закону № 996 передбачено, що у разі ліквідації підприємства ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс та у випадках, передбачених цим Законом, публікує його протягом 45 днів після затвердження.

Порядок формування доходів і витрат в бухгалтерському обліку регулюється Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» та 16 «Витрати» (далі- П(с)БО 15 і П(с)БО 16), затверджені наказами Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року № 290 та від 31.12.1999 року № 318.

Відповідно до п. 5, 7 та 8 П(с)БО 15, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.

До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).

До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Згідно з п. 5 - 9 П(С)БО 16, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

За п. 10 - 30 цього П(С)БО наведений склад витрат, що їх має обліковувати підприємством за їх наявності в бухгалтерському обліку.

Нормами п. 44.1 ст. 44 ПК України, встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. п. 44.2 ст. 44 ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до п. п. 44.3 ст. 44 ПК України, платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХIV (далі - Закон № 996-ХIV).

За змістом ч. 1 та 2 ст. 9 Закону № 996-ХIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Під час розгляду даного спору на новому розгляді справи, було досліджено, що позивачем ТОВ «Голден Бар Груп» (позичальник) укладено договір позики від 06.10.2010 року № 6 з ВАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Фортіс» (позикодавець), від імені та в інтересах якого діє ТОВ «Компанія з управління активами «Комплексний фінансовий сервіс».

За умовами вказаного договору позики, позикодавець зобов`язується надати позичальнику у тимчасове користування грошові кошти у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов`язуються вчасно повернути позику та сплачувати проценти за користування позикою та вчиняти інші дії згідно умов цього договору та чинного законодавства України.

Сторони, зокрема домовились в пункті 1.1 договору про наступне: позикодавець надає позичальнику позику у розмірі 10000000 грн.; розмір процентів, які позичальник сплачує позикодавцю за користування позикою, складає 1% процентів річних (пункт 4.1 договору); кінцевий термін повернення заборгованості за позикою встановлюється 31.12.2011 року (пункт 3.1 договору).

При цьому, кінцевий термін повернення заборгованості може бути продовжений за згодою сторін (п. 3.4 даного договору).

Слід звернути увагу на тому, що додатковими угодами до договору позики від 06.10.2010 № 6, було збільшено розмір ліміту до 20000000 грн та неодноразово продовжено кінцевий термін повернення заборгованості за позикою, останній раз до 20.12.2018, згідно з умовами п. 3.4 вказаного договору позики.

Зокрема, згідно додаткової угоди № 11 від 21.12.2017, сторони погодили продовжити термін повернення коштів по 20.12.2018.

Станом на 31.12.2018 року за позивачем рахується заборгованість в сумі 3242500 грн перед ВАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Фортіс».

При цьому, після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами ліквідатором ТОВ «Голден Бар Груп» було складено ліквідаційний баланс, згідно з яким, у позивача відсутнє майно або будь-які ліквідні активи.

Також, підлягає врахуванню й те, що 03.09.2018 протоколом № 6 загальних зборів учасників ТОВ «Голден Бар Груп», прийнято рішення про затвердження ліквідаційного балансу, якій був поданий до податкового органу 05.09.2018 з позначкою «Ліквідаційний» (додаток до позову № 15).

Отже, як доцільно наголосив суд першої інстанції, висновки акту перевірки в цій частині щодо неподання позивачем ліквідаційного балансу, є безпідставними та недоведеними.

Окрім того, не є спірним те, що 13.09.2018 позивачем було подано до податкового органу ліквідаційну податкову декларацію за 2018 рік, де в рядку 3.2.4 додатку Р1 зазначено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих періодів в розмірі 2563097 грн. та яку було прийнято відповідачем до обліку.

Тож, позивач мав повернути кредитору позику до 27.12.2018, тому у разі неповернення позики така сума могла б вважатись доходом лише з 28.12.2018, на чому також обґрунтовано наголосив суд першої інстанції.

При цьому, декларація за останній звітний період, на який припадає дата ліквідації, подана позивачем 06.09.2018, ймовірний дохід від неповерненої станом 31.12.2018 позики фактично не міг бути включений до прибутку в останньому звітному періоді подання декларації з податку на прибуток ТОВ «Голден Бар Груп», яким за п. п. 137.4.3 п. 137.4 ст. 137 ПК України, є саме три квартали 2018 року.

На момент подання цієї звітності, строк повернення позики не сплив, заборгованість не була простроченою або безнадійною в розумінні ПК України, а отже, підстави для включення цієї суми до складу доходу платника податків у вересні 2018 року були відсутні.

Також, колегія суддів бере до уваги й те, що нараховуючи податкові зобов`язання на суму кредиторської заборгованості (рахунок 68.5), податковий орган не врахував наявність у товариства дебіторської заборгованості (рахунки 36.1, 37.7, 63.1) на загальну суму 5168184 грн. Тому, у разі примусового припинення зобов`язань у зв`язку з ліквідацією, податковий орган мав одночасно із потенційним збільшенням доходу від списання кредиторської заборгованості, врахувати витрати від списання дебіторської заборгованості (яка перевищувала кредиторську). Натомість, відповідач виокремив лише ті показники, які призводили до збільшення податкового зобов`язання, що свідчить про необґрунтованість та неповноту висновків акта перевірки.

Дійсно, в ході перевірки позивачу було надано запит від 15.10.2020 № 3 про надання належним чином завірених копій первинних документів, на підставі яких здійснювалося відображення операцій в додатку РІ до податкової декларації з податку на прибуток за 2018 рік, однак на запит надано документи та податкову звітність лише за перевірений період, а підтверджуючих документів щодо підстав відображення операцій не надано.

Позивачем не оспорюються обставини отримання вказаного запиту від контролюючого органу.

Однак, ст. 44 ПК України, встановлено, що платник податків зобов`язаний зберігати первинні документи протягом 1095 днів, а отже контролюючі органи можуть вимагати документи саме за 1095 днів. При цьому, стороною позивача було надано пояснення від 16.10.2020 та податкові декларації з податку на прибуток підприємств за 2014-2018 роки (додаток до позову № 16), в яких позивачем задекларовано збитки на суму 2555597 грн, які виникли раніше, ніж 1095 днів. Також, надано оборотно-сальдові відомості за 2017-2020 року про наявну заборгованість усіх контрагентів позивача, яка на той момент вважалася безнадійною.

Відповідач мав інформацію стосовно ліквідації підприємства позивача у червні 2018 року, однак перевірку розпочав з 09.10.2020 по 16.10.2020 за період з 01.01.2017 року по 16.10.2020, що перевищує 1095 днів строку зберігання первинних документів.

Представником апелянта під час апеляційного розгляду не було наведено норм законодавства та фактичних обставин, за яких позивач мав обов`язок зберігати витребувані відповідачем документи понад встановлений приписами ПК України строк.

Водночас, сторонами на виконання постанови Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року у справі № 640/4241/21, не було надано жодних додаткових документів, вочевидь зі спливом строку, передбаченого п. п. 44.3 ст. 44 ПК України.

Стосовно доводів апелянта про незаконність відображення збитків минулих років (від`ємного значення) у сумі 2563097 грн через ненадання первинних документів на запит від 15.10.2020, колегія суддів враховує приписи п. 44.3 ст. 44 ПК України, та як встановлено судом, зазначені збитки сформувалися переважно у 2014 році, тобто задовго до межі 1095 днів, встановленої для обов`язкового зберігання та витребування документів контролюючим органом. Крім того, податкові декларації за відповідні минулі періоди приймалися контролюючим органом без зауважень. За таких обставин, вимога відповідача надати первинні документи з 2014 рік у 2020 році виходить за межі його повноважень, визначених ст. 44, 85 ПК України.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про наявність логічної суперечності у рішенні суду першої інстанції з огляду на те, що відповідач посилався на те, що суд першої інстанції погодився з фактом ненадання товариством первинних документів під час перевірки, проте, суд першої інстанції встановив, що документи відсутні у платника податків на законних підставах, оскільки право на їх знищення (невідтворення) настало у зв`язку зі спливом 1095-денного строку, встановленого ст. 44 ПК України, до того ж, законодавство не пов`язує факт початку ліквідаційної перевірки з автоматичним обов`язком платника податків відновлювати документи, строки зберігання яких уже закінчилися. Оскільки у товариства не було обов`язку володіти цими документами у 2020 році, їх фізична відсутність під час перевірки, є правомірною та не зумовлює нарахування податкового зобов`язання за їх відсутність.

Відтак, визначене у податкових повідомленнях-рішеннях від 20.11.2020 року № 00053200702, № 00053220702 грошове зобов`язання з податку на прибуток підприємств, є протиправним, тому відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень, та не у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, з огляду на що, суд першої інсатнції мав підстави для висновку про те, що вимоги позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.11.2020 № 00053200702 та № 00053220702 підлягають задоволенню.

Під час апеляційного перегляду представником апелянта не було доведено тих обставин, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, а наведені в ній обґрунтування повністю спростовуються дослідженими судом матеріалами справи та нормами чинного податкового законодавства.

Тож, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді В.В. Кузьменко

Я.М. Василенко

Повний текст постанови складено 17.09.2026, з урахуванням перебування головуючого судді у відрядженні.