Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №320/44204/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/44204/24 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Кушнова А.О.,

Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Бужак Н.П., Кузьменка В.В.,

при секретарі Литвин С.В.

за участю:

представника позивача: Залуніна К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2026 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» (далі по тексту – позивач, ТОВ «Сільпо-Фуд») звернулося до суду з адміністративним позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі по тексту – відповідач) в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.07.2024 №0006710403 на суму 3 104 840,50 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2026 року значений позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції (за текстом апеляційної скарги).

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, який з`явився у призначене судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Сільпо-Фуд» зареєстровано як юридична особа за адресою: 02152, місто Київ, пр. Тичини Павла, будинок 1В, кабінет 188, код ЄДРПОУ 40720198, код КВЕД (основний): роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Відповідно до наказу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України від 24.04.2024 № 98-п, підпункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «СІЛЬПО-ФУД», з питань своєчасності сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань з акцизного податку за квітень-жовтень 2022 року, за результатами якої складено акт перевірки від 05.06.2024 № 573/32-00-07-06-14/4070198 (далі – акт перевірки).

Так, згідно з висновками акта перевірки, контролюючим органом зафіксовано порушення ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» пункту 57.1 статті 57, підпункту 222.1.1 пункту 222.1 статті 222 та підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, в частині несвоєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, визначеного у податкових деклараціях з акцизного податку за квітень-жовтень 2022 року на загальну суму 10 387 703,00 грн.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки, позивач подав заперечення від 14.06.2024 вих., за результатами розгляду яких контролюючий орган листом від 28.06.2024 № 3174/6/32-00-07-06-04 повідомив про прийняття рішення щодо правомірності, та визнання таким, що відповідають нормам діючого законодавства, висновків акта від 05.06.2024, в частині несвоєчасності сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, визначеного у податковій декларації за квітень-жовтень 2022 року на загальну суму 10 387 703,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, за порушення ТОВ «Сільпо-Фуд» положень пункту 57.1 статті 57, підпункту 222.1.1 пункту 222.1 статті 222 та підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України, керуючись пунктом 124.3 статті 124 Податкового кодексу України, винесено податкове повідомлення – рішення від 03.07.2024 № 0006710403, яким застосовано до позивача штраф у сумі 3 104 840, 50 грн. за платежем акцизний податок з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (далі по тексту – оскаржуване ППР).

Позивач, не з оскаржуваним ППР, подав скаргу до ДПС України.

Рішенням ДПС України від 11.09.2024 № 27457/6/99-00-06-03-01-06 скаргу ТОВ «Сільпо-Фуд» залишено без задоволення, а податкове повідомлення – рішення від 03.07.2024 № 0006710403 без змін.

Вважаючи, протиправним оскаржуване ППР, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, судом першої інстанції дійшов висновку, що порушення термінів сплати самостійно визначених позивачем грошових зобов`язань виникло не внаслідок несплати останнім таких зобов`язань, сплати їх несвоєчасно та / або неможливості їх сплати, а саме внаслідок протиправного застосування відповідачем положень пункту 87.9 статті 87 ПК України, шляхом зарахування останнім сплачених позивачем зобов`язань за спірний період у рахунок погашення податкового боргу, який по суті облікований безпідставно.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (далі по тексту – ПК України) та іншими законами України з питань оподаткування (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі статтею 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

Пунктом 61.1 статті 61 ПК України визначено, що податковий контроль система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право, зокрема проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків, у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Відповідно до пункту 78.4-78.6 статті 78 ПК України регламентовано, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Строки проведення документальної позапланової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Сільпо-Фуд» скористалося правом на застосування спрощеної системи оподаткування, згідно з вимогами, передбаченими підрозділом 8 розділу ХХ «Особливості справляння єдиного податку та фіксованого податку», та з 02.05.2022 по 31.07.2023 перебувало на спрощеній системі оподаткування, третя група, ставка податку - 2 відсотки.

Перехід позивача на спрощену систему оподаткування відбувся, з 02.05.2022, що підтверджується витягом № 2772 з реєстру платників єдиного податку.

Абзацом 5 підпункту 69.1 пункту 69.1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України регламентовано, що платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування єдиним податком за ставкою 2 відсотки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання податкових обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня переходу таких платників на застосування особливостей оподаткування єдиним податком третьої групи за ставкою 2 відсотки за умови виконання ними таких податкових обов`язків, щодо реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, сплати податків і зборів, протягом 60 календарних днів з дня переходу на систему оподаткування, на якій такі платники податку перебували до обрання особливостей оподаткування єдиним податком за ставкою 2 відсотки.

Аналіз наведеного положення дає підстави для висновку, що платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування єдиним податком за ставкою 2 відсотки звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання податкових обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період, починаючи з 24 лютого 2022 року до дня переходу таких платників на застосування особливостей оподаткування єдиним податком третьої групи за ставкою 2 відсотки, за умови виконання ними податкових обов`язків щодо, зокрема, сплати податків і зборів протягом 60 календарних днів з дня переходу на систему оподаткування, на якій такі платники податку перебували до обрання особливостей оподаткування єдиним податком за ставкою 2 відсотки.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства, станом на момент виникнення спірних правовідносин, ТОВ «Сільпо-Фуд» було звільнено від відповідальності за несвоєчасне виконання податкових обов`язків, зокрема, за порушення строків сплати податків і зборів, граничний термін сплати яких припадає на період, починаючи з 24.02.2022 по 01.05.2022.

Тобто, починаючи з 02.05.2022, норми абзацу 21 підпункту 69.1 пункту 69.1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України в частині звільнення від відповідальності за несвоєчасне виконання податкових обов`язків застосуванню до ТОВ «Сільпо-Фуд» не підлягають.

Починаючи з 01.08.2023 (з дня переходу на систему оподаткування, на якій перебував до обрання особливостей оподаткування єдиним податком за ставкою 2 відсотки) та протягом 60 календарних днів позивач мав виконати податкові обов`язки щодо сплати самостійно узгоджених податкових зобов`язань, граничний термін сплати яких припадав починаючи з 24.02.2022 по 01.05.2022.

Отже, позивач звільнявся від відповідальності за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань з акцизного податку за період лютий, березень, квітень 2022 року, у разі сплати такого податку протягом 60 календарних днів, який обчислюється з дня його переходу на загальну систему оподаткування (01.08.2023), тобто по 30.09.2023 включно.

Колегія суддів апеляційної інстанції дослідивши матеріали справи та доводи сторін зазначає, що ТОВ «Сільпо-Фуд» самостійно визначені податкові зобов`язання з акцизного податку, за лютий - квітень 2022 року, які були сплачені позивачем.

Зазначені обставини знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Так, колегією суддів апеляційної інстанції надано оцінку встановленим обставинам в постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 26.10.2023 року по справі №160/11784/23, яка набрала законної сили, в якій досліджено питання сплати ТОВ «Сільпо-Фуд» акцизного податку за спірний період, зокрема:

«Апеляційний суд суттєвими у даному випадку вважає беззаперечно підтверджені матеріалами справи факти того, що до 24.02.2022 року у Товариства не було жодних невиконаних зобов`язань та боргів із будь-яких податків, а усі поточні податкові зобов`язання, які фактично виникали з моменту переходу товариства на єдиний податок, були сплачені позивачем у встановлені Податковим кодексом України строки. Більш того, усі податкові зобов`язання (у тому числі і зі сплати акцизного податку), які виникли у позивача починаючи з 24.02.2022 року, були сплачені Товариством у повному обсязі, хоча відповідно до п. 69.1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» як платник єдиного податку 2% мав право сплатити податкові зобов`язання, граничний строк виконання яких настав з 24.02.2022 до моменту переходу на спрощену систему оподаткування, протягом 60 календарних днів з моменту повернення на загальну систему оподаткування.

На підтвердження наведених у попередньому абзаці обставин, апеляційний суд бере до уваги долучені до матеріалів справи: зведені дані по датам сплати зобов`язань з акцізного збору за січень-квітень 2022 (а.с.59-74 т.2), зобов`язань з ПДВ за січень-квітень 2022 (а.с.5, 76 т.2), зобов`язань з акцизного збору за лютий-грудень 2022 (а.с.97-104, 112-118, 244-245 т.1), а також копії платіжних інструкцій (а.с.90-96, 105-111, 119-243 т.1, а.с.6-23 т.2).

При цьому, особливу увагу звертає на себе інформація, що міститься в платіжних інструкціях (а.с.90-96, 105-111, 119-243 т.1, а.с.6-23 т.2), графі «призначенні платежу» яких Товариством вказувалися податкові періоди, за які здійснювалася оплата за «акцизний податок». Зазначені платіжні інструкції складалися позивачем у період лютого-грудня 2022 р. та лютого-травня 2023 р., якими у сукупності підтверджується сплата позивачем акцизного збору у поточні податкові періоди після його реєстрації з 02 травня 2022 року платником єдиного податку третьої групи за ставкою 2 %, а відповідно і підтверджує в свою чергу протиправне застосування відповідачем у даному випадку положень п. 87.9 ст. 87 ПК України, зміст якого під час воєнного стану не повинен впливати на зарахування коштів, які Товариство сплачувало.

Оскільки відповідач діючи відносно позивача всупереч положень п.69 підрозд. 10 розд. XX ПК України навмисно створив ситуацію «несвоєчасного виконання позивачем своїх зобов`язань» шляхом ігнорування призначення платежу в платіжному дорученні Товариства, де зазначалося про здійснення платежів по поточним зобов`язанням, та самостійно протиправно здійснив рознесення платежів з акцизного податку не по тим періодам, по яким вони фактично були сплачені ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» (по поточним зобов`язанням), колегія суддів визнає безпідставними твердження контролюючого органу про наявність у ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» недоїмки по акцизному податку станом на 31.03.2023 у загальному розмірі 51 554 783 грн., також як і висновки податкового органу про вчинення позивачем податкового правопорушення.».

Правовими положеннями ч. 4 ст. 78 КАС України регламентовано, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, висновки викладені в постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 26.10.2023 року по справі №160/11784/23, мають преюдиційне значення під час розгляду даної справи, адже в даному випадку у спірних правовідносинах контролюючим органом визначено порушення строків сплати позивачем самостійного узгоджених зобов`язань за платежем – акцизний податок, за період квітень 2022 року – жовтень 2022 року.

Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» сплачено зобов`язання з акцизного податку, а саме:

- за квітень 2022 року - 29.07.2022, що підтверджується, зокрема платіжними інструкціями в національній валюті, які містяться в матеріалах даної адміністративної справи, а саме: від 29.07.2022 № № 77606661, 7760663, 7760664, 7760665, 7760668, 7760671;

- за травень 2022 року – 28.06.2022, що підтверджується платіжними інструкціями в національній валюті від 28.06.2022 № № 7695508, 7695510, 7695511, 7695513, 7695512, 7695509, 7695514;

- за червень 2022 року – 29.07.2022, що підтверджується платіжними інструкціями в національній валюті від 29.07.2022 №№ 7760662, 7766666, 7760667, 7760669, 7760670, 7760672, 7760674;

- за липень 2022 року – 26.08.2022, що підтверджується платіжними інструкціями в національній валюті від 26.08.2022 №№ 7812787, 7812788, 7812789, 7812790, 7812791, 7812792, 7812793;

- за серпень 2022 – 29.09.2022, що підтверджується платіжними інструкціями в національній валюті від 29.09.2022 № № 7880207, 7880208, 7880209, 7880210, 7880211, 78802127880213;

- за вересень 2022 року – 31.10.2022, що підтверджується платіжними інструкціями в національній валюті від 31.10.2022 №№ 7942885, 7942886, 7942887, 7942888, 7942882, 7942883, 7942884;

- за жовтень 2022 року – 29.11.2022, що підтверджується платіжними інструкціями в національній валюті від 29.11.2022 № № 8002379, 8002380, 8002381, 8002382, 8002383, 8002384, 8002385.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до інтегрованої картки платника податків, податковим органом спрямовано сплачений ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» акцизний податок за квітень 2022 року – 29.07.2022 (платіжні інструкції в національній валюті, від 29.07.2022 № № 77606661, 7760663, 7760664, 7760665, 7760668, 7760671 (т. 2, а.с. 93-99) на погашення недоїмки, яка виникла раніше, внаслідок зарахування сплачених позивачем коштів в рахунок погашення податкового боргу, згідно з черговістю його виникнення, попри визначення платником податку призначення платежу «акцизний податок».

Відповідно до пункту 87.9 ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Аналіз наведеного в сукупності свідчить, що заборгованість, яка мала місце у позивача, тобто до моменту його переходу на застосування особливостей оподаткування єдиним податком третьої групи за ставкою 2 відсотки, - не може вважитися податковим боргом у розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Таким чином, контролюючий орган не мав правових підстав для застосування положень пункту 87.9 статті 87 ПК України шляхом самостійного зарахування сплачених позивачем сум за поточні податкові періоди після його переходу на застосування особливостей оподаткування єдиним податком третьої групи за ставкою 2 відсотки на погашення податкового боргу, згідно з черговістю його виникнення у період з 24.02.2022 до 01.05.2022 включно.

Саме внаслідок застосування відповідачем положень пункту 87.9 статті 87 ПК України, без врахування відповідачем вимог абзацу 5 підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України, мало своїм наслідком облік податкових зобов`язань позивача, як такого, що має податковий борг, та відповідно створило ситуацію несвоєчасного виконання ним своїх зобов`язань зі сплати акцизного податку і надалі.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що вище встановлені обставини також були предметом розгляду в межах адміністративної справи № 320/13784/24 за позовом ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень – рішень від 16.01.2024 №00018070905, № 00018280910, № 00018750910, за наслідками розгляду якої рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23.08.2024 позов задоволено в повному обсязі, і постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2025 залишено без змін.

Отже, справа № 320/13784/24 також має преюдиційний характер під час розгляду даної справи, а такі обставини не підлягають доказуванню в межах розгляду даної адміністративної справи.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що порушення термінів сплати самостійно визначених позивачем грошових зобов`язань виникло не внаслідок не сплати ним таких зобов`язань, сплати їх не своєчасно та / або неможливості їх сплати, а саме внаслідок протиправного застосування відповідачем положень пункту 87.9 статті 87 ПК України шляхом зарахування останнім сплачених позивачем зобов`язань за спірний період у рахунок погашення податкового боргу, який по суті облікований безпідставно.

Також, не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції посилання відповідача, на положення пункту 297.1 статті 297 ПК України, оскільки, як вже вище зазначалося судом, особливості з питань оподаткування, у період дії воєнного стану, передбачено, зокрема абзацом 5 підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України.

Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що оскаржуване ППР Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 03.07.2024 №0006710403 на суму 3 104 840,50 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року №127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010 року).

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків – залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: Н.П. Бужак

В.В. Кузьменко

Повний текст виготовлено 17.09.2026 року