Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №320/41960/23 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/41960/23 суддя першої інстанції: Колеснікова І.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Воловика С.В., суддів Мєзєнцева Є.І., Бужак Н.П., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року у справі № 320/41960/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ-БУД» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ-БУД» (далі – позивач, ТОВ «СТАНДАРТ-БУД», товариство) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі – відповідач, ГУ ДПС у м. Києві, контролюючий орган), у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 29.03.2023 № 231960411, яким позивачу визначено грошове зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 567 484,29 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 29.03.2023 № 231960411; стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 8 512,27 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням відповідача від 22.11.2022 заперечення позивача на акт камеральної перевірки від 25.10.2022 № 32523/Ж5/26-15-04-11-03/33794329 залишено без розгляду, у зв`язку з чим відповідач був зобов`язаний прийняти податкове повідомлення-рішення на підставі цього акта протягом трьох робочих днів, наступних за 22.11.2022, тоді як оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято лише 29.03.2023, тобто з істотним порушенням строку, встановленого пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України (далі – ПК України).

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ГУ ДПС у м. Києві звернулося до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що первісне податкове повідомлення-рішення від 22.11.2022 № 334400411, яким на підставі акта камеральної перевірки від 25.10.2022 вперше визначено суму штрафних санкцій у розмірі 625 300,57 грн, прийнято контролюючим органом того самого дня, яким оформлено рішення про залишення заперечень позивача без розгляду, тобто з дотриманням строку, встановленого пунктом 86.8 статті 86 ПК України, та надіслано на податкову адресу товариства рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Апелянт також зауважує, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 29.03.2023 № 231960411 прийнято не як самостійне (первинне) рішення, що потребувало би нового відліку строку за пунктом 86.8 статті 86 ПК України, а на підставі пункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України – як перерахунок раніше визначеної суми штрафних санкцій на виконання підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, введеного Законом України від 13.12.2022 № 2836-IX, унаслідок чого розмір відповідальності позивача зменшено.

Крім того, апелянт з посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 29.11.2023 у справі № 640/8338/21 та від 03.04.2018 у справі № 810/5546/15, відповідно до яких саме по собі порушення строку прийняття податкового повідомлення-рішення не може бути самостійною підставою для звільнення платника податків від відповідальності за податкове правопорушення, звертає увагу на те, що позивач жодним чином не спростував встановлені актом перевірки порушення по суті щодо 217 з 227 податкових накладних та/або розрахунків коригування, реєстрацію яких прострочено.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2025 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлені строки для подання відзиву, витребувано справу з Київського окружного адміністративного суду.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач у письмових поясненнях зазначив, що відповідач не мав права самостійно скасовувати власне податкове повідомлення-рішення від 22.11.2022 № 334400411, оскільки відповідно до пунктів 55.1, 55.2 статті 55 ПК України таким правом наділений виключно контролюючий орган вищого рівня, яким для територіального органу ГУ ДПС у м. Києві є Державна податкова служба України.

Крім того, посилаючись на постанови Верховного Суду України від 27.01.2015 у справі № 21-425а14, від 16.02.2016 у справі № 826/12651/14, постанови Верховного Суду від 17.03.2018 у справі № 1570/7146/12, від 20.12.2018 у справі № 815/1851/15 та від 23.09.2020 у справі № 804/3368/16, позивач наголосив на тому, що прийняттю податкового повідомлення-рішення має передувати перевірка як юридичний факт, а прийняття нового податкового повідомлення-рішення на підставі того самого акта перевірки поза межами строку, встановленого пунктом 86.8 статті 86 ПК України, суперечить визначеним Кодексом процедурним механізмам та порушує принцип правової визначеності,

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2026 апеляційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів встановила наступне.

Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації ТОВ «СТАНДАРТ-БУД» податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, за результатами якої складено акт від 25.10.2022 № 32523/Ж5/26-15-04-11-03/33794329, яким із посиланням на пункт 201.10 статті 201, підпункт 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України зафіксовано порушення позивачем граничних строків реєстрації в ЄРПН 227 податкових накладних та/або розрахунків коригування.

На зазначений акт перевірки позивач подав заперечення № 1 від 15.11.2022, у яких навів заперечення проти висновків контролюючого органу щодо своєчасності реєстрації лише частини вказаних в акті перевірки податкових накладних.

Рішенням відповідача від 22.11.2022 заперечення позивача залишено без розгляду та того ж дня на підставі акта перевірки від 25.10.2022 контролюючим органом відповідно до пункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пункту 201.10 статті 201, підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX та статті 120-1 ПК України прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.11.2022 № 334400411, яким позивачу визначено штрафні санкції на загальну суму 625 300,57 грн.

Зазначене рішення надіслано на податкову адресу товариства (04209, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 7) рекомендованим листом з повідомленням про вручення; поштове відправлення повернуто відправнику у зв`язку із закінченням терміну зберігання, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами направлення кореспонденції.

Після набрання з 03.01.2023 чинності Законом України від 13.12.2022 № 2836-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо сприяння відновленню енергетичної інфраструктури України», яким підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнено підпунктом 69.1 пункту 69, що звільняє платників податків, які мали можливість своєчасно виконувати свої обов`язки, від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію в ЄРПН податкових накладних та розрахунків коригування, дата складення яких припадає на період з 1 лютого по 31 травня 2022 року, за умови забезпечення їх реєстрації не пізніше 15 липня 2022 року, ГУ ДПС у м. Києві, діючи на виконання відповідного алгоритму дій, 28.03.2023 скасувало власне податкове повідомлення-рішення від 22.11.2022 № 334400411 у частині застосованої штрафної санкції та, керуючись пунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, на підставі того самого акта перевірки від 25.10.2022 прийняло податкове повідомлення-рішення від 29.03.2023 № 231960411, яким розмір штрафних санкцій, визначених позивачу, зменшено до 567 484,29 грн. Це рішення також надіслано на податкову адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримано позивачем 06.04.2023.

За змістом акту перевірки від 25.10.2022, контролюючим органом зафіксовано порушення позивачем граничних строків реєстрації 227 податкових накладних та/або розрахунків коригування. При цьому, заперечення позивача проти висновків акта перевірки, як під час досудового, так і під час судового оскарження, стосувалися своєчасності реєстрації лише 10 податкових накладних (№№ 192, 299, 254, 233, 40, 188, 267, 189, 298, 176). Жодних доводів чи доказів на спростування висновку контролюючого органу про порушення граничних строків реєстрації решти 217 податкових накладних позивач не наводив ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні під час апеляційного перегляду.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 29.03.2023 № 231960411, позивач звернувся до суду з позовом, у якому як на єдину підставу протиправності оскаржуваного рішення послався на порушення відповідачем строку його прийняття, встановленого пунктом 86.8 статті 86 ПК України.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права й дотримання норм процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справи та їх правову оцінку в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів зазначає, що на виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України. Зокрема, цим Кодексом визначається вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Приписи ПК України застосовуються колегією суддів у редакції, чинній на момент виникнення відповідних спірних правовідносин (складення акта перевірки, прийняття первісного та оскаржуваного податкових повідомлень-рішень), з урахуванням послідовних змін, внесених до відповідних норм законами України, прийнятими протягом 2022– 2023 років у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України на платника податку – продавця товарів (послуг) покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Відповідальність за порушення строків такої реєстрації встановлена статтею 120-1 ПК України.

Колегія суддів звертає увагу, що безпосередньо граничні строки реєстрації визначаються пунктом 201.10 статті 201 ПК України, а для періоду дії воєнного стану – також підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України в чинній на відповідний момент редакції. Натомість підпункт 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України, на який також міститься посилання в акті перевірки, регулює порядок проведення контролюючими органами перевірок у період дії воєнного стану (не розпочинання/зупинення перевірок та винятки з цього правила) і незастосування мораторію на штрафні санкції до виявлених під час таких перевірок порушень, а не встановлює граничні строки реєстрації податкових накладних, а тому посилання на цю норму як на підставу для визначення граничних строків реєстрації є неточним, хоча й не впливає на встановлений актом перевірки факт порушення позивачем строків реєстрації, підставою якого є саме пункт 201.10 статті 201 ПК України.

Пунктом 86.8 статті 86 ПК України визначено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником (заступником керівника або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки, а за наявності заперечень платника податків до цього акта – протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

За приписами пункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошового зобов`язання платника податків, якщо за результатами перевірки встановлено факти, що свідчать про таку необхідність; наведена норма не пов`язує реалізацію цього повноваження з обов`язковим проведенням нової перевірки, якщо перерахунок раніше визначеної суми здійснюється на підставі того самого, вже складеного акта перевірки з метою приведення розміру грошового зобов`язання у відповідність із законодавством, чинним на момент такого перерахунку, і в межах строку давності, встановленого статтею 102 ПК України.

Підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України діє із 07.03.2022 (введений Законом України від 03.03.2022 № 2118-IX) і з того часу неодноразово викладався в новій редакції, зокрема законами України від 24.03.2022 № 2142-IX та від 12.05.2022 № 2260-IX (чинним з 27.05.2022). У редакції, викладеній Законом України від 13.12.2022 № 2836-IX і чинній з 03.01.2023 (тобто на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 29.03.2023 № 231960411), підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України платників податків, які мали можливість своєчасно виконувати свої обов`язки, звільнено від відповідальності за несвоєчасне виконання обов`язків щодо реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних таких податкових накладних та розрахунків коригування, дата складення яких припадає на період з 1 лютого по 31 травня 2022 року, за умови забезпечення їх реєстрації не пізніше 15 липня 2022 року. Колегія суддів застосовує зазначену норму саме в цій редакції, оскільки саме вона була чинною на момент прийняття контролюючим органом оскаржуваного рішення і саме на її виконання здійснено перерахунок раніше визначеної суми штрафних санкцій.

Пунктами 55.1, 55.2 статті 55 ПК України врегульовано інший за правовою природою порядок – скасування податкового повідомлення-рішення контролюючим органом вищого рівня під час процедури адміністративного оскарження за скаргою платника податків у разі встановлення невідповідності такого рішення актам законодавства.

Оцінюючи правові наслідки порушення контролюючим органом строку, встановленого пунктом 86.8 статті 86 ПК України, колегія суддів враховує усталені й послідовні висновки Верховного Суду, згідно з якими сам по собі факт порушення строку прийняття податкового повідомлення-рішення не може бути самостійною та достатньою підставою для визнання його протиправним, якщо платник податків не спростовує по суті встановлені актом перевірки порушення податкового законодавства.

Так, у постанові від 03.04.2018 у справі № 810/5546/15 Верховний Суд, розглянувши ситуацію, коли позивач як на єдину підставу для скасування податкового повідомлення-рішення посилався на порушення контролюючим органом строку його прийняття, не спростовуючи по суті виявлені порушення, дійшов висновку, що прийняте податковим органом податкове повідомлення-рішення є правомірним, а недотримання строку його прийняття не може слугувати самостійною підставою для звільнення платника податку від відповідальності за податкове правопорушення. Цю правову позицію підтверджено постановою Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 640/8338/21, у якій зазначено, що лише порушення строку прийняття податкового повідомлення-рішення не може бути єдиною підставою для визнання його протиправним за умови встановленого порушення законодавства, згідно з яким визначено грошове зобов`язання платника податків.

Наведені висновки Верховного Суду формують послідовний підхід, за яким строк, установлений пунктом 86.8 статті 86 ПК України, має процедурний (організаційний) характер, а його порушення підлягає оцінці судом у сукупності з іншими обставинами справи, зокрема з тим, чи заперечує платник податків по суті виявлені порушення, а не є самостійною преклюзивною підставою, що автоматично позбавляє контролюючий орган компетенції визначити грошове зобов`язання.

Застосовуючи наведені норми права та правові позиції Верховного Суду до встановлених обставин справи, колегія суддів насамперед виходить з того, що позивач як на єдину підставу позову послався на порушення відповідачем строку прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 29.03.2023 № 231960411, установленого пунктом 86.8 статті 86 ПК України і жодним чином не спростував по суті встановлені актом перевірки від 25.10.2022 порушення граничних строків реєстрації 217 з 227 податкових накладних та/або розрахунків коригування. Заперечення позивача стосувалися своєчасності реєстрації лише 10 з них, а доказів на підтвердження своєчасності реєстрації решти податкових накладних позивач не надав ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні під час апеляційного перегляду.

З огляду на встановлені обставини та наведені висновки Верховного Суду (постанови від 03.04.2018 у справі № 810/5546/15 та від 29.11.2023 у справі № 640/8338/21), колегія суддів дійшла висновку, що саме по собі порушення контролюючим органом строку прийняття податкового повідомлення-рішення не є безумовною підставою для визнання такого рішення протиправним. Недотримання зазначеного строку не нівелює встановленого факту вчинення платником податків податкового правопорушення та не звільняє його від відповідальності за нього, якщо платник не заперечує самого факту і суті такого правопорушення.

Водночас суд першої інстанції, задовольняючи позов виключно з огляду на порушення контролюючим органом строку прийняття податкового повідомлення-рішення, не надав оцінки доводам та встановленим у справі обставинам щодо суті виявлених порушень. За таких обставин висновок суду про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що відповідно до вимог процесуального закону є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Також про помилковість висновків суду першої інстанції свідчить і те, що первісне податкове повідомлення-рішення від 22.11.2022 № 334400411, яким на підставі акта перевірки від 25.10.2022 вперше визначено суму штрафних санкцій, прийнято контролюючим органом того самого дня, яким оформлено рішення про залишення заперечень позивача без розгляду, тобто в межах строку, встановленого пунктом 86.8 статті 86 ПК України. При цьому порушень визначеної цією нормою процедури на етапі первинної реалізації контролюючим органом права визначити грошове зобов`язання платника податків за наслідками перевірки та розгляду заперечень не встановлено.

Оскаржуване ж податкове повідомлення-рішення від 29.03.2023 № 231960411 прийнято не як самостійний (новий) первинний акт реалізації контролюючим органом права визначити грошове зобов`язання за наслідками перевірки, а на підставі пункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України – як похідний акт перерахунку раніше визначеної суми штрафних санкцій на виконання підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України, застосування якого об`єктивно було можливим лише після набрання ним чинності з 03.01.2023, тобто вже після спливу строку, встановленого пунктом 86.8 статті 86 ПК України для прийняття первинного рішення.

За таких обставин, колегія суддів робить висновок про те, що строки, передбачені пунктом 86.8 статті 86 ПК України, які обчислюються від дня вручення акта перевірки або дня розгляду заперечень платника податків, не поширюються на прийняття такого коригувального рішення, у зв`язку з чим здійснене судом першої інстанції формальне зіставлення дати оскаржуваного рішення з датою розгляду заперечень без урахування правової природи цього рішення додатково підтверджує неправильне застосування норм матеріального права.

Крім того, надаючи оцінку доводам апелянта про належне вручення позивачу податкового повідомлення-рішення від 22.11.2022 № 334400411 з посиланням на пункт 42.2 статті 42 ПК України та постанови Верховного Суду від 14.07.2022 у справі № 120/479/21-а, від 21.08.2024 у справі № 280/10147/23, колегія суддів зазначає, що відповідність прийняття цього рішення вимогам пункту 86.8 статті 86 ПК України визначається моментом його прийняття контролюючим органом, а не моментом вручення платнику податків, а тому обставини повернення поштового відправлення у зв`язку із закінченням терміну зберігання не впливають на наведений вище висновок про своєчасність прийняття цього рішення 22.11.2022 та не мають самостійного значення для вирішення спору.

Доводи позивача про відсутність у відповідача повноважень на скасування власного податкового повідомлення-рішення від 22.11.2022 № 334400411 з посиланням на пункти 55.1, 55.2 статті 55 ПК України колегія суддів не приймає до уваги, оскільки зазначена норма регулює порядок скасування рішення контролюючим органом вищого рівня за наслідками адміністративного оскарження за скаргою платника податків або в інших випадках виявлення невідповідності такого рішення актам законодавства, чинним на момент його прийняття, тоді як у спірних правовідносинах контролюючий орган здійснив самостійний перерахунок раніше правомірно визначеної суми грошового зобов`язання на виконання новоприйнятого закону, який поліпшив становище платника податків, що охоплюється повноваженнями, наданими контролюючому органу пунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, і жодних обмежень щодо суб`єкта такого перерахунку зазначена норма не встановлює.

Як убачається з матеріалів справи, скасування податкового повідомлення-рішення від 22.11.2022 № 334400411 у частині застосованої штрафної санкції здійснено відповідачем на виконання єдиного для контролюючих органів усіх рівнів алгоритму дій щодо застосування підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України, яким передбачалося, що раніше прийняті податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасне виконання податкових обов`язків підлягають скасуванню (відкликанню) з дня набрання чинності Законом № 2836-IX за умови дотримання платником податків нових граничних строків, тобто є проявом уніфікованого виконання контролюючими органами імперативних приписів закону, а не дискреційним переглядом контролюючим органом власного рішення за власною ініціативою поза передбаченою законом процедурою.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що внаслідок оскаржуваного перерахунку розмір визначеної позивачу штрафної санкції зменшено з 625 300,57 грн до 567 484,29 грн, тобто дії відповідача не погіршили, а поліпшили становище платника податків, що додатково спростовує доводи позивача про порушення принципу правової визначеності.

Посилання ТОВ «СТАНДАРТ-БУД» на постанови Верховного Суду України від 27.01.2015 у справі № 21-425а14, від 16.02.2016 у справі № 826/12651/14, постанови Верховного Суду від 17.03.2018 у справі № 1570/7146/12, від 20.12.2018 у справі № 815/1851/15 та від 23.09.2020 у справі № 804/3368/16 колегія суддів вважає такими, що не спростовують зазначеного висновку, позаяк наведені справи стосуються випадків складення контролюючим органом доповнення до раніше складеного акта перевірки та визначення на цій підставі додаткових (збільшених) податкових зобов`язань платника податків поза межами повноважень, наданих ПК України, тоді як у цій справі контролюючий орган не збільшував, а зменшував раніше визначену суму зобов`язання на підставі того самого акта перевірки виключно з метою приведення її розміру у відповідність із пільговими нормами закону, який набрав чинності після складення акта перевірки, тобто в інтересах платника податків, що виключає подібність відповідних правовідносин.

Не спростовують викладених висновків і посилання суду першої інстанції на постанову Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 820/4167/17, оскільки висновки останньої застосовано без з`ясування того, чи заперечував позивач по суті виявлені перевіркою порушення, тоді як саме ця обставина, за усталеною й неодноразово підтвердженою правовою позицією Верховного Суду, викладеною як до, так і після ухвалення постанови у справі № 820/4167/17 (постанови від 03.04.2018 у справі № 810/5546/15, від 29.11.2023 у справі № 640/8338/21), має вирішальне значення для оцінки наслідків порушення строку прийняття податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частин першої, другої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим – рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених дослідженими доказами, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Пунктом 4 частини першої, частиною другою статті 317 КАС України передбачено, що підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неправильне застосування норм матеріального права, зокрема неправильне тлумачення закону; частиною другою статті 308 цього Кодексу визначено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи встановлено неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, проте неправильно застосував норми матеріального права, унаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову, що відповідно до пункту 4 частини першої, частини другої статті 317 КАС України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись статтями 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року у справі № 320/41960/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ-БУД» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення – задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.10.2025 у справі № 320/41960/23 – скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ-БУД» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 231960411 від 29.03.2023 – відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 328– 329 КАС України.

Суддя-доповідач С.В. Воловик

Судді Є.І. Мєзєнцев

Н.П. Бужак