Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №320/34966/23 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/34966/23 Суддя (судді) першої інстанції: Головенко О.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Василенка Я.М.,

Кузьменка В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій,

У С Т А Н О В И В :

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просила суд:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо відмови ОСОБА_1 в переході на пенсію у зв?язку з втратою годувальника;

зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області здійснити дії, спрямовані на переведення пенсії ОСОБА_1 , на інший вид пенсій, а саме: у зв?язку з втратою годувальника (чоловіка, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Слобода, Кагарлицького району Київської області), згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила про те, що має право на перехід пенсії по втраті годувальника, однак відповідач протиправно відмовив у такому переході.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування всіх обставин справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено скаргу до розгляду у порядку письмового провадження.

Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 19.09.2022 звернулась із заявою до відповідача про перехід на інший вид пенсії, зокрема на пенсію у зв`язку з втратою годувальника (після смерті чоловіка), згідно Закону України № 796 від 28.02.1991 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішенням пенсійного органу від 26.09.2022, було відмовлено позиваці у переході на інший вид пенсії, оскільки було встановлено розбіжності в прізвищі позивачки та померлого годувальника.

У подальшому, за для усунення вказаних недоліків, позивачка звернулась до Кагарлицького районного суду з заявою про встановлення факту реєстрації шлюбу.

05.12.2022 рішенням Кагарлицького районного суду у справі № 368/948/22, було встановлено факт реєстрації шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

02.03.2023 позивачка повторно звернулась до відповідача з відповідним рішенням суду про встановлення факту реєстрації шлюбу.

Відповідач листом від 15.03.2023, повідомив, що попередня заява була уже розглянута та було винесено рішення по зверненню від 19.09.2022, тому долучити додаткові документи до попередньої заяви не вбачається за можливе.

Додатково, в листі зазначено, що звернення від 16.02.2023 не відповідає формі заяви, встановленої додатком 1 до Порядку подяання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).

Не погоджуючись із вказаною відмовою позивач звернулась із даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що:

- Порядок встановлює чіткий алгоритм дій щодо подання та оформлення документів для перерахунку пенсії і містить встановлену форму заяви. У даному ж випадку, позивач не зверталась до відповідача із заявою встановленого зразка (передбаченою у додатку 1 до Порядку № 22-1) про перерахунок пенсії, а звернулась із заявою у довільній формі;

- при цьому, на переконання суду, у відповідача не було підстав реєструвати таку заяву саме відповідно до вимог Порядку № 22-1, формувати електронну справу для подальшої передачі для розгляду визначеним за принципом екстериторіальності територіальним органом Пенсійного фонду України, бо така заява не відповідала вимогам цього ж Порядку;

- судом не встановлено жодних перешкод для подання позивачем заяви встановленої форми, тому відсутнє порушене право позивача.

Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, оскільки:

- подання заяви про переведення на інший вид пенсії у довільній формі, не є підставою для її нерозгляду, якщо зі змісту заяви повністю зрозумілий намір заявника та додано всі необхідні документи;

- відмова у розгляді заяви через недотримання затвердженого зразка, є виявом надмірного формалізму, який обмежує конституційне право громадянина на соціальний захист та пенсійне забезпечення;

- законодавство передбачає різні (альтернативні) способи звернення за призначенням чи переведенням пенсії, що має полегшувати процедуру для особи, а не ускладнювати її.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до положень ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника тощо.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, у солідарній системі призначається пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Процедура звернення визначена ст. 44 цього Закону та врегульована Порядком № 22-1.

Колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_1 19.09.2022 звернулась із заявою до відповідача про перехід на інший вид пенсії, зокрема на пенсію у зв`язку з втратою годувальника (після смерті чоловіка), згідно Закону України № 796 від 28.02.1991 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішенням пенсійного органу від 26.09.2022, було відмовлено позиваці у переході на інший вид пенсії, оскільки було встановлено розбіжності в прізвищі позивачки та померлого годувальника.

05.12.2022 рішенням Кагарлицького районного суду у справі № 368/948/22, було встановлено факт реєстрації шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

02.03.2023 позивачка повторно звернулась до відповідача з відповідним рішенням суду про встановлення факту реєстрації шлюбу.

Відповідач листом від 15.03.2023, повідомив, що попередня заява була уже розглянута та було винесено рішення по зверненню від 19.09.2022, тому долучити додаткові документи до попередньої заяви не вбачається за можливе. Додатково, в листі зазначено, що звернення від 16.02.2023 не відповідає формі заяви.

З наведеного слідує, що єдиною підставою для відмови у задоволенні позову та фактичного нерозгляду заяви позивачки органом ПФУ, стало те, що звернення було оформлено у довільній формі, а не за бланком згідно з Додатком 1 до Порядку № 22-1.

Проте, на переконання колегії суддів, ключовим при вирішенні правовідносин щодо соціального захисту та визначальним, є саме зміст заяви громадянина, який дає змогу однозначно оцінити його намір, а також додані до неї документи. Якщо особа у довільній формі висловила волевиявлення щодо переведення на інший вид пенсії та надала документи, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний розглянути таке звернення по суті.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 22-1, при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії; з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Отже, при прийомі документів, працівник сервісного центру надає інформацію щодо умов призначення пенсії та реєструє заяву. У разі неналежного оформлення документів, працівник зобов`язаний повідомити особу про необхідність їх дооформлення, проте не ігнорувати звернення.

Верховний Суд, вирішуючи питання правомірності нерозгляду органом пенсійного фонду заяви, форма якої не відповідає тій, яка встановлена Порядком № 22-1, у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 748/696/17 вказав, що важливим при вирішенні спірних правовідносин є зміст зазначеної заяви, який очевидно дає змогу оцінити намір заявника. Крім того, вказав, що важливим є також долучення позивачем до заяви документів, які подаються саме при призначенні пенсії.

На цій підставі, Суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність органу пенсійного фонду і вказав, що відмовивши позивачу в розгляді його заяви по суті, відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача як пенсіонера (соціальної групи населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій у частині соціального захисту).

Аналогічний підхід до вирішення подібних правовідносин застосований Верховним Судом у постановах від 30 травня 2018 року у справі № 537/3480/17, від 27 листопада 2019 року у справі №748/696/17, від 26 лютого 2020 року у справі № 541/543/17-а, від 16 грудня 2021 року у справі №500/1879/20 та від 09 серпня 2023 року у справі №520/5045/2020.

На переконання колегії суддів, доступ до соціальних прав, зокрема права на призначення пенсії чи, як у даному випадку, переведення на пенсію по втраті годувальника, є важливим аспектом забезпечення гідного життя громадян. У цьому контексті, можливість подання заяви у довільній формі є ключовим елементом, що спрощує процес отримання пенсійного забезпечення та сприяє реалізації такого конституційного права.

Проте, відповідачем не було розглянуто по суті заяву і, відповідно, жодного з передбачених Порядком № 22-1 рішень за наслідками розгляду такої заяви не прийнято. За наведеного правового регулювання та встановлених обставин, розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих особою для призначення пенсії повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення. Водночас, у даному випадку, таке рішення відповідачем не приймалось, що свідчить про недотримання ним встановленого законодавством порядку вирішення цього питання.

Тим паче, позивач ще 19.09.2022 звернулась із заявою до відповідача про перехід на інший вид пенсії, у зв`язку з втратою годувальника (після смерті чоловіка), згідно Закону України № 796 від 28.02.1991 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та після усунення невідповідностей, повторно виявила відповідне бажання, проте відповідач безпідставно вказав про неможливість продовження розгляду заяви позивача.

Слід наголосити на тому, що рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само, недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Оцінюючи дії Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо нерозгляду заяви позивача, колегія суддів наголошує на приписах Закону України «Про адміністративну процедуру» № 2073-IX, який встановлює загальні стандарти взаємодії органів влади з громадянами та є обов`язковим для застосування органами Пенсійного фонду України при вчиненні будь-яких реєстраційних чи управлінських дій щодо призначення (переведення) пенсій. Так, адміністративний орган зобов`язаний сприяти учасникам адміністративної процедури у здійсненні їхніх прав та виконанні обов`язків, а також роз`яснювати їм зміст прав та обов`язків. Тому, оскільки ГУ ПФУ в Київській області не вчинило жодних дій для сприяння у вирішенні заяви позивача, зокрема, не запропонувало викласти заяву на бланку, не роз`яснило процедуру, відповідачем було допущено протиправну бездіяльність, що прямо суперечить меті та приписам Закону № 2073-IX.

Таким чином, суд першої інстанції поставив вимоги дотримання форми документа вище за конституційне право особи на належне пенсійне забезпечення, що призвело до неправильного вирішення даного спору.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, з урахуванням формування позовних вимог, та їх задоволення не шляхом здійснити дії, а повторно розглянути заяву про переведення пенсії ОСОБА_1 , на інший вид пенсій.

Доводи апеляційної скарги враховуються колегією суддів, як такі, що знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду.

Нормами ч. 2 ст. 315 КАС України, визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення правильно встановив фактичні обставини справи, проте допустив порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки суду першої інстанції та є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу, згідно норм ч. 1 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про перехід на пенсію у зв?язку з втратою годувальника.

Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області повторно розглянути заяву про переведення пенсії ОСОБА_1 , на інший вид пенсій, а саме: у зв?язку з втратою годувальника (чоловіка, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Слобода, Кагарлицького району Київської області), згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків, викладених у цій постанові.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2684 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні).

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді Я.М. Василенко

В.В. Кузьменко