Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №357/6362/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 357/6362/26 Суддя (судді) першої інстанції: Зінкін В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьменка В.В.,

Василенка Я.М.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Таращанського районного суду Київської області від 03 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Таращанський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просив суд:

визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 3/15 про накладення на позивача адміністративного стягнення;

зупинити стягнення у виконавчому провадження № НОМЕР_1 на час розгляду справи;

завершити виконавче провадження № НОМЕР_1 від 17.02.2026, як наслідок скасування постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно позивача про накладення штрафу.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказав на те, що 24.03.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 була складена постанова № 3/15 відносно позивача по справі про адміністративне правопорушення. 17.02.2026 на підставі вказаної постанови була складена постанова про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 Таращанським відділом ДВС у Білоцерківському районі Київської області про стягнення штрафу в розмірі 51000,00 грн та виконавчого збору в розмірі 5100,00 грн, з чим позивач категорично не згодний. Особисто ні оригіналу даної постанови, ні копії в електронному і в паперовому вигляді на дату її складання позивач не отримував, і, відповідно, не був своєчасно та належним чином повідомлений, згідно ст. 285 КУпАП про дату, час і місце її складання через ряд причин. З 01.02.2022 і до тепер позивач фактично проживає та працює за кордоном, про що є відмітка в паспорті для виїзду за кордон про перетин кордону, та відмітка про в`їзд до Республіки Чехія. При оголошенні постанови станом на 24.03.2025 він був фізично відсутній за місцем реєстрації і не міг знати, чи була надіслана постанова засобами поштового зв`язку. Про постанову дізнався через портал «Дія». Вказану постанову оскаржує на тій підставі, що вона винесена з позбавленням позивача можливі скористатися усією сукупністю прав, передбачених ст. 268 КУпАП. Провини в інкримінованому правопорушенні позивач не визнав, оскільки не був присутній під час складання постанови та не був належним чином та своєчасно сповіщений про її винесення. Вказано і на те, що відповідач мав отримати підтвердження, що позивач належним чином ознайомлений зі змістом постанови та проінформований про розгляд справи. В оскаржуваній постанові зазначено що особу встановлено, відповідно персональні дані позивача є в електронних реєстрах, відповідач міг отримати відповідь, в тому, числі і про те, що позивач працює і живе за кордоном.

Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 03 липня 2026 року у задоволенні позовної заяви відмовлено повністю.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таке рішення та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, при цьому, посилаючись на неповне з`ясування всіх обставин справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2026 та від 24.08.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

10.08.2026 до суду від сторони відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У судове засідання сторони не з`явилися, будучи належним чином повідмоленими про дату та час апеляційного розгляду, з огляду на що, колегія суддів вирішила за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача є обґрунтованою та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 19.02.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 сформовано повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, у разі неприбуття за повісткою. За змістом повідомлення, позивача повідомляють про притягнення до адміністративної відповідальності у разі неприбуття 12.03.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у строки, визначені у повістці № 2466726 від 19.02.2025, для уточнення військово-облікових даних. Крім того, вказано, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 24.03.2025 о 10 год 00 хв у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно копії списку згрупованих відправлень, 19.02.2025 засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» ІНФОРМАЦІЯ_3 направлено адресату ОСОБА_1 рекомендований лист з повідомленням про вручення за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно копії конверта, адресованого позивачу із відміткою «повістка ТЦК вручити особисто», вбачається що конверт повернуто відправнику з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

24 березня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову № 3/15 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 КУпАП, якою ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25500,00 грн. За змістом вказаної постанови, своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги підпункту 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за № 1487 від 30.12.2022, оскільки будучи належним чином оповіщеним про його виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, не виконав покладений на нього обов`язок щодо прибуття у зазначені в повістці місце та строк, та не повідомив тертій відділ ІНФОРМАЦІЯ_1 про причини неявки, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, під час дії в України особливого періоду.

17.02.2026 старшим державним виконавцем Таращанського ВДВС у Білоцерківському районі Київської області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови № 3/15, виданої 24.03.2025 ІНФОРМАЦІЯ_4 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу у розмірі 51000,00 грн та виконавчого збору у розмірі 5100,00 грн (а.с.13).

25.03.2026 представник позивача ОСОБА_3 звернулася до державного виконавця із заявами про зупинення виконавчого провадження та видачу копії оскаржуваної постанови (а.с.14-15).

Як убачається із копії закордонного паспорта позивача, 01.02.2022 він виїхав за межі України.

Наведене зумовило позивача на звернення до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що:

- відповідно копії конверта, адресованого позивачу із відміткою «повістка ТЦК вручити особисто», вбачається що конверт повернуто відправнику з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», відтак, у розумінні п. 41 постанови Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024, позивач вважається таким, що був належним чином оповіщений про необхідність явки до ТЦК та СП. Водночас, позивачем не надано доказів, що він у встановлений строк уточнив свої облікові дані і вказав у системі «Резерв+» або іншим способом адресу місця проживання;

- спірною постановою встановлено порушення військовозобов`язаним правил військового обліку, що охоплюється складом статті 210 КУпАП.

Апелянт зазначає про те, що:

- позивач із 01.02.2022 безперервно проживає та працює в Чехії, що підтверджено відмітками в закордонному паспорті;

- оскаржувану постанову винесено за повної відсутності позивача, а належного сповіщення про дату, час та місце розгляду справи він особисто не отримував;

- справу було розглянуто без участі позивача, що позбавило його конституційного права на правову допомогу, надання пояснень та доказів;

- суд першої інстанції прирівняв повернення поштового конверта з відміткою «адресат відсутній» до належного вручення на підставі Порядку № 560. Проте, норми КУпАП вимагають обов`язкового фактичного ознайомлення особи із матеріалами справи. Позивач не розписувався за отримання повістки та письмово від неї не відмовлявся, тому, в його діях відсутній прямий умисел на вчинення правопорушення;

- згідно з приміткою до ст. 210 КУпАП, штраф не може бути накладений, якщо ТЦК мав можливість самостійно отримати персональні дані чи контакти особи через електронні запити до інших державних реєстрів (прикордонної служби), що відповідач повністю проігнорував.

Зважаючи на вказане, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно змісту ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Так, згідно з частинами першою, другою та третьою статті 1 Закону № 2232-XII, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов`язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

На виконання вимог частини десятої статті 1 Закону № 2232-XII, громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

- уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;

- прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

- проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;

- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;

- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до ч. ч. 1 та 3 ст. 210 КУпАП, порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Примітка. Положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ч. 2 ст. 235 КУпАП).

Згідно з ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливим періодом є період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від № 2102-ІХ від 24.02.2022, в Україні введений воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Згідно з Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України № 2105-ІХ від 24.02.2022, оголошується та проводиться загальна мобілізація (в подальшому Указами Президента воєнний стан та строк загальної мобілізації було неодноразово продовжено та вони існували на момент виникнення спірних правовідносин).

Таким чином, з 24.02.2022 в Україні діє особливий період.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).

Відповідно до ч. 1-2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 245 КУпАП, визначено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з нормами п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 6 ст. 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення (ч. 2 ст. 283 КУпАП).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 287 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.

Процедура оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів визначена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560.

Відповідно до п. 28 Порядку № 560, виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

Зокрема, абз. 3 п. п. 2 ст. 41 вказаного Порядку, визначено, що належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки є у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку день поставлення у поштовому повідомленні, зокрема, відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Згідно з абзацом 8 частини третьої статті 22 Закону № 3543-XII, у разі отримання повістки про виклик до ТЦК та СП громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Колегія суддів встановила, що фактичною підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, на підставі спірної постанови слугував висновок відповідача про порушення позивачем вимог ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підтримку та мобілізацію» у зв`язку з неприбуттям позивача у строк і місце, зазначені в повістці. (а.с. 16)

Згідно копії списку згрупованих відправлень, 19.02.2025 засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» ІНФОРМАЦІЯ_3 направлено адресату ОСОБА_1 рекомендований лист з повідомленням про вручення за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно копії конверта, адресованого позивачу із відміткою «повістка ТЦК вручити особисто», вбачається що конверт повернуто відправнику з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

При цьому, відповідач наполягав на тому, що позивач був у встановленому законом порядку повідомлений про необхідність прибуття по повістці, адже відповідна повістка повернулась з відміткою про не отримання «відсутність адресата за вказаною адресою».

Водночас, слід врахувати, що згідно копії закордонного паспорта позивача, 01.02.2022 він виїхав за межі України, що міг встановити відповідач при аналізі даних та взаємодії з іншими державними реєстрами.

Також, до апеляційної скарги позивачем було додано копію витягу з Резерв+, сформованого станом на 31.01.2025 о 13:03, де позивачем оновлено (до дати повістки та оскаржуваної постанови) дані щодо адреси проживання: АДРЕСА_3 , телефон та відповідну адресу електронної пошти (дата уточнення 27.12.2024). Тож, з наведеного слідує, що відповідач міг та мав знати актуальні дані щодо місця перебування позивача та оновлених засобів комунікації з ним. Дійсно, з наведеного вбачається, що позивачем не було дотримано встановлених Законом строків оновлення персональних даних, проте, оскаржуваною постановою позивача не було притягнуто до відповідальності у зв`язку з цим.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що відповідач не довів факт належного повідомлення позивача про необхідність з`явитися до органу ТЦК, тому у діях (бездіяльності) позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, за яке до нього застосовано адміністративне стягнення, а постанова є протиправною.

Інших доказів належного сповіщення позивача за про необхідність з`явитись до ТЦК, окрім роздруківки з сайту/реєстру поштових відправлень АТ «Укрпрошта» відповідачем не надано.

Відповідно до положень ч. 1-2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На переконання колегії суддів, у цій справі не доведено наявність події і складу адміністративного правопорушення, що свідчить про необхідність закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Окремо необхідно зазначити, що при винесенні постанови було порушено права позивача, як особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Як зазначалося, поштове відправлення повернулося до відповідача з відміткою поштового органу «відсутній за вказаною адресою», хоча відповідач мав змогу встановити та перевірити, що позивач наразі проживає за межами України ще з 2022 року та направити повістку та інші документи, що передують притягненню до адміністративної відповідальності по задекларованому позивачем місцю перебування в Республіці Чехія. Відповідачем не було надано спростування оновлення позивачем своїх даних в Резерв+ 27.12.2024.

Зважаючи на це, колегія суддів констатує факт неповідомлення позивача про дату розгляду справи про адміністративне правопорушення, за результатами якого прийнято оскаржувану постанову. У спірному випадку, порушення прав позивача, передбачених ст. 268 КУпАП, є окремою підставою для скасування постанови, оскільки у разі участі позивача у розгляді справи про адміністративне правопорушення, могли бути з`ясовані обставини неодержання повістки, надалі встановлені судом.

Отже, відповідач розглянув справу за відсутності особи, чим позбавив її права на захист, надання доказів та пояснень. До того ж, підлягає врахуванню й те, що відповідач мав можливість отримати актуальні персональні дані позивача, шляхом електронної взаємодії з іншими державними реєстрами та базами даних. Оскільки контактні дані (телефон, email) не змінювалися, а позивач офіційно перетинав кордон, мав можливість перевірити технічний статус особи (перебування за кордоном тривалий час).

Колегія суддів вважає, що у цій справі суд першої інстанції неповно дослідив обставини і докази у справі, що призвело до помилкового висновку про обґрунтованість притягнення позивача до адміністративної відповідальності і відсутності підстав для скасування постанови.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначено ст. 286 КАС України.

Відповідно до норм ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд, як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Зважаючи, що суд першої інстанції допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, визнав встановленими недоведені обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, неправильно застосував норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, скасування рішення Таращанського районного суду Київської області від 03.07.2026, ухвалення нової постанови про скасування постанови і закриття справи про адміністративне правопорушення.

Водночас, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про зупинення стягнення у виконавчому провадження № НОМЕР_1 на час розгляду справи та завершення виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 17.02.2026, як наслідок скасування постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно позивача про накладення штрафу, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, оскільки заявлені до неналежного відповідача ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), який не має повноважень на здійснення виконавчого провадження, натомість, приписами КАС України не передбачено заявлення позовних вимог до третьої особи. Крім того, згідно зі ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Колегія суддів наголошує на тому, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення рішення, має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, зокрема і особи, яка фізично проживає за межами України та фізично не могла отримати від відповідача кореспонденцію та з`явитись за викликом, зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Згідно з приписами п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Судові витрати підлягають розподілу, згідно норм ч. 1 ст. 139 КАС України, пропорційно обсягу задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 139, 243, 272, 286, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Таращанського районного суду Київської області від 03 липня 2026 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Таращанський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_6 від 24.03.2025 № 3/15 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1664,10 грн (одна тисяча шістсот шістдесят чотири гривні 10 коп).

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді В.В. Кузьменко

Я.М. Василенко