Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №640/34002/21 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/34002/21 Суддя (судді) першої інстанції: Захарова О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грибан І.О.

судді: Кузьмишина О.М.

Парінов А.Б.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ інструменту Україна» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

У С Т А Н О В И В:

ТОВ «Світ інструменту Україна» звернулося з позовом до Київської митниці, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 19.05.2021 №UA100310/2021/000038/2.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позов залишити без задоволення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є правомірним, оскільки в документи, які надані позивачем до митного органу разом з митною декларацією не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, подані не в повному обсязі, а також не подано документів на підтвердження витрат на транспортування оцінюваних товарів.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «Світ Інструменту Україна» (Покупець) та компанією ZHEJIANG KEMA ENGINE & MACHINERY CO.,LTD., Китай (Продавець) укладено контракт № CHN-MIU/348/010320 від 01.03.2021, згідно з умовами якого, Продавець продав, а Покупець купив на умовах FOB Циндао, FOB Шанхай, FOB Нинбо згідно з Incoterms 2010, товари інструменти, найменування, кількість, ціна та вартість яких зазначені в Інвойсах, що є невід`ємною частиною контракту. Інвойс виконує роль Специфікації.

На виконання контракту, виставлено Commercial Invoice від 25.02.2021 №ZK05P20006TW, відповідно до якого фактична вартість товару склала 18407,00 дол. США.

Для організації перевезення товарів до України позивачем укладений з ТОВ «ДСВ Логістика» (Експедитор) договір про транспортно-експедиторське обслуговування № SC-676 від 13.12.2013, згідно з яким Експедитор за оплату та за рахунок Замовника надає Замовникові комплекс послуг з організації та забезпечення перевезення імпортних, експортних, транзитних вантажів Замовника (надалі іменованих «Вантажі») і вантажів Замовника в 20-, 40- та понад 40-футових контейнерах стандартів ІДО (надалі іменованих «Контейнери з вантажами») від місця, зазначеного Замовником, до місця призначення різними видами транспорту за обумовленим маршрутом, включаючи організацію та забезпечення, залежно від маршруту.

Згідно з заявкою № SODS0006404 від 25.02.2021 на організацію перевезення та експедирування вантажів до Договору № SC-676 від 13.12.2013 між ТОВ «ДСВ Логістика» та ТОВ «Світ Інструменту Україна» вартість послуг з організації перевезення та експедирування вантажу в контейнері включає наступні послуги за 1 (один) контейнер (USD з ПДВ): морське перевезення - 4,273,00, навантажувально-розвантажувальні роботи в порту прибуття – 397,00, транспортно-експедиційні послуги за маршрутом Чорноморськ – Київ -582, всього 5252,00 USD.

За п.7 Заявки сторони узгодили критерії перевезення вантажу від порту відправлення до пункту доставки /забору товару.

Згідно рахунку на оплату № ІІА00044515 від 17 травня 2021 року між ТОВ «ДСВ Логістика» та ТОВ «Світ Інструменту Україна» послуги з морського перевезення становлять 118 506,95 грн.

Відповідно до довідки ТОВ «ДСВ Логістика» про вартість перевезення до митного кордону України вих. №50030006404 від 06.05.2021, виданої ТОВ «Світ Інструменту Україна», вартість морського перевезення контейнеру 1 х 20 ОР №ТТШ1110103 за коносаментом №МВРВ21022274, з порту Нінбо до митного кордону України порту Чорноморськ становить 118506,95 грн. Страхування вантажу не проводилось.

18.05.2021 ТОВ «Світ Інструменту Україна» було подано в електронному вигляді митну декларацію форми МД-2 № UA100310/2021/413108 з визначенням митної вартості товарів за основним методом - ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації №24UA902080800204U8 декларант додав передбачені ст.53 МК України документи, а саме: контракт № CHN-MIU/348/010320 від 01.03.2020; специфікацію №ZK05P200061W від 25.02.2021 до контракту № CHN-MIU/348/010320 від 01.03.2020; комерційний інвойс №ZK05P20006TW від 25.02.2021; витяг з прайс-листа виробника товарів від 30.09.2020; коносамент (bill of lading) № MRFB21022274 від 05.03.2021; довідку транспортних витрат вих. №SODS0006404 від 06.05.2021; рахунок на оплату №00044515 від 17.05.2021; договір на транспортно-експедиторське експедирування №SC-676 від 13.12.2013, укладений між ТОВ «Світ Інструменту Україна» та ТОВ «ДСВ Логістика»; заявку №SODS0006404 від 25.02.2021 на організацію перевезення.

19.05.2021 Київською митницею направлено декларанту електронне повідомлення, у якому заначено: «графа 33 рішення: Під час здійснення контролю митної вартості за митною декларацією від 24.02.2021 №UA100310/2021/413108 встановлено, що документи, які подані декларантом ТОВ «УТС» (код ЄДРПОУ 30518220) для підтвердження заявленої митної вартості товару не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості (відомості не підтверджено документально). Зокрема, у графі 20 митної декларації відповідно до інвойсу від 25.02.2021 № ZK05P20006TW та контракту від 01.03.2020 № CHN-MIU/348/010320 задекларовано умови поставки FOB - NINGBO (Китай). Відповідно до положень Інкотермс-2010, при умовах поставки FOB, продавець повинен доставити товар до порту призначення та завантажити його на судно. Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів. Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. Також, відповідно до статті 9 Закону України від 01.07.2004 №1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» договір транспортного експедирування укладається обов`язково у письмовій формі та умови договору визначаються за угодою сторін. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тошс), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Також наголошуємо про право митного органу щодо потреби в уточненні будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митної оцінки, визначене статтею 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, яка є невід`ємною частиною Угоди про застосування Світової організації торгівлі.

Для підтвердження витрат на транспортування декларантом надано довідку про вартість транспортно - експедиційних послуг до митного кордону України від 06.05.2021 №NSODS0006404, видану ТОВ «ДСВ Логістика». За результатами спрацювання даних документів встановлено наступне. Зазначений документ виданий ТОВ «ДСЗ Логістика».

В той же час згідно даних, зазначених в коносаменті від № MRFB21022274 перевізником товару є «MRF International Forwarding Co., LTD». Тобто відбулось залучення третіх осіб. Підприємство, яке надало документи для підтвердження транспортних витрат повинно однозначно ідентифікуватись з підприємством, що здійснило перевезення оцінюваного товару. Однак, документи, передбачені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 та які видані суб`єктами господарювання, що залучалися безпосередньо до виконання договору транспортного експедирування не надавались. У графі 11(а)ДМВ зазначено про відсутність оплати роялті та інших ліцензійних платежів стосовно товарів. Разом з тим згідно із даними всесвітнього ресурсу інтелектуальної власності торгівельна марка KRONWERK є зареєстрованою, отже, можливо відсутні дані щодо врахування складової митної вартості передбаченої п.3 частини 10 статті 58 МКУ, також, заявник торговельних марок відповідно до ресурсу має іншу адресу ніж заявлена.

Також довідка про вартість транспортно-експедиційних послуг від 06.05.2021 №NSODS0006404 містить відомості щодо вартості морського фрахту без переліку додаткових витрат, які понесені під час транспортування та які можуть включатися до митної вартості товару. Також, декларантом не надано відомостей щодо чисельних значень складових митної вартості, а саме витрат на страхування вантажу. Пунктом 10.1 конкракту від 01.03.2020 №CHN-MIU/348/010320 передбачено «Покупець здійснює страхування кожної партії товарів, відправлених згідно замовлення, на власний розсуд та за свій рахунок», однак до митного оформлення страхового полісу декларантом не надано. Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Враховуючи положення статтей 8 та 9 Конституції України, статті 1 Митного кодексу України, статті 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року та рекомендацій представників Європейської Комісії щодо залучення Інструменту технічної допомоги та обміну інформацією (ТАІЕХ), митний орган має право упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митної оцінки під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару та зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Прайс-лист Б/н від 30.09.2020 від продавця товарів наданий виключно на ту продукцію, оформлення якої здійснюється, тобто сформований без зазначення переліку всієї продукції виробника, не містить зазначених умов поставки, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості покупців. Окрім того, дата прайс-листа не передує його строку дії. Зазначені обставини не дають можливості митному органу декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі.

Відповідно до статті 53 Митного Кодексу України подання протягом 10 календарних днів наступних основних та додаткових документів (за наявності) необхідне: 1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, передбачені положеннями наказу №599, зокрема договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається та рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом) 4) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 5) виписку з бухгалтерської документації; б) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 7) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів у разі їх наявності; 8) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 9) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 10) розрахунок ціни (калькуляцію).

Відповідно до статті 254 Митного кодексу прошу надати переклад українською мовою наданої копії експортної декларації країни відправлення. Також, декларанта повідомлено, що відповідно до ч.6 ст.53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Митницею проведене порівняння рівня заявленої митної вартості з рівнями митної вартості ідентичних, подібних (аналогічних) товарів та з довідковою інформацією, та встановлено заниження заявленого рівня митної вартості, що суперечить поняттю дійсної вартості товару у розумінні статті VII ГАТТ. За результатами проведеного порівняння встановлено, що рівень задекларованої митної вартості товару не відповідає рівню митної вартості подібних (аналогічних) товарів, що ввезені на територію України непов`язаними з продавцями покупцями. Підприємство, яке надало документи для підтвердження транспортних витрат повинно однозначно ідентифікуватись з підприємством, що здійснило перевезення оцінюваного товару. Однак, документи, передбачені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 та які видані суб`єктами господарювання, що залучалися безпосередньо до виконання договору транспортного експедирування не містить жодної інформації про доручення клієнта, як це передбачено вищезазначеним договором.

Декларантом не надані Доручення, Акт виконаних робіт чи додаткові угоди до вищезазначеного договору. Окрім того, декларантом не надано переклад експортної декларації поданої до митного оформлення відповідно до статті 254 Митного кодексу, що унеможливлює співставити інформацію про товар, зазначений в такій декларації інформації, яку внесено декларантом до МД. Надані платіжні доручення стосуються інших поставок та ідентифікувати з даним товаром не має можливості. Додатково наданий Звіт про оцінку майна (експертний висновок про вартість товарів) № 18/05/5 від 18.05.2021 досліджує саме ринкову вартість, а не митну з урахуванням положень статті 58 МКУ. Наведені джерела інформації з мережі Інтернет стосуються товарів російського та українських ринків збуту та саме якім чином застосовано порівняльний не вказано, та яким чином при цьому здійснюється коригування відмінностей між об`єктами. Тому є абстрактним та не піддається розрахункам. Відсутні прайс-листи виробника та виробників аналогічної продукції У висновку відсутня інформація на яких умовах визначена вартість товару . Відсутні конкретні посилання на аналогічну продукцію азіатських ринків збуту. Інших додаткових документів для підтвердження митної вартості декларантом не надано, про що надіслано лист від 19.05.2021 №4 щодо неможливості надання всіх документів, запитуваних митним органом.

Також, цим листом декларант відмовився від проведення консультації між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 МКУ. Враховуючи відмову декларанта від надання всіх додаткових документів, заявлені ним відомості не містять інформації щодо ціни, яка сплачена, надані відомості щодо складових митної вартості не визначені кількісно та достовірно.

Відповідно до частини 3 статті 54 Кодексу за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 Кодексу. Обґрунтування застосування методів визначення митної вартості. Відповідно до частини 2 статті 58 Кодексу метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосований у зв`язку з відсутністю вартості операції з ідентичними товарами за ціною угоди, прийнятої митним органом, з дотриманням умов, зазначених у статті 59 Кодексу. Застосовано Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів у зв`язку з наявністю вартості операції з подібними (аналогічними) товарами за ціною угоди, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, та прийнятої митним органом, з дотриманням умов, зазначених у статті 60 Кодексу. Товар №1 - від 20.01.2021 №UА100310/2021/401214, від 15.01.2021 №UА500020/2021/1198 (митна вартість із розрахунку 138,94 дол. США /шт), Декларант має право: відповідно до статті 52 Кодексу отримати дозвіл на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, за умови надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 Митного кодексу, або, за вибором декларанта або уповноваженої ним особи за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю товарів, що декларуються, визначеною митним органом; оскаржити зазначене рішення про коригування митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 Митного кодексу України або до суду».

19.05.2021 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100310/2021/000038/2 щодо задекларованого товару, зокрема: (вартість за одиницю 138, 9400 дол. США , загальна сума 32373,02233 дол. США).

Внаслідок збільшення митної вартості вказаних товарів сума митних платежів, які підлягали сплаті позивачем збільшилась: мито - на 13219,69 грн; податок на додану вартість - на 55522,70 грн. Всього митні платежі збільшились внаслідок коригування на суму 68 742,39 грн.

Не погоджуючись із прийнятим відповідачем рішенням від 19.05.2021 №UA100310/2021/000038/2 про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, мотивував своє рішення тим, що відповідачем не надано переконливих доказів, які підтверджують правомірність прийняття оскаржуваного рішення щодо коригування митної вартості, а надані позивачем до митного оформлення документи спростовують сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару та/або неправильності обрання позивачем методу визначення та обчислення митної вартості товару.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митним кодексом України від 13.03.2012 №4495-VІ (далі - МК України, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

За правилами статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

У відповідності до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

У силу вимог частини другої статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

У відповідності до частин першої, другої статті 53 Митного кодексу у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьої статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України закріплено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відтак, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом.

У той же час, у частині п`ятій статті 53 Митного кодексу України встановлено заборону вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом із тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Приймаючи рішення про коригування митної вартості за резервним методом, відповідач виходив з того, що подані позивачем для митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять розбіжності, які стосуються числових значень складових митної вартості, крім того позивачем не надано в повному обсязі додаткові документи згідно частини третьої статті 53 МК України.

Так, статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). При цьому, вказаний метод не підлягає застосуванню, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Як свідчать матеріали справи, під час митного оформлення товару та визначення митної вартості товарів, підставою для висновку відповідача про неможливість визначення митної вартості імпортованого товару за ціною договору стало наявність у документах, наданих декларантом, розбіжностей, зокрема, документи, надані декларантом, містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема, декларантом до митного оформлення не було надано документально підтвердженої інформації щодо ціни, що сплачена, або підлягає сплаті за товар, що оцінюється, а також, що декларантом не надано відомостей щодо чисельних значень складових митної вартості, а саме витрат на страхування вантажу.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивачем на підтвердження митної вартості товару позивачем було надано митному органу документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: контракт № CHN-MIU/348/010320 від 01.03.2020; специфікацію №ZK05P200061W від 25.02.2021 до контракту № CHN-MIU/348/010320 від 01.03.2020; комерційний інвойс №ZK05P20006TW від 25.02.2021; витяг з прайс-листа виробника товарів від 30.09.2020; коносамент (bill of lading) № MRFB21022274 від 05.03.2021; довідку транспортних витрат вих. №SODS0006404 від 06.05.2021; рахунок на оплату №00044515 від 17.05.2021; договір на транспортно-експедиторське експедирування №SC-676 від 13.12.2013, укладений між ТОВ «Світ Інструменту Україна» та ТОВ «ДСВ Логістика»; заявку №SODS0006404 від 25.02.2021 на організацію перевезення.

Так, відповідно до статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (СІМ); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають спрямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до Графи 20 Розділу III Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Тобто, згідно наведених положень законодавства вбачається, що до документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, належить, зокрема, рахунок-фактура та інші документи, що видані експедитором, а не перевізником, який є виконавцем за договором перевезення.

Виходячи з положень Графи 20 Розділу ІІІ Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, документи про вартість перевезення видаються виконавцем договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, яким у відповідності до положень Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» є експедитор.

При цьому, наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 не передбачено обов`язок декларанта підтверджувати вартість перевезення на підставі документів, виданих суб`єктами господарювання, які безпосередньо здійснювали перевезення, тобто від перевізників.

Отже, колегія суддів зазначає, що належним документом на підтвердження вартості перевезення є і інші документи, видані експедитором, який є виконавцем за договором про надання транспортно-експедиційних послуг, а не перевізником, який є виконавцем за договором перевезення.

Наразі, позивачем були надані достатні та належні документи на підтвердження вартості транспортування.

Відтак, доводи контролюючого органу щодо відсутності підстав для підтвердження транспортних витрат є безпідставними.

Стосовно відсутності доказів на підтвердження витрат на страхування, колегія суддів зазначає наступне.

Так, пунктом 10.1 контракту від 01.03.2020 № CHN-MIU/348/010320 передбачено, що здійснення страхування відбувається на розсуд позивача як покупця, тобто є правом, а не обов`язком.

Позивачем страхування товару не здійснювалось і про вказану обставину було повідомлено митний орган при декларуванні шляхом подання довідки ТОВ «ДСВ Логістика» про вартість перевезення вих. №SODS0006404 від 06.05.2021.

Крім того, відповідно до п. 1.1, 2.8 контракту та комерційного інвойсу від 25.02.2021 №ZK05P20006TW товар постачається на умовах FOB, Ningbo.

Відповідно до п. б) підрозділу Б.З «Договори перевезення та страхування», розділу Б «Обов`язки покупця» Терміну FOB (Франко- Борт) Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс в редакції 2000 р. «б) Договір страхування: немає зобов`язань».

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Отже, правилами Інкотермс не передбачено зобов`язання Покупця щодо страхування товару, а митним законодавством передбачено, що страхові документи подаються лише у випадку, якщо здійснювалось страхування.

Враховуючи, що страхування товару не здійснювалось, і позивачем було подано про це довідку, у позивача був відсутній обов`язок надавати страховий поліс під час митного оформлення.

Стосовно надання прайс-листа, колегія суддів зазначає наступне.

Так, в електронному повідомленні від 19.05.2021 вказано, що прайс-лист бн від 30.09.2020 від продавця товарів наданий виключно на ту продукцію, оформлення якої здійснюється, тобто сформований без зазначення переліку всієї продукції виробника, не містить зазначених умов поставки, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості покупців. Окрім того, дата прайс-листа не передує його строку дії. Зазначені обставини не дають можливості митному органу декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі.

Позивачем було надано відповідачу отриманий від виробника товару прайс-лист, який було сформовано виробником з урахуванням положень контракту № СН-МШ/348/010320 від 01.03.2020.

Вказаний прайс-листи виробника виконано у довільній формі, і він містять інформацію про продукцію, що була предметом договірних відносин між позивачем та його контрагентом. Відповідачем не наведено, які саме положення ГАТТ СОТ 1994 вимагають обов`язкового зазначення відомостей визначених у повідомленні.

Також, за пунктами 2.2, 2.4 контракту № СН-МШ/348/010320 від 01.03.2020 вартість кожної партії товару, що належить до оплати за товар (вартість договору) виокремлюється з загальної вартості контракту, зазначається в інвойсі та входить в загальну вартість контракту. В інвойсі зазначається: вартість партії товару, що належить оплаті Продавцю; найменування товару; вартість за одиницю товару; кількість кожного найменування; загальна вартість за кожним найменуванням товару в цій поставці; код УКТЗЕД; загальна вартість товару, що належить оплаті за цією поставкою; строк оплати товару по цій поставці; виробник».

Таким чином, саме інвойс містить інформацію стосовно конкретної поставки товару, а не прайс-лист.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідачем не зазначено в оскаржуваному рішенні в чому полягає розбіжність у відомостях наявних в прайс-листі виробника та в інших документах, наданих для митного оформлення.

Стосовно тверджень митного органу на те, що у графі 11(а) ДМВ зазначено про відсутність оплати роялті та інших ліцензійних платежів стосовно товарів, втім згідно із даними всесвітнього ресурсу інтелектуальної власності марка «МТХ» є зареєстрованою, відтак відсутні дані щодо врахування складової митної вартості передбаченої п.3 частини десятої ст.58 Митного кодексу України, слід зазначити, що такі доводи митного органу ґрунтуються виключно на припущеннях і не можуть бути покладені в основу рішення про коригування митної вартості товару.

У даному випадку, умовами контракту від 01.03.2020 № CHN-MIU/348/010320 не передбачено понесення позивачем додаткових витрат у вигляді роялті або інших ліцензійних платежів.

Водночас, оскільки у пункті 2.6 Контракту чітко визначено, що ціна товару не може бути змінена після відправлення товару та інвойсу покупцю, відтак вартість товару, яка зазначена в інвойсі і є остаточною ціною за якою відбувся продаж товару.

У п. 2.7 контракту вказано, що сторони не встановлюють додаткових умов або обмежень для ціни угоди.

Тобто, з приводу не надання декларантом до митного оформлення доказів на підтвердження наявності/відсутності сплати ліцензійних платежів за користування торгівельною маркою МТХ, за умовами договору та про що наголошував позивач, вказані платежі не включені до митної вартості, позивач такі платежі не сплачував, доказів зворотного відповідачем в жодному з документів не надано, з огляду на що, посилання відповідача на ці обставини, як підстави для коригування митної вартості є необґрунтованими та такими, що суперечать Митному кодексу України, в якому передбачено, що до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант включає ліцензійні платежі, якщо це є умовою продажу оцінюваних товарів.

Стосовно посилань на те, що декларантом не було надана переклад документів на державну мову, слід вказати, що під час здійснення митних формальностей, митним органом не висловлювались зауваження до митного органу щодо необхідності здійснення перекладу документів, а відповідно такі недоліки не могли і не були покладені в основу прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товару.

Слід відмітити, що відсутність перекладу документів жодним чином не впливає на коригування митної вартості, враховуючи, що надані документи є чіткими та зрозумілими для сприйняття за своїм змістом.

При цьому, слід звернути увагу, що у разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12 березня 2019 року у справі №826/2313/16 та 13 червня 2019 року у справі № 820/6315/15 колегія суддів зауважує, що вимоги частин третьої та четвертої ст. 53 та частини другої ст. 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Отже, висновки відповідача щодо відсутності документального підтвердження заявленої позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі використаних в якості джерела інформації декларацій є протиправним.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що під час митного оформлення задекларованого товару позивач подав митному органу усі документи, що необхідні для визначення митної вартості та її підтверджують, у наданих декларантом документах суд не виявив розбіжності, документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що позивачем під час митного оформлення та на вимогу відповідача надано усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення про коригування митної вартості товарів від 19.05.2021 №UA100310/2021/000038/2 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Київської митниці залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя І.О. Грибан

Судді: О.М. Кузьмишина

А.Б. Парінов

(повний текст постанови складено 17.09.2026р.)