Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №320/4475/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/4475/26 суддя першої інстанції: Леонтович А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Воловика С.В., суддів Кравченка Є.Д., Осіпової О.О., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.05.2026 у справі №320/4475/26 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся з позовною заявою до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач, апелянт, ГУ ДПС у м. Києві), в якій просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 4439/26-15-24-01-19-13/ НОМЕР_1 від 30.09.2024 про виключення з реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 ;

- зобов`язати відповідача поновити реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 як платника єдиного податку третьої групи з 01.10.2024 та відновити відомості у реєстрі платників єдиного податку.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08.05.2026 у справі № 320/4475/26 позов задоволено, оскаржуване рішення визнано протиправним та скасовано, відповідача зобов`язано поновити реєстрацію позивача як платника єдиного податку третьої групи з 01.10.2024 та відновити відомості у реєстрі платників єдиного податку.

Підставою для задоволення позову суд першої інстанції визначив те, що покладений в основу оскаржуваного рішення податковий борг мав виключно обліковий, технічний характер, оскільки виник унаслідок незалежного від волі платника збою програмно-технічного комплексу кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг під час прийняття податкової декларації позивача за 2023 рік, а тому не утворює складу порушення, з яким закон пов`язує право контролюючого органу на анулювання реєстрації платника єдиного податку.

Окрім цього, суд першої інстанції дійшов висновку про недотримання відповідачем установленої статтею 299 Податкового кодексу України процедури анулювання реєстрації платника єдиного податку, зазначивши, що оскаржуване рішення прийнято виключно на підставі акта камеральної перевірки за відсутності доказів проведення документальної перевірки, що згідно зі сталою практикою Верховного Суду є самостійною та достатньою підставою для визнання рішення про виключення платника з реєстру протиправним.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Головне управління ДПС у м. Києві звернулося до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції принципів змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування обставин справи, а також на неправильне застосування норм Податкового кодексу України, просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.05.2026 у справі №320/4475/26 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що за результатами камеральної перевірки, оформленої актом від 16.09.2024 №4123/26-15-24-01-19-03/ НОМЕР_1 , контролюючим органом встановлено наявність у позивача податкового боргу з єдиного податку на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів у період з 01.04.2024 по 01.09.2024, що відповідно до абзацу восьмого підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України є самостійною підставою для виключення платника з реєстру платників єдиного податку.

Апелянт наголошує, що зазначений борг виник унаслідок допущеної безпосередньо позивачем помилки в податковій декларації за 2023 рік - незазначення в рядку 13 декларації суми нарахованого єдиного податку за попередній звітний період у розмірі 208339,70 грн, а тому відповідно до пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України та статті 67 Конституції України відповідальність за правильність складення податкової звітності несе саме платник податків, а не контролюючий орган.

Крім того, апелянт зауважує, що акт перевірки та оскаржуване рішення надіслано на податкову адресу позивача рекомендованими поштовими відправленнями з повідомленням про вручення, а тому з боку контролюючого органу протиправних дій щодо позивача не вчинялося, унаслідок чого висновок суду першої інстанції про наявність лише тимчасового та технічного невідображення суми в інтегрованій картці платника, є помилковим і не дослідженим судом у повному обсязі.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві, встановлено строк для подання відзиву та витребувано матеріали справи із Київського окружного адміністративного суду.

Не погоджуючись із вимогами апеляційної скарги, ФОП ОСОБА_1 подав відзив у якому зазначив, що акт №4123/26-15-24-01-19-03/ НОМЕР_1 від 16.09.2024, на підставі якого прийнято оскаржуване рішення, за своїм змістом є актом саме камеральної, а не документальної перевірки, тоді як згідно з висновками Верховного Суду, зокрема викладених у постановах від 05.06.2018 у справі №813/4266/17, від 24.01.2019 у справі №813/1346/18, від 05.02.2019 у справі №805/206/17-а, від 26.02.2019 у справі №805/1396/17-а та від 18.03.2025 у справі №160/21398/24, анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру можливе лише на підставі документальної перевірки, а її непроведення є самостійною підставою для визнання рішення контролюючого органу протиправним незалежно від дійсного стану розрахунків платника з бюджетом.

Позивач також наголосив на відсутності в його діях вини, оскільки технічний збій програмно-технічного комплексу під час подання звітності не є та не може вважатися протиправною поведінкою платника податків.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2026 апеляційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів встановила наступне.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований фізичною особою - підприємцем та з 01.09.2016 по 30.09.2024 перебував на обліку в органах державної податкової служби як платник єдиного податку третьої групи із застосуванням ставки 5 відсотків.

Протягом зазначеного та подальшого періодів позивачем систематично подавалася податкова звітність, зокрема декларації за три квартали 2023 року, 2023 рік, 1 квартал 2024 року, 1 півріччя 2024 року, три квартали 2024 року, 2024 рік, 1 квартал 2025 року, 1 півріччя 2025 року (у тому числі уточнююча) та три квартали 2025 року, що підтверджується реєстраційними номерами поданих документів і сторонами по суті не оспорюється.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, в податковій декларації позивача за 2023 рік, поданій 07.02.2024, у рядку 13 не було відображено суму нарахованого єдиного податку за попередній звітний період у розмірі 208339,70 грн, унаслідок чого позивачем самостійно задекларовано податкове зобов`язання у сумі 331771,70 грн, а з урахуванням наявної переплати в розмірі 147435,34 грн в інтегрованій картці платника сформувався борг у сумі 184336,36 грн.

Технічний характер зазначеного розходження підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями про успішне прийняття декларації контролюючим органом 07.02.2024, а також відомостями про часткові обмеження доступу до електронних сервісів Державної податкової служби України, що об`єктивно існували в день подання звітності.

За результати камеральної перевірки щодо дотримання позивачем умов перебування на спрощеній системі оподаткування, посадовою особою відповідача 16.09.2024 складено акт №4123/26-15-24-01-19-03/ НОМЕР_1 , яким зафіксовано наявність у ФОП ОСОБА_1 податкового боргу з єдиного податку на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів у період з 01.04.2024 по 01.09.2024, а саме: 01.04.2024 - 184336,36 грн, 01.05.2024 - 86427,16 грн, 01.06.2024 - 184336,36 грн, 01.07.2024 - 184336,36 грн, 01.08.2024 - 106033,76 грн, 01.09.2024 - 184336,36 грн.

На підставі висновків згаданого акта перевірки, 30.09.2024 відповідачем прийнято рішення №4439/26-15-24-01-19-13/ НОМЕР_1 про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку з посиланням на абзац восьмий підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 та підпункт 3 пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України.

Акт перевірки та оскаржуване рішення надіслано на адресу платника рекомендованими листами з повідомленням про вручення, проте поштові відправлення повернуто відправнику у зв`язку із закінченням строку зберігання.

Не погоджуючись зі згаданим рішенням, позивач оскаржив його до суду і, за результатами розгляду справи, це рішення було скасовано.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права й дотримання норм процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справи та їх правову оцінку в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів зазначає, що на виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України. Зокрема, цим Кодексом визначається вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності унормована главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України і є особливим механізмом справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою (пункт 291.2 статті 291 Кодексу).

Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений статтею 299 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 299.1 якої реєстрація суб`єкта господарювання платником єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідного запису до реєстру платників єдиного податку.

За змістом підпункту 3 пункту 299.10 статті 299 Кодексу реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу, зокрема у разі наявності податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом третім пункту 59.1 статті 59 Кодексу, на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів (абзац восьмий підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Кодексу).

Водночас відповідно до пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки, при цьому камеральні та документальні перевірки проводяться виключно у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Кодексу камеральною вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних інформаційних систем контролюючого органу, тоді як документальною перевіркою відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Кодексу є перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податків і зборів, яка проводиться на підставі податкових декларацій, фінансової та іншої звітності, регістрів податкового й бухгалтерського обліку, первинних документів, банківських виписок та інших документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податків.

Платники єдиного податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій (стаття 300 Кодексу). Водночас податковим правопорушенням відповідно до статті 109 цього Кодексу є протиправне, у визначених Кодексом випадках - винне діяння платника податків, а одним із елементів його складу є суб`єктивна сторона, що проявляється у формі умислу або необережності.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 цього Кодексу передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, надаючи оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності й взаємному зв`язку доказів у їх сукупності.

У контексті застосування наведених норм колегія суддів ураховує висновки Верховного Суду, сформовані безпосередньо щодо підстави анулювання реєстрації, передбаченої абзацом восьмим підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України. Так, у постановах від 05.02.2019 у справі №805/206/17-а та від 26.02.2019 у справі №805/1396/17-а Верховний Суд зазначив, що встановлення факту наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів як підстави для анулювання реєстрації платника єдиного податку має здійснюватися за наслідками перевірки, оформленої актом, на підставі якого й приймається відповідне рішення, а рішення, ухвалене без такого акта або з порушенням цієї процедури, є протиправним.

Аналогічний підхід до тлумачення пункту 299.11 статті 299 Кодексу послідовно застосовується Верховним Судом і за іншими підставами анулювання реєстрації, передбаченими підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Кодексу (постанови від 05.06.2018 у справі №813/4266/17, від 24.01.2019 у справі №813/1346/18), а також підтверджений у новітній практиці: у постанові від 18.03.2025 у справі №160/21398/24, ухваленій за наслідками спору щодо анулювання реєстрації з підстав недотримання обмежень статті 291 цього Кодексу.

Верховний Суд наголосив, що анулювання реєстрації платника єдиного податку можливе лише за умови проведення належної перевірки, результатами якої встановлено відповідне порушення, а акт такої перевірки повинен містити чіткі й обґрунтовані висновки, підтверджені достатніми доказовими матеріалами; результати перевірки, проведеної з порушенням установлених для неї вимог, правових наслідків для платника податків не породжують.

Застосовуючи наведені правові позиції до підстави анулювання реєстрації у вигляді податкового боргу, колегія суддів звертає увагу, що предмет камеральної перевірки згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України обмежується зіставленням звітних показників платника з даними інформаційних систем контролюючого органу і не охоплює перевірку своєчасності та повноти фактичної сплати податку, встановлення дійсних причин розбіжностей в обліку чи дослідження первинних документів чи банківських виписок, тоді як саме такі обставини є визначальними для висновку про існування дійсного, а не лише облікового податкового боргу.

За змістом частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, предметом апеляційного перегляду є ті висновки суду першої інстанції, законність та обґрунтованість яких поставлено під сумнів доводами апеляційної скарги, а вихід за межі таких доводів допускається лише в разі встановлення обов`язкових підстав для скасування рішення, чого в цій справі колегією суддів не встановлено.

Колегія суддів звертає увагу, що висновок суду першої інстанції про задоволення позову ґрунтується на двох самостійних та незалежних підставах: відсутності в діях позивача ознак протиправної поведінки з огляду на технічний характер розбіжності в обліку сплаченого єдиного податку та порушенні відповідачем установленої статтею 299 Податкового кодексу України процедури анулювання реєстрації платника єдиного податку, оскільки оскаржуване рішення прийнято на підставі акта камеральної, а не документальної перевірки.

Кожна із зазначених підстав є самостійною та достатньою для висновку про протиправність оскаржуваного рішення. При цьому відповідно до усталеної практики Верховного Суду встановлення порушення процедури проведення перевірки, наслідком якого є визнання протиправними її результатів, саме по собі є достатньою підставою для визнання протиправним прийнятого на їх підставі індивідуального акта, у зв`язку з чим необхідність дослідження інших обставин, покладених в основу такого акта, відсутня.

Дослідивши зміст апеляційної скарги, колегія суддів установила, що доводи відповідача зводяться виключно до незгоди з висновком суду першої інстанції щодо технічного характеру виниклого податкового боргу та обґрунтованості застосування абзацу восьмого підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України, тоді як самостійний висновок суду першої інстанції про недотримання контролюючим органом процедури анулювання реєстрації платника єдиного податку - шляхом проведення замість документальної перевірки лише камеральної, апеляційною скаргою не спростовується та по суті не оскаржується.

Апелянт не наводить доводів на підтвердження того, що акт № 4123/26-15-24-01-19-03/3299009799 від 16.09.2024 є актом документальної, а не камеральної перевірки, або що у цьому випадку процедура анулювання реєстрації платника єдиного податку не вимагала проведення саме документальної перевірки, а також не надає доказів проведення такої перевірки ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції, хоча відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України саме на нього покладається обов`язок доведення правомірності оскаржуваного рішення.

За таких обставин, з огляду на визначені статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України межі апеляційного перегляду, колегія суддів позбавлена необхідності надавати самостійну правову оцінку доводам апеляційної скарги щодо дійсного стану розрахунків позивача з бюджетом та наявності чи відсутності в його діях вини, оскільки незалежно від результату такої оцінки неоскаржений відповідачем висновок суду першої інстанції про порушення контролюючим органом процедури анулювання реєстрації платника єдиного податку самостійно й у повному обсязі підтверджує правильність резолютивної частини оскаржуваного рішення.

Разом із тим, з метою забезпечення всебічного розгляду справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що і по суті доводи апеляційної скарги щодо об`єктивної наявності податкового боргу та вини позивача у виникненні розбіжностей в обліку сплаченого єдиного податку не спростовують правильності висновку суду першої інстанції.

Одним із визначальних елементів складу податкового правопорушення, передбаченого статтею 109 Податкового кодексу України, є суб`єктивна сторона, що проявляється у формі умислу або необережності. Податкове правопорушення визнається вчиненим умисно, якщо особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своїх дій (бездіяльності) та бажала або свідомо допускала настання їх шкідливих наслідків.

Аналогічний підхід послідовно застосовується Верховним Судом, зокрема у постановах від 03.09.2019 у справі №826/4215/18, від 12.06.2018 у справі №826/1/16, від 21.02.2018 у справі №813/1008/16 та від 01.08.2018 у справі №813/2487/17, згідно з якими помилкове недекларування узгодженої суми податкового зобов`язання, вчинене платником добросовісно та не пов`язане зі свідомим ухиленням від виконання податкового обов`язку, не утворює такого безперервного податкового боргу, з яким закон пов`язує право контролюючого органу на анулювання реєстрації платника єдиного податку.

Матеріалами справи підтверджено, що декларація позивача за 2023 рік була передана та прийнята контролюючим органом у встановлений строк, а розбіжність у рядку 13 цієї декларації виникла за обставин, не залежних від волі платника, у зв`язку з обмеженнями доступу до електронних сервісів Державної податкової служби України, що об`єктивно існували на дату подання звітності.

Одночасно позивач протягом усього спірного та подальшого періодів безперервно подавав податкову звітність і сплачував єдиний податок, що виключає висновок про свідоме ухилення від виконання податкового обов`язку.

За таких обставин колегія суддів визнає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність у діях позивача ознак безперервного податкового боргу, передбаченого абзацом восьмим підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України, що свідчить про необґрунтованість доводів апеляційної скарги.

Також необґрунтованими є і доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції принципів змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування обставин справи, оскільки оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено на підставі наявних у матеріалах справи доказів, дослідження й оцінка яких здійснені з дотриманням вимог статей 72, 77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме відповідач, на якого процесуальним законом покладено обов`язок доведення правомірності оскаржуваного рішення, ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні в апеляційній скарзі не спростував висновку про недотримання ним процедури проведення документальної перевірки та не надав доказів на підтвердження протилежного.

Частинами першою - третьою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. При цьому порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, що це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення (частина друга статті 317 Кодексу).

Таким чином, враховуючи що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дав їм належну правову оцінку та правильно застосував норми матеріального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують самостійного й достатнього для задоволення позову висновку суду першої інстанції про недотримання відповідачем процедури анулювання реєстрації платника єдиного податку, колегія суддів не вбачає передбачених статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Відповідно до частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.05.2026 у справі №320/4475/26 ухвалено за правильного застосування норм матеріального та з дотриманням норм процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.05.2026 у справі №320/4475/26 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.05.2026 у справі №320/4475/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 328- 329 КАС України.

Суддя-доповідач С.В. Воловик

Судді Є.Д. Кравченко

О.О. Осіпова