Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №620/2747/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/2747/24 Суддя (судді) першої інстанції: Виноградова Д.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Єгорової Н.М.,

суддів - Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2024 року позивач – ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, яким просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови у перерахунку пенсії з 01 лютого 2021 року на підставі оновленої довідки від 18 грудня 2023 року №9/113 про розмір грошового забезпечення, складеної Управлінням Служби безпеки України в Чернігівській області станом на 01 січня 2021 року, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок пенсії з 01 лютого 2021 року на підставі оновленої довідки від 18 грудня 2023 року №9/113 про розмір грошового забезпечення, складеної Управлінням Служби безпеки України в Чернігівській області станом на 01 січня 2021 року, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення, та здійснити її виплату, виходячи з 90% грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю:

– визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії з 01 лютого 2021 року на підставі оновленої довідки від 18 грудня 2023 року №9/113 про розмір грошового забезпечення, складеної Управлінням Служби безпеки України в Чернігівській області станом на 01 січня 2021 року, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення;

– зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2021 року на підставі оновленої довідки від 18 грудня 2023 року №9/113 про розмір грошового забезпечення, складеної Управлінням Служби безпеки України в Чернігівській області станом на 01 січня 2021 року, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення, без обмеження її максимальним розміром, виходячи з 90% грошового забезпечення та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум;

– стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про накладення штрафу та постановлення окремої ухвали, відмовлено у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області від 14 липня 2025 року №2500-0802-8/46551 та від 28 жовтня 2025 року №2500-0802-8/71503 про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року у справі №620/2747/24, встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернігівській області новий строк для надання звіту про виконання судового рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року у справі №620/2747/24 один місяць з дня отримання ухвали.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року в частині відмови у задоволенні клопотань про накладення штрафу та постановлення окремої ухвали та постановити у вказаній частині нове рішення, яким:

- накласти на керівника суб`єкта владних повноважень – начальника ГУ ПФУ в Чернігівській області Ю. Юрченка, за результатами неприйняття звіту від 14 квітня 2025 року №2500-0802-8/46551, штраф у сумі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 64180,00 грн, половину штрафу у розмірі 32090,00 грн стягнути з ОСОБА_2 на його користь, іншу половину – у розмірі 32090,00 грн - на користь Державного бюджету України;

- накласти на керівника суб`єкта владних повноважень – начальника ГУ ПФУ в Чернігівській області Ю. Юрченка, за результатами неприйняття звіту від 28 жовтня 2025 року №2500-0802-8/71503, штраф у сумі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 64180,00 грн, половину штрафу у розмірі 32090,00 грн стягнути з ОСОБА_2 на його користь, іншу половину – у розмірі 32090,00 грн на користь Державного бюджету України;

- постановити окрему ухвалу суду в порядку ст. 249 КАС України щодо скерування прокурору чи до органу досудового розслідування матеріалів стосовно ознак кримінальних правопорушень (службового підроблення розрахунку 24 і розрахунку 25 та введення суду в оману, тобто злочинів, передбачених ст.ст. 366 та 384 Кримінального кодексу України), здійснених відповідачем в ході підготовки та подання суду звітів 1, 2, для організації їх перевірки та прийняття, у разі необхідності, рішення щодо притягнення правопорушників до передбаченої законом відповідальності.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, неповно встановлено обставини, що мають значення для справи, рішення суду не відповідає завданням адміністративного судочинства.

Апелянт зазначив про те, що положеннями ст. 382-3 КАС України визначено, що у разі відмови у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф, а тому висновки суду щодо диспозитивності права суду щодо накладення штрафу у разі відмови у прийнятті звіту є хибними.

Додаткового зазначив про те, що ГУ ПФУ в Чернігівській області не надано суду будь-яких доказів відсутності коштів для виплати позивачу заборгованості з пенсії, як і не надано доказів вчинення дій спрямованих на виконання рішення суду в частині виплати коштів.

Також наголосив, що внесення посадовими особами територіального органу ПФУ до розрахунків інформації, яка не відповідає дійсності щодо розмірів пенсії і суми заборгованості з пенсійних виплат містить ознаки службового підроблення, з метою маскування невиконання протягом тривалого часу судового рішення, а тому наявні підстави для постановлення окремої ухвали. Крім того, судом першої інстанції не враховано його доводи щодо обмеження перерахованої пенсії максимальним розміром у 2025 та 2026 роках.

Відповідач подав до суду відзив, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскільки на виконанні рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року позивачу здійснено перерахунок пенсії, підсумок пенсії станом на 01 січня 2025 року становить 44894,54 грн, з 01 січня 2026 року становить 46450,70 грн, водночас з урахуванням Постанов Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року №1 та від 30 грудня 2025 року №1778 до застосовано понижуючі коефіцієнти.

Звернув увагу суду на те, що на виконання вказаного рішення суду, позивачу за період з 01 лютого 2021 року по 31 липня 2025 року нараховано різницю пенсії в сумі 147928,79 грн та внесено його до переліку одержувачів виплат на виконання судових рішень, водночас у зв`язку з відсутністю відповідного фінансування та фактичної відсутності коштів виплата заборгованості, що утворилась внаслідок перерахунку пенсії позивача наразі неможлива.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю:

– визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії з 01 лютого 2021 року на підставі оновленої довідки від 18 грудня 2023 року №9/113 про розмір грошового забезпечення, складеної Управлінням Служби безпеки України в Чернігівській області станом на 01 січня 2021 року, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення;

– зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2021 року на підставі оновленої довідки від 18 грудня 2023 року №9/113 про розмір грошового забезпечення, складеної Управлінням Служби безпеки України в Чернігівській області станом на 01 січня 2021 року, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення, без обмеження її максимальним розміром, виходячи з 90% грошового забезпечення та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.

02 лютого 2025 року позивачем подано через систему "Електронний суд заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

Вказана заява обґрунтована тим, що ГУ ПФУ в Чернігівській області застосовується обмеження його пенсії максимальним розміром та не виплачено суму заборгованості по перерахованій пенсії, що свідчить про невиконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю у справі №620/2747/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2025 року у справі №620/2747/24 задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасовано ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року, заяву ОСОБА_1 задоволено та встановлено судовий контроль за виконанням рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року у справі №620/2747/24. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області надати в місячний термін з дня проголошення даної постанови Чернігівському окружному адміністративному суду звіт про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року у справі №620/2747/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про накладення штрафу у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії відмовлено, прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про виконання рішення суду від 12 квітня 2024 року №2500-0802-8/46551 у справі №620/2747/24. Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернігівській області новий строк для надання звіту про виконання судового рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року у справі №620/2747/24 два місяці з дня отримання даної ухвали.

31 жовтня 2025 року на адресу Чернігівського окружного адміністративного суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області надійшов звіт про виконання судового рішення.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, скасовано ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року, а справу передано на розгляд до суду першої інстанції.

04 березня 2026 року через систему "Електронний суд" позивачем подано додаткові пояснення щодо звіту, відповідно до яких останній просив:

- відмовити в прийнятті поданих відповідачем звітів;

- накласти на керівника суб`єкта владних повноважень – начальника ГУ ПФУ в Чернігівській області ОСОБА_2 штраф у сумі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 60560,00 грн, половину штрафу у розмірі 30280,00 грн стягнути з ОСОБА_2 на його користь, іншу половину – у розмірі 30280,00 грн - на користь Державного бюджету України;

- встановити відповідачу новий строк для подання звіту про виконання рішення суду в адміністративний справі №620/2747/24;

- постановити окрему ухвалу в порядку ст. 249 КАС України щодо скерування до органу досудового розслідування матеріалів стосовно ознак службового підроблення розрахунку 24 і розрахунку 25 та введення суду в оману, здійснених відповідачем в ході підготовки та подання суду звіту 1 для організації їх перевірки та прийняття, у разі необхідності, рішення щодо притягнення правопорушників до передбаченої законом відповідальності.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про накладення штрафу та постановлення окремої ухвали; відмовлено у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області від 14 липня 2025 року №2500-0802-8/46551 та від 28 жовтня 2025 року №2500-0802-8/71503 про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року у справі №620/2747/24; встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернігівській області новий строк для надання звіту про виконання судового рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року у справі №620/2747/24 один місяць з дня отримання даної ухвали.

Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції дійшов висновку про те, що рішення суду виконане частково, а саме лише в частині здійснення перерахунку пенсії позивача, при цьому, рішення суду в частині виплати заборгованості, яка утворилась на його виконання залишається невиконаним.

Також суд першої інстанції зазначив про те, що накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення суду, можливе або у разі ненадання звіту на виконання ухвали суду, або ненадання доказів, які свідчать про невжиття заходів, спрямованих на виконання рішення суду з моменту останнього встановлення строку надання звіту суб`єкта владних повноважень. При цьому, зазначена процесуальні дія є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами. Правомірність перерахунків пенсії позивача на підставі нового законодавства, може бути оцінена лише в межах відповідного окремого позову, і не може бути предметом оцінки в межах виконання рішенні суду у справі №620/2747/24 в порядку ст.ст.382, 383 КАС України.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Аналогічні положення викладені в ч.ч. 2-4 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України), відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Згідно з ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами (ч. 1).

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом (ч. 2).

Так, Конституційний Суд України неодноразово наголошував, що виконання судового рішення є невід`ємним складовим елементом права кожного на судовий захист; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом; держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абз. 3 п. 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012, перше речення абз. 2 п. 3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012, перше речення абз. 8 пп. 2.1 п. 2 мотивувальної частини рішення від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019, мотивувальна частина рішення №10-р/2020 у справі №1-14/2020(230/20) від 28 серпня 2020 року).

Згідно з ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України (перше речення частини другої); органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть ухвалювати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання (абз. 2 ч. 7).

Відповідно до ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (ч. 1).

Згідно з ст. 382-1 КАС України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (ч. 2).

Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців (ч. 3).

Відповідно до ст. 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу (ч. 1).

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення (ч. 2).

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення (ч. 3).

Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України (ч. 4).

Суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними (ч. 5).

Отже, процесуальний закон чітко розмежовує питання про прийняття звіту та питання про застосування до керівника суб`єкта владних повноважень штрафу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року у справі №620/2747/24, ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії з 01 лютого 2021 року на підставі довідки Управлінням Служби безпеки України в Чернігівській області від 18 грудня 2023 року №9/113.

Згідно з розрахунком на доплату пенсії за пенсійною справою 2502004234 на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року у справі №620/2747/24 позивачу нарахована доплата за період з 01 лютого 2021 року по 31 липня 2025 року в сумі 147928,79 грн.

Суд першої інстанції встановив, що у зв`язку з відсутністю коштів на відповідних рахунках Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області фактично не мало можливості здійснити таку виплату, водночас інформацію про заборгованість внесено до реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.

Згідно з п. 12, пп. 5 п. 4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 (далі - Положення № 28-2), головне управління є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс та кошторис видатків, рахунки в органах Казначейства та уповноважених банках, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Головні управління здійснюють призначення (перерахунок) та виплату пенсій.

Отже функції з призначення (перерахунку) та виплати пенсій є дискреційними повноваженнями головних управлінь Пенсійного фонду України.

Відповідно до пп. 4, 5 п. 4 Положення № 28-2 Головне управління Пенсійного фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Таким чином, виплати пенсій здійснюються Головним управлінням Пенсійного фонду України виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має.

Пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 року №1279 "Деякі питання організації виплати пенсії та грошової допомоги" (далі - Постанова №1279) встановлено, що Пенсійному фонду України до 01 серпня 2021 року провести підготовчі технічні заходи для забезпечення переходу до централізованого фінансування виплати пенсій.

Також вищевказаною постановою затверджено "Порядок виплати і доставки пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання одержувачів у межах України організаціями, що здійснюють їх виплату і доставку" та внесено до Постанов Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року №1596, від 23 липня 2014 року №280 та від 11 травня 2017 року №312 відповідні зміни.

Відповідно до п. 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року №280 (у редакції Постанови №1279) Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань забезпечує своєчасне та у повному обсязі фінансування виплати пенсій.

Згідно з п.п. 12, 13, 14 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року №1596, органи Пенсійного фонду (головні управління Пенсійного фонду України в областях, м. Києві) на підставі заяв, передбачених п. 10 цього Порядку, складають: списки на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки згідно з додатком 2 у двох примірниках; опис списків на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки згідно з додатком 3 у трьох примірниках.

Перший примірник списків формується за датою виплати в порядку зростання номерів поточних рахунків, другий за датою виплати в порядку зростання номерів пенсійних (особових) справ. Дати і виплатний період визначаються органами Пенсійного фонду.

Під час централізованого перерахування коштів списки подаються уповноваженим банкам виключно в електронній формі через Пенсійний фонд України.

На підставі складених документів Пенсійний фонд України проводить протягом місяця за датами у межах виплатного періоду перерахування уповноваженим банкам кошти, необхідні для виплати пенсій та грошової допомоги, через поточні рахунки одержувачів.

Таким чином, з 01 квітня 2021 року повноваження щодо здійснення фінансування виплати нарахованої пенсії перейшли від головних управлінь до Пенсійного фонду України.

Відповідно до ст. 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, фінансування та виплата пенсій здійснюється за рахунок коштів Пенсійного фонду, виділених з Державного бюджету України та за наявності відповідного бюджетного призначення.

Відповідно до висновків Верховного Суду викладених у постанові від 09 вересня 2026 року у справі №420/31439/24 передбачення у бюджеті Пенсійного фонду України загального обсягу коштів за певною бюджетною програмою саме по собі не свідчить про фактичне доведення відповідних бюджетних асигнувань до Головного управління Пенсійного фонду України в обсязі, достатньому для виплати нарахованої на виконання рішення суд суми. Так само наявність відповідної бюджетної програми не доводить наявності у керівника територіального органу Пенсійного фонду України достатніх повноважень самостійно збільшувати бюджетні призначення, змінювати черговість фінансування чи спрямовувати на виконання конкретного судового рішення кошти, передбачені для інших цілей.

Відсутність бюджетних асигнувань сама по собі не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку виконати судове рішення та не припиняє такого обов`язку, водночас звільнення керівника від сплати штрафу не означає звільнення Головного управління Пенсійного фонду України від виконання рішення суду, що підтверджується тим, що суд першої інстанції відмовив у прийнятті звіту та встановив відповідачу новий строк для виконання судового рішення і подання нового звіту.

Також Верховний Суд у вказаній постанові наголосив, що накладення штрафу за ст. 382-3 КАС України не може бути автоматичним наслідком неповного виконання судового рішення. З огляду на персональний, примусовий та істотно обтяжливий характер такого заходу суд має надати належну оцінку поведінці конкретного керівника, обсягу його повноважень, наявності об`єктивної можливості забезпечити виконання судового рішення, достатності та вичерпності вжитих ним заходів, а у справах про бюджетні виплати - також фактичній наявності відповідних бюджетних асигнувань та можливості керівника впливати на їх встановлення.

Зважаючи на встановлені обставини, відсутність умислу щодо ухилення від виконання судового рішення та наявність доказів вжиття відповідачем певних дій, а також враховуючи висновки Верховного Суду, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо часткового виконання відповідачем рішення суду, водночас невиконання рішення суду в частині здійснення виплати нарахованих сум пов`язане з об`єктивними причинами, які не залежать від волі ГУ ПФУ в Чернігівській області та його керівника, оскільки виділення коштів відбувається за відповідними бюджетними асигнуваннями з Пенсійного фонду України, у зв`язку з чим наявні підстави для звільнення керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від сплати штрафу на підставі ч. 5 ст. 382-3 КАС України та встановлення нового строку для подання звіту про виконання рішення суду у даній справі.

Щодо доводів апелянта про невиконання відповідачем рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року у зв`язку з обмеження його пенсії максимальним розміром у 2025 та 2026 роках, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з копіями перерахунків пенсії за вислугу років ОСОБА_1 станом на 01 січня 2025 року та 01 січня 2026 року до пенсії позивача застосовано понижуючі коефіцієнти згідно з Постановами Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року №1 та від 30 грудня 2025 року №1778, водночас зазначені постанови не були предметом оскарження у даній справи, що свідчить про помилковість доводів апелянта.

Щодо вимоги позивача про постановлення окремої ухвали в порядку ст. 249 КАС України у зв`язку з внесенням на думку позивача посадовими особами до розрахунків пенсії неправдивих (занижених) відомостей про розмір перерахованої пенсії, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 249 КАС України визначено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Оскільки судом апеляційної інстанції за наслідками перегляду ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року не встановлено порушення відповідачем закону, підстави для постановлення окремої ухвали відсутні. Крім того, незгода позивача із здійсненими відповідачем розрахунками сум пенсії, зокрема з урахуванням подальших перерахунків пенсії на виконання інших рішень суду чи Постанов Кабінету Міністрів України, не свідчить про наявність підстав для постановлення окремої ухвали.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити судове рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав встановлення нового строку для подання звіту про виконання рішення суду у даній справі, водночас, водночас вважає необхідним змінити вказане судове рішення в частині мотивів.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 381-1, 382 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року змінити в мотивувальній частині.

В решті ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач Н.М. Єгорова

Судді Є.О. Сорочко

Є.В. Чаку