Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №556/2105/26 — Володимирецький районний суд Рівненської області

Справа 556/2105/26

Номер провадження 3/556/1158/2026

П ОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2026 року Володимирецький районний суд Рівненської області

в складі головуючого - судді Котик Л.О.

при секретарі – Соловей Г.С.

адвоката – Невідомського О.А.

за участю особи, відносно якої складено Протокол про адміністративне правопорушення – ОСОБА_1

розглянувши матеріали, що надійшли від Управління патрульної поліції в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає – АДРЕСА_1 , не працює, -

за ст. 121 ч.4 КУпАП,-

встановив:

Відносно ОСОБА_1 складено протокол серії ЕПР 1 №700998 від 23.06.2026 про адміністративне правопорушення про те, що він 23.06.2026 о 18 год. 07 хв. на трасі АД М07 Київ-Ковель-Ягодин 312 км, керував автомобілем марки «VOLVO FH 13.400», державний номерний знак НОМЕР_1 , з напіпричіпом SCHMSTZ S 01 д.н.з. НОМЕР_2 , який підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, відносно даного водія 23.06.2025 року було винесено постанову ЕНА 7428776 про накладення стягнення у вигляді штрафу, чим порушив вимоги п. 31.3 "б" Правил дорожньогоруху.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник – адвокат Невідомський О.А. просив про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, оскільки станом на момент складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч.4 ст.121 КУпАП від 23.06.2026 (18 год.24 хв.) прошло всього 30 хвилин після винесення постанови ЕНА № 7428776 від 23.06.2026 (17 год.54 хв.) і яка ще не набрала законної сили про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.121, ч.1 ст. 126, ст. 36 КУпАП, строк на її оскарження не сплив, а відтак у його діях відсутня повторність вчинення правопорушення протягом року, про що надав клопотання.

Заслухавши пояснення правопорушника, адвоката Невідомського О.А., дослідивши матеріали справи, оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази по справі, суд вважає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю з наступних підстав.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення відповідно до ст. 245 КУпАП зокрема є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд повинен з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В статті 9 КУпАП зазначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно п. 31.3 "б" Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за № 1306 від 10 жовтня 2001 року, Забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством, якщо вони не пройшли обов`язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).

Частиною 3 ст.121 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов.

Частиною 4 ст.121КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбаченихчастинами першою – третьою цієї статті.

Кваліфікуючою ознакою об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.121 КУпАП, є вчинення одного із порушень, передбачених ч.1-3 ст.121 КУпАП, повторно протягом року.

При складанні протоколів про адміністративне правопорушення працівники поліції керуються Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року №1395.

Відповідно до п. 3 розділу І зазначеної Інструкції: повторність правопорушення - повторне вчинення протягом року адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями КУпАП та визначається за фактами винесених постанов у справах про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили (крім правопорушень, відповідальність за які передбачена частиною третьою статті 130 КУпАП).

При дослідженні матеріалів справи було встановлено, що 23.06.2026 року відносно ОСОБА_1 винесено постанову серії ЕНА 7428776 про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.121 КУпАП, що і стало підставою для складання даного протоколу за ч.4 ст.121 КУпАП від 23.06.2026 року.

Статтею 289 КУпАП встановлено, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Тобто, станом на момент складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч.4 ст.121 КУпАП 23.06.2026 ще не набрала законної сили постанова серії ЕНА 7428776 від 23.06.2026 про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення за ч.3 ст.121, ч.1 ст. 126 КУпАП і строк на її оскарження не сплив, а відтак у його діях відсутня повторність вчинення правопорушення протягом року.

Інших доказів, які б підтверджували вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121 КУпАП, повторно протягом року, суду не надано.

Таким чином, матеріали справи не містять доказів на підтвердження такої кваліфікуючої ознаки правопорушення, передбаченої ч. 4 ст. 121 КУпАП, як повторність правопорушення.

Відповідно до ч.2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого звинувачено у вчинені адміністративного правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Європейський суд з прав людини зазначає, що рівень певності, якого має досягти суддя за системою "внутрішнього переконання" чи системою "поза межами розумного сумніву", який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу адмінправопорушника, що є ключовими поняттями для демократичної концепції судового розгляду.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.

Також ЄСПЛ неодноразово наголошував, зокрема в рішеннях у справах "Гурепка проти України (N2)" від 08 квітня 2010 року, "Лучанінов проти України" від 09 червня 2011 року на необхідність суворого дотримання процедури притягнення особи до відповідальності (як кримінальної, так і адміністративної).

За статтею 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 07 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь - які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

У свою чергу, наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», про котрий наголошує Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» («Ireland v. The United Kingdom», заява № 5310/71), та котрий застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту», на чому, власне, наголошується Європейським Судом з прав людини у його рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» («Korobov v.Ukraine», заява № 39598/03).

ЄСПЛ зазначав, що його рішення, які до речі є джерелом права в Україні, фактично слугують не лише для вирішення справ, направлених до Суду, але, взагалі, для роз`яснення, захисту та розвитку правил, встановлених Конвенцією, що сприяє дотриманню державами зобов`язань, які вони взяли на себе як Договірні Сторони (Ireland v. the United Kingdom, § 154, of 18 January 1978).

Таким чином, місія системи, створеної Конвенцією, полягає у визначенні питань державної політики в загальних інтересах, що підвищує стандарти захисту прав людини та розширює судову практику в сфері прав людини у всьому суспільстві держав-членів Конвенції (Konstantin Markin v. Russia [ВП], § 89 від 22.03.2012)

Доктрина «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree) сформульована Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини від 1 червня 2010 року», «Тейксейра де Кастро проти Португалії від 09.06.1998», «Шабельник проти України від 19 лютого 2009 року» «Балицький проти України від 15 травня 2008 року», «Нечипорук і Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року», «Яременко проти України від 12 червня 2008 року». Іноді використовується також фраза: «плід отруєного дерева».

Відповідно до цієї доктрини, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж («Гефген проти Німеччини рішення від 1 червня 2010 року»).

Недопустимими є докази, здобуті із суттєвим порушенням прав та свобод людини. На думку ЄСПЛ, надається оцінка допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно.

Окрім того, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26 лютого 2019 року в справі №1-р/2019 вказав, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «indubioproreo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності слід керуватися принципом, згідно якого винність особи не може ґрунтуватись на припущеннях. Будь-які сумніви у винуватості особи повинні тлумачитися на її користь. Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». Варто зазначити, що «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1ст.130 КУпАП, санкція якої передбачає стягнення у вигляді накладення штрафу з позбавленням особи спеціального права на певний строк. Крім того, аналіз положення частини третьої статті 62 Конституції України «обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом» дає підстави для висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину (адміністративного правопорушення) не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо. Статтею 62 Конституції України також передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. В той же час, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Однак, у даній справі, зібрані особою, уповноваженою відповідно до ст. 255 КУпАП на складання протоколів про адміністративні правопорушення, докази за своєю суттю залишають місце сумнівам, і як наслідок не узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», з огляду на наведене вище.

Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові у справі № 463/1352/16-а від 08.07.2020 у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Як зазначено в п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Оцінивши в сукупності надані докази, а також врахувавши встановлені в судовому засіданні обставини, суддя приходить до висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.

Таким чином, складення відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч.4 ст.121 КУпАП, є передчасним та необґрунтованим, так як на даний час не доведено наявності в діях ОСОБА_1 такої кваліфікуючої ознаки вказаного правопорушення як повторності, що є наслідком відсутності в його діях складу даного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.121 КУпАП, у зв`язку із чим дана справа піддягає закриттю на підставі ст. 247 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.121 ч.4, 247 п.1 ч.1, 280, 283, 284 КУпАП, -

п о с т а н о в и в:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч.4 ст.121 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена на підставі ст.294 КУпАП особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу, до Рівненського апеляційного суду через Володимирецький районний суд Рівненської області протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя: