Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №320/29948/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/29948/24 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Чуприни О.В., суддів Попової О.Г., Говоруна О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23.12.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також – позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (надалі по тексту також – відповідач-1, ГУ ПФУ в Сумській області), Головного управління Пенсійного фонду у Київській області (надалі по тексту також – відповідач-2, ГУ ПФУ у Київській області), у якому просила:

визнати неправомірною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо не переведення позивача з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі по тексту також - Закон №1058) на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ, з 26.01.2023;

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №103550007323 від 23.05.2024 про відмову позивачу у переведенні на пенсію державного службовця;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду у Київській області перевести позивача на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII та статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ, з 04.04.2024 та здійснити перерахунок і виплату пенсії державного службовця за період, починаючи з часу звернення та з урахуванням довідок про склад заробітної плати та складові заробітної плати від 07.05.2024 №№108 та 109.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ГУ ПФУ в Сумській області протиправно відмовило їй у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 за №3723-ХІІ (надалі по тексту також – Закон №3723-ХІІ), попри те, що на момент звернення із заявою про перехід на цю пенсію, остання досягнула пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-ІV (надалі по тексту також – Закон №1058-ІV), має більше ніж 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби; органом пенсійного забезпечення протиправно не зараховано до стажу державної служби періоди її роботи в митних органах.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23.12.2025 адміністративний позов задоволено частково.

визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 23.05.2024 №103550007323;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" з 15.05.2024 із зарахуванням до стажу державної служби періодів служби у митних органах.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення у частині відмови у задоволенні вимог та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. За обставин встановлення судом першої інстанції відповідності виданих довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця вимогам законодавства, останній дійшов помилкових висновків щодо передчасності їх врахування при призначенні пенсії.

Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області та Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області не скористалися правом подання відзиву на апеляційну скаргу, відтак у силу частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України) відсутність останнього не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV (надалі по тексту також – Закон №1058-IV).

Згідно з записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 11.04.1983 ОСОБА_1 працювала у Бориспільській митниці з 08.12.1994 по 10.03.2023, зокрема:

08.12.1994 призначена на посаду інспектора Бориспільської митниці (запис №15);

01.04.1997 призначена на посаду інспектора Бориспільської митниці Державної митної служби України (запис №16);

01.10.1997 призначена на посаду старшого інспектора (запис №17);

31.01.2003 присвоєно персональне звання "Радник митної служби 3 рангу" (запис №18);

01.04.2004 присвоєно спеціальне звання "Інспектор митної служби 2 рангу" (запис №19);

28.11.2006 присвоєно спеціальне звання "Радник митної служби 3 рангу" (запис №20);

21.10.2010 звільнена к порядку переведення до Київської обласної митниці (запис №21);

22.10.2010 призначена на посаду старшого інспектора відділу митного оформлення №10 у порядку переведення з Бориспільської митниці (запис №22);

07.07.2011 переведена на посаду старшого інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста "Бориспіль-аеропорт" у зв`язку з реорганізацією підрозділу (запис №23);

08.06.2012 призначена на посаду провідного інспектора цього підрозділу (запис №24);

01.06.2013 призначена на посаду головного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста "Бориспіль-аеропорт" у порядку переведення з Київської обласної митниці (запис №25);

01.07.2013 присвоєно 12 ранг державного службовця (запис №26);

11.11.2013 переведена на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста "Бориспіль-аеропорт" (запис №27);

01.01.2014 присвоєно спеціальне звання "Радник податкової та митної справи ІІІ рангу" (запис №28);

01.12.2014 переведена на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста "Бориспіль-аеропорт" (запис №29);

11.01.2019 переведена на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста "Аеропорт Бориспіль" в порядку переведення (запис №30);

19.12.2019 звільнена у порядку переведення до київської митниці Держмитслужби (запис №31);

20.12.2019 призначена на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста "Аеропорт Бориспіль" в порядку переведення з Київської митниці ДФС (запис №32);

20.12.2019 присвоєно 6 ранг державного службовця (запис №33);

01.07.2020 присвоєно спеціальне звання "Радник митної служби ІІІ рангу" (запис №34);

17.07.2020 переведена на рівнозначну посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста "Аеропорт Бориспіль" (запис №35);

05.11.2020 переведена на рівнозначну посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста "Бориспіль" (запис №36);

14.07.2021 звільнена із займаної посади у порядку переведення (запис №37);

15.07.2021 призначена на рівнозначну посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста "Бориспіль" у порядку переведення з Київської митниці Держмитслужби (запис №38);

10.03.2023 припинено державну службу та звільнено із займаної посади за угодою сторін, розірвано контракт про проходження державної служби (запис №39).

ОСОБА_1 15.05.2024 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про перехід з пенсії за віком, призначену відповідно до Закону №1058-IV на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, додавши до заяви, зокрема: довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 07.05.2024 за №108 та довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 07.05.2024 за №109, виданих Київською митницею Державної митної служби України.

Звернення позивача із заявою про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ опрацьовано за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Сумській області, за результатами чого останнім було прийнято рішення від 23.05.2024 за №103550007323 про відмову у відмову у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" з підстав відсутності необхідного стажу на посадах, віднесених до категорій посад державної служби. Також зазначено, що період роботи в Бориспільській митниці не зараховано до стажу державної служби, оскільки період роботи посадових осіб в органах державної митної служби на посадах, в період перебування на яких присвоєні персональні чи спеціальні звання, а не відповідні ранги, не можуть зараховуватися до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, який включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 за №889-VIII.

За змістом пункту 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII з 1 травня 2016 року втратив чинність Закон №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Зокрема, пунктами 10, 11, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Отож, за наявності в особи станом на 1 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Верховний Суд в постанові від 01.04.2020 у справі №607/9429/17 дійшов висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 за №3723-ХІІ після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частини 1статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 за №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень України "Про державну службу" від 10.12.2015 за №889-VІІІ, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Після 1 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 за №889-VІІІ) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 за №889-VІІІ та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 за №3723-ХІІ вік і страховий стаж.

Так, частиною 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

З мотивів оскаржуваного рішення ГУ ПФУ в Сумській області від 23.05.2024 за №103550007323 слідує, що останнім відмовлено у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи на посадах державної служби. Так, за результатами розгляду органом пенсійного забезпечення документів, доданих до заяви від 15.05.2024, виснувано про відсутність підстав для врахування періодів роботи ОСОБА_1 в Бориспільській митниці, оскільки період роботи посадових осіб в органах державної митної служби на посадах, в період перебування на яких присвоєні персональні чи спеціальні звання, а не відповідні ранги, не можуть зараховуватися до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ.

Згідно з записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 11.04.1983 ОСОБА_1 працювала у Бориспільській митниці з 08.12.1994 по 10.03.2023, зокрема: 08.12.1994 призначена на посаду інспектора Бориспільської митниці (запис №15); 01.04.1997 призначена на посаду інспектора Бориспільської митниці Державної митної служби України (запис №16); 01.10.1997 призначена на посаду старшого інспектора (запис №17); 31.01.2003 присвоєно персональне звання "Радник митної служби 3 рангу" (запис №18); 01.04.2004 присвоєно спеціальне звання "Інспектор митної служби 2 рангу" (запис №19); 28.11.2006 присвоєно спеціальне звання "Радник митної служби 3 рангу" (запис №20); 21.10.2010 звільнена к порядку переведення до Київської обласної митниці (запис №21); 22.10.2010 призначена на посаду старшого інспектора відділу митного оформлення №10 у порядку переведення з Бориспільської митниці (запис №22); 07.07.2011 переведена на посаду старшого інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста "Бориспіль-аеропорт" у зв`язку з реорганізацією підрозділу (запис №23); 08.06.2012 призначена на посаду провідного інспектора цього підрозділу (запис №24); 01.06.2013 призначена на посаду головного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста "Бориспіль-аеропорт" у порядку переведення з Київської обласної митниці (запис №25); 01.07.2013 присвоєно 12 ранг державного службовця (запис №26); 11.11.2013 переведена на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста "Бориспіль-аеропорт" (запис №27); 01.01.2014 присвоєно спеціальне звання "Радник податкової та митної справи ІІІ рангу" (запис №28); 01.12.2014 переведена на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста "Бориспіль-аеропорт" (запис №29); 11.01.2019 переведена на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста "Аеропорт Бориспіль" в порядку переведення (запис №30); 19.12.2019 звільнена у порядку переведення до київської митниці Держмитслужби (запис №31); 20.12.2019 призначена на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста "Аеропорт Бориспіль" в порядку переведення з Київської митниці ДФС (запис №32); 20.12.2019 присвоєно 6 ранг державного службовця (запис №33); 01.07.2020 присвоєно спеціальне звання "Радник митної служби ІІІ рангу" (запис №34); 17.07.2020 переведена на рівнозначну посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста "Аеропорт Бориспіль" (запис №35); 05.11.2020 переведена на рівнозначну посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста "Бориспіль" (запис №36); 14.07.2021 звільнена із займаної посади у порядку переведення (запис №37); 15.07.2021 призначена на рівнозначну посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста "Бориспіль" у порядку переведення з Київської митниці Держмитслужби (запис №38); 10.03.2023 припинено державну службу та звільнено із займаної посади за угодою сторін, розірвано контракт про проходження державної служби (запис №39).

Виходячи із матеріалів адміністративної справи, при зверненні до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про переведення на пенсію держслужбовця від 15.05.2024 позивачем, з-поміж іншого, подані (1) довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 07.05.2024 за №108 та (2) довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 07.05.2024 за №109, виданих Київською митницею Державної митної служби України.

Виходячи з наведених даних, стаж державної служби Куст. Н.І. становить 28 років 3 місяці та 3 дні.

Відповідно до частини 1 статті 569 МК України, працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями.

Відносини, що виникають у зв`язку з прийняттям на державну службу до митних органів, проходженням та припиненням державної служби в митних органах, визначаються законодавством про державну службу, крім особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 3 статті 569 МК України).

За частиною 1 статті 588 Митного кодексу України, пенсійне забезпечення посадових осіб митних органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в митних органах зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Аналогічні положення, котрі визначали статус митних органів в Україні, їх функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах були визначені Митним кодексом України від 11.07.2002 за №92-IV та спеціальним Законом України "Про митну справу в Україні" від 25.06.1991 за №1262-XII (надалі по тексту також – Закон №1262-XII).

Приписами статті 4 Закону №1262-XII (в редакції від 21.03.2000) визначено, що Кабінет Міністрів України організовує і забезпечує здійснення митної справи. Безпосереднє керівництво митною справою покладається на Державну митну службу України, яка є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом. Положення про Державну митну службу України затверджується Президентом України.

Відповідно до статті 7 зазначеного Закону, посадовим особам митних органів України присвоюються спеціальні звання, які встановлюються законами України.

Статтею 5 Закону №1262-XII визначено, що створення, реорганізація та ліквідація митниць, спеціалізованих митних управлінь та організацій, установ і навчальних закладів здійснюється Державною митною службою України за погодженням з Міністерством фінансів України.

Колегія суддів погоджується із висновком першої інстанції, за яким аналіз наведених норм права свідчить про те, що посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання та які обіймають посади в митних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері митної політики), фінансуються за рахунок державного бюджету, а відповідно одержують заробітну плату – дійсно перебувають на державній службі та є державними службовцями.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Згідно абзацу 2 пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 за №283, який діяв до набрання чинності Законом №889-VIII (надалі по тексту також – Порядок №283), до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що як Законом №889-VIII, так і нормами діючих до нього профільних Закону №3723-XII, Закону №1262-XII Митного кодексу України та Порядку №283, було передбачено зарахування до стажу державної служби роботу (службу) на посадах керівних працівників і спеціалістів в митних органах, враховуючи те, що позивач з 08.12.1994 працювала в митних органах, прийняла присягу державного службовця, обіймала відповідні посади для виконання завдань і функцій держави (у сфері митної політики), те, що їй присвоювались відповідні ранги державних службовців та спеціальні звання у визначеному Законом №1262-XII порядку, а також те, що остання одержувала заробітну плату за виконувану роботу за рахунок державного бюджету, і з отримуваної заробітної плати проводились відрахування підвищених розмірів відповідних (страхових, соціальних) внесків до спеціальних фондів державного бюджету, то всі періоди роботи (служби) на зазначених посадах підлягають зарахуванню до стажу державної служби.

Слід також зауважити, що відповідно до статті 588 Митного кодексу України, пенсійне забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу".

При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні званим) в органах доходів і зборів зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом митної служби на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи та час досягнення зазначеного віку.

Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Процедуру присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів та осіб, уповноважених їх присвоювати, визначено "Порядком присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 за №839, який був чинним до 16.10.2020 (надалі по тексту також – Порядок №839).

Згідно з пунктом 9 Порядку №839, посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в органах доходів і зборів, присвоюється спеціальне звання за посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення рангів державних службовців.

Особам, які приймаються на роботу до органів доходів і зборів та яким раніше присвоєно спеціальні звання державної податкової або митної служби, спеціальні звання присвоюються з урахуванням співвідношення, визначеного законом.

За приписами пункту 4 Порядку №839, до строку перебування у спеціальному званні зараховується період роботи в органах доходів і зборів у спеціальному званні (ранзі державного службовця), а також строк перебування у спеціальному званні (ранзі державного службовця) посадових осіб державної податкової та державної митної служби, крім посадових осіб, яким у період роботи в органах доходів і зборів спеціальне звання було присвоєно достроково.

Згідно з пунктами 343.1, 343.2 та 343.3 статті 343 Податкового кодексу України посадовим особам контролюючих органів присвоюються такі спеціальні звання: головний державний радник податкової та митної справи; державний радник податкової та митної справи I рангу; державний радник податкової та митної справи II рангу; державний радник податкової та митної справи III рангу; радник податкової та митної справи I рангу; радник податкової та митної справи II рангу; радник податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи I рангу; інспектор податкової та митної справи II рангу; інспектор податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи IV рангу; молодший інспектор податкової та митної справи.

Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України. У разі присвоєння посадовій особі спеціального звання відповідно до пункту 343.1 цієї статті надбавка за ранг державного службовця не виплачується.

Пунктом 344.1 статті 344 Податкового кодексу України визначено, що пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу".

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 за №306 "Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями" затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10 (надалі по тексту також – Порядок №306, у редакції на час звернення позивача до органу пенсійного забезпечення із заявою про перехід на пенсію за віком державного службовця).

Додатком 6 Порядку №306 передбачено, що спеціальне звання "Радник податкової та митної справи III рангу" - прирівнюється до 6 рангу державного службовця; "Інспектор податкової та митної справи I рангу" - 7 ранг державного службовця; "Інспектор податкової та митної справи II рангу" - 8 ранг державного службовця; "Інспектор податкової та митної справи III рангу" - 9 ранг державного службовця; "Інспектор податкової та митної справи IV рангу" - 9 ранг державного службовця; "Молодший інспектор податкової та митної справи" - 9 ранг державного службовця; "Радник податкової та митної справи ІІІ рангу" - 9 ранг державного службовця.

Зазначені вище нормативні положення свідчать про те, що посадові особи контролюючих органів, зокрема митних, належать до категорії державних службовців зі специфічним статусом, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців.

За наведеного правового регулювання суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про те, що посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в митних органах повинен зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".

У справі, яка переглядається суд першої інстанції встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Сумській області, рішенням якого позивачу відмовлено в переведенні на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.

Тож, дії зобов`язального характеру щодо призначення пенсії державного службовця має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував таке питання, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Сумській області.

Стосовно вимоги апеляційної скарги про скасування рішення у частині відмови у задоволенні вимог та ухвалення нового рішення, яким слід зобов`язати ГУ ПФУ в Сумській області призначити ОСОБА_1 пенсію державного службовця з дати виникнення права у 2023 році, так само як і щодо позовної вимоги про зобов`язання перевести на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону №889-VIII та статті 37 Закону №3723-ХІІ, з 04.04.2024, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 10 Закону №1058-ІV визначено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Порядок переведення з одного виду пенсії на інший регламентовано статтею 45 Закону №1058-IV, частиною третьою якої визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Отже, законодавством передбачено, що у разі одночасного набуття особою права на різні види пенсії вона має право обрати один із них для призначення та отримання. Відповідно, реалізація права на інший вид пенсії здійснюється шляхом переходу з одного виду пенсії на інший у порядку, визначеному законом.

У даному випадку позивач звернулася до відповідача із заявою про переведення на інший вид пенсії 15.05.2024, що свідчить про можливість переведення ОСОБА_1 з одного виду пенсії на інший з 15.05.2024, тобто з дня подання заяви відповідно до частини 3 статті 45 Закону №1058-IV.

З приводу доводів апелянта про необхідність врахування для обчислення пенсії довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 07.05.2024 за №108 та №109, виданих Київською митницею Державної митної служби України, суд вказує про таке.

Відповідно до частини 8 статті 37 Закон №3723-ХІІ визначення заробітної плати для обчислення пенсій державним службовцям здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 за №622 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" затверджено "Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб" (надалі по тексту також – Порядок №622).

Пунктом 4 Порядку №622 установлено, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому:

- посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);

- розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;

- у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 року, середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 року на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 року на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 року як за повний місяць;

- матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.

За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на дату виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п`ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах, визначених законодавством, таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі. Середньомісячна сума зазначених виплат за місяць визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за місяць на фактичну чисельність державних службовців за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.

Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб" від 12.07.2024 за №823 (надалі по тексту також – Постанова №823) внесено зміни до Порядку №622, зокрема, пунктом 3 визначено, що така постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 1 січня 2024 року.

Відповідно до пункту 42 Порядку №622 для державних службовців, які працювали в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та яких не було переведено на посади, передбачені штатним розписом, форму якого затверджено наказом Мінфіну від 28 січня 2002 року за №57 (з урахуванням змін, внесених наказом Мінфіну від 27 листопада 2023 року за №661), або які звільнилися до 1 січня 2024 року з таких органів, визначення заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям здійснюється з урахуванням пункту 4 цього Порядку. При цьому посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на 31 грудня 2023 року а розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв, але не пізніше 31 грудня 2023 року.

Для призначення пенсії державного службовця таким особам та особам, які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби, подаються довідки про:

посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років за останнім місцем роботи на державній службі за формою згідно з додатком 4;

розміри виплат, зазначених в абзацах третьому - п`ятому пункту 4 цього Порядку, за останнім місцем роботи на державній службі за формою згідно з додатком 5;

розміри виплат, зазначених в абзаці шостому пункту 4 цього Порядку, за формою згідно з додатком 6.

У пункті 5 Порядку №622 встановлено, що довідки про заробітну плату державних службовців, визначені за формами згідно з додатками 1-6, видаються виключно для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10 грудня 2015 року за №889-VIII "Про державну службу" пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року за №3723-XII "Про державну службу" та не є підставою для перегляду раніше призначеної пенсії державного службовця.

Вище по тексту судового рішення вже відзначена увагою суду обставина внесення змін постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб" від 12.07.2024 за №823 до "Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 за №622, котрим, у тому числі, врегульовуються спірні правовідносини, зокрема, в частині форм довідок про заробітну плату державних службовців, котрі, згідно приписів пункту 5 Порядку №622 у оновленій редакції, що застосовується з 01.01.2024, видаються виключно для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.

Вимоги до форми довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям на підставі статті 37 Закону №3723-ХІІ та до прийняття Постанови №823, встановлювалися постановою правління Пенсійного фонду України "Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям" від 17.01.2017 №1-3 (надалі по тексту також – Постанова №1-3), котра втратила чинність 13.11.2024.

Вказаною постановою було затверджено форми наступних довідок: (1) про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років); (2) про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією); (3) про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.

Зі змісту довідок від 07.05.2024 за №108 та №109, наданих Київською митницею Державної митної служби України слідує, що такі видані відповідно до форм, затверджених Постановою №1-3.

Втім, у справі, яка розглядається, спір виник щодо права позивача на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у сукупності із пунктом 12 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, оскільки територіальний орган Пенсійного фонду України не визнав цього права за позивачем.

У свою чергу, вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання ГУ ПФУ у Київській області здійснити перерахунок і виплату пенсії державного службовця за період, починаючи з часу звернення та з урахуванням довідок про склад заробітної плати та складові заробітної плати від 07.05.2024 за №108 та №109, є передчасними та задоволенню не підлягають, оскільки стосуються розміру пенсійних виплат, який ще не обрахований суб`єктом владних повноважень, який наділений відповідною дискрецією.

За змістом рішення ГУ ПФУ в Сумській області від 23.05.2024 за №103550007323 відповідачем-1 відомості, наведені у вказаних довідках, не оцінювались, відповідно наслідки, котрі можуть бути предметом перевірки судом на відповідність критеріям, визначеним у статті 2 КАС України, ще не настали.

Задоволення вказаних вимог означало б фактичне вирішення спору, який наразі не виник, тобто спору про право, яке може виникнути у майбутньому внаслідок гіпотетичних дій відповідача. Такий підхід суперечить засадам адміністративного судочинства, а також положенням частини другої статті 2 КАС України, яка встановлює, що завданням адміністративного судочинства є захист вже порушених прав, свобод чи інтересів особи, а не ймовірних або гіпотетичних.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог у наведеній вище частині.

Суд враховує також положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), у якому, між іншим, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою, і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини (надалі по тексту також – ЄСПЛ) очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, які може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Крім того, у пункті 60 рішення "Helle v. Finland" (заява №20772/92) ЄСПЛ наголосив також і на тому, що суд обов`язково повинен мотивувати рішення, а не просто погоджуватися з висновками рішення суду попередньої інстанції. Вмотивованість рішення можна досягти або шляхом використання мотивів суду попередньої інстанції, або шляхом наведення власних мотивів щодо розгляду аргументів та істотних питань у справі.

Подібних висновків щодо необхідності дотримання вказаного зобов`язання виключно з огляду на обставини справи ЄСПЛ дійшов також у рішеннях "Ruiz Torija v. Spain" (заява №18390/91, пункт 29), "Higgins and others v. France" (заява №20124/92, пункт 42), "Бендерський проти України" (заява №22750/02, пункт 42) та "Трофимчук проти України" (заява №4241/03, пункт 54).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Поруч із цим, в силу вимог частини 3 статті 308 Кодексу, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини 1, 2 статті 308 КАС України).

Наведені в апеляційній скарзі мотиви та доводи не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав уважати, що ним неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права при постановленні оскаржуваного судового рішення.

Суд першої інстанції в повній мірі встановив фактичні обставини справи та надав об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів, наведених учасниками справи, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено неповно чи неправильно, а, отже, і наведені скаржником доводи в апеляційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін.

За приписами частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням встановлених в цій справі обставин та правового регулювання спірних правовідносин суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , рішення суду першої інстанції ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, що є підставою для залишення його без змін.

Відповідно до статті 139 КАС України новий розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23.12.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, – залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 23.12.2025 у справі №320/29948/24, – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя Чуприна О.В.

Суддя Попова О.Г.

Суддя Говорун О.В.