Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №320/4066/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/4066/25 Суддя (судді) першої інстанції: Вісьтак М.Я.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Коротких А.Ю.,

суддів Сорочка Є.О.,

Чаку Є.В.,

при секретарі Ковальчук І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національного агентства з питань запобігання корупції на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати пункт 4.1 розділу IV Довідки Національного агентства з питань запобігання корупції від 09 грудня 2024 року № 657/24 про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2023 рік, поданої ОСОБА_1 , суддею Верховного Суду;

- визнати протиправними дії Національного агентства з питань запобігання корупції із надання оцінки джерелам інформації, наданням переваги одним джерелам над іншими, що знайшло свій зовнішній прояв у розміщенні в Довідці Національного агентства з питань запобігання від 09 грудня 2024 року № 657/24 такого тексту: «З матеріалів кримінального провадження, наданих Національним антикорупційним бюро України на запит Національного агентства, вбачається ,що під час обшуку, проведеного з 15.05.2023 по 16.05.2023, виявлення грошових коштів та на запитання детектива про їх належність суб`єкт декларування не повідомив про те, що частина вилучених коштів отримані від позикодавця за договором позики» (абзац 4 підпункту 2 пункту 3.1 розділу III Довідки Національного агентства з питань запобігання корупції від 09 грудня 2024 року No 657/24); «Пояснення суб`єкта декларування не враховані та викликають обґрунтований сумнів у їх правдивості з огляду на таке» (абзац 6 підпункту 2 пункту 3.1 розділу III Довідки Національного агентства з питань запобігання корупції від 09 грудня 2024 року № 657/24); «Разом з тим, враховуючи те, що слідчі дії щодо позикодавця проводилися до початку кампанії декларування за 2023 рік, останній 22.04.2024 подав щорічну декларацію (виправлену) за 2023 рік, де знову не відобразив відомостей про кошти, позичені третій особі у розділі 12 « Грошові активи » декларації, що також викликає сумнів щодо існування договору позики» (абзац 11 підпункту 2 пункту 3.1 розділу III Довідки Національного агентства з питань запобігання корупції від 09 грудня 2024 року № 657/24); «Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Суб`єкт декларування та позикодавець є юристами, а отже, не могли бути необізнаними з цією вимогою законодавства» (абзац 12 підпункту 2 пункту 3.1 розділу III Довідки Національного агентства з питань запобігання корупції від 09 грудня 2024 року № 657/24); «Отже, враховуючи відсутність укладеного у письмовій формі договору позики, яка передбачена чинним законодавством, відсутність жодних підтвердних документів щодо існування договірних зобов`язань між сторонами, невідображення позикодавцем у розділі 12 «Грошові активи » декларації за 2023 рік відомостей про кошти, позичені третій особі, у Національного агентства існують підстави вважати, що зазначення суб`єктом декларування у розділі 12 «Грошові активи» декларації відомостей про нібито позичені кошти може бути спрямоване на уникнення кримінальної відповідальності.» (абзац 13 підпункту 2 пункту 3.1 розділу III Довідки Національного агентства з питань запобігання корупції від 09 грудня 2024 року № 657/24); «Суб`єкт декларування зазначив відомості, які не відповідають дійсності, на загальну суму 1828 430,00 гривень» (абзац 14 підпункту 2 пункту 3.1 розділу III Довідки Національного агентства з питань запобігання корупції від 09 грудня 2024 року № 657/24); «Таким чином, суб`єкт декларування у розділі 13 декларації зазначив відомості, які не відповідають дійсності, на загальну суму 1828430,00 грн., чим не дотримав вимоги п.9 ч. 1 ст. 46 Закону» (абзац 15 підпункту 2 пункту 3.1 розділу ІІІ Довідки Національного агентства з питань запобігання від 09 грудня 2024 року № 657/24).

- зобов`язати Національне агентство з питань запобігання корупції вилучити з офіційного вебсайту Національного агентства з питань запобігання корупції Довідку Національного агентства з питань запобігання корупції від 09 грудня 2024 року № 657/24 та опублікувати на офіційному вебсайті Національного агентства з питань запобігання корупції Довідку Національного агентства з питань запобігання корупції від 09 грудня 2024 року № 657/24 з вилученими: пунктом 4.1 розділу IV Довідки Національного агентства з питань запобігання корупції від 09 грудня 2024 року № 657/24; абзацами 4, 6, 11, 12, 13, 14, 15 підпункту 2 пункту 3.1 розділу ІІІ Довідки Національного агентства з питань запобігання від 09 грудня 2024 року № 657/24.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасувати пункт 4.1 розділу IV Довідки Національного агентства з питань запобігання корупції від 09 грудня 2024 року № 657/24 про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2023 рік, поданої ОСОБА_1 , суддею Верховного Суду.

Зобов`язано Національне агентство з питань запобігання корупції опублікувати на офіційному вебсайті Національного агентства з питань запобігання корупції Довідку Національного агентства з питань запобігання корупції від 09 грудня 2024 року № 657/24 з вилученим: пунктом 4.1 розділу IV Довідки Національного агентства з питань запобігання корупції від 09 грудня 2024 року № 657/24.

В задоволенні решти частини позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Національне агентство з питань запобігання корупції звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

02 липня 2026 року на адресу суду надійшов відзив від ОСОБА_1 , в якому позивач просить апеляційну скаргу Національного агентства з питань запобігання корупції на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши учасників справи, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що Указом Президента України № 357/2017 від 10.11.2017 року позивача призначено на посаду судді Верховного Суду у Касаційний кримінальний суд.

Довідка від 20.01.2025 року містить відомості про ОСОБА_1 , а саме: рік народження - 1961, місце народження - м. Київ, громадянка України, освіта - вища, у 1983 році закінчила Київський державний університет імені Т. Г. Шевченка за спеціальністю «правознавство», кваліфікація - юрист, стаж роботи на посаді судді - 36 років 1 місяць; працювала суддею Київського міського суду (12.1993-10.2010), суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (10.2010-11.2017 року), з 11.2017 року - суддя Верховного Суду у Касаційному кримінальному суді та суддя Великої Палати Верховного Суду.

У матеріалах справи наявна копія щорічної декларації за 2023 рік, подана 22.03.2024 року об 11:46 суддею Верховного Суду ОСОБА_1. Встановлено, що у розділі 13 декларації «Фінансові зобов`язання» позивачем зазначено відомості про отримання позики (грошових коштів) від громадянина України 12.05.2023 року в іноземній валюті (USD) у розмірі 50 000 (при цьому інформацію про особу позикодавця відображено як конфіденційну).

17.09.2024 року ОСОБА_1 надано письмові пояснення уповноваженій особі Національного агентства з питань запобігання корупції (головному спеціалісту відділу проведення повних перевірок) у зв`язку з проведенням повної перевірки щорічної декларації за 2023 рік. До пояснень додано такі копії документів: паспорт громадянина України для виїзду за кордон та службовий паспорт; інвойс; висновок про вартість гаража; свідоцтво про право на спадщину з витягом з Державного реєстру речових прав; довідки банків та банківські виписки; квитанції та платіжні документи; договори дарування і купівлі-продажу; довідки КНДІСЕ; довідки Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду; документи щодо валютно-обмінних операцій; пояснення фізичної особи; витяги з Єдиного реєстру довіреностей.

09.12.2024 року Національним агентством з питань запобігання корупції складено довідку №657/24 про результати повної перевірки щорічної декларації за 2023 рік, поданої суддею Верховного Суду ОСОБА_1., при цьому перевірка проводилась у період з 15.07.2024 по 05.12.2024 року, за результатами якої встановлено, що суб`єктом декларування зазначено недостовірні відомості на загальну суму 1 828 430 грн та неточні відомості, різниця між достовірними та недостовірними відомостями становить 1 828 430 грн, що перевищує 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб на дату подання декларації, при цьому частину інформації, викладеної у декларації, не вдалося перевірити, водночас ознак конфлікту інтересів, незаконного збагачення та необґрунтованості активів не встановлено, а точність оцінки задекларованих активів відповідає даним з наявних джерел, у зв`язку з чим у діях суб`єкта декларування встановлено ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 Кримінального кодексу України.

30.12.2024 року суддею Верховного Суду ОСОБА_1. надано лист-пояснення щодо результатів повної перевірки декларації за 2023 рік (довідка №657/24 від 09.12.2024 року), у якому зазначено, що НАЗК було надано можливість внести зміни до декларації до 29.12.2024 року, однак така можливість не була реалізована у зв`язку з ознайомленням з довідкою 27.12.2024 року та відсутністю технічної можливості внести виправлення у цей день, при цьому 30.12.2024 року доступ до подання виправленої декларації було відкрито без зауважень, у зв`язку з чим позивач звернулась до НАЗК із повідомленням про технічну помилку та отримала відповідь про необхідність очікування, а також просила надати додатковий строк до 03.01.2025 року для подання декларації з достовірними відомостями; разом з тим позивачка не погоджується з висновком НАЗК про зазначення недостовірних відомостей на суму 1 828 430,00 грн, вказує на необ`єктивність висновків та неврахування конкретних обставин, зазначає про відсутність документального оформлення позики у зв`язку з обставинами травня 2023 року, зокрема затриманням позикодавця та його відмовою від надання інформації, а також про надання нею показань у межах кримінального провадження та відображення відповідних відомостей у декларації, і вказує на здійснення відрахувань із заробітної плати на допомогу Збройним Силам України після 24.02.2022 року.

Окрім цього, суд першої інстанції встановив, що Національним агентством з питань запобігання корупції подано матеріали справи (у двох томах) щодо виявлення ознак правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366І КК України, стосовно щорічної декларації за 2023 рік, поданої ОСОБА_1 .

Так, до матеріалів справи (1 том) додано: щорічну декларацію ОСОБА_1 за 2023 рік, протокол автоматизованого розподілу від 12.07.2024 року, протокол автоматизованого розподілу від 14.08.2024 року, щорічну декларацію за 2022 рік, доповідну записку про продовження строків повної перевірки від 11.11.2024 року, доповідну записку щодо здійснення пошуку інформації у реєстрах з додатком від 14.08.2024 року, інформацію Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інформацію Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, інформацію Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, інформацію Єдиного державного реєстру судових рішень, інформацію Єдиного державного реєстру транспортних засобів, інформацію Єдиного реєстру довіреностей, інформацію Єдиного державного демографічного реєстру, інформацію Спадкового реєстру, повідомлення Вищої ради правосуддя про початок перевірки № 41-01/51663-24 від 15.07.2024 року, запит до Моторного (транспортного) страхового бюро України № 41-01/53495-24 від 23.07.2024 року, відповідь Моторного (транспортного) страхового бюро України № 84123/0/07-24 від 09.08.2024 року, запит до Київської міської військової адміністрації № 41-01/53496-24 від 23.07.2024 року, відповідь Київської міської військової адміністрації № 81830/0/06-24 від 02.08.2024 року, запит до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України № 41-01/53497-24 від 23.07.2024 року, відповідь Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України № 134094/0/03-24 від 08.11.2024 року, запит до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 41-01/53498-24 від 23.07.2024 року, відповідь Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 83456/0/03-24 від 07.08.2024.

Крім того, до матеріалів справи (2 том) додано: запит Національної поліції України № 41-01/53756-24 від 24.07.2024 року, відповідь Національної поліції України № 81829/0/05-24 від 02.08.2024 року, запит на місце роботи (Верховний Суд) № 41-01/53757-24 від 24.07.2024 року, відповідь Верховного Суду № 85215/0/05-24 від 13.08.2024 року, запит до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури № 41-01/58923-24 від 13.08.2024 року, відповідь Спеціалізованої антикорупційної прокуратури № 87817/0/05-24 від 21.08.2024 року, запит до Національного антикорупційного бюро України № 41-01/53651-24 від 23.07.2024 року, відповідь Національного антикорупційного бюро України № 98321/0/05-24 від 11.09.2024 року, запит банкам (за списком) № 41-01/53829-24 від 24.07.2024 року, відповіді від банків, запит ОСОБА_1 № 405-01/61557-24 від 22.08.2024 року, запит ТОВ «Столиця» № 405-01/61558-24 від 22.08.2024 року, відповідь ТОВ «Столиця» № 102765/0/07-24 від 17.09.2024 року, запит на пояснення ОСОБА_1 № 405-01/61559-24 від 22.08.2024 року, відповідь ОСОБА_1 № 94497/0/09-24 від 05.09.2024 року, відповідь ОСОБА_1 № 102792/0/09-24 від 17.09.2024 року, відповідь ОСОБА_1 № 126322/0/09-24 від 29.10.2024 року, пояснення ОСОБА_1 у електронному кабінеті до початку перевірки, запит ОСОБА_2 № 405-01/82778-24 від 01.11.2024 року, відповідь ОСОБА_2 № 138697/0/09-24 від 11.11.2024 року, запит до Національного антикорупційного бюро України № 405-01/82779-24 від 01.11.2024 року, відповідь Національного антикорупційного бюро України № 148588/0/05-24 від 22.11.2024 року, довідку про результати перевірки від 09.12.2024 року № 657/24, супровідний лист-повідомлення ОСОБА_1 № 405-01/95961-24 від 13.12.2024 року, обґрунтований висновок щодо виявлення ознак корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення від 13.12.2024 року, лист до Національного антикорупційного бюро України № 405-01/96817-24 від 18.12.2024 року, лист-повідомлення Голові Верховного Суду № 405-01/96865-24 від 18.12.2024 року, запит до Національного антикорупційного бюро України № 405-01/16749-25 від 26.02.2025 року, відповідь Національного антикорупційного бюро України № 54897/0/05-25 від 12.03.2025 року.

До матеріалів позову долучено копію інвойсу № 33462169 від 28.05.2019 року, що виданий компанією COPART Inc. (США) на ім`я Hryhoreva Anastasiya. Предметом інвойсу є транспортний засіб: 2017 VOLKSWAGEN PASSAT, VIN: НОМЕР_1 , загальна вартість за інвойсом становить 7 828,00 доларів США. Окрім цього, зазначено складові вартості: ціна транспортного засобу - 7 100,00 дол. США, buyer fee - 590,00 дол. США, virtual bid fee - 79,00 дол. США, gate - 59,00 дол. США.

Судом першої інстанції досліджено пояснення, надані 07.11.2024 року ОСОБА_2 у відповідь на лист НАЗК № 405-01/82778-24 від 01.11.2024 року, яким запитувалась інформація щодо наявності або відсутності боргових правовідносин із суддею Верховного Суду ОСОБА_1. Так, у поясненнях ОСОБА_2 посилається на наявність щодо нього кримінального провадження № 52023000000000202 від 01.05.2023 року за ч. 4 ст. 368 КК України та зазначає про неможливість надання запитуваної інформації по суті, з огляду на право не свідчити проти себе та обмеження щодо розголошення відомостей досудового розслідування.

Також в матеріалах справи наявний протокол допиту свідка від 07.05.2024 року, відповідно до якого позивачці, яка була допитана як свідок в кримінальному провадженні, поставлено запитання щодо мети передачі суми грошових коштів та її обов`язку, як суб`єкта декларування повідомити про суттєві зміни в майновому стані.

Відповідно до обґрунтованого висновку Національного агентства з питань запобігання корупції встановлено, що під час подання щорічної декларації за 2023 рік ОСОБА_1 зазначила недостовірні відомості у розділі 13 «Фінансові зобов`язання», зокрема щодо безвідсоткової позики у розмірі 50 000 дол. США, що за курсом НБУ станом на 12.05.2023 року становить 1 828 430,00 грн.

Із висновку встановлено, що вказані вище відомості не підтверджені належними доказами, договір позики у письмовій формі відсутній, а також відсутні документи, які б підтверджували існування боргових зобов`язань. Окрім цього, із змісту висновку суд встановив, що позикодавець не відобразив відповідні кошти у своїй декларації, а на запит НАЗК фактично відмовився від надання інформації, посилаючись на норми кримінального процесуального законодавства. Загальна сума недостовірних відомостей становить 1 828 430,00 грн, що перевищує 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на дату подання декларації.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо невиплати доплати у розмірі 2000 грн до пенсії, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Пунктом 7-1 частини першої статті 11 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що НАЗК здійснює в порядку, визначеному цим Законом, контроль та перевірку декларацій суб`єктів декларування, проводить моніторинг способу життя суб`єктів декларування.

Відповідно до статті 12 цього Закону для виконання зазначених повноважень НАЗК має право, зокрема, одержувати від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об`єднань інформацію, у тому числі з обмеженим доступом; мати безпосередній автоматизований доступ до інформаційно-телекомунікаційних і довідкових систем, реєстрів, банків даних, у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом; отримувати від осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, письмові пояснення щодо достовірності відомостей, зазначених у деклараціях осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Згідно з частиною першою статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» повна перевірка декларації полягає у з`ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення чи необґрунтованості активів.

З наведеного випливає, що повна перевірка декларацій суб`єктів декларування є однією з форм реалізації державного фінансового контролю у сфері запобігання корупції. Під час його здійснення НАЗК реалізує владно-управлінські повноваження щодо оцінки дотримання суб`єктами декларування вимог законодавства у сфері запобігання корупції.

Відповідно до приписів статей 51-1 - 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» повна перевірка декларації здійснюється у формі окремої контрольної процедури, у межах якої НАЗК збирає, аналізує та оцінює інформацію щодо суб`єкта декларування, встановлює обставини, які мають значення для предмета перевірки.

НАЗК самостійно визначає предмет перевірки та перелік заходів, необхідних для з`ясування відповідних обставин.

Суб`єкт декларування не може впливати на рішення НАЗК про проведення такої перевірки, визначати її межі чи зміст, вирішувати питання про достатність або допустимість інформації, що досліджується уповноваженим органом.

Участь суб`єкта декларування в цій процедурі обмежується реалізацією визначених законом процесуальних прав, зокрема наданням пояснень та документів на запит НАЗК.

Результатом здійснення зазначеної контрольної процедури є формування НАЗК висновків щодо дотримання суб`єктом декларування вимог законодавства у сфері запобігання корупції, які оформлюються у формі довідки про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Отже, довідка, складена НАЗК за результатами повної перевірки декларації, є результатом реалізації контрольних функцій цього органу в сфері запобігання корупції. Її складення завершує контрольну процедуру, у межах якої НАЗК в односторонньому порядку реалізує надані йому законом владно-управлінські повноваження щодо оцінки дотримання суб`єктом декларування вимог законодавства у сфері запобігання корупції. Вона містить висновки щодо обставин, встановлених під час перевірки, та висновки щодо дотримання конкретним суб`єктом декларування вимог законодавства у сфері запобігання корупції.

За визначенням, наведеним у пункті 19 частини першої статті 4 КАС України, індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Довідка, складена НАЗК за результатами повної перевірки декларації, складається суб`єктом владних повноважень на виконання покладених на нього законом владних управлінських функцій, стосується конкретного суб`єкта декларування, містить індивідуалізовані висновки, які стосуються прав, свобод та охоронюваних законом інтересів суб`єкта декларування, має визначений строк, її вичерпується виконанням. Таким чином, зазначена довідка відповідає ознакам акта, визначеним пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України.

Зазначений підхід узгоджується з послідовною правозастосовною практикою Верховного Суду, який неодноразово констатував, що довідка НАЗК про результати повної перевірки декларації є рішенням (актом індивідуальної дії) суб`єкта владних повноважень у розумінні пункту 19 частини першої статті 4 КАС України.

Отже, довідка, складена НАЗК за результатами повної перевірки декларації, за правовою природою є індивідуальним актом суб`єкта владних повноважень, прийнятим у межах реалізації владно-управлінських функцій цього органу у сфері запобігання корупції.

Правові наслідки довідки про результати повної перевірки декларації випливають як зі змісту викладених у ній висновків, так і з передбачених статтею 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» механізмів їх реалізації.

Одним із безпосередніх наслідків виявлення за результатами повної перевірки відображення в декларації недостовірних відомостей є виникнення для суб`єкта декларування визначених законом обов`язків та процедурних наслідків.

Так, виявлення відображення у декларації недостовірних відомостей породжує для суб`єкта декларування обов`язок подати уточнену (виправлену) декларацію з достовірними відомостями в установлений строк (абзац 2 частини четвертої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» та пункт 11 розділу VI Порядку № 26/21). Невиконання цього обов`язку може спричинити для особи додаткові несприятливі правові наслідки.

Крім того, у разі виявлення відображення в декларації недостовірних відомостей, відповідно до частини другої статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції», НАЗК письмово повідомляє про це керівника органу, в якому працює суб`єкт декларування, та спеціально уповноважені суб`єкти у сфері протидії корупції. Повідомлення керівника органу, в якому працює суб`єкт декларування та інших суб`єктів, створює підстави для здійснення службової перевірки, дисциплінарного провадження, оцінювання доброчесності особи та ухвалення інших кадрових рішень. Таким чином, висновки довідки здатні безпосередньо впливати на проходження особою публічної служби та її службово-правовий статус.

Окремі правові наслідки пов`язані з оприлюдненням довідки. Відповідно до пунктів 9- 10 розділу VI Порядку № 26/21 довідка оприлюднюється на офіційному вебсайті НАЗК протягом десяти робочих днів з дня її погодження, разом з інформацією про вжиті заходи реагування, крім конфіденційної інформації. Оприлюднення довідки зумовлює наслідки для ділової репутації суб`єкта декларування, які можуть впливати на подальше проходження публічної служби, участь у конкурсах, спеціальних перевірках, а щодо окремих посад - і на рішення органів професійного врядування. Зокрема, до таких наслідків може належати використання висновків, викладених у довідці, у суміжних адміністративних процедурах, наприклад, під час проведення службового розслідування, конкурсного добору, перевірки доброчесності, дисциплінарного провадження, перевірки підстав для звільнення з публічної служби, оцінювання відповідності антикорупційним обмеженням.

Отже, правове значення довідки не обмежується лише фіксацією встановлених НАЗК обставин, а поширюється на суміжні адміністративні процедури, у межах яких викладені в ній висновки можуть бути враховані іншими суб`єктами владних повноважень під час прийняття відповідних рішень.

Крім того, висновки довідки можуть бути використані НАЗК як джерело інформації у межах реалізації інших контрольних процедур. Зокрема, інформація, викладена у довідці, може бути врахована під час моніторингу способу життя суб`єкта декларування, повторної повної перевірки декларації за новими джерелами інформації, перевірки пов`язаних декларацій за інші звітні періоди, формування ризик-профілю суб`єкта декларування для подальшого автоматизованого відбору декларацій.

Також висновки довідки є підставою для реалізації передбачених законом механізмів реагування у разі виявлення ознак адміністративних чи кримінальних правопорушень, а також необґрунтованості активів.

Так, у разі виявлення за результатами перевірки ознак адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, в тому числі передбаченого частиною четвертою статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення (подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) (далі - КУпАП), відповідно до пункту 5 розділу VI Порядку № 26/21, уповноважена особа НАЗК розпочинає збір даних для встановлення наявності підстав для складення протоколу про таке правопорушення, а за наявності відповідних підстав складає протокол і направляє його до суду в порядку, визначеному КУпАП.

У разі, якщо складення протоколу належить до компетенції іншого органу або іншого структурного підрозділу НАЗК, уповноважена особа передає відповідну інформацію та матеріали перевірки або складає і підписує обґрунтований висновок щодо виявлення ознак адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, у двох примірниках для його подальшого направлення за належністю.

У разі виявлення за результатами перевірки ознак корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, за яке передбачено кримінальну відповідальність, в тому числі передбачених статтями 366-2 (декларування недостовірної інформації), 368-5 (незаконне збагачення) Кримінального кодексу України (далі - КК України), відповідно до того ж пункту 5 розділу VI Порядку № 26/21 уповноважена особа НАЗК складає та підписує обґрунтований висновок у двох примірниках для направлення спеціально уповноваженим суб`єктам у сфері протидії корупції.

У разі виявлення ознак необґрунтованості активів, а також за відсутності наданих суб`єктом декларування письмових пояснень чи доказів або їх надання не в повному обсязі, відповідно до частини третьої статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» та пункту 5 розділу VI Порядку № 26/21, НАЗК інформує про це Національне антикорупційне бюро України та Спеціальну антикорупційну прокуратуру для вирішення питання про вжиття передбачених законом заходів.

Отже, висновки довідки, реалізуючись через механізми статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції», зумовлюють низку самостійних зобов`язальних, контрольних, дисциплінарних, кадрових, репутаційних, деліктних та інших правових наслідків для суб`єкта декларування. Такі наслідки самостійно та безпосередньо впливають на його правове становище і не вичерпуються виключно можливістю його подальшого притягнення до юридичної відповідальності.

Встановлення адміністративної юрисдикції щодо спорів про оскарження довідки не усуває необхідності з`ясування питання співвідношення юрисдикцій у разі оскарження довідки НАЗК в порядку адміністративного судочинства за умови одночасного відкриття кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення (якщо в діях суб`єкта декларування виявлено ознаки правопорушення).

У зв`язку з цим виникає потреба визначення меж компетенції та обсягу судового контролю адміністративних судів під час перевірки законності довідки НАЗК, а також меж оцінки відповідних висновків судами, які вирішують питання про притягнення суб`єкта декларування до юридичної відповідальності.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

Наведене свідчить, що предметом судового контролю в адміністративному процесі є законність реалізації НАЗК наданих йому контрольних функцій та відповідність прийнятого за їх результатами рішення (довідки) встановленим законом критеріям належного урядування.

Під час розгляду такого спору адміністративний суд перевіряє, чи діяло НАЗК на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначених Конституцією та законами України, чи дотримано процедуру повної перевірки декларації, чи були встановлені всі обставини, що мають значення для прийняття рішення, чи є висновки НАЗК обґрунтованими, чи дотримано принципи безсторонності, добросовісності, пропорційності та розсудливості, передбачені частиною другою статті 2 КАС України.

Метою такого судового контролю є захист прав, свобод та інтересів суб`єкта декларування у його публічно-правових відносинах з державою від порушень та свавільних дій з боку НАЗК як суб`єкта владних повноважень, а також відновлення порушеного правового статусу особи у разі встановлення протиправності оскаржуваного акта.

Розгляд справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією (зокрема, що передбачені статтями 172-4 - 172-9 КУпАП), за результатами складених уповноваженими особами НАЗК протоколів, відповідно до статті 221 та пункту 1 частини першої статті 255 КУпАП, належить до юрисдикції відповідних місцевих загальних судів.

Згідно з частиною першою статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, предметом судового розгляду у провадженні про адміністративне правопорушення є встановлення наявності чи відсутності в діях особи складу адміністративного правопорушення та вирішення питання про притягнення її до адміністративної відповідальності.

Розглядаючи таку справу, суд загальної юрисдикції перевіряє фактичні обставини, на яких ґрунтується обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП), встановлює наявність передбачених законом підстав для застосування до особи заходів адміністративної відповідальності.

Метою цього контролю є захист правопорядку, забезпечення законності, з`ясування вини особи та застосування заходів адміністративного стягнення або закриття провадження у справі за відсутності події і складу правопорушення.

Розгляд кримінальних проваджень щодо кримінальних правопорушень, пов`язаних з недостовірним декларуванням (зокрема, передбачених статтями 366-2, 366-3 КК України), відповідно до положень статей 32, 33-1 КПК України, належить до юрисдикції Вищого антикорупційного суду як спеціального судового органу в системі судоустрою України, за наявності хоча б однієї з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п`ятої статті 216 цього Кодексу, та місцевим загальним судам.

Згідно з частиною першою статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до частини першої статті 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;

З наведеного слідує, що предметом судового дослідження у кримінальному судочинстві є кримінально-правова кваліфікація діяння особи, встановлення всіх елементів складу кримінального правопорушення на підставі доказів, зібраних уповноваженими органами досудового розслідування.

Суд оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність доказів - достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Таку оцінку суд здійснює за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження (частина перша статті 94 КПК України). Згідно з частиною другою статті 94 КПК жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Метою зазначеного судового контролю є встановлення наявності чи відсутності в діях особи складу кримінального правопорушення, ухвалення справедливого судового рішення (виправдувального або обвинувального вироку) та захист інтересів суспільства і держави від проявів корупції.

Аналіз викладеного дозволяє зробити висновок, що адміністративний суд, суд у справі про адміністративне правопорушення та суд, який здійснює кримінальне провадження, реалізують різні за своїм змістом, завданнями та процесуальним призначенням форми судового контролю.

Адміністративний суд перевіряє законність реалізації НАЗК наданих йому владних повноважень та правомірність прийнятого за результатами перевірки індивідуального акта з урахуванням критеріїв, визначених частиною другою статті 2 КАС України.

Суд у провадженні про адміністративне правопорушення вирішує питання про наявність або відсутність складу адміністративного правопорушення, винуватість особи та наявність підстав для застосування до неї адміністративного стягнення.

Суд у кримінальному провадженні встановлює, чи доведено вчинення особою кримінального правопорушення, чи наявні всі елементи його складу та чи існують підстави для притягнення особи до кримінальної відповідальності.

У межах кожної з цих юрисдикцій здійснюється захист різних прав.

Адміністративний суд захищає права, свободи та законні інтереси особи від незаконних дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень (НАЗК), перевіряючи законність і обґрунтованість владного акта.

Суд у справі про адміністративне правопорушення вирішує питання про притягнення (або непритягнення) особи до адміністративної відповідальності.

Суд кримінальної юрисдикції встановлює винуватість особи у вчиненні кримінального діяння.

Водночас важливо враховувати, що ні суд у справі про адміністративне правопорушення, ні суд кримінальної юрисдикції, не наділені повноваженнями щодо здійснення самостійного судового контролю за законністю діяльності НАЗК під час проведення повної перевірки декларації, перевірки дотримання встановленої законом процедури такої перевірки чи вирішення питання про правомірність індивідуального акта НАЗК як акта суб`єкта владних повноважень.

Та обставина, що відомості, відображені у довідці НАЗК про результати повної перевірки декларації, можуть одночасно бути предметом судового дослідження у провадженні про адміністративне правопорушення або у кримінальному провадженні, не свідчить про тотожність предмета відповідних судових проваджень.

Указане означає, що одні й ті самі юридичні факти можуть породжувати різні правовідносини та, відповідно, бути предметом оцінки в межах різних судових процедур. Водночас у кожному з таких проваджень зазначені обставини досліджуються з різною процесуальною метою та для вирішення різних за своєю правовою природою питань.

Так, у кримінальному провадженні або провадженні у справі про адміністративне правопорушення відповідні обставини підлягають дослідженню для встановлення наявності чи відсутності складу правопорушення, винуватості особи та підстав для притягнення її до юридичної відповідальності. В адміністративному судочинстві - для перевірки законності реалізації НАЗК наданих йому владних управлінських повноважень, дотримання встановленої процедури проведення повної перевірки декларації та обґрунтованості висновків, викладених у довідці, складеній за її результатами.

Відповідно, навіть, якщо в межах кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення судом надається оцінка відомостям, викладеним у довідці НАЗК, така оцінка здійснюється не як перевірка законності самої довідки та не як форма контролю за дотриманням НАЗК вимог законодавства під час проведення повної перевірки декларації, а як оцінка доказової інформації для цілей вирішення питання про юридичну відповідальність особи.

У кримінальному провадженні або провадженні у справі про адміністративне правопорушення, у разі, якщо така довідка стає додатком до протоколу про адміністративне правопорушення або обґрунтованого висновку, суди оцінюють її виключно як носій відомостей про певні фактичні обставини, що підлягають перевірці та оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі, при цьому не має наперед встановленої сили.

Таким чином, одночасне існування адміністративного провадження, провадження у справі про адміністративне правопорушення та кримінального провадження не створює конкуренції судових юрисдикцій, оскільки в межах кожної з них здійснюється захист різних прав та вирішуються різні юридичні питання.

Наявність кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення не усуває необхідності у здійсненні самостійного судового контролю за законністю довідки про результати повної перевірки декларації як акта індивідуальної дії, прийнятого суб`єктом владних повноважень у межах реалізації контрольних функцій держави.

Інакше кажучи, існування кримінального провадження чи провадження про адміністративне правопорушення не створює альтернативного механізму судового контролю за діяльністю НАЗК.

Позбавлення особи можливості оскаржити довідку НАЗК з підстав існування кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення фактично означає виключення відповідного акта індивідуальної дії з-під самостійного судового контролю. Такий підхід не узгоджується з приписами статей 8 та 55 Конституції України.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Зазначений принцип передбачає, що державна влада не може бути виведена з-під судового контролю, будь-яке втручання держави у правову сферу особи повинно підлягати перевірці незалежним судом, а сама особа має бути забезпечена ефективним засобом захисту від свавільних дій та рішень з боку органів влади. Судовий контроль є ключовим елементом забезпечення підзвітності суб`єктів владних повноважень, дотримання ними визначених законом процедур, недопущення свавільного здійснення владних повноважень та ефективного захисту прав і законних інтересів особи.

У контексті цього принципу стаття 55 Конституції України встановлює, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Розвиваючи це положення, Конституційний Суд України у Рішенні від 25 грудня 1997 року № 9-зп зазначив, що частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов`язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв чи скарг, які відповідають встановленим законом вимогам, є порушенням права на судовий захист, яке відповідно до статті 64 Конституції України не може бути обмежене.

Зазначений конституційний імператив відображений і в частині четвертій статті 6 КАС України, яка забороняє відмову в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, що регулює спірні відносини.

Конституційний Суд України також неодноразово наголошував, що будь-яке обмеження права на доступ до суду повинно бути прямо передбачене законом, переслідувати легітимну мету, бути обумовленим суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційним та обґрунтованим.

Водночас ні Закон України «Про запобігання корупції», ні КАС України, ні положення КУпАП або КПК України, не містять норм, які б пов`язували можливість судового оскарження довідки НАЗК, складеної за результатами повної перевірки декларації, з відсутністю кримінального провадження чи провадження у справі про адміністративне правопорушення або передбачали обмеження або виключення права на її оскарження після порушення процедури про притягнення особи до юридичної відповідальності.

З огляду на викладене сам факт порушення кримінального провадження або провадження про адміністративне правопорушення не може бути підставою для обмеження права особи на самостійне оскарження довідки про результати повної перевірки декларації. Така довідка має самостійне юридичне значення, породжує безпосередні правові наслідки та продовжує впливати на права й законні інтереси суб`єкта декларування.

Виключення діяльності НАЗК з-під судового контролю лише через те, що матеріали, складені на підставі довідки, стали процесуальною передумовою для ініціювання кримінального провадження або провадження про адміністративне правопорушення, фактично надає імунітет від судового контролю частині владної діяльності держави.

Як констатовано, законність здійснення НАЗК контрольних повноважень, дотримання процедури перевірки декларації та обґрунтованість висновків, викладених у довідці, не становлять і можут становити самостійного предмета розгляду у кримінальному провадженні або провадженні у справі про адміністративне правопорушення. За відсутності адміністративного судового контролю відповідні питання опиняються поза судовим контролем, що нівелює конституційні гарантії права на судовий захист та принцип верховенства права.

Окрім того, відтермінування судового контролю за законністю довідки НАЗК до завершення кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення не узгоджується з вимогами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо забезпечення ефективного засобу юридичного захисту.

Ефективність засобу юридичного захисту передбачає не лише право на доступ до суду, а й можливість своєчасного отримання судового рішення, здатного усунути порушення права або запобігти подальшому негативному впливу оскаржуваного акта.

Відтермінування оскарження, зумовлене очікуванням завершення іншого провадження, нівелює сутність права на ефективний судовий захист. Протягом досудового розслідування, судового розгляду кримінальної справи чи розгляду справи про адміністративне правопорушення довідка продовжує впливати на правове становище особи, спричиняючи дисциплінарні, кадрові, репутаційні та інші негативні наслідки. За таких умов особа фактично позбавляється можливості своєчасно захистити свої права та законні інтереси у встановленому законом порядку.

Отже, наявність кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути підставою для виключення довідки про результати повної перевірки декларації з-під адміністративного судового контролю, відмови у доступі до суду чи відкладення перевірки її законності до завершення інших проваджень.

Резюмуючи викладене, на підставі конституційних гарантій права на судовий захист та системного тлумачення положень КАС України у взаємозв`язку з нормами КУпАП, КПК України, слід дійти висновку, що виявлення в діях суб`єкта декларування ознак адміністративного або кримінального правопорушення або відкриття кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення не змінює адміністративно-правової природи довідки НАЗК як індивідуального акта суб`єкта владних повноважень, який може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства, і не виключає права такої особи на його самостійне оскарження.

За таких обставин адміністративні суди зобов`язані здійснювати судовий контроль за законністю такої довідки та перевіряти її відповідність критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, незалежно від наявності чи відсутності пов`язаних із нею кримінальних проваджень або проваджень у справах про адміністративні правопорушення.

Водночас помилково вважати, що якщо довідка стала частиною матеріалів кримінального провадження, то вона не може бути предметом оскарження до адміністративного суду, оскільки на неї, відповідно до приписів статті 222 КПК України розповсюджується особливий режим доступу (недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування).

Такий підхід грунтується на ототожненні довідки НАЗК з доказами, отриманими або створеними безпосередньо в межах досудового розслідування. Натомість довідка є результатом самостійної контрольної процедури, що здійснюється НАЗК у межах реалізації його владних управлінських функцій поза межами кримінального провадження.

Також, у випадку виявлення в діях особи ознак кримінального правопорушення, НАЗК скеровує до уповноважених органів досудового розслідування обґрунтований висновок, а не саму довідку. Це означає, що така довідка не є процесуальним документом, який безумовно приєднується до матеріалів кримінального провадження.

Факт долучення довідки НАЗК до матеріалів кримінального провадження (як додаток до обгрунтованого висновку) сам по собі не означає автоматичного поширення на її зміст режиму, передбаченого статтею 222 КПК України. Як зазначалося, така довідка підлягає оприлюдненню на офіційному вебсайті НАЗК, тобто за правовою природою вона є документом, що містить публічну інформацію з моменту її затвердження. Факт долучення документа до матеріалів кримінального провадження не нівелює такої його юридичної властивості.

Крім того, необхідно зважати на те, що право на судовий захист та оскарження акта суб`єкта владних повноважень не може бути обмежене лише через факт долучення цього акта до матеріалів кримінального провадження та поширення на нього особливого режиму доступу.

Викладене корелюється з положеннями частини четвертої статті 21 КПК України, відповідно до якої, якщо інше не передбачено цим Кодексом, здійснення кримінального провадження не може бути перешкодою для доступу особи до інших засобів правового захисту, якщо під час кримінального провадження порушуються її права, гарантовані Конституцією України та міжнародними договорами України.

Зазначена процесуальна норма прямо підтверджує, що здійснення кримінального провадження не може бути підставою для обмеження доступу особи до інших передбачених законом засобів судового захисту, зокрема до адміністративного суду. Відкриття та здійснення кримінального провадження не припиняє дії конституційних гарантій права на судовий захист і не виключає можливості самостійного оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у порядку, встановленому КАС України.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03 липня 2026 року у справі № 420/3078/25.

З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстав для закриття провадження в даній справі у зв`язку з вищезазначеним.

Отже, з врахуванням наведених вище обставин колегія суддів вважає, що належним та ефективним способом захисту прав та інтересів позивача буде зобов`язати Національне агентство з питань запобігання корупції опублікувати на офіційному вебсайті Національного агентства з питань запобігання корупції Довідку Національного агентства з питань запобігання корупції від 09 грудня 2024 року № 657/24 з вилученим: пунктом 4.1 розділу IV Довідки Національного агентства з питань запобігання корупції від 09 грудня 2024 року № 657/24.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставин справи встановлено повно та досліджено всебічно.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Національного агентства з питань запобігання корупції залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Сорочко Є.О.

Чаку Є.В.

Повний текст виготовлено: 17 вересня 2026 року.