Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №320/61044/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/61044/25 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьменка В.В.,

Василенка Я.М.,

за участі секретаря судового засідання Вдовенко Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

До Київського окружного адміністративного суду звернулася Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просила суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 793/26-15-24-01-21-13/3480603404 від 10.06.2025 про виключення з реєстру платників єдиного податку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з 01.01.2025;

зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у м. Києві поновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в реєстрі платників єдиного податку в якості платника єдиного податку третьої групи з 01.01.2025.

Разом із позовом представником позивача подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просив суд вжити заходів забезпечення позову, шляхом зупинення дії рішення Головного управління ДПС у м. Києві №793/26-15-24-01-21-13/3480603404 від 10.06.2025 про виключення з реєстру платників єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до набрання законної сили рішенням суду у справі.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову представником вказано на те, що в результаті ухвалення спірного рішення на період судового оскарження цього рішення та до набрання рішенням суду законної сили, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Так, незастосування заходів щодо зупинення дії оскаржуваного рішення, зумовить обов`язкове застосування позивачем загальної системи оподаткування та його реєстрацію, як платника ПДВ, що істотно ускладнить та унеможливить у подальшому виконання рішення суду про скасування оскаржуваного рішення у разі задоволення позову та робить неефективним захист та поновлення порушених прав або інтересів, за захистом яких позивач звернувся до суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року заяву про забезпечення позову задоволено.

Вжито заходи забезпечення адміністративного позову.

До набрання законної сили судовим рішенням у справі № 320/61044/25 зупинено дію рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 793/26-15-24-01-21-13/3480603404 від 10.06.2025 про виключення з реєстру платників єдиного податку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду про забезпечення позову, Головне управління Державної податкової служби у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.12.2025 та від 30.07.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні.

22.01.2026 до суду від сторони позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні представник апелянта вимоги скарги підтримала, просила їх задовольнити. Позивач у судове засідання не з`явилась.

Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Суд першої інстанції, задовольняючи заяву позивача та забезпечуючи позов, виходив з того, що обраний позивачем спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету. Прийняття рішення про виключення позивача із реєстру платників єдиного податку третьої групи за ставкою 5%, має наслідком зміну системи оподаткування, формату розрахункового документа, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача у вигляді зупинення господарської діяльності позивача, у зв`язку із застосуванням штрафних санкцій, до ухвалення рішення суду у даній справі.

Доводи апеляційної скарги:

- судом першої інстанції безпідставно вжито заходи забезпечення позову;

- не враховано та не проаналізовано які саме негативні наслідки можуть настати для позивача та чим ці доводи підтверджуються.

З урахуванням мотивів та обґрунтувань суду першої інстанції, що покладені в основу прийняття оскаржуваної ухвали, а також доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне вказати таке.

Згідно з приписами ч. ч. 1, 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Варто зазначити, що вказані підстави є оціночними, а тому, містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог.

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо та достатньо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Судове рішення про забезпечення позову є винятковим екстраординарним заходом, який не повною мірою узгоджується з деяким, визначеними у частині другій статті 129 Конституції України, основними засадами (принципами) судочинства, а саме, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобам. При цьому, таке судового рішення стає обов`язковим для виконання до його апеляційного перегляду.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, в ухвалі про забезпечення позову, суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними".

При розгляді та вирішенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може мати наслідком заподіяння більшої та безповоротної шкоди правам, свободам та інтересам заявника та унеможливить їх відновлення через перехід на іншу систему оподаткування, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Водночас, колегія суддів наголошує на тому, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог, є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України, зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Сам собою факт прийняття відповідачем рішень, які стосуються прав та інтересів позивача та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції по суті вирішення заяви, позаяк, задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд не перевіряв доводи та вимоги цієї заяви критеріям розумності, обґрунтованості щодо забезпечення позову, а доводи заявника про можливе зупинення чи ускладнення ведення господарської діяльності, є недоведеними та суб`єктивними.

Суд першої інстанції не зазначив об`єктивних та достатніх фактів, які дають підстави вважати, що захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, або для відновлення таких прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. До того ж, спір стосується податкового обліку ФОП, який, за наявності відповідного судового рішення, приводиться у відповідність до резолютивної частини рішення суду, зокрема, шляхом коригування облікових даних в ІКП.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвели до помилкового вирішення заяви про забезпечення позову, а тому, ухвалу суду першої інстанції необхідно скасувати, а в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді В.В. Кузьменко

Я.М. Василенко

Повний текст постанови складено 17.09.2026.