Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №580/13738/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/13738/25 Суддя (судді) першої інстанції: Паламар П.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Чуприни О.В., суддів Попової О.Г., Говоруна О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційних скарг ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27.02.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також – позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (надалі по тексту також – відповідач-1, ГУ ПФУ в Черкаській області), Головного управління Пенсійного фонду у Одеській області (надалі по тексту також – відповідач-2, ГУ ПФУ у Одеській області), у якому просила:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 28.07.2025 №155950022479 "Про відмову в перерахунку пенсії";

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити переведення ОСОБА_1 на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії з 21.07.2025 року, з врахуванням до стажу державної служби періодів роботи в митних органах з 06.12.1993 по 15.04.1997 у Ренійській митниці, з 16.04.1997 по 16.10.2005 у Придунайській митниці, з 17.10.2005 по 21.10.2010 у Ізмаїльській митниці, з 22.10.2010 по 31.05.2013 у Південній митниці, з 01.06.2013 по 25.12.2014 у Південній митниці Міндоходів, з 26.12.2014 по 01.05.2016 у Одеській митниці ДФС та з визначенням розміру пенсії відповідно до наданих із заявою від 21.07.2025 довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 11.06.2025 №162 та №163, виданих Одеською митницею.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ГУ ПФУ в Черкаській області протиправно відмовило їй у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 за №3723-ХІІ (надалі по тексту також – Закон №3723-ХІІ), попри те, що на момент звернення із заявою про перехід на цю пенсію, остання досягнула пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-ІV (надалі по тексту також – Закон №1058-ІV), має більше ніж 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби; органом пенсійного забезпечення протиправно не зараховано до стажу державної служби періоди її роботи в митних органах.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27.02.2026 адміністративний позов задоволено частково:

визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 28.07.2025 №155950022479.

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.07.2025, з урахуванням висновків суду.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить таке скасувати в частині "зобов`язання повторно розглянути заяву" та прийняти в цій частині нове рішення, яким: зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити переведення ОСОБА_1 на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії з 21.07.2025 року, з врахуванням до стажу державної служби періодів роботи в митних органах з 06.12.1993 по 15.04.1997 у Ренійській митниці, з 16.04.1997 по 16.10.2005 р. у Придунайській митниці, з 17.10.2005 по 21.10.2010 у Ізмаїльській митниці, з 22.10.2010 по 31.05.2013 у Південній митниці, з 01.06.2013 по 25.12.2014 у Південній митниці Міндоходів, з 26.12.2014 по 01.05.2016 у Одеській митниці ДФС та з визначенням розміру пенсії відповідно до наданих із заявою від 21.07.2025 р. довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 11.06.2025 р. №162 та №163, виданих Одеською митницею.

Апелянт вважає оскаржуване рішення суду в частині обраного способу захисту необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, адже за встановлення виконання всіх необхідних умов для призначення пенсії, повинен був зобов`язати відповідача здійснити переведення на пенсію за віком відповідно до Закону "Про державну службу" з дати звернення з урахуванням повного митного стажу та наданих довідок про заробітну плату.

Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області також звернулось до суду з апеляційною скаргою, у якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Наведені вимоги обґрунтовує тим, що перевірка достовірності та обґрунтованості видачі довідок, що подаються для призначення (перерахунку) пенсії, підрахунок стажу та віку належать до виключної компетенції територіальних органів Пенсійного фонду. Перебирання судом повноважень щодо призначення (перерахунку) пенсії є формою втручання в дискреційні повноваження управління та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Сторони, зокрема Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не скористалися правом подання відзиву на апеляційну скаргу, відтак у силу частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України) відсутність останнього не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV (надалі по тексту також – Закон №1058-IV).

Згідно з записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 15.10.1987 та від 07.12.2019 ОСОБА_1 працювала в митних органах з 13.11.1989 по час звернення до суду з цим позовом, зокрема:

13.11.1989 призначена інспектором Ренійської митниці (запис №3);

25.12.1991 переведена на посаду старшого інспектора (запис №4);

07.06.1995 прийняла присягу державного службовця (запис №5);

15.04.1997 звільнена у зв`язку з ліквідацією Ренійської митниці (запис №6);

16.04.1997 призначена на посаду старшого інспектора митного посту "Рені" (запис №7);

01.04.2004 присвоєно спеціальне звання "Інспектор митної служби 3 рангу" (запис №8);

24.04.2004 прийнято урочисте зобов`язання працівника митної служби (запис №9);

25.06.2005 присвоєно спеціальне звання "Інспектор митної служби 2 рангу" (запис №10);

16.10.2005 звільнена з посади у порядку переведення в Ізмаїльську митницю (запис №11);

17.10.2005 призначена на посаду старшого інспектора митниці (запис №12);

15.05.2008 призначена на посаду провідного інспектора митниці (запис №13);

23.07.2007 присвоєно чергове спеціальне звання "Інспектор митної служби 1 рангу" (запис №14);

26.06.2009 призначена на посаду головного інспектора митниці (запис №15);

11.11.2009 присвоєно спеціальне звання "Радник митної служби 3 рангу" (запис №16);

22.10.2010 призначена на посаду провідного інспектора сектору оформлення відділу адміністрування митних платежів Південної митниці (запис №17);

08.11.2010 призначена на посаду провідного інспектора сектору на митному посту "Ізмаїл" відділу адміністрування митних платежів Південної митниці (запис №18);

12.09.2011 переведена на посаду провідного інспектора сектору адміністрування митних платежів відділу митних платежів та тарифного регулювання (запис №19);

02.02.2012 переведена на посаду провідного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста "Рені" (запис №20);

09.11.2012 переведена на посаду провідного інспектора відділу ситного оформлення №1 митного поста "Ізмаїл" (запис №21);

01.06.2013 переведена на посаду провідного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста "Ізмаїл" Південної митниці Міндоходів (запис №22);

24.07.2013 присвоєний дванадцятий ранг державного службовця (запис №24);

21.11.2013 переведена на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста "Ізмаїл" Південної митниці Міндоходів (запис №25);

26.12.2013 присвоєно спеціальне звання "Радник податкової та митної справи ІІІ рангу" (запис №26);

26.12.2014 переведена на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста "Ізмаїл" Одеської митниці ДФС (запис №27);

01.03.2017 переведена на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста "Ізмаїльський" Одеської митниці ДФС (запис №28);

12.06.2017 переведена на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста "Ізмаїльський" Одеської митниці ДФС (запис №29);

07.12.2019 звільнена із займаної посади в порядку переведення до Одеської митниці Держмитслужби (запис №30);

08.12.2019 призначена на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста "Ізмаїльський" Одеської митниці Держмитслужби (запис №31);

08.12.2019 присвоєний 6 ранг державного службовця (запис №32);

25.06.2020 присвоєно спеціальне звання "Радник митної служби ІІІ рангу" (запис №33);

04.08.2020 переведено на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста "Ізмаїльський" Одеської митниці Держмитслужби (запис №34);

30.06.2021 звільнена із займаної посади в порядку переведення до Одеської митниці (запис №35);

01.07.2021 призначена з укладання контракту про проходження державної служби на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста "Рені" Одеської митниці (запис №36).

ОСОБА_1 21.07.2025 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про перехід з пенсії за віком, призначену відповідно до Закону №1058-IV на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, додавши до заяви, зокрема: довідку про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, який до 1 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд) від 11.06.2025 за №163 та довідку про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 11.06.2025 за №162, виданих Одеською митницю Державної митної служби України.

Звернення позивача із заявою про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ опрацьовано за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Черкаській області, за результатами чого останнім було прийнято рішення від 28.07.2025 за №155950022479 про відмову у відмову у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" з наступних підстав: станом на 01.05.2016 ОСОБА_1 працювала на посаді головного державного інспектора Одеської митниці, що не відноситься до відповідних категорій посад державної службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку про таке.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, який включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 за №889-VIII.

За змістом пункту 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII з 1 травня 2016 року втратив чинність Закон №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Зокрема, пунктами 10, 11, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Отож, за наявності в особи станом на 1 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Верховний Суд в постанові від 01.04.2020 у справі №607/9429/17 дійшов висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 за №3723-ХІІ після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частини 1статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 за №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень України "Про державну службу" від 10.12.2015 за №889-VІІІ, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Після 1 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 за №889-VІІІ) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 за №889-VІІІ та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 за №3723-ХІІ вік і страховий стаж.

Так, частиною 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

З мотивів оскаржуваного рішення ГУ ПФУ в Черкаській області від 28.07.2025 за №155950022479 слідує, що останнім відмовлено у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи на посадах державної служби. Так, за результатами розгляду органом пенсійного забезпечення документів, доданих до заяви від 21.07.2025, виснувано про відсутність підстав для переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 за №3723-ХІ, оскільки станом на 01.05.2016 ОСОБА_1 працювала на посаді головного державного інспектора Одеської митниці, що не відноситься до відповідних категорій посад державної службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ.

Згідно з записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 15.10.1987 та від 07.12.2019 ОСОБА_1 працювала в митних органах з 13.11.1989 по час звернення до суду з цим позовом, зокрема: 13.11.1989 призначена інспектором Ренійської митниці (запис №3); 25.12.1991 переведена на посаду старшого інспектора (запис №4); 07.06.1995 прийняла присягу державного службовця (запис №5); 15.04.1997 звільнена у зв`язку з ліквідацією Ренійської митниці (запис №6); 16.04.1997 призначена на посаду старшого інспектора митного посту "Рені" (запис №7); 01.04.2004 присвоєно спеціальне звання "Інспектор митної служби 3 рангу" (запис №8); 24.04.2004 прийнято урочисте зобов`язання працівника митної служби (запис №9); 25.06.2005 присвоєно спеціальне звання "Інспектор митної служби 2 рангу" (запис №10); 16.10.2005 звільнена з посади у порядку переведення в Ізмаїльську митницю (запис №11); 17.10.2005 призначена на посаду старшого інспектора митниці (запис №12); 15.05.2008 призначена на посаду провідного інспектора митниці (запис №13); 23.07.2007 присвоєно чергове спеціальне звання "Інспектор митної служби 1 рангу" (запис №14); 26.06.2009 призначена на посаду головного інспектора митниці (запис №15); 11.11.2009 присвоєно спеціальне звання "Радник митної служби 3 рангу" (запис №16); 22.10.2010 призначена на посаду провідного інспектора сектору оформлення відділу адміністрування митних платежів Південної митниці (запис №17); 08.11.2010 призначена на посаду провідного інспектора сектору на митному посту "Ізмаїл" відділу адміністрування митних платежів Південної митниці (запис №18); 12.09.2011 переведена на посаду провідного інспектора сектору адміністрування митних платежів відділу митних платежів та тарифного регулювання (запис №19); 02.02.2012 переведена на посаду провідного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста "Рені" (запис №20); 09.11.2012 переведена на посаду провідного інспектора відділу ситного оформлення №1 митного поста "Ізмаїл" (запис №21); 01.06.2013 переведена на посаду провідного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста "Ізмаїл" Південної митниці Міндоходів (запис №22); 24.07.2013 присвоєний дванадцятий ранг державного службовця (запис №24); 21.11.2013 переведена на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста "Ізмаїл" Південної митниці Міндоходів (запис №25); 26.12.2013 присвоєно спеціальне звання "Радник податкової та митної справи ІІІ рангу" (запис №26); 26.12.2014 переведена на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста "Ізмаїл" Одеської митниці ДФС (запис №27); 01.03.2017 переведена на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста "Ізмаїльський" Одеської митниці ДФС (запис №28); 12.06.2017 переведена на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста "Ізмаїльський" Одеської митниці ДФС (запис №29); 07.12.2019 звільнена із займаної посади в порядку переведення до Одеської митниці Держмитслужби (запис №30); 08.12.2019 призначена на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста "Ізмаїльський" Одеської митниці Держмитслужби (запис №31); 08.12.2019 присвоєний 6 ранг державного службовця (запис №32); 25.06.2020 присвоєно спеціальне звання "Радник митної служби ІІІ рангу" (запис №33); 04.08.2020 переведено на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста "Ізмаїльський" Одеської митниці Держмитслужби (запис №34); 30.06.2021 звільнена із займаної посади в порядку переведення до Одеської митниці (запис №35); 01.07.2021 призначена з укладання контракту про проходження державної служби на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста "Рені" Одеської митниці (запис №36).

Виходячи із матеріалів адміністративної справи, при зверненні до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про переведення на пенсію держслужбовця від 21.07.2025 позивачем, з-поміж іншого, подані (1) довідка про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, який до 1 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд) від 11.06.2025 за №163; (2) довідка про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 11.06.2025 за №162, видані Одеською митницю Державної митної служби України.

Виходячи з наведених даних, стаж державної служби Куст. Н.І. станом на 01.05.2016 становив 26 років 05 місяців та 19 днів.

Відповідно до частини 1 статті 569 МК України, працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями.

Відносини, що виникають у зв`язку з прийняттям на державну службу до митних органів, проходженням та припиненням державної служби в митних органах, визначаються законодавством про державну службу, крім особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 3 статті 569 МК України).

За частиною 1 статті 588 Митного кодексу України, пенсійне забезпечення посадових осіб митних органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в митних органах зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Аналогічні положення, котрі визначали статус митних органів в Україні, їх функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах були визначені Митним кодексом України від 11.07.2002 за №92-IV та спеціальним Законом України "Про митну справу в Україні" від 25.06.1991 за №1262-XII (надалі по тексту також – Закон №1262-XII).

Приписами статті 4 Закону №1262-XII (в редакції від 21.03.2000) визначено, що Кабінет Міністрів України організовує і забезпечує здійснення митної справи. Безпосереднє керівництво митною справою покладається на Державну митну службу України, яка є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом. Положення про Державну митну службу України затверджується Президентом України.

Відповідно до статті 7 зазначеного Закону, посадовим особам митних органів України присвоюються спеціальні звання, які встановлюються законами України.

Статтею 5 Закону №1262-XII визначено, що створення, реорганізація та ліквідація митниць, спеціалізованих митних управлінь та організацій, установ і навчальних закладів здійснюється Державною митною службою України за погодженням з Міністерством фінансів України.

Колегія суддів погоджується із висновком першої інстанції, за яким аналіз наведених норм права свідчить про те, що посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання та які обіймають посади в митних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері митної політики), фінансуються за рахунок державного бюджету, а відповідно одержують заробітну плату – дійсно перебувають на державній службі та є державними службовцями.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Згідно абзацу 2 пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 за №283, який діяв до набрання чинності Законом №889-VIII (надалі по тексту також – Порядок №283), до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що як Законом №889-VIII, так і нормами діючих до нього профільних Закону №3723-XII, Закону №1262-XII Митного кодексу України та Порядку №283, було передбачено зарахування до стажу державної служби роботу (службу) на посадах керівних працівників і спеціалістів в митних органах, враховуючи те, що позивач з 13.11.1989 працювала в митних органах, прийняла присягу державного службовця, обіймала відповідні посади для виконання завдань і функцій держави (у сфері митної політики), те, що їй присвоювались відповідні ранги державних службовців та спеціальні звання у визначеному Законом №1262-XII порядку, а також те, що остання одержувала заробітну плату за виконувану роботу за рахунок державного бюджету, і з отримуваної заробітної плати проводились відрахування підвищених розмірів відповідних (страхових, соціальних) внесків до спеціальних фондів державного бюджету, то всі періоди роботи (служби) на зазначених посадах підлягають зарахуванню до стажу державної служби.

Слід також зауважити, що відповідно до статті 588 Митного кодексу України, пенсійне забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу".

При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні званим) в органах доходів і зборів зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом митної служби на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи та час досягнення зазначеного віку.

Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Процедуру присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів та осіб, уповноважених їх присвоювати, визначено "Порядком присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 за №839, який був чинним до 16.10.2020 (надалі по тексту також – Порядок №839).

Згідно з пунктом 9 Порядку №839, посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в органах доходів і зборів, присвоюється спеціальне звання за посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення рангів державних службовців.

Особам, які приймаються на роботу до органів доходів і зборів та яким раніше присвоєно спеціальні звання державної податкової або митної служби, спеціальні звання присвоюються з урахуванням співвідношення, визначеного законом.

За приписами пункту 4 Порядку №839, до строку перебування у спеціальному званні зараховується період роботи в органах доходів і зборів у спеціальному званні (ранзі державного службовця), а також строк перебування у спеціальному званні (ранзі державного службовця) посадових осіб державної податкової та державної митної служби, крім посадових осіб, яким у період роботи в органах доходів і зборів спеціальне звання було присвоєно достроково.

Згідно з пунктами 343.1, 343.2 та 343.3 статті 343 Податкового кодексу України посадовим особам контролюючих органів присвоюються такі спеціальні звання: головний державний радник податкової та митної справи; державний радник податкової та митної справи I рангу; державний радник податкової та митної справи II рангу; державний радник податкової та митної справи III рангу; радник податкової та митної справи I рангу; радник податкової та митної справи II рангу; радник податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи I рангу; інспектор податкової та митної справи II рангу; інспектор податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи IV рангу; молодший інспектор податкової та митної справи.

Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України. У разі присвоєння посадовій особі спеціального звання відповідно до пункту 343.1 цієї статті надбавка за ранг державного службовця не виплачується.

Пунктом 344.1 статті 344 Податкового кодексу України визначено, що пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу".

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 за №306 "Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями" затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10 (надалі по тексту також – Порядок №306, у редакції на час звернення позивача до органу пенсійного забезпечення із заявою про перехід на пенсію за віком державного службовця).

Додатком 6 Порядку №306 передбачено, що спеціальне звання "Радник податкової та митної справи III рангу" - прирівнюється до 6 рангу державного службовця; "Інспектор податкової та митної справи I рангу" - 7 ранг державного службовця; "Інспектор податкової та митної справи II рангу" - 8 ранг державного службовця; "Інспектор податкової та митної справи III рангу" - 9 ранг державного службовця; "Інспектор податкової та митної справи IV рангу" - 9 ранг державного службовця; "Молодший інспектор податкової та митної справи" - 9 ранг державного службовця; "Радник податкової та митної справи ІІІ рангу" - 9 ранг державного службовця.

Зазначені вище нормативні положення свідчать про те, що посадові особи контролюючих органів, зокрема митних, належать до категорії державних службовців зі специфічним статусом, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців.

За наведеного правового регулювання суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про те, що посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в митних органах повинен зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".

Ухвалюючи рішення щодо часткового задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що в процесі судового розгляду встановлена протиправність рішення ГУ ПФУ в Черкаській області від 28.07.2025 за №155950022479, з огляду на наявність у позивача станом на 01.05.2016 має більше 20 років стажу державної служби, що дає право на пенсію відповідно пункту 12 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положення Закону №889-VIII, та зобов`язання ГУ ПФУ в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.07.2025 з урахуванням висновків суду без втручання в дискреційні повноваження пенсійного органу.

Згідно з частиною 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаних норм у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення або вчинив бездіяльність за наслідками звернення особи, але таке рішення чи вчинена бездіяльність визнані судом протиправними з огляду на невідповідність чинному законодавству, то суд, як виняток, за відсутності сумнівів у тому, що суб`єктом звернення (позивачем у справі) дотримано усіх визначених законом умов для отримання позитивного результату за наслідками розгляду його звернення та за умови відсутності у суб`єкта, що уповноважений прийняти відповідне рішення за наслідками звернення позивача, дискреції (можливості на власний розсуд визначити зміст рішення та обрати на підставі поданих позивачем документів один з варіантів дій), вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення.

У разі якщо межі заявлених позовних вимог не дозволяють суду під час розгляду справи здійснити перевірку того, чи забезпечив позивач на момент його звернення до відповідного суб`єкта владних повноважень виконання всіх без винятку вимог закону для отримання позитивного рішення та(або) якщо суб`єкт до якого звертається позивач має право діяти при прийнятті відповідного рішення на власний розсуд (тобто має альтернативні варіанти поведінки за наслідками розгляду звернення позивача), то суд, у межах свого розсуду, з метою уникнення перебирання на себе повноважень щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції іншого органу, повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення з урахуванням оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, зобов`язання судовим рішенням суб`єкта владних повноважень до вчинення конкретних дій (прийняття конкретних рішень) можливе, за загальним правилом, лише за умови почергового встановлення судом двох обставин: позивач на момент звернення до відповідного суб`єкта владних повноважень забезпечив виконання всіх без винятку вимог закону для отримання конкретного рішення; зобов`язання суб`єкта владних повноважень розглянути повторно звернення позивача з урахуванням висновків суду є недоцільним (об`єктивно встановлено безальтернативність рішення суб`єкта владних повноважень, яке може бути прийняте за встановлених судом обставин у конкретній справі).

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Верховний Суд, зокрема у постановах від 11.02.2020 у справі №0940/2394/18, від 14.09.2021 у справі №320/5007/20 та від 23.12.2021 у справі №480/4737/19 дійшов подібного висновку та вказав, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Колегія суддів також вказує, що поняття дискреційних повноважень наведене у пункті 7 частини 1 статті 2 Закону України "Про адміністративну процедуру" від 17.02.2022 за №2073-IX (надалі по тексту також – Закон №2073-ІХ), котрий набрав чинності 15.12.2023, за яким таке є повноваженням, наданим адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону №2073-IX здійснення адміністративним органом дискреційного повноваження вважається законним у разі дотримання таких умов: дискреційне повноваження передбачено законом; дискреційне повноваження здійснюється у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законом; правомірний вибір здійснено адміністративним органом для досягнення мети, з якою йому надано дискреційне повноваження, і відповідає принципам адміністративної процедури, визначеним цим Законом; вибір рішення адміністративного органу здійснюється без відступлення від попередніх рішень, прийнятих тим самим адміністративним органом в однакових чи подібних справах, крім обґрунтованих випадків.

Як було зазначено вище, відповідач за наслідками розгляду заяви позивача, ухвалив рішення про відмову у перерахунку пенсії з підстав, які судом першої та апеляційної інстанцій визнані необґрунтованими.

Приймаючи спірне в цій справі рішення ГУ ПФУ в Черкаській області виходило з того, що позивач станом на дату набрання чинності Законом №889-VIII (01.05.2016) працювала на посаді головного державного інспектора Одеської митниці, що не відноситься до відповідних категорій посад державної службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ.

Натомість у відзиві на адміністративний позов від 05.01.2026 та апеляційній скарзі від 26.03.2026 відповідач-1 зазначив наступне: "[…] за результатами розгляду документів, доданих Позивачем до заяви про призначення пенсії, встановлено, що станом на 01.05.2016 Позивач працював в митних органах з 06.12.1993 по 15.04.1997 у Ренійській митниці, з 16.04.1997 по 16.10.2005 у Придунайській митниці, з 17.10.2005 по 21.10.2010 у Ізмаїльській митниці, з 22.10.2010 по 31.05.2013 у Південній митниці, з 01.06.2013 по 25.12.2014 у Південній митниці Міндоходів, з 26.12.2014 по 01.05.2016 у Одеській митниці ДФС, що не відноситься до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та стаж державної служби не досягає 20 років".

Верховний Суд неодноразово зазначав, що суб`єкт владних повноважень не може обґрунтовувати правомірність рішення, яке оскаржується, іншими обставинами, ніж ті, що безпосередньо зазначені у відповідному акті, оскільки за іншого підходу такий орган державної влади мав би можливість самостійно та довільно змінювати або доповнювати мотиви своїх дій (рішень) уже після їх прийняття, що є несумісним із принципами правової визначеності та належного урядування.

У зв`язку з цим адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень повинен надавати правову оцінку саме тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та безпосередньо наведені у такому рішенні, а не тим, які були встановлені або наведені суб`єктом владних повноважень у подальшому з метою доведення правомірності (виправдання) свого рішення.

Таким чином, суд першої інстанції, виснуючи про необґрунтованість спірного в цій справі рішення ГУ ПФУ в Черкаській області у частині браку оцінки періодів роботи позивача, які дають йому право на призначення пенсії відповідно до Закону №889-VІІІ, не врахував, що останнім використане надане йому законом право на прийняття певного рішення із окресленням у ньому відповідних підстав для відмови.

Відтак перевірка правомірності зазначеного рішення окреслена межами надання правової оцінки саме тим обставинам, які були покладені відповідачем в основу його прийняття.

Оскільки спірне рішення ГУ ПФУ в Черкаській області від 28.07.2025 за №155950022479 не містить мотивів в частині відмови врахування до стажу державної служби періодів роботи позивача в митних органах з 06.12.1993 по 15.04.1997 у Ренійській митниці, з 16.04.1997 по 16.10.2005 у Придунайській митниці, з 17.10.2005 по 21.10.2010 у Ізмаїльській митниці, з 22.10.2010 по 31.05.2013 у Південній митниці, з 01.06.2013 по 25.12.2014 у Південній митниці Міндоходів, з 26.12.2014 по 01.05.2016 у Одеській митниці ДФС, вказані вимоги зобов`язального характеру про зарахування таких до стажу державної служби позивача задоволенню не підлягають.

Натомість, з огляду на встановлені обставини, наявність у ОСОБА_1 (станом на 01.05.2016) страхового стажу більше 20 років на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, а також досягнення 60-річного віку на час звернення із заявою від 21.07.2025, а отже й наявності всіх умов для зміни виду пенсійного забезпечення із пенсії за віком на пенсію державного службовця, встановлені законодавцем, колегія суддів вважає ефективним способом захисту порушеного права визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Черкаській області від 28.07.2025 за №155950022479 та зобов`язання ГУ ПФУ в Черкаській області перевести з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV на пенсію держаного службовця відповідно до Закону №3723-ХІІ.

Статтею 10 Закону №1058-ІV визначено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Порядок переведення з одного виду пенсії на інший регламентовано статтею 45 Закону №1058-IV, частиною третьою якої визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Отже, законодавством передбачено, що у разі одночасного набуття особою права на різні види пенсії вона має право обрати один із них для призначення та отримання. Відповідно, реалізація права на інший вид пенсії здійснюється шляхом переходу з одного виду пенсії на інший у порядку, визначеному законом.

У даному випадку позивач звернулася до відповідача із заявою про переведення на інший вид пенсії 21.07.2025, що свідчить про можливість переведення ОСОБА_1 з одного виду пенсії на інший з 21.07.2025, тобто з дня подання заяви відповідно до частини 3 статті 45 Закону №1058-IV.

З приводу доводів апелянта про необхідність врахування для обчислення пенсії довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 11.06.2025 за №162 та №163, виданих Одеською митницею Державної митної служби України, суд вказує про таке.

Відповідно до частини 8 статті 37 Закон №3723-ХІІ визначення заробітної плати для обчислення пенсій державним службовцям здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 за №622 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" затверджено "Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб" (надалі по тексту також – Порядок №622).

Пунктом 4 Порядку №622 установлено, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому:

- посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);

- розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;

- у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 року, середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 року на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 року на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 року як за повний місяць;

- матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.

За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на дату виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п`ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах, визначених законодавством, таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі. Середньомісячна сума зазначених виплат за місяць визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за місяць на фактичну чисельність державних службовців за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.

Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб" від 12.07.2024 за №823 (надалі по тексту також – Постанова №823) внесено зміни до Порядку №622, зокрема, пунктом 3 визначено, що така постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 1 січня 2024 року.

Відповідно до пункту 42 Порядку №622 для державних службовців, які працювали в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та яких не було переведено на посади, передбачені штатним розписом, форму якого затверджено наказом Мінфіну від 28 січня 2002 року за №57 (з урахуванням змін, внесених наказом Мінфіну від 27 листопада 2023 року за №661), або які звільнилися до 1 січня 2024 року з таких органів, визначення заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям здійснюється з урахуванням пункту 4 цього Порядку. При цьому посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на 31 грудня 2023 року а розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв, але не пізніше 31 грудня 2023 року.

Для призначення пенсії державного службовця таким особам та особам, які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби, подаються довідки про:

посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років за останнім місцем роботи на державній службі за формою згідно з додатком 4;

розміри виплат, зазначених в абзацах третьому - п`ятому пункту 4 цього Порядку, за останнім місцем роботи на державній службі за формою згідно з додатком 5;

розміри виплат, зазначених в абзаці шостому пункту 4 цього Порядку, за формою згідно з додатком 6.

У пункті 5 Порядку №622 встановлено, що довідки про заробітну плату державних службовців, визначені за формами згідно з додатками 1-6, видаються виключно для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10 грудня 2015 року за №889-VIII "Про державну службу" пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року за №3723-XII "Про державну службу" та не є підставою для перегляду раніше призначеної пенсії державного службовця.

Вище по тексту судового рішення вже відзначена увагою суду обставина внесення змін постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб" від 12.07.2024 за №823 до "Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 за №622, котрим, у тому числі, врегульовуються спірні правовідносини, зокрема, в частині форм довідок про заробітну плату державних службовців, котрі, згідно приписів пункту 5 Порядку №622 у оновленій редакції, що застосовується з 01.01.2024, видаються виключно для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.

Втім, у справі, яка розглядається, спір виник щодо права позивача на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у сукупності із пунктом 12 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, оскільки територіальний орган Пенсійного фонду України не визнав цього права за позивачем.

У свою чергу, вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання ГУ ПФУ в Черкаській області визначити розмір пенсії відповідно до наданих із заявою від 21.07.2025 довідок від 11.06.2025 за №162 та №163, виданих Одеською митницею Державної митної служби України, є передчасними та задоволенню не підлягають, оскільки стосуються розміру пенсійних виплат, який ще не обрахований суб`єктом владних повноважень, який наділений відповідною дискрецією.

За змістом рішення ГУ ПФУ в Черкаській області від 28.07.2025 за №155950022479 відповідачем-1 відомості, наведені у вказаних довідках, не оцінювались, відповідно наслідки, котрі можуть бути предметом перевірки судом на відповідність критеріям, визначеним у статті 2 КАС України, ще не настали.

Задоволення вказаних вимог означало б фактичне вирішення спору, який наразі не виник, тобто спору про право, яке може виникнути у майбутньому внаслідок гіпотетичних дій відповідача. Такий підхід суперечить засадам адміністративного судочинства, а також положенням частини другої статті 2 КАС України, яка встановлює, що завданням адміністративного судочинства є захист вже порушених прав, свобод чи інтересів особи, а не ймовірних або гіпотетичних.

Суд враховує також положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), у якому, між іншим, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою, і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини (надалі по тексту також – ЄСПЛ) очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, які може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Крім того, у пункті 60 рішення "Helle v. Finland" (заява №20772/92) ЄСПЛ наголосив також і на тому, що суд обов`язково повинен мотивувати рішення, а не просто погоджуватися з висновками рішення суду попередньої інстанції. Вмотивованість рішення можна досягти або шляхом використання мотивів суду попередньої інстанції, або шляхом наведення власних мотивів щодо розгляду аргументів та істотних питань у справі.

Подібних висновків щодо необхідності дотримання вказаного зобов`язання виключно з огляду на обставини справи ЄСПЛ дійшов також у рішеннях "Ruiz Torija v. Spain" (заява №18390/91, пункт 29), "Higgins and others v. France" (заява №20124/92, пункт 42), "Бендерський проти України" (заява №22750/02, пункт 42) та "Трофимчук проти України" (заява №4241/03, пункт 54).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Поруч із цим, в силу вимог частини 3 статті 308 Кодексу, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини 1, 2 статті 308 КАС України).

За частиною 1 статті 317 Кодексу, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина 4 статті 317 КАС України).

За пунктами 2, 3 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення; скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

З урахуванням встановлених в цій справі обставин та правового регулювання спірних правовідносин суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

Натомість у задоволенні апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області належить відмовити.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, зважаючи на встановлення у справі не виконання відповідачем при розгляді заяви позивача власних повноважень в належному і повному обсязі, суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених відповідачем прав позивача буде:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 28.07.2025 за №155950022479 про відмову у переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV, на пенсію за віком відповідно до норм статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 за №3723-XII;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області перевести з 21.07.2025 ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV, на пенсію за віком відповідно до норм статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 за №3723-XII.

Підсумовуючи свої висновки, суд вважає, що позов належить задовольнити частково.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 6 статті 139 КАС України).

Перерозподіляючи між сторонами судові витрати суд відзначає, що відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 КАС України).

Позивачем сплачено судовий збір за подання до суду адміністративного позову в розмірі 2 422,40 гривень та апеляційної скарги в розмірі 3 633,00 гривень, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи квитанція за №0399-6713-9785-2443 від 12.12.2025 (а.с.26) та квитанція за №6894-4881-9377-8696 від 21.03.2026 (а.с.69) відповідно.

Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли з вини Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, то з останнього підлягають стягненню за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в суді першої інстанції в розмірі 1 816,80 гривень та в суді апеляційної інстанції в розмірі 2 724,75 гривень, що пропорційно становить 75% відсотків задоволених позовних вимог від загального розміру сплаченого судового збору.

Матеріали справи позбавлені будь-яких доказів про понесення сторонами інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх перерозподілу.

Керуючись статтями 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27.02.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, – залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27.02.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, – задовольнити частково.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27.02.2026 у справі №580/13738/25 скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 28.07.2025 за №155950022479 про відмову у переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV, на пенсію за віком відповідно до норм статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 за №3723-XII.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області перевести з 21.07.2025 ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV, на пенсію за віком відповідно до норм статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 за №3723-XII.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (ідентифікаційний код юридичної особи 21366538) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову в сумі 1 816,80 гривень (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень вісімдесят копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (ідентифікаційний код юридичної особи 21366538) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 2 724,75 гривень (дві тисячі сімсот двадцять чотири гривні сімдесят п`ять копійок).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя Чуприна О.В.

Суддя Попова О.Г.

Суддя Говорун О.В.